Skip to main content

РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ

Kapitola osmnáctá

Відмітні риси відданого, який розвинув екстатичну любов до Господа

Povaha člověka v extatické lásce

Тепер Рупа Ґосвамі описує відмітні риси відданого, котрий насправді розвинув у собі екстатичну любов до Крішни. Вони такі:

Rúpa Gósvámí dále popisuje vlastnosti člověka, který skutečně vyvinul extatickou lásku ke Kršnovi:

1) Він завжди пильнує, щоб якнайдоцільніше використовувати свій час у відданому служінні Господу. Він не може сидіти без роботи. Він бажає служити Господу повсякчас, двадцять чотири години на добу, а поза тим нічого не хоче.

(1) Vždy se úzkostlivě snaží využít svého času k oddané službě Pánu. Nerad je nečinný. Chce sloužit neustále, dvacet čtyři hodiny denně bez odchýlení.

2) Він стриманий і стійкий.

(2) Je pevný a vytrvalý.
perseverant.

3) Він відречений, не має потягу ні до чого матеріального.

(3) Je vždy oproštěn od všech hmotných pout.

4) Хоч би що він робив, він не жде для себе жодних матеріальних почестей.

(4) Netouží na oplátku za své činy po hmotné úctě.

5) Він певний того, що Крішна колись подарує йому Свою милість.

(5) Je si vždy jistý tím, že se mu dostane Kršnovy milosti.

6) Він завжди прагне вірно служити Господу.

(6) Neustále touží sloužit věrně Pánu.

7) Він має велику прив’язаність до оспівування святих імен Господа.

(7) Velice ho poutá zpívání svatých jmen Kršny.

8) Він завжди прагне змальовувати трансцендентні якості Господа.

(8) Neustále chce popisovat transcendentální vlastnosti Pána.

9) Він має велику втіху від того, що живе у місцях розваг Господа, а саме в Матгурі, Вріндавані та Двараці.

(9) Velice rád žije na místech, kde se Pán oddával svým zábavám, například v Mathuře, ve Vrndávaně nebo ve Dvárace.

Як відданий використовує свій час

Využívání času

З вуст бездомісного відданого, що розвинув у собі екстатичну любов до Крішни, не почути нічого, крім як слів молитов до Господа. Розум його завжди зосереджений на Крішні, а тіло своє він використовує на те, щоб вшановувати Господа, схиляючись у поклоні перед Божеством, або щоб виконувати якесь інше служіння. Така екстатична діяльність інколи викликає у нього сльози. Отак усе його життя присвячене на служіння Господу, і він не марнує на щось інше і миті.

Ryzí oddaný, který vyvinul čistou lásku ke Kršnovi, svá slova neustále zaměstnává pronášením modliteb Pánu. Neustále přemýšlí o Kršnovi a tělem se buď klaní před Božstvem nebo nějak jinak slouží. Při těchto extatických činnostech mu někdy tečou slzy. Takto zaměstnává ve službě Pánu celý svůj život a ani jediný okamžik nepromarní něčím jiným.

Стійкість

Vytrvalost

Якщо хтось заховує спокій навіть незважаючи на численні чинники, що могли б збурити його розум, його називають стриманим і стійким. Приклад такої стійкости та стриманости подає цар Парікшіт. У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (19.15) він, звертаючись до мудреців, які зібралися, щоб бути з ним до його смерти, каже: «Шановні брахмани, прошу, вважайте мене за свого слугу, що дуже відданий вам. Я прийшов на берег Ґанґи на те, щоб покласти мої серце й душу до лотосових стіп Господа Крішни. То поблагословіть мене, щоби матір Ґанґа була також задоволена з мене. Хай прокляття сина брахмани здійсниться. Мені то байдуже. Маю тільки одне прохання до вас: в останню мить мого життя оспівуйте святе ім’я Вішну, щоб я зміг осягнути Його трансцендентні якості».

Není-li člověk rozrušen ani tehdy, když k tomu jsou mnohé důvody, pak je pevný a vytrvalý. Příklad najdeme v chování Krále Paríkšita, jak popisuje 15. verš devatenácté kapitoly prvního zpěvu Šrímad Bhágavatamu. Král tam říká všem světcům, kteří byli přítomní okamžiku jeho smrti: „Moji drazí bráhmani, měli byste mě vždy přijímat jako svého odevzdaného služebníka. Přišel jsem na břeh Gangy jen proto, abych odevzdal své srdce a duši lotosovým nohám Pána Kršny. Prosím o vaše požehnání, aby se mnou mohla být i matka Ganga spokojená. Ať na mě dolehne kletba bráhmanova syna — to mi nevadí. Pouze vás prosím, abyste v posledním okamžiku mého života všichni zpívali svaté jméno Višnua, abych mohl realizovat Jeho transcendentální vlastnosti.“

Поведінка Махараджі Парікшіта, його непохитність навіть у час, коли він став на порозі смерти, зберігаючи повну розумову рівновагу, є прикладом стриманости та стійкости. Це — одна з якостей відданого, який розвинув у собі екстатичну любов до Крішни.

Toto chování Mahárádži Paríkšita, jeho trpělivost až do poslední chvíle života a jeho nerozrušená mysl jsou příkladem vytrvalosti. To je jedna z vlastností oddaného, který vyvinul extatickou lásku ke Kršnovi.

Неприв’язаність

Odpoutanost

Чуття завжди шукають втіхи, але чуття відданого, котрий розвинув трансцендентну любов до Крішни, вже не йдуть на поводі матеріальних бажань. Такий стан розуму називають неприв’язаністю. Чудовий приклад неприв’язаности маємо у П’ятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (14.43), де оповідається про царя Бгарату. Там сказано: «Імператора Бгарату настільки звабила краса лотосових стіп Крішни, що у самому розквіті свого життя він рішуче обрубав усі пута прив’язаности до родини, дітей, друзів, царства тощо, наче то було щось подібне до випорожнень, до яких бридують торкатися».

Smysly neustále touží po smyslovém požitku, ale když oddaný vyvine transcendentální lásku ke Kršnovi, jeho smysly již hmotné touhy nepřitahují. Takovému stavu mysli se říká odpoutanost. Pěkným příkladem odpoutanosti je povaha krále Bharaty. V pátém zpěvu, čtrnácté kapitole, 43. verši Šrímad Bhágavatamu se říká: „Krále Bharatu tak přitahovala krása lotosových nohou Kršny, že se už jako mladík vzdal všech pout k rodině, dětem, přátelům, království atd., jako by to byl nedotknutelný trus.“

Імператор Бгарата — типовий приклад людини, що розвинула повну неприв’язаність. Він мав усе, чим тільки можна насолоджуватись у матеріальному світі — і покинув усе. Отже, неприв’язаність полягає не в тому, щоб штучно відмежуватися од усіх спокус й перед часу намагатись розірвати усі прив’язаності. Справжня неприв’язаність полягає в тому, щоб навіть посеред усіляких спокус не приваблюватися до них. На початку відданий-початківець певно що повинен триматися осторонь від усього спокусливого, що може викликати прив’язаність. Однак зрілий відданий не приваблюється нічим, хоч би яким принадливим та спокусливим воно виглядало. Таке є справжнє мірило неприв’язаности.

Král Bharata je dobrým příkladem odpoutanosti. Měl vše, co přináší požitek v hmotném světě, ale on to opustil. Být odpoutaný neznamená se uměle vyhýbat všem lákadlům. Člověk je odpoutaný, jestliže ho hmotná lákadla nepřitahují ani tehdy, když je má před sebou. Na počátku se začínající oddaný musí samozřejmě snažit všem druhům lákadel vyhýbat, ale skutečné postavení pokročilého oddaného je, že ani v přítomnosti všech možných lákadel není vůbec přitahován. To je skutečné měřítko odpoutanosti.

Відсутність гордині

Nebýt pyšný

Якщо відданий має чисте усвідомлення і всі відповідні якості, але зовсім не пишається зі своїх достоїнств, кажуть, що в ньому немає гордині. У «Падма Пурані» сказано, що цар Бгарата був цар над усіма царями, а однак він, розвинувши у собі екстатичну любов до Крішни, став жебраком і ходив просити навіть до домів своїх ворогів і недоторканих. Він був такий смиренний, що шанобливо схилявся перед ними.

Má-li oddaný všechny vlastnosti čisté realizace a přesto není na své postavení pyšný, pak se nazývá skromný. V Padma Puráně stojí, že král Bhagíratha byl vládcem všech ostatních králů, a přesto vyvinul tak extatickou lásku ke Kršnovi, že se stal poutníkem a vydal se žebrat dokonce i k domům svých politických nepřátel a nedotknutelných. Byl tak pokorný, že se před nimi uctivě klaněl.

Подібних прикладів історія Індії знає багато. Зовсім недавно, щонайбільше двісті років тому, один великий землевласник з Калькутти на ім’я Лал Бабу став вайшнавою і пішов жити до Вріндавани. Він також ходив просити милостиню від дверей у двері і просив навіть у домах своїх колишніх політичних противників. Просити милостиню означає бути готовим терпіти кривду та образи від тих, до кого звертаються по неї. Таке ставлення людей цілком природне. Але такі образи слід терпіти заради Крішни. Задля служіння Крішні Його відданий здатний перебувати у будь-якому становищі.

V historii Indie najdeme mnoho podobných příkladů. I velice nedávno, asi před dvěma sty či méně lety, se jeden velký nájemce půdy z Kalkaty, Lál Bábu, stal vaišnavou a žil ve Vrndávaně. Také žebral ode dveří ke dveřím, dokonce i v domech svých politických nepřátel. Žebrání vyžaduje být připraven na urážky od lidí, do jejichž domů přicházíme. To je přirozené, ale pro Kršnu takové urážky musíme snášet. Kršnův oddaný může přijmout ve službě Kršnovi jakékoliv postavení.

Надія

Veliká naděje

Тверда переконаність у тому, що Верховний Бог-Особа неодмінно обдарує нас Своєю ласкою, на санскриті позначається словом аша-бандга. Аша-бандга означає завжди думати так: «Я стараюсь виконувати свої повсякденні обов’язки у відданому служінні якнайліпше і тому певний, що повернусь додому, до Бога».

Pevné přesvědčení, že určitě dosáhneme přízně Nejvyšší Osobnosti Božství, se v sanskrtu nazývá āśā-bandha. Āśā-bandha znamená stále si myslet: „Snažím se jak nejlépe umím neustále dodržovat předepsané zásady oddané služby, a proto jsem si jistý, že se vrátím zpátky k Bohu, zpátky domů.“

Тут буде слушним навести одну молитву Рупи Ґосвамі, що вичерпно ілюструє, якою має бути надія відданого. Рупа Ґосвамі каже: «Я не маю ніякої любови ні до Крішни, ні до того, що дає змогу її розвинути, тобто до слухання й оспівування. Я не маю охоти йти шляхом бгакті-йоґи, на якому можливо завжди думати про Крішну та тримати Його лотосові стопи у своєму серці. Що стосується філософського пізнання світу чи добродійности, я не бачу для себе можливостей виконувати діяльність такого роду. І, над усе, народився я далеко не в шляхетній родині. Тому мені лишається просто молитися до Тебе, Ґопіджана- валлабга [Крішна, коханий ґопі, той, хто підтримує в них життя]. Я так і живу самою надією і сподіванням, що так чи інакше зможу колись прийти до Твоїх лотосових стіп, і ця надія крає мені серце, бо я знаю, що не здатний досягти цієї трансцендентної мети життя». Смисл сказаного у тому, що, керуючись цією певністю, аша-бандгою, ми повинні без надії сподіватися, що колись таки наблизимося до лотосових стіп Верховного Господа.

Modlitba Rúpy Gósvámího je dostatečným příkladem jeho nadějí: „Nemám žádnou lásku ke Kršnovi, ani sklony k naslouchání a opěvování, které ji rozvíjejí. Bhakti-jógy, pomocí které člověk neustále myslí na Kršnu a vkládá si Jeho lotosové nohy do svého srdce, se mi také nedostává. Co se týče filozofického poznání nebo zbožné práce, nedovedu si představit příležitost, jak bych je prováděl, a nadto jsem se nenarodil v dobré rodině. Musím se proto pouze modlit k Tobě, Gópídžana-vallabho (Kršno, ochránče a milenče gópí), s přáním a nadějí, že se nějakým způsobem budu schopen obrátit k Tvým lotosovým nohám, a tato naděje mi způsobuje bolest, protože si myslím, že nejsem hoden, abych dospěl k tomuto transcendentálnímu cíli života.“ To znamená, že v duchu āśā-bandha bychom měli i v beznadějné situaci doufat, že se nějakým způsobem budeme schopni dostat k lotosovým nohám Nejvyššího Pána.

Палке бажання досягнути бажаного успіху

Touha dosáhnout vytouženého úspěchu

Коли людина має сильне бажання досягти успіху у відданому служінні, таке її завзяття називають самуткантга, що означає «найпалкіше бажання». Насправді таке завзяття є ціною, якою платять за успіх у свідомості Крішни. Все має свою ціну, і, щоб придбати певну річ, треба дати за неї її ціну. У Ведах сказано: щоб купити найкоштовніше, тобто свідомість Крішни, слід розвинути у собі палке бажання досягнути успіху. Таке палке бажання яскраво виражає Білваманґала Тгакура у своїй книзі «Крішна-карнамріта». Він каже: «Я жадібно жду миті, коли зможу побачити у Вріндавані того хлопчика, чиє тіло зачаровує своєю красою цілий усесвіт, над чиїми очима, широкими, наче лотосові пелюстки, дугами вигинаються чорні брови. Він завжди палко поглядає на Своїх відданих і через це злегка рухається туди-сюди. Очі Його постійно вологі, губи — барви міді, і з цих губ ллються звуки, від яких той, хто їх чує, відчуває шал, більший навіть за шал скаженого слона. Як же ж я прагну побачити Його у Вріндавані!»

Má-li člověk dostatečnou touhu dosáhnout úspěchu v oddané službě, říká se tomu samutkaṇṭhā, což znamená „naprostá touha“. Tato touha je vlastně cenou, kterou musíme zaplatit za úspěch ve vědomí Kršny. Všechno něco stojí a člověk musí nejdříve zaplatit, nežli něco získá a vlastní. Ve védských písmech stojí, že chceme-li získat tu nejcennější věc, vědomí Kršny, musíme vyvinout velkou touhu dosáhnout úspěchu. Bilvamangala Thákura tuto touhu vyjadřuje ve své knize Kršna-karnámrta: „Toužebně čekám na to, až uvidím vrndávanského chlapce, Jehož tělesná krása uchvacuje celý vesmír. Jeho oči lemované černým obočím jsou vždy rozevřené jako okvětní lístky lotosu, a On jimi vždy nedočkavě přelétá své oddané, a proto se mírně pohupuje ze strany na stranu. Jeho oči jsou vždy vlhké a rty zbarvené jako měď, a z těchto rtů vychází taková zvuková vibrace, že člověk začíná být ještě šílenější než šílený slon. Tolik Ho chci vidět ve Vrndávaně!“

Прив’язаність до повторення святих імен Господа

Připoutanost ke zpívání svatých jmen Pána

У тій самій «Крішна-карнамріті» описано, як Радгарані повторює ім’я Крішни. Одна із супутниць Радгарані каже: «Мій Господи Ґовіндо! Знай, що та дівчина, дочка царя Врішабгану, зараз плаче і в розпачі повторює Твоє святе ім’я: «Крішна! Крішна!».

V Kršna-karnámrtě také jedna společnice Rádhárání říká o Jejím zpěvu: „Ó Šrí Góvindo, ta dívka, dcera krále Vršabhánua, nyní roní slzy a v úzkosti zpívá Tvé svaté jméno — ,Kršna! Kršna!̀“

Палке бажання описувати трансцендентні якості Господа

Touha popisovat Pánovy transcendentální vlastnosti

За прив’язаність до оспівування величі Господа у «Крішна- карнамріті» сказано таке: «Що я можу зробити для Крішни, для Того, хто дарує насолоду, якої не порівняти ні з чим іншим, для цього найневпосидючішого з усіх малих бешкетників? Сама думка про чудесні дії Крішни вабить моє серце, і я геть не знаю, що мені робити!»

Kršna-karnámrta též líčí připoutanost k opěvování slávy Pána: „Co mohu udělat pro Kršnu, který přináší větší potěšení, než jaké jsme schopni si představit, a je nezbednější než všichni neposední hoši? Představa Jeho úžasných činností přitahuje mé srdce a já nevím, co mám dělat!“

Схильність жити там, де Крішна появляє Свої розваги

Touha žít v místech, kde Kršna měl své zábavy

Рупа Ґосвамі у своїй книзі «Пад’явалі» каже про Вріндавану так: «У цьому місці жив син Махараджі Нанди разом зі Своїм батьком, царем пастухів. У цьому місці Господь Крішна розбив візок, у якому причаївся був демон Шакатасура. Саме тут матір Яшода прив’язала до ступи Дамодару, того, хто на силі розрубати цупкий вузол пут матеріального існування».

Rúpa Gósvámí říká o Vrndávaně v knize Padjávalí: „Na tomto místě žil syn Mahárádži Nandy se svým otcem, který byl králem všech pastevců. Zde Kršna rozbil vůz, ve kterém byl skrytý démon Šakatásura. A zde Dámódaru, který může přeseknout pouto hmotného bytí, svázala Jeho matka Jašódá.“

Чистий відданий Господа Крішни живе у Матгурі чи Вріндавані, і він відвідує місця розваг Крішни. У цих священних місцях Крішна являв Свої дитячі забави з хлопчиками-пастушками та матір’ю Яшодою. Звичаю обходити довкола усіх цих місць додержують віддані Господа Крішни донині, і ті, хто прибуває до Матгури або Вріндавани, завжди відчувають трансцендентне блаженство. Насправді людину, коли вона прибуває до Вріндавани, заполонює почуття розлуки з Крішною, що, бувши тут, появляв дивовижні діяння.

Čistý oddaný Pána Kršny žije v oblasti Mathury nebo Vrndávany a navštěvuje všechna místa, kde měl Kršna své zábavy. Na těchto posvátných místech Kršna ukázal své dětské činnosti s pasáčky a matkou Jašódou. Oddaní Pána Kršny dodnes tato místa obcházejí, a ti, kteří do Mathury a Vrndávany přichází, vždy cítí transcendentální radost. Jde-li někdo do Vrndávany, bude okamžitě cítit odloučení od Kršny, který se tam za své přítomnosti věnoval tak pěkným činnostem.

Таке бажання пам’ятати про діяння Крішни вважають за прив’язаність до Самого Крішни. Однак є імперсоналісти, філософи та містики, які, здавалось би, виконують віддане служіння, але зрештою хочуть розчинитися у бутті Верховного Господа. Подеколи вони намагаються копіювати емоції чистого відданого, наприклад відвідують святі місця, де відбувалися розваги Крішни, однак насправді бажають просто спасіння, а тому їхню діяльність не можна вважати за прив’язаність до Крішни.

Ten, koho přitahuje vzpomínání na Kršnovy činnosti, má ke Kršnovi pouto. Existují však neosobní filozofové a mystici, kteří předstíranou oddanou službou chtějí nakonec splynout s existencí Nejvyššího Pána. Někdy se snaží napodobovat sentiment čistého oddaného při navštěvování posvátných míst, kde měl Kršna své zábavy, ale mají na mysli pouze spasení, a tak jejich činy nemůžeme považovat za pouto.

Рупа Ґосвамі твердить, що такої прив’язаности до Крішни, яку появляють чисті віддані, кармі або умоглядні філософи набути не можуть: така прив’язаність у чистій свідомості Крішни трапляється надзвичайно рідко і є недосяжною навіть для більшости звільнених осіб. «Бгаґавад-ґіта» свідчить, що звільнення від матеріального занечищення є вихідною точкою, з якої можливо розпочати віддане служіння. Тому, хто бажає просто звільнитися з матеріального світу і злитися з безособистісним брахмаджйоті, розвинути прив’язаности до Крішни неприступно. Така прив’язаність є дуже сокровенна, і тому Крішна дарує її лише чистим відданим. Навіть звичайні віддані не отримують цієї чистої прив’язаности до Крішни. То хіба можуть досягти успіху ті, чиї серця занечищені корисливою діяльністю та її наслідками і хто заплутався у різних умоглядних припущеннях?

Rúpa Gósvámí řekl, že připoutanost ke Kršnovi, kterou ukázali čistí oddaní, se nemůže plně rozvinout v srdcích lidí, kteří touží po plodech své práce (karmí), nebo v srdcích mentálních spekulantů, protože takové pouto a čisté vědomí Kršny je velice vzácné a nemohou ho získat ani mnohé osvobozené bytosti. Podle Bhagavad-gíty je osvobození z hmotného znečištění úroveň, na které je možno dosáhnout oddané služby. Člověk, který chce pouze osvobození a splynutí s neosobní brahmajyoti, pouto ke Kršnovi získat nemůže. Takové pouto je velice důvěrné Kršnovo vlastnictví a udílí ho pouze čistým oddaným. Dokonce ani běžní oddaní nemohou mít čisté pouto ke Kršnovi. Jak je možné, aby dosáhli úspěchu lidé, jejichž srdce je znečištěno akcemi a reakcemi plodonosných činností a kteří jsou zapleteni v různých mentálních spekulacích?

Є багато так званих відданих, які штучно примушують себе думати про розваги Крішни, ашта-калія-лілу. Інколи люди імітують такі досягнення високого рівня, уявляючи собі, буцім Крішна розмовляє з ними в подобі хлопчика або що Радгарані та Крішна приходять та розмовляють з ними. Така поведінка є характерною для імперсоналістів, і невинні люди, що не знайомі з наукою відданого служіння, буває, приваблюються до оповідей про ці уявні події. Однак досвідчений відданий, бачачи таку карикатуру, розуміє, що це чистої води шахрайство. Отже, штучної прихильности до Крішни, яку іноді появляють деякі люди, вважати за істинну прив’язаність не можна. Зауважимо, проте, що така прихильність лишає удавальнику надію з часом піднятися до рівня справжнього чистого відданого служіння.

Existuje mnoho takzvaných oddaných, kteří uměle myslí na Kršnovy zábavy známé jako aṣṭa-kālika-līlā. Občas je mohou strojeně napodobovat a předstírat, že s nimi Kršna v podobě chlapce mluví, nebo mohou předstírat, že za nimi přišla Rádhárání s Kršnou, a že s nimi mluví. To někdy dělají impersonalisté, a mohou tím upoutat pozornost nějakých nevinných lidí, kteří o vědě oddané služby nic nevědí. Když však tyto příznaky uvidí zkušený oddaný, okamžitě takové darebáctví odhalí. Předstírá-li tento pokrytec, že má pouto ke Kršnovi, nemůžeme jeho pouto přijmout jako skutečné. Můžeme však říci, že takové pouto dává pokrytci naději, že se může nakonec povznést na skutečnou úroveň čisté oddané služby.

Штучна прив’язаність поділяється на два різновиди, а саме на тінь від прив’язаности і пара (трансцендентну) прив’язаність. Якщо людина не дотримує реґулівних засад відданого служіння й не має істинного духовного вчителя, який напучував би її, і водночас демонструє підробну прив’язаність, цю прив’язаність називають тінню від прив’язаности. Трапляється, що людині, яку насправді вабить до матеріальної втіхи чи спасіння, випадає щастя бути в товаристві чистих відданих, коли ті оспівують святе ім’я Господа. Ласкою Господа така особа також отримує нагоду приєднатися до них і оспівувати святе ім’я в їхньому гурті. В цей час через спілкування з чистими відданими її серце ловить відбиток подібного до місячного проміння світла, що його розливають довкола серця чистих відданих, і тоді під їхнім впливом така людина завдяки своїй цікавості може виявляти якісь ознаки, схожі на прив’язаність до Господа; однак їхня прив’язаність вельми хистка. А якщо переживання такої тіні прив’язаности дає людині відчути, як з її серця зникають матеріальні страждання і скорботи, її прив’язаність стає пара.

Předstírané pouto můžeme rozdělit na dva druhy — stínové pouto a parā (transcendentální) pouto. Jestliže člověk nedodržující usměrňující zásady oddané služby nebo bez vedení duchovního mistra projeví takové napodobené pouto, říká se tomu stínové pouto. Někdy vidíme, že člověku zjevně připoutanému k hmotnému požitku nebo k osvobození se poštěstí a setká se s čistými oddanými, když zpívají svaté jméno Pána. Milostí Pána může člověk také spolupracovat a připojit se ke zpívání. Díky pouhému styku s čistými oddanými ho osvítí paprsky z jejich srdcí, které připomínají měsíční svit, a vlivem těchto čistých oddaných se u něj může projevit nějaké podobné pouto způsobené zvědavostí, které je však velice pomíjivé. A cítí-li člověk, že s projevem stínového pouta mizí všechny hmotné bolesti, pak se to nazývá parā pouto.

Така тінь від прив’язаности або прив’язаність пара може виявлятися, якщо людина спілкується з кимось із чистих відданих або відвідує святі місця, як оце Вріндавану чи Матгуру. Якщо звичайна людина розвиває таку прив’язаність до Крішни з доброї волі і виконує віддане служіння у товаристві чистих відданих, вона також може піднестися на рівень чистого відданого служіння. Висновок такий: трансцендентна прив’язаність до Крішни є така могутня, що вона може проявитись навіть у звичайній людині, а спілкування з чистим відданим дозволяє їй піднести людину на рівень досконалости. Проте така прив’язаність до Крішни може пробудитися тільки в тому, кому пощастило спілкуватися з чистими відданими, а це є велике благословення.

Stínové pouto nebo parā pouto se může vyvinout ve styku s čistým oddaným nebo návštěvou posvátných míst jako je Vrndávana a Mathurá, a vyvine-li takové pouto ke Kršnovi obyčejný člověk a poštěstí-li se mu oddaně sloužit ve společnosti čistých oddaných, může se také povýšit na úroveň čisté oddané služby. Transcendentální pouto je tak mocné, že když se projeví dokonce i u obyčejného člověka, může ho přivést na dokonalou úroveň. Takové pouto se však nemůže v člověku probudit aniž byl dostatečně požehnán společností čistých oddaných.

Завдяки спілкуванню з чистими відданими в людині може пробудитися прив’язаність — а образи проти лотосових стіп чистих відданих можуть звести цю прив’язаність внівець. Сказати ясніше, коли ми перебуваємо в товаристві чистих відданих, в нашому серці може виникнути прив’язаність до Крішни, але якщо ми чинимо образи проти стіп чистого відданого, ця тінь від прив’язаности чи й прив’язаність пара зникає, наче тане убутний місяць, поступово зменшуючись до серпа і в кінці ставши геть невидимим. Отже, спілкуючись з чистими відданими, слід пильнувати, щоб не вчинити образи проти їхніх лотосових стіп.

Stejně jako může být ve společnosti čistých oddaných pouto probuzeno, tak ho také mohou přestupky proti lotosovým nohám čistých oddaných zničit. Jinými slovy, společnost čistých oddaných tedy může pouto ke Kršnovi probudit, ale dopustí-li se člověk přestupků proti lotosovým nohám oddaného, stínové pouto nebo parā pouto může být zničeno. Je to jako ubývání měsíce, který se postupně zmenšuje, až nastane úplná tma. Při styku s čistými oddanými bychom proto měli být velice opatrní, abychom se nedopustili přestupku proti jejich lotosovým nohám.

Різні образи проти лотосових стіп чистих відданих зводять до нуля трансцендентну прив’язаність — і тіньову, і пара. Якщо образа серйозна, то прив’язаність до Крішни зникає практично безслідно, а якщо не дуже серйозна, то прив’язаність стає другого або третього розряду.

Transcendentální pouto, parā nebo stínové, mohou zničit různé stupně přestupků proti lotosovým nohám čistých oddaných. Je-li přestupek vážný, pouto téměř zmizí, a není-li tak vážný, zmenší se a bude druhého nebo třetího stupně.

Якщо відданого вабить до спасіння чи він хоче зануритись у брахмаджйоті, тобто розчинитись у бутті Господа, екстаз його поступово зменшується, стає тіньовим чи пара або ще переходить у стадію аханґрахопасана. Ця аханґрахопасана — стан живої істоти, коли вона тільки починає своє духовне усвідомлення через ототожнення себе з Верховним Господом. Цей рівень самоусвідомлення позначають терміном «монізм». Моніст вважає, що він єдиний з Верховним Господом. А що він не бачить різниці між собою і Верховним Господом, то гадає, що, поклоняючись собі самому, він поклоняється верховному цілому.

Přitahuje-li někoho spasení nebo splynutí s existencí brahmajyoti, jeho extáze se postupně zmenší na stínové pouto nebo parā pouto, nebo se přemění v princip ahaṁgrahopāsanā. Ahaṁgrahopāsanā označuje živé bytosti, které začnou svou duchovní realizaci ztotožňováním se s Nejvyšším Pánem. Taková seberealizace se odborně nazývá monismus. Monista si myslí, že je totožný se Svrchovaným Pánem, a protože mezi sebou a Pánem nerozlišuje, má za to, že uctíváním sebe uctívá nejvyšší celek.

Інколи буває, що неофіт натхненно співає, танцює, бере участь у санкіртані, але в серці його живе думка, що він вже став єдиний з Верховним Господом. Це — моністична концепція, і вона не має нічого спільного з чистим трансцендентним відданим служінням. Буває, проте, й таке, що людина, навіть не дотримуючи реґулівних засад, розвиває у собі відданість і підноситься на високий рівень. У такому випадку слід розуміти, що то рівень відданого служіння, якого людина досягла у попередньому житті. З якоїсь причини, найімовірніше внаслідок образ проти лотосових стіп відданого, її служіння на певний час припинилося, і вже в цім житті, одержавши нову сприятливу нагоду, ця людина знову взялася до відданого служіння. З цього можна висновити, що надійного поступу у відданому служінні можна сподіватися тільки якщо спілкуватися з чистими відданими.

Někdy vidíme, že začátečník zpívá a tančí velice nadšeně, ale uvnitř je pod dojmem, že se ztotožnil s nejvyšším celkem. Monistické pojetí se zcela liší od čisté transcendentální oddané služby. Vidíme-li však, že se někdo pozdvihl na vysokou úroveň oddanosti a nepodroboval se přitom ani usměrňujícím zásadám, měli bychom vědět, že je to postavení, kterého dosáhl ve svém dřívějším životě. Z nějakého důvodu, nejpravděpodobněji následkem přestupku, kterého se dopustil proti lotosovým nohám oddaného, byl jeho vývoj oddané služby na čas zastaven, a nyní tento člověk dostal další možnost, aby opět pokračoval. Závěrem je, že vyrovnaného pokroku v oddané službě můžeme dosáhnout pouze ve společnosti čistých oddaných.

Якщо хтось робить поступ у відданому служінні, слід розуміти, що це відбувається внаслідку безпричинної милости Самого Крішни. До людини, котра цілковито відмовилась від матеріальної втіхи і розвинула чисту екстатичну відданість Господу, не слід ставитись недобре, навіть якщо в її житті деколи трапляються відхилення від засад та правил відданого служіння. Це підтверджує також «Бгаґавад-ґіта»: відданого, який має непохитну віру в Господа та відданість Йому, сказано там, слід вважати за чистого, навіть якщо він подеколи випадком появляє якісь недобрі якості, що не відповідають якостям чистого відданого. Непохитна віра у віддане служіння, в Господа Крішну та в духовного вчителя підносить його діяльність у відданому служінні на дуже високий рівень.

Může-li člověk postupně pozvedat svou úroveň oddané služby, měli bychom vědět, že je to bezpříčinnou milostí samotného Kršny. Pokud je někdo zcela odpoután od hmotného požitku a vyvinul čistou extatickou oddanost, neměli bychom mu závidět, přestože někdy nedopatřením nežije podle zásad oddané služby. V Bhagavad-gítě je také potvrzeno, že i když občas shledáme, že oddaný, který má neochvějnou víru a oddanost k Pánu, se náhodně odchyluje od vlastností čistých oddaných, měli bychom ho stále počítat mezi čisté oddané. Neochvějná víra v oddanou službu, v Pána Kršnu a v duchovního mistra každého v činnostech oddané služby rychle povýší.

У «Нрісімха Пурані» сказано: «Якщо людина цілковито зосередилась на служінні Верховному Господу і присвятила на це служіння свої розум, тіло та діяльність, але на позверхній погляд може здаватися, що вона робить щось ганебне, слід бути певному, що під нездоланним тиском своєї відданости ця людина невдовзі припинить таку ганебну діяльність. Наводять такий приклад: на місяці видно подібні до віспин плями, а проте це аж ніяк не заважає йому яскраво світити. Так само незначною є і якась невелика вада в людині, що інтенсивно виконує віддане служіння. Прив’язаність до Крішни — це трансцендентне блаженство, а посеред безмежного океану трансцендентного блаженства цятки якоїсь матеріальної вади навіть непомітні.

V Nrsinha Puráně stojí: „Jestliže člověk zcela zaměstnal svou mysl, tělo a činnosti ve službě Nejvyšší Osobnosti Božství, ale navenek shledáme, že se dopouští ohavných činů, vlivem jeho poctivé oddané služby tyto nedostatky jistě rychle zmizí.“ Uvádí se příklad, že měsíc v úplňku může mít nějaké skvrny, ale jeho zář nelze zastavit. Podobně malou chybu ve velkém množství oddané služby nelze vůbec počítat jako chybu. Pouto ke Kršnovi je transcendentální blažeností. V neomezeném množství transcendentální blaženosti se malý hmotný nedostatek nemůže nijak projevit.