Skip to main content

РОЗДІЛ ШІСТДЕСЯТ ЧЕТВЕРТИЙ

SOIXANTE-QUATRIÈME CHAPITRE

Історія царя Нріґи

L’histoire du roi Nṛga

Якось сини Господа Крішни Прад’юмна, Самба, Чарубгану, Ґада й інші царевичі династії Яду пішли гуляти до лісу, що поблизу Двараки. Гуляючи, вони спраглися і тому стали шукати, де б напитися води. Нарешті вони натрапили на колодязь, але води там не було, натомість всередині сиділа дивовижна істота — величезний ящір. Усі дивувались, дивлячись на незвичайну тварину. Зрозумівши, що істота ця в пастці і вибратися самотужки не може, вони зі співчуття спробували витягти ящера з колодязя, але хоча вдавалися в багато різних способів, їхні зусилля виявилися марні.

Un jour, les membres de la famille de Śrī Kṛṣṇa, Sāmba, Pradyumna, Caru, Bhānu, Gada…, tous princes de la dynastie Yadu, partirent pour une longue randonnée dans une forêt voisine de Dvārakā. Au cours de l’excursion, la soif les prit et ils se mirent à chercher un endroit où s’abreuver. Ils s’approchèrent d’un puits, où ils ne trouvèrent point d’eau, mais un merveilleux animal. C’était un grand lézard. D’abord très étonnés, ils comprirent vite que l’animal avait été pris au piège, et ne pourrait s’échapper seul. Par compassion, ils tentèrent de le sortir du puits. Mais tous leurs efforts furent infructueux.

Повернувшись додому, царевичі розповіли про те Господу Крішні. Господь Крішна — друг усім живим істотам, тому, вислухавши Своїх синів, Він Сам пішов до лісового колодязя й без жодних зусиль витяг того ящера лівої рукою. Щойно рука Господа Крішни торкнулася ящера, той одразу покинув свою стару подобу і постав гарним півбогом, жителем райських планет. Шкіра його сяяла, наче розтоплене золото, він був ошатно вбраний і в коштовних намистах.

De retour au palais, les princes contèrent leur histoire à Śrī Kṛṣṇa. Ami de tous les êtres vivants, le Seigneur Se rendit Lui-même au puits, et sans aucun mal, lui tendant simplement le bras gauche, en sortit le grand lézard. Mais à peine avait-il été effleuré de la main de Śrī Kṛṣṇa, qu’il perdit sa forme animale pour apparaître comme un deva de grande beauté, un habitant des planètes édéniques. Son teint rayonnait comme de l’or en fusion. Vêtu de fins habits, il portait autour du cou des joyaux précieux.

Для Господа Крішни не було таємницею, чому півбог перетворився на ящера, але щоб інші також дізналися за це, Він запитав:
— О щасливцю-півбоже, тепер я бачу твоє тіло прекрасним й осяйним. Хто ти? Нам здається, що ти один з найкращих півбогів небесних планет. Хай щастить тобі в усьому. Ти прийшов на світ не для того, щоб бути ящером. Це лихо спіткало тебе внаслідок твоїх минулих вчинків. Проте я хотів би дізнатись, як ти опинився в такому стані. Якщо вважаєш, що можна відкрити цю таємницю, то скажи, хто ти є.

Pourquoi le deva s’était-il vu contraint d’adopter le corps d’un lézard ? Ce n’était pas un secret pour Śrī Kṛṣṇa, mais voulant que tous l’apprennent, le Seigneur demanda : « Mon cher deva, toi dont la fortune est grande, Je te vois maintenant beau et radieux. Qui es-tu ? Nous devinons que tu es l’un des plus hauts parmi les devas qui habitent les planètes édéniques. Que t’échoie toute bonne fortune ! L’état où Je t’ai trouvé ne ressemble guère à ce que doit être ton destin. Sans doute est-ce le fruit de tes actes passés. Mais Je voudrais entendre de tes lèvres cette aventure, exacte ; si tu penses que ce secret peut nous être révélé, dis-le nous, dis-nous ton identité. »

Величезний ящір був насправді цар Нріґа. На запитання Верховного Бога-Особи він вкляк перед Господом і короною на голові, що сяяла наче сонце, торкнувся землі. Передусім він склав Верховному Господеві шанобливий поклон, далі мовив:
— Любий Господи, я — син царя Ікшваку, звуть мене цар Нріґа. Якщо Тобі бодай колись доводилось чути за людей, які щедро дають милостиню, то Ти напевно чув моє ім’я. Мій Господи, Ти — свідок, що в серці, Ти знаєш кожну найменшу дію живої істоти в минулому, теперішньому й майбутньому. Від Тебе нічого не сховати, бо знання Твоє всеохопне. Але Ти наказав мені розповісти про себе — і я докладно оповім усе.

Ce grand lézard était le roi Nṛga. Interrogé par le Seigneur, il se prosterna aussitôt devant Lui, touchant le sol de son casque, brillant comme le soleil. Après avoir ainsi tout d’abord offert son hommage respectueux à Śrī Kṛṣṇa, il prit la parole : « Ô cher Seigneur, je suis le roi Nṛga, fils du roi Ikṣvāku. Si Tu T’es jamais penché vers les hommes qui aiment la pratique de charité, sûrement Tu as dû entendre mon nom. Seigneur, pour tous Tu es le Témoin suprême. Tu as conscience des moindres actes accomplis par les êtres vivants, dans le passé, dans le présent, dans le futur. Rien ne peut être dérobé à Ton savoir éternel. Tu connais mon histoire. Mais puisque Tu le demandes, j’en ferai le récit complet. »

Так цар Нріґа став оповідати про своє падіння, що до нього спричинилась діяльність у карма-канді. Він жертвував щедрою рукою, роздав у милостиню стільки корів, скільки було на землі порошин, зірок у небі чи крапель у дощі. Ведичні ритуали радять людині, що схильна жертвувати, роздавати корови брахманам. Зі слів царя Нріґи зрозуміло, що він ревно дотримувався цього правила, однак внаслідок незначної помилки цар змушений був народитися ящером. У «Бгаґавад-ґіті» Господь радить тим, хто щедрий на милостиню й прагне дістати з жертвування певне благо, роздавати дари на вдоволення Крішни. Давати пожертви означає виконувати доброчесну діяльність, за допомогою якої можна піднестися на вищі планетні системи. Але те, що людина піднялася на вищі планети, ще не означає, що вона застрахована від падіння. Радше на прикладі життя царя Нріґи слід зробити висновок, що корислива діяльність, навіть дуже доброчесна, вічного життя у блаженстві не дає. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що наслідки діяльности, доброчесна вона чи ні, зв’язують людину, якщо вона не виконує яґ’ї Верховному Богу-Особі.

Et le roi Nṛga se mit à conter sa dégradation, que lui valurent les actes accomplis dans le cadre du karma-kāṇḍa. Aimant la charité, il avait donné tant de vaches qu’il en estimait le nombre égal aux grains de poussière sur la Terre, aux étoiles dans le ciel et aux gouttes de pluie pendant l’orage. Les rites védiques veulent qu’un homme enclin à la charité offre des vaches aux brāhmaṇas. Et le roi Nṛga semblait avoir suivi ce principe avec zèle ; cependant, sa charité avait comporté une légère imperfection, et pour cette raison il se vit contraint de prendre naissance en tant que lézard. Śrī Kṛṣṇa, dans la Bhagavad-gītā, recommande donc que l’être enclin à pratiquer la charité, et désireux d’en obtenir quelque bienfait, oriente ses dons de façon à satisfaire le Seigneur. Faire acte de charité, c’est faire preuve de vertu. Et les actes vertueux conduisent aux systèmes planétaires supérieurs. Mais rien ne garantit que l’on conservera toujours cette haute position. L’exemple du roi Nṛga prouve excellemment, au contraire, que les actes intéressés, même s’ils relèvent de la Vertu, ne peuvent nous apporter une existence éternelle et pleine de félicité. Comme l’enseigne la Bhagavad-gītā, les conséquences de l’action même vertueuse enchaînent l’homme sans rémission si ces actes ne sont accomplis en tant que yajña, pour le plaisir de Dieu, la Personne Suprême.

Цар Нріґа повів, що корови, які він давав у милостиню, були не звичайні. Кожна була дуже молода, отелилася вперше, молока мала дуже багато, і всі вони були спокійні і здорові. Всі корови придбано на чесно зароблені гроші. Окрім того, кожна мала визолочені роги, посріблені ратиці, на шиї намисто, на спині обнизане перлами шовкове вкривало. Ще він сказав, що тих багато убраних корів роздавали не першій-ліпшій людині, а достойним брахманам, і ще їм дарували гарну одіж і золоті прикраси. Ті брахмани мали добрі якості, жодний з них не був надміру багатий і сім’ї їхні жили бідно. Справжній брахмана ніколи не накопичує на розкішне життя, як ото кшатрії і вайш’ї, а живе бідно, знаючи, що гроші збивають розум на матеріалістичні манівці. Достойні брахмани складають обітницю жити так, і всі ті брахмани, що отримували милостиню, чітко дотримувалися цього піднесеного правила. Всі вони були добре обізнані у Ведах, виконували визначені аскези й покути, були великодушні — тобто були справжні взірцеві брахмани. Вони однаково дружньо ставились до всіх; а понад усе ще були молоді й на силі діяти, як пристало брахманам. Крім корів їм давано ще землі, золота, будинків, коней і слонів. Котрі брахмани були неодружені, отримували дружин, служниць, збіжжя, срібло, хатнє начиння, одяг, самоцвіти, меблі, колісниці тощо. Таку щедру милостиню давали згідно з ведичним обрядом, як жертвопринесення. Цар далі повідомив, що він не лише обдаровував брахман, а й виконував інші добрі діла: викопував колодязі, насаджував дерева при дорогах, робив ставки близько битих шляхів.

Le roi Nṛga précisa bien que les vaches dont il faisait don n’étaient pas ordinaires. Jeunes, elles n’avaient donné naissance qu’à un seul veau. Les pis gonflés de lait, en excellente santé, elles demeuraient toujours paisibles. Toutes avaient été acquises contre de l’argent gagné d’honnête façon. Leurs cornes étaient recouvertes d’or, leurs sabots décorés d’argent et leur corps paré de colliers, ainsi que d’étoffes de soie brodées de perles. Ces vaches somptueusement décorées, il ne les offrait pas à des gens indignes, mais aux brāhmaṇas du premier rang, qu’il dotait aussi de parures d’or et de riches vêtements. Ces brāhmaṇas manifestaient toutes les qualités requises pour les membres du varṇa auquel ils appartenaient, nul n’avait de richesse personnelle, et leur famille manquait toujours des nécessités vitales. Un brāhmaṇa authentique n’accumule jamais de richesses pour vivre dans le luxe comme le font les kṣatriyas ou les vaiśyas ; fort de savoir que l’argent détourne le mental vers une existence matérialiste, il se maintient toujours dans la pauvreté. Tel est le vœu du brāhmaṇa qualifié ; tel est le vœu que respectaient tous ceux à qui le roi Nṛga accordait sa charité. Savants dans la science védique, ils se soumettaient aux austérités requises, se montraient libéraux, manifestaient à tous une égale bienveillance, et, par-dessus tout, ils étaient jeunes et qualifiés pour agir en tant que brāhmaṇas authentiques. Outre les vaches, ils se voyaient accorder des terres, de l’or, des maisons, des chevaux et des éléphants. À ceux qui n’étaient pas encore mariés, on attribuait des femmes, des servantes, des céréales, de l’argent, des ustensiles, des vêtements, des joyaux, des meubles, des chars… Cette charité se pratiquait dans les règles, selon les rites védiques, en tant que sacrifice. Le roi ajouta qu’outre ses dons aux brāhmaṇas, il accomplissait d’autres œuvres, tel que forer des puits, planter des arbres le long des routes et y créer des étendues d’eau.

— Але попри все вийшло на біду, — оповідав далі цар. — Корова одного брахмани випадком зайшла між мої корови, а я, не знавши цього, віддав її в милостиню іншому брахмані. Той другий брахмана вже забирав корову, аж тут її колишній хазяїн заявив права на неї: «Цю корову вже віддано мені. Чому ти забираєш її?» Між двома брахманами виникла незгода. Вони прийшли до мене з обвинуваченням, що я забрав корову, яку вже був віддав у милостиню.
То вважають за великий гріх: подарувати щось, а тоді забрати, а надто у брахмани. Брахмани ганили царя, а він стояв наче громом уражений: як таке трапилося? Далі цар у великому смиренні запропонував дати кожному по 100000 корів взамін тої одної, що стала приключкою до сварки. Він благав їх, що він їхній слуга і що тут сталося якесь непорозуміння. Прагнучи виправити свою помилку, він молив зласкавитися на нього і прийняти його дар взамін тої корови. Цар палко благав брахман, бо не хотів через ту помилку піти до пекла. Те, що належить брахмані, називають брахма-сва, і за законами Ману цього майна не може відібрати навіть уряд. Однак кожен брахмана наполягав, що корова його і забрати її назад ніяк не можна, і жоден не згодився взяти за неї 100000 корів. Розгнівані, брахмани покинули палац, не прийнявши царевої пропозиції. Вони вбачали тут замах на свої права.

Le roi poursuivit : « Mais en dépit de tant de vertu, il arriva, par malheur, qu’une vache déjà offerte à un brāhmaṇa se mêla aux miennes de nouveau. Sans y prendre garde, je la donnai en charité à un autre brāhmaṇa. Mais comme ce dernier en prenait possession, son premier maître, la revendiquant, s’exclama : « Comment peux-tu emporter une vache qui m’a été offerte en charité et qui m’appartient ? » Ainsi s’alluma une querelle entre les deux brāhmaṇas, qui vinrent devant moi et m’accusèrent d’avoir repris une vache que j’avais offerte. » Donner, pour ensuite reprendre, est tenu pour une grande faute, surtout si le don s’adresse à un brāhmaṇa. Le roi fut bien abasourdi d’entendre les deux brāhmaṇas porter contre lui la même accusation. Très humblement, il leur offrit à chacun cent mille vaches en échange de celle qui entre eux avait causé le litige. Il leur adressa des prières, se déclara leur serviteur et plaida qu’il y avait eu quelque erreur. Afin qu’elle soit réparée, qu’ils aient la bonté d’accepter son offre, les implora-t-il avec ferveur. Il pria les brāhmaṇas d’exercer leur grâce pour éviter qu’il ne tombe en enfer. La propriété d’un brāhmaṇa porte le nom de brahma-sva, et selon la loi de Manu, nul ne peut la saisir, pas même l’État. Mais les deux brāhmaṇas furent intraitables : la vache leur appartenait et on ne pouvait la leur reprendre sous aucune condition ; aucun d’entre eux n’accepta l’échange et tous deux quittèrent le palais animés d’un grand courroux, certains que leur droit avait été usurpé.

Коли цареві надійшов час покинути тіло, він встав перед Ямараджею, володарем смерти. Той спитав, хоче він спершу насолодитися плодами від доброчесної діяльности чи відпокутувати за діяльність недоброчесну. Крім того Ямараджа натякнув, що цар має зазнати нечуваної насолоди, бо діяв доброчесно і щедро роздавав милостиню. Цареве матеріальне щастя, сказав він, майже невичерпне. Але спантеличений цар, не зваживши на той натяк, спершу вирішив відстраждати наслідки недоброчесної діяльности, а тоді вже втішитися від наслідків доброчесної. Так сталося, що Ямараджа перетворив його на ящера.

Le temps passa… et vint le jour où le roi quitta son corps. Il fut mené devant Yamarāja, le régent de la mort, qui lui demanda s’il voulait d’abord jouir des conséquences de ses actes pieux ou souffrir celles de ses actes coupables. Yamarāja lui fit sentir qu’ayant tant accompli d’actes vertueux, tant pratiqué la charité, il connaîtrait une vie de jouissance sans fin. Son bonheur matériel n’aurait pratiquement pas de borne. Malgré cela le roi, égaré, décida de souffrir d’abord les conséquences de ses actes impies et de n’accepter qu’ensuite celles de sa vertu : Yamarāja le transforma aussitôt en lézard.

Цар Нріґа сидів великим ящером у криниці вже віддавна. Він сказав Господеві Крішні: «Хоча мене й поставлено в такі ниці умови, я просто думав про Тебе, мій Господи, і ніколи за Тебе не забував». З того, що сказав цар Нріґа, випливає, що людина, яка живе за законами кармічної діяльности, маючи з неї певну користь, є не дуже розумна. Коли Ямараджа запропонував цареві Нрізі вибір, цар міг спочатку попросити отримати наслідки доброчесної діяльности. Але замість того він подумав, що спочатку ліпше відбути наслідки гріховних дій, а вже тоді без турбот насолоджуватися наслідками доброчесної діяльности. Загалом свідомости Крішни він в собі не розвинув. Свідома Крішни людина плекає любов до Бога, Крішни, а не кохається у добрій чи лихій діяльності, і тому дії наслідків своєї діяльности вона не зазнає. В «Брахма-самхіті» сказано, що Господньою ласкою наслідки корисливої діяльности на відданого не впливають.

Le roi Nṛga, devenu un grand lézard, était demeuré bien longtemps au fond du puits. « Jeté dans cette condition dégradée, dit-il à Kṛṣṇa, j’ai tout de même simplement pensé à Toi, ô cher Seigneur, sans que ma mémoire ne faillisse jamais. » Le récit du roi Nṛga nous montre que ceux qui suivent les principes des actes intéressés, qui cherchent à en tirer quelque bienfait matériel, n’ont que peu d’intelligence. Devant le choix du régent de la mort, Yamarāja, Nṛga aurait pu d’abord accepter les conséquences heureuses de ses actes pieux. Mais il jugea que mieux valait d’abord souffrir les effets de ses actes impies pour ensuite jouir sans menace de ceux de sa vertu. En somme, il n’avait pas développé la conscience de Kṛṣṇa. En l’homme conscient de Kṛṣṇa germe l’amour de Dieu, Kṛṣṇa, et non le goût des actes pieux ou impies ; il n’est donc en rien assujetti aux conséquences de tels actes. Comme l’enseigne la Brahma-saṁhitā, le bhakta, par la grâce du Seigneur, n’a pas à subir les conséquences engendrées par les actes intéressés.

Так чи так, внаслідок побожних учинків цар Нріґа мав бажання бачити Господа. Він далі сказав:
— Любий Господи, колись я шалено прагнув побачити Тебе власною особою. Думаю, що завдяки схильності виконувати ритуали й діяти доброчесно, які поєднувались з великим бажанням бачити Тебе, я отримав навіть в ящериному тілі здатність пам’ятати, ким я був за минулого життя. [Людей, що пам’ятають своє минуле життя, звуть джаті-смара.] Любий Господи, Ти — Наддуша в кожному серці. Багато великих містичних йоґів здатні бачити Тебе крізь Веди й Упанішади. Вони завжди медитують на Тебе в своєму серці, щоб досягти піднесеного становища якісної рівности з Тобою. Але такі піднесені особи, хоча й здатні постійно бачити Тебе в серці, бачити Тебе віч-на-віч не можуть. А я бачу Тебе Самого і невимовно тим вражений. Знаю, я був з головою занурений у різноманітну діяльність, до того ж я був цар. Я жив у розкошах, звідав багато щастя і багато страждав у матеріальнім існуванні, однак нині маю щастя бачити Тебе власною особою. Скільки я знаю, бачити Тебе віч-на-віч може лише той, хто є звільнений від матеріального існування.

D’une manière ou d’une autre – et c’était la conséquence de ses actes de vertu –, le roi Nṛga avait aspiré à voir le Seigneur. Il poursuivit : « Ô cher Seigneur, j’étais animé du brûlant désir de Te voir un jour en Personne, et je crois que ma tendance à observer les rites et la pratique de la charité, mêlée à ce grand désir, m’a permis, bien que devenu lézard, de conserver souvenir de ce que j’étais dans mon existence précédente (celui qui se souvient ainsi de son existence précédente porte le nom de jāti-smara). Ô Seigneur, Tu es l’Âme suprême sise dans le cœur de chacun. Nombreux sont les grands mystiques, les grands yogīs, qui peuvent Te voir à travers les Vedas et les Upaniṣads. Afin de s’élever au niveau sublime où l’on est égal en qualité à Ta Personne, ils méditent sans fin sur Toi tel que Tu es présent dans leur cœur. Mais s’ils peuvent toujours Te contempler en leur cœur, ces grands saints ne peuvent Te voir face à face. Quelle n’est donc pas ma surprise, aujourd’hui, de Te voir en Personne. Je me souviens de m’être engagé, notamment à cause de mes fonctions royales, dans des activités diverses ; j’ai baigné dans le luxe et l’opulence, j’ai été sujet à tant des joies et des peines de l’existence matérielle, et cependant, j’ai eu ce jour la grande fortune de Te voir en Personne. Autant que je sache, ce n’est qu’une fois affranchi de l’existence matérielle que l’on peut ainsi Te contempler. »

Цар Нріґа обрав отримати спочатку наслідки своєї гріховної діяльности. Він отримав тіло ящера через те, що, хоча чинив назагал доброчесно, припустився помилки. Через те він не міг просто піднятися на вищий життєвий рівень і стати великим півбогом. Однак, діючи доброчесно, він думав про Крішну і тому швидко звільнився з тіла ящера й отримав тіло півбога. Ті, хто поклоняється Верховному Господеві, прагнучи матеріального багатства, отримують тіла могутніх півбогів. Такі півбоги іноді можуть бачити Верховного Бога-Особу віч-на-віч, але увійти в духовне царство планет Вайкунтг не годні. Однак якщо півбог і далі лишається відданий Господеві, від з часом отримує нагоду піти на планети Вайкунтги.

Lorsque le roi Nṛga choisit d’assumer les conséquences de ses actes impies – c’est-à-dire l’erreur commise dans l’accomplissement de ses actes de vertu –, il lui fut attribué le corps d’un lézard, et il ne put directement atteindre au niveau d’existence élevé qui est celui d’un grand deva. Toutefois, en plus de ses actes pieux, il garda présente en lui la pensée de Kṛṣṇa ; aussi fût-il vite délivré de son corps de lézard pour recevoir celui d’un deva. En adorant le Seigneur Suprême, ceux qui aspirent à l’opulence matérielle se voient offrir le corps de puissants devas. Parfois, même ces devas peuvent voir face à face Dieu, la Personne Suprême, mais l’accès au Royaume spirituel, aux planètes Vaikuṇṭhas, ne leur est point encore ouvert. Il le sera pour eux s’ils persévèrent dans leur service de dévotion au Seigneur.

Отримавши тіло півбога, цар Нріґа, що нічого не забув, сказав до Крішни:
— Любий Господи, Ти — Верховний Господь, і Тобі поклоняються всі півбоги. Ти не є одна з живих істот; Ти — Верховна Істота, Пурушоттама. Ти є джерело щастя для всіх живих істот, і тому Тебе знають як Ґовінду. Ти є Господь живих істот — і тих, що отримали матеріальні тіла, і тих, що матеріальних тіл не отримали. [Ті, хто не отримав матеріального тіла, живуть як привиди і злі духи, блукаючи матеріальним світом. Натомість у тих, хто живе в духовному царстві, на Вайкунтгалоках, є тіла, але ті тіла не з матеріальних елементів.] Мій Господи, Ти нехибимий. Ти — Всевишній, найчистіший поміж живих істот. Ти живеш у серці кожного. Ти — притулок усіх живих істот, Нараяна. Тебе звуть Хрішікеша, бо Ти верховний орудар, що, перебуваючи в серцях всіх живих істот, скеровує чуттєву діяльність кожного.

Désormais doté du corps d’un deva, le roi Nṛga, gardant le souvenir de sa vie passée, dit : « Ô cher Seigneur, Tu es le Suprême, qu’adorent tous les devas. Tu n’es pas au nombre des êtres distincts, Toi, la Personne Suprême, Puruṣottama. Pour tous les êtres, Tu es la Source du bonheur, ce qui Te vaut le Nom de Govinda. De ceux qui ont revêtu un corps matériel, de ceux aussi qui n’en revêtent point, de tous Tu es le Seigneur. (Parmi les êtres qui ne revêtent point de corps matériel, on compte ceux qui errent en ce monde en tant que mauvais esprits ou qui vivent dans l’atmosphère spectrale. Sont inclus également dans cette catégorie ceux qui habitent le royaume spirituel, les Vaikuṇṭhalokas. Ils ont bien un corps, mais non constitué d’éléments matériels). Ô Seigneur, Tu es infaillible, Toi le Suprême, le plus pur de tous les êtres. Toi qui habites le cœur de chacun, de tous les êtres Tu es le Refuge, Nārāyaṇa. Vivant dans leur coeur, Tu diriges souverainement leurs sens, c’est pourquoi on T’appelle Hṛṣīkeśa.

Любий мій Верховний Господи Крішно, Ти дав мені це тіло півбога, і я мушу іти на якусь з небесних планет. Але зараз я, користаючись з нагоди, благаю Твоєї милости: даруй мені благословіння ніколи не забувати Твої лотосові стопи, хоч на яку планету чи в яке тіло мене перенесено. Ти, всепроникаючий, перебуваєш скрізь як причина й наслідок. Ти причина всіх причин, і сила Твоя безмежна. Ти — Абсолютна Істина, Верховний Бог-Особа і Верховний Брахман, тому я знов і знов шанобливо вклоняюся Тобі. Любий Господи, тіло Твоє сповнене трансцендентного блаженства й знання, і Ти вічний. Ти — повелитель усіх містичних сил, і тому Тебе знають як Йоґешвару. Ласкаво дозволь мені стати найменшою порошинкою біля Твоїх лотосових стіп.

« Ô cher Śrī Kṛṣṇa, Être Suprême, Tu m’as donné ce corps de deva, qui bientôt va m’obliger à rejoindre quelque planète édénique. Mais puisque Tu es encore présent devant moi, je me saisis de ce bonheur pour implorer Ta miséricorde, afin d’obtenir la bénédiction de ne jamais oublier Tes pieds pareils-au-lotus, quelle que soit la forme d’existence ou la planète dans laquelle je serai transféré. Toi la cause et l’effet, Tu es partout présent. Tu es la Cause de toutes les causes, et Ta puissance ne connaît point de mesure. Tu es la Vérité Absolue, Dieu, la Personne Souveraine, et le Brahman Suprême, je T’offre donc sans fin mon hommage respectueux. Ô cher Seigneur, Ton Corps déborde de félicité et de connaissance absolues, Toi l’Éternel. Maître de tous pouvoirs surnaturels, on T’appelle Yogeśvara. Aie la bonté de m’accepter comme un grain de poussière insignifiant près de Tes pieds pareils-au-lotus. »

Перш як іти на небесні планети, цар Нріґа обійшов навколо Господа і, вклонившись Йому, на знак пошани торкнувся короною до лотосових стіп Господа. Тоді він побачив перед собою літак з небесних планет і з дозволу Господа зійшов на нього. Коли цар Нріґа рушав, Господь Крішна сказав, що високо цінує цареву відданість брахманам, його схильність роздавати милостиню та в належний спосіб виконувати ведичні ритуали. Тому якщо людина не може одразу стати відданим Господа, їй слід жити згідно з тим, як радять Веди. Це зробить її придатною одного дня побачити Господа — або одразу пішовши до духовного царства, або спочатку на вищі планети матеріального світу, звідки можна сподіватися піднятися на планети духовні.

Avant de gagner les planètes édéniques, le roi Nṛga procéda autour du Seigneur à une marche circulaire en signe de respect. Se prosternant devant Lui, il toucha de son casque Ses pieds pareils-au-lotus. Puis il vit descendre à ses côtés un aéronef venu des planètes édéniques, et lui fut accordée la permission de monter à son bord. Une fois Nṛga parti, Śrī Kṛṣṇa déclara qu’il appréciait la dévotion du roi envers les brāhmaṇas et ses dispositions pour les actes charitables ainsi que les rites védiques. Il faut en déduire qu’il est recommandé, si l’on ne peut devenir dévot du Seigneur, de suivre les principes védiques. C’est le moyen d’espérer voir un jour le Seigneur, en étant élevé, soit directement, au royaume spirituel, soit indirectement, au royaume édénique, d’où l’on pourra être par la suite transféré sur les planètes spirituelles.

Разом з Господом Крішною були Його сини, які належали до касти кшатрій. Щоб вони навчились на прикладі царя Нріґи, Він сказав таке:
— Хай цар-кшатрія буде могутній як пожежа, однак він не може відбирати майно брахмани й застосовувати його на власні цілі. Якщо так, то як можуть звичайні царі, що хибно вважають себе за наймогутніші в матеріальному світі живі істоти, привласнювати майно брахмани? Я вважаю, що напитися отрути безпечніше, аніж привласнити те, що належить брахмані. Якщо випити звичайної отрути, можна вилікуватися, бо на кожну отруту є протиотрута; але хто п’є отруту, забираючи майно в брахман, йому немає способу виправити свою помилку. Яскравий приклад цьому — цар Нріґа. Він був дуже могутній і доброчесний, але припустився незначної помилки — несвідомо забрав корову в брахмани, а через те був засуджений животіти в тілі ящера. Звичайна отрута вражає лише того, хто її п’є, звичайний вогонь можна загасити, ллючи на вогонь воду, проте вогонь-арані, що його запалює своєю духовною силою брахмана, може спопелити всю родину людини, котра того брахману розгнівала. [Раніше брахмани запалювали вогонь для жертвопринесення не сірниками чи від якихось зовнішніх джерел вогню, але могутніми мантрами, що їх називають арані.] У того, хто хоча б пальцем торкнеться власности брахмани, буде винищено три покоління родини. Однак якщо людина забере власність брахмани, вся його сім’я на десять поколінь уперед і назад набіжить руїни. Але якщо ж хтось стає вайшнавою, відданим Господа, десять поколінь у роді, що йдуть перед ним, і десять за ним одержують звільнення.

Śrī Kṛṣṇa Se trouvait entouré de Ses proches, tous membres de l’ordre royal. Afin de les instruire par l’exemple du roi Nṛga, Il dit : « Même un roi kṣatriya, ayant une puissance égale à celle du feu, ne peut usurper la propriété d’un brāhmaṇa pour en user à ses propres fins. Ainsi, comment pourraient le faire ces rois si communs qui se prennent à tort pour les êtres les plus puissants au monde ? Boire du poison est moins dangereux, car il existe un antidote à ce dernier. Voyez le roi Nṛga : grandes étaient sa puissance et sa piété, bien mince son erreur. Et pourtant, il se vit condamner à l’existence abominable d’un lézard. Le poison matériel n’affecte que ceux qui l’absorbent, et on éteint un feu ordinaire en y versant de l’eau, mais le feu araṇi incité par la puissance spirituelle d’un brāhmaṇa peut réduire en cendres toute la famille de celui qui l’a offensé (jadis, les brāhmaṇas allumaient le feu du sacrifice non pas à l’aide d’allumettes ou d’autre procédé externe, mais en prononçant leurs puissants mantras, du nom d’araṇi). Seulement toucher la propriété d’un brāhmaṇa vaut d’être ruiné pour trois générations. S’en emparer de force, pour les dix générations qui précèdent l’acte, et les dix qui le suivent. Au contraire, devenir un vaiṣṇava, un dévot du Seigneur, c’est apporter la libération aux dix générations qui nous précèdent et aux dix qui nous suivent.

Коли якийсь нерозумний цар, що пишається зі своїх багатства, значущости й влади, — казав далі Господь Крішна, — захоче відібрати в брахмани його майно, хай знає, що він торує собі шлях до пекла, навіть не здогадуючись, скільки страждань зазнає через свій нерозважливий учинок. Якщо хтось забирає те, що належить великодушному брахмані, а той має велику сім’ю, яка залежить від нього, то такий зазіхач йде до пекла Кумбгіпака. Потрапляє до пекла не лише він — приречені на муки всі члени його родини. Людину, що забирає добро, яке подароване брахмані або яке він дав комусь, роковано на якнайменше шістдесят тисяч років існування у жахливих умовах, як, наприклад, жити хробаком у випорожненнях. Тому я напучую вас, моїх синів і родичів, що зібралися тут, ніколи, навіть помилково, не брати того, що належить брахмані, щоб не осквернити цілу родину. Життя вкорочується навіть тому, хто тільки захоче того майна, навіть не маючи на гадці його відбирати. Він зазнає поразки від ворогів, втратить трон, а коли покине тіло, стане змією, що чинить клопіт іншим живим істотам. Тому, любі Мої сини і рідні, раджу вам: навіть якщо брахмана розгнівався і прозиває вас лихими словами чи й завдав вам болю, ніколи нічого не робіть на відповідь, радше усміхніться, стерпіть усе, вклоніться цьому брахмані. Ви добре знаєте, що навіть Я Сам тричі на день у великій шанобі кланяюся брахманам. Ви маєте наслідувати Мій приклад і настанови. Якщо хтось не буде наслідувати того, я жодному не подарую і покараю кожного. Вчіться з прикладу царя Нріґи, що людина, привласнивши, хоч і через незнання, те, що належить брахмані, буде змушена страждати.

Et Śrī Kṛṣṇa poursuit : « Quand un roi insensé, gonflé d’orgueil à cause de ses richesses, de son prestige et de sa puissance, veut usurper la propriété d’un brāhmaṇa, sachons qu’il ne fait que tracer sa voie vers l’enfer, et ignore combien il aura à souffrir pour un acte si plein de déraison. Celui qui s’approprie le bien d’un brāhmaṇa libéral et dont dépend une large famille, se verra jeté dans l’enfer du nom de Kumbhīpāka, et avec lui les membres de sa famille. Celui qui se saisit d’une propriété offerte à un brāhmaṇa ou offerte par un brāhmaṇa se verra condamné à vivre pour au moins soixante mille ans une vie aussi misérable que celle d’un insecte dans l’excrément. Je vous livre donc cet enseignement, vous tous Mes fils et Mes proches ici présents, ne vous emparez pas, même par erreur, de ce qui appartient à un brāhmaṇa, de peur de souiller votre famille tout entière. Même le simple fait d’en éprouver le désir abrège la durée de la vie. On est d’abord vaincu par ses ennemis, puis, après avoir été privé de sa position royale, au moment d’abandonner son corps, on devient un serpent. Le serpent est objet de crainte et de haine pour tous les êtres vivants. Vous tous, Mes fils et Mes proches, quand un brāhmaṇa vous montre du courroux, vous insulte ou fait usage à votre égard de durs propos, Je vous conseille de ne jamais chercher à en tirer vengeance. Au contraire, il vous faut alors sourire, le supporter, lui offrir vos respects. Moi-même, vous le savez bien, J’offre Mon hommage aux brāhmaṇas avec grand respect, trois fois par jour. Suivez donc Mes instructions et Mon exemple. Quiconque y manquera n’aura pas Mon pardon, et Je le punirai. Il vous faut tirer parti de l’exemple du roi Nṛga : usurper la propriété d’un brāhmaṇa, même inconsciemment, c’est se condamner à une existence misérable. »

Господь Крішна, хто завжди прагне очистити зумовлені живі істоти, говорив це не лише щоб напутити Своїх родичів і жителів Двараки, а й усіх людей. Завершивши мову, Господь пішов до Себе в палац.

Ainsi, Śrī Kṛṣṇa, qui toujours cherche à purifier les âmes conditionnées, instruisit non seulement les membres de Sa famille et les habitants de Dvārakā, mais tous les hommes. Ensuite, Il retourna dans Son palais.

Так закінчується Бгактіведантів виклад шістдесят четвертого розділу книги «Крішна, Верховний Бог-Особа», назва якому «Історія царя Нріґи».

Ainsi s’achèvent les enseignements de Bhaktivedanta pour le soixante-quatrième chapitre du Livre de Kṛṣṇa, intitulé: « L’histoire du roi Nṛga ».