РОЗДІЛ ШІСТДЕСЯТ П'ЯТИЙ
65. KAPITOLA
Господь Баларама відвідує Вріндавану
Pán Balaráma navštěvuje Vrindávan
Якось Господеві Баларамі захотілося провідати Своїх названих батька й мати, Махараджу Нанду і Яшоду. Він у великому піднесенні вирушив на Своїй колісниці до Вріндавани. Жителі Вріндавани теж вже давно прагнули побачити Крішну й Балараму. Коли Господь Баларама приїхав до Вріндавани, всі пастухи й ґопі були вже дорослі, проте, побачивши Його, стали Його обнімати, і Він на відповідь теж стискав їх в обіймах. Потім Він прийшов до Махараджі Нанди з Яшодою й з пошаною їм вклонився, а мати Яшода й Нанда Махараджа на відповідь благословили Його. Вони назвали Його Джаґадішварою, Господом всесвіту, тим, хто підтримує кожного. Вони назвали Його так, тому що Крішна й Баларама підтримують усі живі істоти — а все Їхня відсутність була важкий тягар на серці Нанди та Яшоди. З тими почуттями вони обняли Балараму, посадовили собі на коліна і заплакали нестримно, так що одяг Баларами став мокрий від їхніх сліз. Пізніше Господь Баларама склав шанобливі поклони старшим пастухам і прийняв поклони від молодших. Так Господь Баларама і пастухи виявляли одне до одного дружні почуття відповідно до свого віку й стосунків. Своїм приятелям одного з Ним віку Він потиснув руки і кожного обійняв, голосно сміючись.
Pán Balaráma si velice přál spatřit svého otce a matku ve Vrindávanu. S obrovským nadšením proto usedl na vůz a vypravil se tam. Vrindávanští obyvatelé již velmi dlouho toužili vidět Krišnu a Balarámu. Když se Pán Balaráma vrátil, všichni pasáčkové a gópí již byli dospělí, ale přesto Ho při Jeho příjezdu objali a Balaráma jim objetí oplácel. Potom přišel před Mahárádže Nandu a Jašódu a uctivě se jim poklonil. Matka Jašódá a Nanda Mahárádž Mu na oplátku požehnali. Oslovili Ho jako Džagadíšvaru, Pána vesmíru, který se stará o všechny. Bylo to z toho důvodu, že Krišna a Balaráma zaopatřují všechny živé bytosti, a přesto se Nanda a Jašódá kvůli Jejich nepřítomnosti dostali do takových nesnází. S těmito pocity objali Balarámu, posadili si Ho na klín a začali usedavě plakat, takže Ho smáčeli slzami. Pán Balaráma se pak uctivě poklonil starším pastevcům a přijal poklony mladších. Takto si se všemi s ohledem na jejich různý věk a vztahy vyměňoval Pán Balaráma přátelské city. S vrstevníky a rovnocennými přáteli si potřásl rukou a s hlasitým smíchem každého objal.
Привітавшись з пастухами й пастушками, з ґопі, царем Нандою і Яшодою, Господь Баларама всівся, задоволений, а вони усі посідали навколо. Спершу Господь Баларама запитав про їхнє життя, а тоді вже всі вони, давно не бачивши Його, почали запитувати про різне. Жителі Вріндавани, зачаровані очима Господа, віддали Крішні все. Вони мали велике бажання любити Крішну і тому ніколи не прагнули піднестися на небесні планети, розчинитися у сяйві Брахмана чи злитися в одне з Абсолютною Істиною. Їх навіть не цікавила насолода, що її дає життя у розкошах. Вони просто жили собі пастухами в селі й були з того задоволені. Вони повсякчас думали про Крішну без найменшої своєкорисливости і завжди чули до Нього таку любов, що коли вони розпитувалися за Крішну в Баларамаджі, від почуття розлуки в них переривалися голоси.
Poté, co Ho pastevci, chlapci, gópí, král Nanda a Jašódá přivítali, se Pán Balaráma spokojeně posadil a ostatní se shlukli kolem Něho. Nejprve se jich zeptal On, jak se jim daří, a pak Mu začali klást různé otázky oni, jelikož Ho dlouho neviděli. Obyvatelé Vrindávanu obětovali kvůli Krišnovi všechno, uchváceni Pánovýma lotosovýma očima. Měli tak velkou touhu milovat Krišnu, že nikdy nezatoužili po ničem takovém, jako je dosažení nebeských planet nebo splynutí se září Brahmanu, aby tak byli totožní s Absolutní Pravdou. Nelákalo je ani užívat si života v přepychu; byli spokojení s jednoduchým životem pastevců na vesnici. Neustále byli pohroužení v myšlenkách na Krišnu a netoužili po žádném osobním prospěchu. Milovali Ho tak, že se jim v Jeho nepřítomnosti třásl hlas, když se vyptávali Balarámadžího.
Передусім Нанда Махараджа і Яшодамайі спитали:
— Любий Баларамо, чи все гаразд у наших друзів — Васудеви та його родини? Тепер Ви з Крішною вже дорослі люди, маєте сім’ю і діти. Чи згадуєте Ви хоч подеколи, насолоджуючись сімейним щастям, за Своїх бідних батька й мати Нанду Махараджу і Яшодадеві? То для нас добра звістка, що Ви вбили найлихішого грішника царя Камсу і що наші друзі Васудева та інші, яких він був переслідував, нині на волі. Раді ми чути й те, що Ви з Крішною розбили Джарасандгу й убили Калаявану і тепер живете у замку Двараці.
Nejdříve se ptali Nanda Mahárádž a Jašódámájí: “Milý Balarámo, mají se naši přátelé jako Vasudéva a ostatní členové rodiny dobře? Ty a Krišna jste nyní dospělí ženatí muži s dětmi. Vzpomenete si někdy uprostřed štěstí rodinného života na svého nebohého otce Nandu Mahárádže a matku Jašódu déví? To, že jste zabili nejhříšnějšího krále Kansu a že naši sužovaní přátelé jako Vasudéva a ostatní jsou nyní svobodní, je velice dobrá zpráva. A další dobré zprávy jsou, že jsi s Krišnou porazil Džarásandhu a Kálajavanu, který je teď mrtvý, a že žijete v opevněném sídle ve Dvárace.”
Прийшли ґопі. Коли Баларама подивився на них, очі Його засяяли любов’ю. Не чуючи себе від радости, ґопі, а вони через відсутність Крішни з Баларамою довгий час були наче неживі, стали питати за добробут двох братів. Найбільше розпитували в Баларами за те, чи добре живеться Крішні в товаристві просвічених жінок Дварака Пурі.
— Чи Він згадує колись батька Свого Нанду, матінку Яшоду та інших друзів, з якими був такий близький у Вріндавані? Чи збирається Крішна відвідати Свою матір Яшоду, чи згадує нещасних ґопі, що гинуть без Його товариства? Можливо, Крішна забув нас — Його ж оточують просвічені жінки Двараки! — але ми й досі пам’ятаємо Його, збираємо квіти й робимо з них ґірлянди. Він не приходить, і ми весь час плачемо. О, якби Він прийшов сюди і прийняв ті ґірлянди, що ми їх зробили! Любий Господи Баларамо, нащадку Дашархи, Ти ж знаєш, заради Крішниної дружби ми раді віддати все. Людина й у великому горі не годна розірвати стосунків зі своєю родиною, однак ми покинули батьків, сестер і родину і зреклися їх — та й що нам усі вони, — хоча для інших це неможливо. І тут Крішна раптом нас покинув і пішов геть. Без поважних підстав Він розірвав наші тісні стосунки й подався в чужі краї. Але Він, хитромудрий, втішав нас солодкою мовою: «Любі ґопі, прошу, не хвилюйтеся. Я не на силі віддячитись вам за ваше служіння». Кінець кінцем ми жінки, то хіба могли не послухати Його? Як нам було збагнути, що та люба мова — просто щоб нас підманути?
Když přišly gópí, Pán Balaráma se na ně podíval láskyplnýma očima. Přešťastné gópí, které již tak dlouho trápila Krišnova a Balarámova nepřítomnost, se ptaly, zda se oběma bratrům daří dobře. Zvláště se Balarámy zeptaly, zdali si Krišna užívá života ve středu osvícených žen Dváraky Purí. “Vzpomene si občas na svého otce Nandu a svou matku Jašódu a ostatní přátele, se kterými jednal tak důvěrně, když byl ve Vrindávanu? Plánuje sem Krišna někdy přijít, podívat se za svou matkou Jašódou? A vzpomíná na nás gópí, tak žalostně připravené o Jeho společnost? Krišna na nás mezi kultivovanými ženami ve Dvárace mohl zapomenout, ale my ve vzpomínkách na Něho trháme květy a navlékáme z nich girlandy. Když ale nepřichází, náš čas ubíhá v pláči. Kdyby sem tak přišel a přijal od nás girlandy, které jsme navlékly! Milý Pane Balarámo, potomku Dašárhy, Ty víš, že jsme se pro Krišnovo přátelství vzdaly všeho. Ani ve velkém neštěstí člověk není schopný se vzdát styku se členy své rodiny, ale i když by to pro jiné bylo nemožné, my jsme opustily své otce, matky, sestry a příbuzné. Krišna však vůbec nedbal na naše odříkání, zničehonic se nás zřekl a odešel pryč. Bez hlubšího zvážení přerušil naše důvěrné přátelství a odjel do cizí země. Byl však natolik mazaný, že si vymyslel velice pěkná slova. Řekl: ,Prosím, netrapte se, Moje milé gópí. Službu, kterou jste pro Mne udělaly, vám nedokážu splatit.` Jsme konec konců ženy, tak jak bychom Mu mohly nevěřit? Teď už víme, že Jeho sladká slova nás měla pouze oklamat.”
Скаржачись на Крішну, що покинув Вріндавану, інша ґопі сказала:
— Любий Баларамаджі, звичайно, ми сільські дівчата, тому Крішна міг надурити нас. Але ж жінки у Двараці не такі. Дарма вважати, що вони такі ж немудрі, як ото ми! Це нас, селянок, Крішна міг підманути, але у Двараці жінки дуже розумні й просвічені. Отже, мене б здивувало, якби такі міські пані дали Крішні себе підманути і повірили б Його словам.
Další gópí, která se nemohla smířit s Krišnovou nepřítomností ve Vrindávanu, řekla: “Můj milý Balarámadží, my jsme samozřejmě vesnické dívky, takže nás Krišna mohl takto podvést, ale co ženy z Dváraky? Nemysli si, že jsou tak pošetilé jako my! Vesnické ženy může Krišna podvést, ale ženy v Dvárace jsou bystré a inteligentní. Překvapilo by mě, kdyby se Krišnovi podařilo tyto městské ženy oklamat a uvěřily by Jeho slovům.”
Тоді стала говорити інша ґопі.
— Любий друже, — сказала вона, — Крішна дуже вправний грати словами, і нікому не зрівнятися з Ним в цьому мистецтві. Він вміє так красно й любо говорити, що на силі звести будь-яку жінку. Крім того Він досконало вивчив мистецтво звабно усміхатися, і жінки, побачивши Його усміх, гублять за Ним розум і вже не вагаються віддати себе Йому.
Pak začala mluvit jiná gópí. “Můj drahý příteli,” řekla, “Krišna je velice obratný v užívání slov. V tomto umění s Ním nikdo nemůže soupeřit. Dokáže vytvářet tak barvitá slova a mluvit tak sladce, že oklame srdce kterékoliv ženy. Kromě toho dokonale ovládá umění přitažlivě se usmívat a při pohledu na Jeho úsměv se do Něho ženy zblázní a bez váhání se Mu odevzdají.”
Почувши це, інша ґопі сказала:
— Любі подружки, навіщо оце говорити про Крішну? Якщо вам хочеться гаяти час за балачками, краще поговорімо за щось інше, а не за Нього. Жорстокий Крішна бавить час без нас, то чому б нам не бавити час без Крішни? Однак Крішна щасливо живе собі без нас, але нам без Нього щасливого життя немає.
Další gópí řekla, jakmile to slyšela: “Mé drahé přítelkyně, k čemu je dobré mluvit o Krišnovi? Chcete-li trávit čas povídáním, pak mluvme o něčem jiném než o Něm. Když krutý Krišna může být bez nás, proč bychom my nemohly být bez Něho? Krišna ovšem žije bez nás šťastně, kdežto my bez Něho šťastně žít nedokážeme.”
Такі розмови лише посилювали любов ґопі до Крішни: вони вже бачили Крішнину усмішку, чули Його милу мову, бачили Його привабливі риси, властиве поводження, відчували себе в Його обіймах. Ці екстатичні почуття були такі сильні, що їм уже здавалося, ніби Крішна присутній і власною особою танцює перед ними. Вони з такою любов’ю спогадували Крішну, що не могли стримати сліз і заридали, не зважаючи ні на що.
Když gópí takto mluvily, jejich city ke Krišnovi sílily a gópí znovu prožívaly Krišnův úsměv, Krišnova láskyplná slova, Krišnovy přitažlivé rysy, Krišnovy vlastnosti a Krišnova objetí. Díky síle jejich extatických pocitů se jim zdálo, že Krišna tam je osobně přítomný a tančí před nimi. Jejich sladká vzpomínka na Krišnu způsobila, že nemohly zadržet slzy a bez zábran se daly do pláče.
Господь Баларама, розуміючи їхні екстатичні почування, вирішив заспокоїти ґопі. Бувши дуже вправний умовляти, Він почав оповідати їм різні історії про Крішну. Він робив це так делікатно, з такою пошаною до ґопі, що вони були цілком задоволені. Щоб задоволити ґопі, Господь Баларама прожив у Вріндавані два місяці — чайтра (березень-квітень) і вайшакга (квітень-травень). Протягом цих двох місяців Він був з ґопі весь час, а ночі бавив з ними в одному з лісів Вріндавани, щоб вдоволити їхнє бажання подружньої любови. Так Баларама тішився танцем раса з ґопі впродовж тих двох місяців. Була весна, легкий вітерець з Ямуни приносив аромат різноманітних квітів, здебільшого квітів каумуді. Світло місяця затоплювало небо й розливалося скрізь, і від того береги Ямуни ставали осяйні й чудові. Там Господь Баларама насолоджувався товариством ґопі.
Pán Balaráma ovšem rozuměl extatickým citům gópí, a proto je chtěl uklidnit. Uměl dobře působit na druhé, a s velice uctivým postojem vůči gópím začal vyprávět příběhy o Krišnovi tak citlivě, že se upokojily. Pro jejich potěšení zůstal Pán Balaráma ve Vrindávanu dva měsíce — měsíc Čaitra (březen-duben) a Vaišákha (duben-květen). Po tyto dva měsíce se jim věnoval a trávil s nimi každou noc ve vrindávanském lese, aby uspokojil jejich touhy po milostné lásce. Balaráma se tedy během těchto dvou měsíců také těšil s gópími při tanci rāsa. Jelikož to bylo na jaře, na břehu Jamuny vál jemný vánek a přenášel vůně různých květů, zvláště květu kaumudí. Měsíční světlo se rozlilo po celé obloze a šířilo se všude, takže břehy Jamuny vypadaly velice jasně a příjemně a Pán Balaráma se tam těšil ze společnosti gópí.
Півбог Варуна послав туди свою доньку Варуні у вигляді рідкого меду, що точився з дупел дерев. Від меду весь ліс був напоєний ароматом, і солодкий аромат рідкого меду Варуні полонив Баларамаджі. Смак Варуні дуже сподобався Баларамаджі й ґопі, і вони разом почали пити мед. П’ючи той природний трунок, ґопі оспівували Господа Балараму, а Господь Баларама відчував щастя і від напою Варуні був наче напідпитку. Від насолоди Він поводив очима. Довгі ґірлянди лісових квітів прикрашали Його, і, здавалося, від Його трансцендентного блаженства навколо розливається щастя. Господь Баларама осяйно усміхався, на обличчі Його виступив прохолодний, наче ранкова роса, піт.
Polobůh Varuna poslal svou dceru Váruní v podobě tekutého medu vytékajícího z dutin stromů. Celý les jím voněl a sladká vůně tekutého medu váruní Balarámadžího uchvátila. Balarámadží i všechny gópí byli velice přitahováni chutí váruní a společně ho pili. Během pití tohoto přírodního nápoje gópí opěvovaly slávu Pána Balarámy a Pán Balaráma se cítil šťastný, jako by Ho popíjení váruní omámilo, a blaženě koulel očima. Zdobily Ho dlouhé girlandy z lesních květů a v této transcendentální blaženosti všechno vypadalo jako velká radostná oslava. Pán Balaráma se krásně usmíval a kapky potu zdobící Jeho tvář vypadaly jako chladivá ranní rosa.
У такому радісному настрої Баларама захотів насолодитися товариством ґопі у водах Ямуни — і покликав Ямуну підійти ближче. Але Ямуна, вважаючи, що Він сп’янів, наказ знехтувала. Господь Баларама, розгнівавшись, що Ямуна не виконала Його наказу, взяв Свій плуг і почав робити рівчаки та борозни на її березі. Господь Баларама має два різновиди зброї, якою Він користується в разі потреби, — плуг і булаву. Цього разу Він хотів силоміць притягти Ямуну і тому взявся за Свій плуг. Він вирішив покарати Ямуну, що не прийшла до Нього, як Він їй наказав. Він сказав Ямуні:
— Ти, нещасна річко! Тобі байдуже до Мого наказу? Я провчу тебе! Ти не пішла до Мене охотою — то Я примушу тебе підійти Своїм плугом. Я розділю тебе на сотні ручаїв!
V této šťastné náladě Balaráma zatoužil užívat si s gópími ve vodě Jamuny. Zavolal proto Jamunu, aby přišla blíž, ale Jamuná neuposlechla Jeho příkaz, protože Ho považovala za omámeného. Pán Balaráma nesl s velkou nelibostí, že Jamuná nedbala na Jeho nařízení. Okamžitě chtěl rozrýt zemi podél řeky svým pluhem. Pán Balaráma má dvě zbraně, pluh a kyj, které používá, kdykoliv je toho zapotřebí. Teď chtěl přivést Jamunu násilím a vzal si na pomoc svůj pluh. Chtěl Jamunu potrestat, že poslušně nepřišla na Jeho příkaz. Oslovil ji: “Ty bídná řeko! Nedbala jsi Mého nařízení. Nyní ti dám za vyučenou! Nepřišla jsi ke Mně dobrovolně, tak tě teď pomocí svého pluhu přijít donutím. Rozdělím tě na stovky potůčků!”
Почувши ці слова, Ямуна злякалася Балараминої сили і негайно вийшла власною особою, впала Господу до лотосових стіп і стала молитися:
— Любий Баларамо, Ти — наймогутніша особа, і всі Тебе люблять. Я ж, на жаль, забула за Твою славу й піднесене становище, але тепер стямилася і згадала, що Ти у вигляді Свого часткового поширення Шеші тримаєш на Своїй голові усі планетні системи. Ти той, хто підтримує цілий всесвіт. Любий Верховний Боже-Особо, Ти повний шести щедрот. Я забула, що Ти всемогутній, і через це не скорилася Твоєму наказові. Я вчинила велику образу. Але, любий Господи, знай, що я віддана Тобі душа, а Ти ласкавий до Своїх відданих. Пробач, будь ласка, мої зухвальство й помилки. Прошу в Тебе безпричинної ласки: відпусти мене.
Po této výhrůžce se Jamuná začala velice obávat Balarámovy síly a okamžitě přišla ve své osobní podobě, padla k Jeho lotosovým nohám a modlila se: “Můj milý Balarámo, jsi nejmocnější osoba a potěšení všech. Nešťastně jsem zapomněla na Tvé slavné, vznešené postavení, ale nyní jsem přišla k rozumu a vzpomínám si, že ve své pouhé částečné expanzi jako Šéša držíš na hlavě všechny planetární soustavy. Jsi udržovatel celého vesmíru. Můj milý Pane, Nejvyšší Osobnosti Božství, vlastníš v úplnosti šest vznešených atributů. Zapomněla jsem na Tvou všemohoucnost, a tak jsem chybně neuposlechla Tvého příkazu. Dopustila jsem se velkého prohřešku. Nyní však prosím věz, můj milý Pane, že jsem odevzdaná Tobě, jenž jsi tak laskavý ke svým oddaným. Prosím Tě, promiň mi tedy mou drzost a mé chyby a odpusť mi ze své bezpříčinné milosti.”
Побачивши покірливість Ямуни, Господь Баларама простив її, і коли вона підійшла до Нього, захотів насолодитися разом з ґопі купанням — так слон насолоджується з багатьма слонихами. Господь Баларама був в річці протягом довгого часу, натішився там до цілковитого задоволення, а коли вийшов з води, богиня процвітання негайно піднесла Йому гарне блакитне вбрання і коштовне золоте намисто. Викупавшись в Ямуні, Господь Баларама убрався в блакитне, надяг золоті оздоби — і нічиє серце не могло б лишитися байдужим до Нього. Шкіра в Господа Баларами біла, і, ошатно вбраний, Він виглядав наче білий слон царя Індри з небесних планет. Річка ж Ямуна і досі має багато маленьких рукавів, що повиривав плугом Господь Баларама. Й нині всі ці струмочки співають славу всемогутності Господа Баларами.
Jakmile Jamuná dala najevo svůj poslušný podřízený postoj, Pán Balaráma jí odpustil, a když přišla blíž, těšil se z plavání v jejích vodách společně s gópími stejně, jako se slon těší se svými slonicemi. Po dlouhé době, když si Pán Balaráma užil k plné spokojenosti, vyšel z vody a bohyně štěstí Mu okamžitě přinesla pěkné modré šaty a cenný náhrdelník ze zlata. Vykoupaný v Jamuně, oblečený v modrých šatech a ozdobený zlatými šperky vypadal pro všechny velmi přitažlivě. Pleť Pána Balarámy má bílou barvu, a když byl pěkně oblečený, vypadal jako bílý slon krále Indry na nebeských planetách. Řeka Jamuná má dodnes mnoho ramen, protože byla rozryta Balarámovým pluhem. Všechna tato ramena řeky Jamuny stále oslavují všemohoucnost Pána Balarámy.
Щоночі протягом двох місяців Господь Баларама з ґопі насолоджувалися трансцендентними розвагами. Час промайнув швидко, і всі ночі здалися їм за одну. Коли Господь Баларама був у Вріндавані, ґопі й інші жителі селища зробилися так само веселі, як коли з ними були двоє братів, Господь Крішна й Господь Баларама.
Pán Balaráma a gópí si spolu každou noc užívali transcendentálních zábav po dobu dvou měsíců a čas ubíhal tak rychle, že se všechny noci zdály jako jedna jediná. Všechny gópí i jiní obyvatelé Vrindávanu byli v Balarámově přítomnosti stejně šťastní, jako dříve za přítomnosti obou bratrů, Pána Krišny a Pána Balarámy.
Так закінчується Бгактіведантів виклад шістдесят п'ятого розділу книги «Крішна, Верховний Бог-Особа», назва якому «Господь Баларама відвідує Вріндавану».
Takto končí Bhaktivédántův výklad 65. kapitoly knihy Krišna, nazvané “Pán Balaráma navštěvuje Vrindávan”.