Skip to main content

РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ

CHAPTER 9

Мати Яшода зв’язує Господа Крішну

Mother Yaśodā Binds Lord Kṛṣṇa

Якось мати Яшода, побачивши, що її служниця надто заклопотана хатніми справами, сама заходилася збивати масло. Збиваючи масло, вона співала про дитячі розваги Крішни й тішилася думками про свого сина.

Once upon a time, seeing that her maidservant was engaged in different household duties, Mother Yaśodā personally took charge of churning butter. And while she churned butter, she sang the childhood pastimes of Kṛṣṇa and enjoyed thinking of her son.

Збиваючи масло, Яшода туго запнула край сарі. Вона щосили обома руками збивала масло, її груди коливалися, а від палкої любови до сина молоко само точилося їй з грудей. Браслети на її руках дзвеніли, торкаючись одне одного, кульчики й груди коливалися. Лице узялось крапельками поту, а квіти, що ними вона була заквітчала собі голову, порозсипались. На цьому мальовничому тлі з’явився Господь Крішна-дитина. Від голоду та любови до матері Він хотів, щоб вона припинила те збивання. Всім Своїм виглядом Він показував, що головний її обов’язок — дати Йому груди, а збивати масло можна й потім.

The end of her sari was tightly wrapped while she churned, and on account of her intense love for her son, milk automatically dripped from her breasts, which moved as she labored very hard, churning with two hands. The bangles and bracelets on her hands tinkled as they touched each other, and her earrings and breasts shook. There were drops of perspiration on her face, and the flower garland which was on her head scattered here and there. Before this picturesque sight, Lord Kṛṣṇa appeared as a child. He felt hungry, and to increase His mother’s love, He wanted her to stop churning. He indicated that her first business was to let Him suck her breast, and then she could churn butter later.

Мати Яшода взяла сина на коліна і вклала сосок Йому до ротика. Крішна ссав молоко, а вона тим часом, усміхаючись, не могла надивитись на гарне личко своєї дитини. Аж тут молоко, яке стояло на печі, закипіло й почало збігати. Щоб молоко не збігло, мати Яшода спустила Крішну з колін і схопилася до пічки. Крішна розсердився, що матінка Його покинула, від гніву Його очі та губи почервоніли. Він пішов геть зціпивши зуби, підняв камінь і пожбурив у горщик з маслом. Горщик розбився, а Він вибрав з черепків масло і з удаваними сльозами на очах почав їсти його, забившись в темний закапелок.

Mother Yaśodā took her son on her lap and pushed the nipple of her breast into His mouth. And while Kṛṣṇa was sucking the milk, she was smiling, enjoying the beauty of her child’s face. Suddenly, the milk which was on the stove began to boil over. Just to stop the milk from spilling, Mother Yaśodā at once put Kṛṣṇa aside and went to the stove. Left in that state by His mother, Kṛṣṇa became very angry, and His lips and eyes became red in rage. He pressed His teeth and lips, and taking up a piece of stone, He immediately broke the butter pot. He took butter out of it, and with false tears in His eyes, He began to eat the butter in a secluded place.

Тим часом мати Яшода, впоравшись із горщиком з молоком, яке збігало, повернулася туди, де була збивала масло, і побачила розбитий горщик з маслом. А що Крішни не знайшла, то вирішила, що розбитий глек — Його робота. Думаючи так, вона усміхнулася: «Алеж кмітливий! Розбив глек і втік, бо боїться кари». Яшода обшукала за Ним всю хату, нарешті знайшла свого сина на великій дерев’яній ступі, яка стояла перекинута. Він брав масло з горщика, підвішаного до стелі, і годував ним мавп. Яшода постерегла, що Крішна боязко озирається, розуміючи, що робить шкоду. Заскочивши сина за таким заняттям, Яшода тихенько підкралась до Нього ззаду, однак Крішна відразу помітив, що вона наближається з різкою у руці, і, враз зіскочивши з ступи, переляканий чкурнув навтьоки. Мати Яшода ганялася за Ним по всіх кутках, намагаючись спіймати Верховного Бога-Особу, що Його не досягають у медитації навіть найвидатніші йоґи. Іншими словами, Верховний Бог-Особа, Крішна, якого не здатні збагнути йоґи та мислителі, грався наче мале дитя на втіху Своїй великій відданій, матері Яшоді. Вона мала тонкий стан, але була повна, і їй ніяк не давалось упіймати прудконоге маля, хоча вона намагалася бігти за Ним якомога хутчіш. Її волосся розсипалося, квіти з нього попадали долі. Яшода змучилась дуже, але таки наздогнала свого пустуна і вхопила Його. Тут Крішна мало не розплакався, Він стояв і тер рученятами Свої очі, підведені сурмою. Коли маля зазирнуло в ненчине лице, що схилилося над Ним, Його очі сповнилися жаху.

In the meantime, Mother Yaśodā returned to the churning place after setting the overflowing milk pan in order. She saw the broken pot, in which the churning yogurt had been kept. Since she could not find her boy, she concluded that the broken pot was His work. She smiled as she thought, “The child is very clever. After breaking the pot He has left this place, fearing punishment.” After she sought all over, she found her son sitting on a big wooden grinding mortar, which was kept upside down. He was taking butter from a pot which was hanging from the ceiling on a swing, and He was feeding it to the monkeys. She saw Kṛṣṇa looking this way and that way in fear of her because He was conscious of His naughty behavior. After seeing her son so engaged, she very silently approached Him from behind. Kṛṣṇa, however, saw her coming toward Him with a stick in her hand, and He immediately got down from the grinding mortar and began to flee in fear. Mother Yaśodā chased Him to all corners, trying to capture the Supreme Personality of Godhead, who is never approached even by the meditations of great yogīs. In other words, the Supreme Personality of Godhead, Kṛṣṇa, who is never caught by the yogīs and speculators, was playing just like a little child for such a great devotee as Mother Yaśodā. Mother Yaśodā, however, could not easily catch the fast-running child because of her thin waist and heavy body. Still she tried to follow Him as fast as possible. Her hair loosened, and the flowers in her hair fell to the ground. Although she was tired, she somehow reached her naughty child and captured Him. When He was caught, Kṛṣṇa was almost on the point of crying. He smeared His hands over His eyes, which were anointed with black eye cosmetics. The child saw His mother’s face while she stood over Him, and His eyes became restless from fear.

Побачивши, що Крішна перелякався не на жарт, мати Яшода вирішила для добра дитини той страх розвіяти.

Бажаючи своїй дитині самого добра, Яшода подумала: «Якщо дитя так лякатиметься мене, хтозна, що з Нього буде». Різку мати Яшода викинула, але щоб якось таки покарати Крішну, вирішила Його зв’язати. Вона не відала, що насправді зв’язати Верховного Бога-Особу неможливо. Мати Яшода вважала, що Крішна — її маля, і навіть гадки не мала, що для того маляти немає обмежень ні в чому. Для Нього не існує внутрішнього чи зовнішнього, Йому немає ні початку, ні кінця. Він — безмежний, і Він всепроникаючий. Він Сам — увесь космічний прояв. Однак мати Яшода вважала Крішну за своє дитя. Його, що перебуває поза межами чуттєвого сприйняття, вона спробувала прив’язати до дерев’яної ступи. Але, намагаючись прив’язати Його, вона помітила, що мотузка закоротка — не вистачило кількох сантиметрів. Вона зібрала по хаті ще мотузок і зв’язала їх усі — але їх так само не вистачило. Вона дов’язувала ще і ще мотузок, які тільки були в хаті, але, зав’язавши останній вузол, побачила, що мотузка, як і перше, закоротка на кілька пальців. Мати Яшода усміхалася, але водночас була зачудована. Що воно за диво таке?

Mother Yaśodā could understand that Kṛṣṇa was unnecessarily afraid, and for His benefit she wanted to allay His fears. Being the topmost well-wisher of her child, Mother Yaśodā thought, “If the child is too fearful of me, I don’t know what will happen to Him.” Mother Yaśodā then threw away her stick. In order to punish Him, she thought to bind His hands with some ropes. She did not know it, but it was actually impossible for her to bind the Supreme Personality of Godhead. Mother Yaśodā was thinking that Kṛṣṇa was her tiny child; she did not know that the child had no limitation. There is no inside or outside of Him, nor beginning or end. He is unlimited and all-pervading. Indeed, He is Himself the whole cosmic manifestation. Still, Mother Yaśodā was thinking of Kṛṣṇa as her child. Although He is beyond the reach of all senses, she endeavored to bind Him to a wooden grinding mortar. But when she tried to bind Him, she found that the rope she was using was too short – by two inches. She gathered more ropes from the house and added to it, but still she found the same shortage. In this way, she connected all the ropes available at home, but when the final knot was added, she saw that the rope was still two inches too short. Mother Yaśodā was smiling, but she was astonished. How was it happening?

Намагаючись зв’язати сина, Яшода втомилася. Вона спітніла, вінок впав їй з голови. Нарешті Господь Крішна, зглянувшись на тяжкі труди своєї матінки та зі співчуття до неї дав-таки зв’язати Себе мотузкою. Бавлячись в домі матері Яшоди наче людське дитя, Він являв найпіднесеніші з-поміж Своїх розваг. Безсумнівно, наказувати Верховному Богові-Особі не здатний ніхто. Чистий відданий впокоряється лотосовим стопам Господа, що може і захистити, і знищити його. Відданий ніколи не забуває, що він впокорений слуга Крішни, і так само й Господь, віддаючись на ласку Свого відданого, відчуває трансцендентну насолоду. Приклад того дав Крішна, коли скорився перед Своєю матір’ю Яшодою.

In attempting to bind her son, she became tired. She was perspiring, and the garland on her head fell down. Then Lord Kṛṣṇa appreciated the hard labor of His mother, and being compassionate upon her, He agreed to be bound up by the ropes. Kṛṣṇa, playing as a human child in the house of Mother Yaśodā, was performing His own selected pastimes. Of course, no one can control the Supreme Personality of Godhead. The pure devotee surrenders himself unto the lotus feet of the Lord, who may either protect or vanquish the devotee. But for his part, the devotee never forgets his own position of surrender. Similarly, the Lord also feels transcendental pleasure by submitting Himself to the protection of the devotee. This was exemplified by Kṛṣṇa’s surrender unto His mother, Yaśodā.

Крішна — найвищий благодійник, що дає Своєму відданому будь-яке звільнення. Але такого благословення, яке дістала мати Яшода, не знали навіть Господь Брахма, Господь Шіва та богиня процвітання.

Kṛṣṇa is the supreme bestower of all kinds of liberation to His devotees, but the benediction which was bestowed upon Mother Yaśodā was never experienced even by Lord Brahmā or Lord Śiva or the goddess of fortune.

Йоґи й мислителі не здатні в усій повноті збагнути Верховного Бога-Особу, якого знають як сина Яшоди та Нанди Махараджі. Віддані легко досягають Його, але йоґи та мислителі не годні осягнути Його як верховне джерело всієї насолоди.

The Supreme Personality of Godhead, who is known as the son of Yaśodā and Nanda Mahārāja, is never so completely known to the yogīs and speculators. But He is easily available to His devotees. Nor is He appreciated as the supreme reservoir of all pleasure by the yogīs and speculators.

Зв’язавши сина, мати Яшода стала поратись по господарству. А тим часом Крішна, прив’язаний до дерев’яної ступи, побачив перед Собою два дерева арджуна. Джерело найвищої насолоди, Господь Шрі Крішна подумав: «Спочатку мама Яшода покинула Мене, не нагодувавши доволі молоком — то Я розбив їй глек з юґуртом і роздав збите масло мавпам. А тепер ось прив’язала мене до цієї дерев’яної ступи. Треба наробити ще більшого збитку. Хай знає!» І Він став думати, як звалити ті два високі дерева арджуна.

After binding her son, Mother Yaśodā engaged herself in household affairs. At that time, bound up to the wooden mortar, Kṛṣṇa could see a pair of trees before Him which were known as arjuna trees. The great reservoir of pleasure, Lord Śrī Kṛṣṇa, thus thought to Himself, “Mother Yaśodā first of all left without feeding Me sufficient milk, and therefore I broke the pot of yogurt and distributed the stock butter in charity to the monkeys. Now she has bound Me up to a wooden mortar. So I shall do something more mischievous than before.” And thus He thought of pulling down the two very tall arjuna trees.

У цих двох дерев арджуна своя історія. В минулому житті вони мали людську подобу й були синами Кувери, звали їх Налакувара й Маніґріва. І ось тепер на своє щастя вони впали в око Господеві. В минулому житті великий мудрець Нарада прокляв їх, але прокляття було і найвищим благословенням водночас, бо дало нагоду побачити Господа Крішну. Вони отримали те благословення-прокляття, тому що колись, п’яні, геть втратили людську подобу. Про те розповідь у дальшому розділі.

There is a history behind the pair of arjuna trees. In their previous lives, the trees were born as the human sons of Kuvera, and their names were Nalakūvara and Maṇigrīva. Fortunately, they came within the vision of the Lord. In their previous lives they were cursed by the great sage Nārada in order to receive the highest benediction of seeing Lord Kṛṣṇa. This benediction-curse was bestowed upon them because of their forgetfulness due to intoxication. This story will be narrated in the next chapter.

Так закінчується Бгактіведантів виклад дев’ятого розділу книги «Крішна, Верховний Бог-Особа», назва якому «Мати Яшода зв’язує Господа Крішну».

Thus ends the Bhaktivedanta purport of the ninth chapter of Kṛṣṇa, “Mother Yaśodā Binds Lord Kṛṣṇa.”