Минули чотири місяці сезону дощів, а Аніруддга все не повертався додому. Всі Ядави почали непокоїтися. Вони губилися в гадках, де міг подітися хлопець. На щастя, одного дня до них завітав великий мудрець Нарада. Він і повідомив родину, як зник з палацу Аніруддга. Мудрець пояснив, що Аніруддгу перенесено до Шонітапури, столиці Банасуриної імперії, і що Банасура з допомогою наґапаші узяв його в полон, хоча Аніруддга і здолав усіх його воїнів. Нарада розповів усе до найменших подробиць, і все нарешті з’ясувалось. Тоді члени роду Яду, а вони дуже любили Крішну, стали готуватися до нападу на Шонітапуру. Практично всі голови родини — між ними і Прад’юмна, Сат’які, Ґада, Самба, Сарана, Нанда, Упананда й Бгадра — виставили свої військові з’єднання, і разом їх було вісімнадцять вишикуваних у фаланги акшаухіні. Воїни, слони, коні й колісниці рушили до Шонітапури і взяли місто в облогу.

Коли Банасура дізнався, що військо Ядавів напало на місто, що їхні воїни ущент розбивають мури, трощать брами й винищують навколишні сади, розлючений, він одразу послав своїх воїнів, що були на силі рівні Ядавам, їх зупинити. Дуже ласкавий до Банасури, Господь Шіва сам став на чолі його війська, а його герої-сини Карттікея й Ґанапаті йому допомагали. Господь Шіва, Нандішвара, командував битвою проти Крішни й Баларами, сидячи на своєму улюбленому бикові. Можна лише уявляти, якою жорстокою була битва: Господь Шіва зі своїми доблесними синами з одного боку, а проти них — Господь Крішна, Верховний Бог-Особа, зі Своїм старшим братом Шрі Баларамаджі. Билися так страшно, що хто це бачив, скам’яніли, вражені, волосся їм на тілі стало дибки. Господь Шіва бився безпосередньо проти Господа Крішни, Прад’юмна зітнувся з Карттікеєю, а Господь Баларама пішов на Банасуриного головнокомандувача Кумбганду, якому допомагав також Купакарна. Самба, Крішнин син, бився з сином Банасури, а Банасура — з Сат’які, головнокомандувачем сил Яду. Отака була ця битва.

Звістка за битву облетіла цілий всесвіт. Півбоги з вищих планетних систем, як-от Господь Брахма, великі мудреці й святі, сіддги, чарани й ґандгарви ширяли над полем битви на своїх літаках, бо всім було надзвичайно цікаво бачити, як б’ються Господь Шіва і Господь Крішна та їхні воїни. Господа Шіву звуть бгута-натга, бо йому допомагають усілякі могутні привиди й пекельні істоти: бгути, прети, праматги, ґух’яки, дакіні, пішачі, кушманди, ветали, вінаяки і брахма-ракшаси (брахма-ракшаси — то наймогутніші з безтілесних істот. Брахма-ракшасами стають брахмани, котрі перетворилися на привидів).

Шрі Крішна, Верховний Бог-Особа усіх тих духів з поля битви просто прогнав, побивши їх зі свого славетного лука Шарнґадгану. Тоді Господь Шіва почав застосовувати проти Бога-Особи всіляку найдобірнішу зброю, але Господь Шрі Крішна легко всю ту зброю знешкоджував. На брахмастру (щось подібне до атомної бомби) Він випустив Свою брахмастру, на вітер-зброю вдався до зброї-гори. Коли Господь Шіва застосував таку зброю, що нагнала на поле битви лютий ураґан, Господь Крішна виставив супроти нього зброю-гору, і вона одразу той ураґан спинила. Так само коли Господь Шіва застосував руйнівну вогняну зброю, Крішна знешкодив її зливою.

Кінець кінцем Господь Шіва узявся до особистої зброї, пашупата-шастри, а Крішна зараз виставив проти неї нараяна-шастру. Це довело Господа Шіву до нестями, і Крішна, скориставшись з цього, випустив зброю-позіхання. Ця зброя діє так, що противна сторона відчуває необорну втому, кидає битися й починає позіхати без упину. Від дії тієї зброї Господь Шіва відчув, що надзвичайно втомився. Він покинув битися і лише безнастанно позіхав. Крішна дістав змогу зосередитись на битві з Банасурою, бо Господь Шіва був знешкоджений. Крішна почав убивати особистих охоронців Банасури мечами й булавами. Тимчасом Прад’юмна, син Господа Крішни, жорстоко бився з Карттікеєю, головнокомандувачем півбогів. Карттікея був поранений, і з його тіла цебеніла кров. Стікаючи кров’ю, він покинув бойовище, і, більше не беручи участи в битві, поїхав геть на велетенському павичі, своєму носієві. Господь Баларама бився булавою проти Банасуриного головнокомандувача Кумбганди і подолав його. Купакарна теж був поранений, і вони з головнокомандувачем Кумбгандою впали на полі битви, причому Кумбганду поранено смертельно. Воїни Банасури, лишившись без проводу, розбіглися.

Побачивши, що його воїнів і командирів переможено, Банасура розлютився ще більше. Він розважив, що слід покинути битися з Сат’які, старшиною Крішниного війська, а натомість напасти на самого Господа Крішну. Нарешті з’явилась нагода пустити в діло свої тисячу рук, і він кинувся до Крішни, на бігу випускаючи з п’ятисот луків дві тисячи стріл водночас. Така немудра людина, як Банасура, ніколи не збагне могутности Крішни. Крішна враз без зусиль перебив усі його луки навпіл, а щоб зупинити рух Банасури, стрілами примусив коней повалитися на землю, і від того колісниця розлетілася у шматки. По тому Крішна затрубив у Свою мушлю Панчаджан’ю.

Банасура поклонявся богині Котарі і перебував з нею у стосунках сина й матері. Побачивши, що Банасурі загрожує смерть, мати Котара занепокоїлася і з’явилася на місце битви. Вона встала перед Господом Крішною гола і з розпущеним волоссям. Шрі Крішні ніяково було дивитися на ту голу жінку, і Він відвернувся, а Банасура тимчасом скористався з нагоди уникнути Крішниного нападу і втік з поля бою. Тятива на його луках була розірвана, він не мав ані колісниці, ні колісничого, тому йому лишалося одне — повернутися до свого міста. У цій битві він втратив усе.

Супутники Господа Шіви, страховища й духи, бгути, прети і всі його безтілесні кшатрії покинули поле битви. Тоді Господь Шіва вдався до останнього засобу. Він випустив свою найпотужнішу смертоносну зброю, звану Шіваджвара, що знищує все страшним жаром. Сказано, що на загладу творіння сонце пече у дванадцять разів сильніше проти звичайного, і цей сонячний жар, що у дванадцять разів сильніший від нормального, зветься Шіваджвара. Уособлений Шіваджвара мав три голови і три ноги, і коли його випустили, він кинувся просто на Крішну, спопеляючи все на своєму шляху. Він був такий могутній, що навколо нього у всіх напрямках бурхало полум’я, а тимчасом Крішна побачив, що той іде просто на Нього.

На зброю Шіваджвару є своя зброя — Нараянаджвара, лютий холод. Надмірний жар ще якось можна стерпіти, але від лютого холоду гине все. Саме це відбувається з людиною перед смертю. Безпосередньо перед смертю температура тіла спершу підіймається до 42 градусів, тоді тіло руйнується і одразу стає холодне, наче крига. Протидіяти нищівному жару Шіваджвари могла тільки Нараянаджвара.

Коли Господь Крішна побачив, що Господь Шіва випустив Шіваджвару, Йому нічого не лишалося, як випустити Нараянаджвару. Господь Шрі Крішна — відначальний Нараяна, володар зброї Нараянаджвари, випустив Нараянаджвару, і між двома джварами почалася запекла битва. Природно, що коли надмірному жарові протидіє надмірний холод, температура поступово падає. Саме так було, коли билися Шіваджвара з Нараянаджварою. Температура Шіваджвари падала і падала, аж він заволав на поміч до Господа Шіви, але Господь Шіва в присутності Нараянаджвари допомогти йому був не на силі. На Господа Шіву числити було дарма, і Шіваджвара збагнув, що врятуватися не вдасться, єдина рада — віддатися Нараяні, Самому Господеві Крішні. Коли йому не зміг допомогти Господь Шіва, наймогутніший з півбогів, на менших півбогів розраховувати годі. Тому Шіваджвара нарешті впокорився Крішні, впавши перед Ним з молитвою, щоб Господь був з нього вдоволений і оборонив його.

Битва між найсильнішою зброєю Господа Шіви й Господа Крішни доводить, що того, кого захищає Крішна, ніхто не вб’є. А кого Крішна не захищає, того ніхто не врятує. Господа Шіву звуть Махадева, найбільший з півбогів (хоча подеколи за найбільшого півбога вважають Господа Брахму, бо той творить, тоді як Господь Шіва знищує те, що Брахма створив). Але обидва — Господь Брахма й Господь Шіва — виступають кожен лише в одній ролі. Господь Брахма творить, а Господь Шіва знищує. Не те Господь Вішну: Він не лише підтримує, але й творить і знищує також. Насправді Брахма не є причиною творення, адже й самого Брахму створив Господь Вішну, а Брахма народив, тобто створив, Господа Шіву. Шіваджвара збагнув, що ніхто крім Крішни, Нараяни, йому не допоможе. Тому він зробив правильний вибір — звернувся по захист до Господа Крішни. Молитовно склавши руки, він підніс до Нього таку молитву:

— Я схиляюся перед Тобою, Світлий Господи, тому що Ти маєш необмежені енерґії. Твоїх енерґій не перевершити нікому, і тому Ти — Господь усіх. Звичайно люди за наймогутнішу особу в матеріальному світі вважають Господа Шіву, але Господь Шіва не є всесильний. Всесильний — це Ти, ця істина неспростовна. Ти є первинна свідомість, тобто знання. Без знання чи свідомости могутність неможлива. Хоч яка потужна буде матеріальна річ, але без зв’язку із знанням чи свідомістю діяти вона не зможе. Хай матеріальна машина буде величезна й дивовижна, але якщо до неї не торкнеться той, хто володіє знанням і має свідомість, користи від тієї матеріальної машини не буде. Мій Господи, Ти — саме довершене знання, і в Тобі немає матеріальної скверни. Господь Шіва безперечно могутній півбог, бо має особливу силу знищувати творіння. Могутній і Господь Брахма, бо це він створює всесвіт. Але насправді ні Господь Шіва, ні Брахма не є першопричиною космічного проявлення. Ти — Абсолютна Істина, Верховний Брахман, і першопричина теж Ти. Сяйво безособистісного Брахмана не є першопричиною космічного проявлення. Сяйво безособистісного Брахмана спочиває на Твоїй особі. У «Бгаґавад-ґіті» підтверджено, що причиною безособистісному Брахману є Господь Крішна. Це сяйво Брахмана наче сонячне світло. Отже, безособистісний Брахман не є найвища причина. Першопричина усьому — вічна форма Крішни, що вища над усе. Кожна матеріальна дія й протидія відбувається в безособистісному Брахмані, але в особистісному Брахмані (а він — це вічна форма Крішни) дії й наслідку немає. 

Тому, мій Господи, тіло Твоє є цілковитий спокій і блаженство, і матерія його не опоганює. В матеріальному тілі весь час взаємодіють три ґуни матеріальної природи. Найголовніший елемент у творенні — то чинник часу, і він панує над усім, бо матеріальне проявлення виникає тоді, коли приходить у рух чинник часу. Так приходять до буття явища природи, а коли вони вже проявлені, з’являється кармічна діяльність. Внаслідок тої діяльности задля плодів жива істота прибирає певної форми. Вона набуває певних рис, завинена в тонке тіло, а далі в грубе тіло з життєвого повітря й его, десяти органів чуття, розуму і п’яти грубих елементів. З цих первнів утворюється тіло певного типу, що своєю чергою стає причиною найрізноманітніших інших тіл, які душа, перевтілюючись, отримує одне по одному. Всі ті матеріальні явища є наслідками сукупної дії Твоєї матеріальної енерґії. Але Ти, що є причина зовнішньої енерґії, від взаємодії всіляких елементів не залежиш. Трансцендентний, Ти перебуваєш поза межами дії матеріальної енерґії, і тому Ти — найвищий спокій. Ти — найвища свобода від матеріальної скверни. Тому я іду по захист до Твоїх лотосових стіп, а все решту відкидаю.

Любий Господи, Ти з’явився як син Васудеви, перебравши роль людської істоти; це одна з ігор Твоєї цілковитої свободи. Ти з’являєшся в незліченних утіленнях, щоб дарувати благо відданим і знищити невідданих. Ти сходиш у всіх таких втіленнях, щоб додержати слова, яке Ти дав у «Бгаґавад-ґіті»: приходити, коли порушено плин життя, скерованого на духовний поступ. Коли порушено засади, виникає безладдя, і тоді Ти, Світлий Господи, приходиш через Свою внутнішню потенцію. Головна турбота Твоя — підтримувати й захищати півбогів та людей, що прагнуть духовности, і ще підтримувати матеріальний закон і лад. А щоб панували закон і лад, годиться застосовувати силу проти демонів та шахраїв. Ти приходиш як утілення не вперше, і я знаю, що Ти вже робив це багато разів.

Любий Господи, зглянься на мене! Я не знаю, де сховатися від Твого Нараянаджвари. Він дуже холодний, надзвичайно небезпечний і нестерпний для нас усіх. Любий мій Господи, коли людина, яку підштовхують матеріальні бажання, забуває свідомість Крішни, не знаючи, що Твої лотосові стопи є найвищий притулок, вона змушена прийняти матеріальне тіло і страждати від троїстих нещасть матеріальної природи. Той, хто не віддається Тобі, безнастанно страждає.

Вислухавши молитву Шіваджвари, Господь Крішна сказав:
— О триголовий, твої слова Мене втішили. Будь певний, ти більше не терпітимеш від Нараянаджвари. І не лише ти звільнишся від страху перед Нараянаджварою — кожний в майбутньому, хто згадуватиме про битву між Шіваджварою й Нараянаджварою, також цілковито звільниться від страху.
Шіваджвара вислухав відповідь Верховного Бога-Особи, вклонився Йому до лотосових стіп і тоді пішов.

Тимчасом Банасура якось зібрався на силі і з новою енерґією повернувся до бою. Тепер він, тримаючи в тисячі своїх рук різну зброю, з’явився перед Господа Крішни, що сидів на колісниці. У сильнім збудженні Банасура став випускати на Крішну свою зброю, і вона посипалася на Нього наче дощові потоки. Побачивши, що на Нього сиплеться, наче крізь сито вода, Банасурина зброя, Він взяв Свій гостро заточений диск Сударшану й став відрубувати одну по одній тисячу рук демона, як ото садівник гострим ножем зрізає галуззя з дерева. Господь Шіва, побачивши, що навіть його присутність не врятує відданого йому Банасури, нарешті спам’ятався й сам пішов до Господа Крішни. Щоб заспокоїти Крішну, він став молитися до Нього.

Господь Шіва молився:
— Любий Господи, Ти той, кого вшановують усі ведичні гімни. Хто не знає Тебе, вважає за остаточну Абсолютну Істину брахмаджйоті, не володіючи знанням, що поза тим Своїм духовним сяйвом у Своїй вічній обителі існуєш Ти. Тому, любий Господи, Тебе звуть Парам Брахман. Ці слова, парам брахман, що їх ужито в «Бгаґавад-ґіті», вказують на Тебе. Святі, що вичистили із свого серця матеріальну скверну, усвідомлюють Твою трансцендентну форму, хоча Ти і є всепроникаючий, як небо, і ніщо матеріальне Тебе не заторкує. Усвідомити Тебе здатні самі тільки віддані. Імперсоналісти змальовують Твоє верховне буття так: небо — Твій пуп, вогонь — рот, вода — Твоє сім’я. Небесні планети є Твій лоб, сторони світу — вуха; планета Урві — Твої лотосові стопи, Місяць — Твій розум, а Сонце — Твоє око. Що ж до мене, я дію як Твоє его. Океан — Твоє лоно, а Індра, цар небес, Твоя рука. Дерева й планети — волосинки на Твоєму тілі, хмари — волосся в Тебе на голові, а Господь Брахма — Твій інтелект. Усі великі прародителі, Праджапаті, представляють Тебе. Релігія є Твоє серце. Так уявляють безособистісний аспект Твого верховного тіла, але відначально Ти є Верховна Особа. Безособистісний аспект Твого верховного тіла — то лише незначна частка поширення Твоєї енерґії. Тебе порівнюють до первісного вогню, а Твої поширення — до світла й тепла.

Світлий Господи, — казав далі Господь Шіва, — Ти виявляєш Себе у всесвіті, і різні частини всесвіту є різні частини Твого тіла. Проте завдяки Своїй незбагненній потенції Ти можеш бути водночас і локалізований, і всюдисущий. Ти завжди перебуваєш у Своїй верховній обителі, Ґолоці Вріндавані, але водночас Ти присутній скрізь — так каже «Брахма-самхіта». А в «Бгаґавад-ґіті» сказано, що Ти з’являєшся, щоб захистити відданих, і це благо для цілого всесвіту. Півбоги порядкують у всесвіті лише Твоєю милістю, і це Твоєю ласкою тримаються сім вищих планетних систем. Наприкінці творення всі проявлення Твоїх енерґій — в подобі півбогів, людей чи нижчих тварин — входять у Тебе, і всі безпосередні й віддалені причини космічного проявлення теж спочивають у Тобі, не маючи окремішнього від Тебе буття. Зрештою, розрізнити Тебе й будь-що рівне Тобі чи нижче від Тебе неможливо. Ти і причина космічного проявлення, і його складник. Ти — Верховне Ціле, іншого такого немає. У проявленому світі явищ існує три стани: стан свідомий, напівсвідомий (у сні) і стан несвідомости. Але Твоя Господня Милість є трансцендентний до всіх тих матеріальних станів існування. Отже, Ти існуєш у четвертому вимірі, а Твої з’ява й зникнення залежать тільки від Твоєї волі. Ти — найвища причина усього, але Тобі Самому причини немає. Ти Сам є причина Своїх з’явлення і зникнення. Але, мій Господи, Ти, перебуваючи у трансцендентному становищі, з’являєшся Сам, аби появити Свої шість щедрот і трансцендентні якості, у різноманітних утіленнях: риби, черепахи, вепра, Нрісімхи, Кешави та інших. А ще Ти з’являєшся як різноманітні живі істоти, Твої відокремлені проявлення. Ти приходиш у внутрішній енерґії як різноманітні втілення Вішну, а зовнішньою енерґією Ти проявляєшся як світ явищ.

Коли на небі хмари, людині здається, що сонце вкрите. Але насправді так: хмара виникає внаслідок діяльности сонця, а тому сонце, навіть якщо все небо в хмарах, насправді не буває ними вкрите. Так само бідні на розум люди заявляють, що Бога немає, але людину, яка володіє знанням, бачачи розмаїття живих істот і їхню діяльність, може висновити, що Ти перебуваєш в кожному атомі і виявляєш Себе в формі зовнішньої і внутнішньої енерґій. Найпросвіченіші віддані знають Твої безмежно могутні діяння, але ті, кого спантеличила Твоя зовнішня енерґія, ототожнюють себе з матеріальним світом і живуть, міцно прив’язані до суспільства, дружби й любови. Вони поринають у троїсті страждання матеріального буття і живуть серед двоїстости страждань і насолоди, іноді потопаючи в океані прив’язаностей, а іноді з нього виринаючи.

Любий Господи, жива істота отримує людське життя лише Твоєю милістю й добротою, а таке життя є нагодою вирватись із страждань матеріального існування. Однак істоту, що, мавши людське тіло, нездатна опанувати чуття, уносять хвилі чуттєвої насолоди. А що так, вона нездатна прийняти захист Твоїх лотосових стіп і стати до відданого служіння Тобі. Життя такої істоти є дуже невдале, і хто живе у такій темряві, запевно обманює себе, а тому обманює і інших. Отже, без свідомости Крішни людське суспільством є суспільство ошуканих та ошуканців.

Господи, насправді Ти — Наддуша, Ти найдорожчий всім живим істотам і верховний володар усього. Людина, яка завжди перебуває в омані й боїться останнього дотику смерти, яка просто прив’язана до чуттєвого задоволення, добровільно страждає в матеріальнім існуванні, бо весь час женеться за примарою чуттєвої насолоди. Вона запевно найнерозумніша людина, бо п’є отруту, відмовляючись від нектару. Любий Господи, Твоєю ласкою всі півбоги, і я з Господом Брахмою теж, а рівно й великі святі й мудреці, що очистили серце від матеріальних прив’язаностей, з щирим серцем вдаються по захист до Твоїх лотосових стіп. Ми всі прийняли притулок Твоїх лотосових стіп, бо вважаємо Тебе за Верховного Господа, найдорожчого з того, що маємо, саме наше серце і душу. Ти є первинна причина космічного проявлення, і Ти є верховний, хто підтримує це проявлення і знищує його. Ти однаково ставишся до всіх і, найвмиротвореніший, Ти є найвищий друг усім живим істотам. Для нас усіх Ти — найвищий об’єкт на поклоніння. Любий мій Господи, дозволь нам завжди виконувати трансцендентне любовне служіння Тобі і так звільнитися від матеріальної зумовлености.

Наостанок, мій Господи, хочу сказати, що цей Банасура дуже любий мені. Він добре служить мені, і тому я б хотів, аби він був завжди щасливий. Колись він задоволив мене, і я пообіцяв йому безпеку. Благаю Тебе, Господи, стань до нього прихильний, як до його предків царя Прахлади й Балі Махараджі.

Вислухавши молитву Господа Шіви, Господь Крішна промовив на відповідь:
— Любий Господи Шіво (назвавши і його Господом), Я приймаю твою молитву і твоє прохання щодо Банасури задоволю. Я знаю, що цей Банасура є сином Балі Махараджі, і тому вбити його Я не можу — так Я обіцяв. Я дав цареві Прахладі благословення, що ніколи не вб’ю жодного демона з тих, що з’являться в його родині. Тому Я й не вбив Банасури, а лише повідрубував його руки, щоб збити з нього пиху. Безмір війська, що він утримував, переобтяжував землю, тому Я й убив тих воїнів, щоб поменшити тягар планети. Тепер Банасура лишився при чотирьох руках, а крім того віднині став невмирущий і непідвладний дії матеріальних страждань і насолоди. Я знаю, він один з головних відданих Твоєї Господньої Милости, тому можеш бути певний, надалі йому боятися нічого.

Коли Господь дав те благословення, Банасура вийшов наперед і віддав Господеві поклін, торкнувшись головою землі, тоді не зволікаючи наказав, щоб привели разом дочку його Ушу і Аніруддгу. Їх посадовили на красиву колісницю й привезли перед Господа Крішни. Від тої миті про Аніруддгу й Ушу дбав Сам Господь Крішна. Завдяки благословенню Господа Шіви вони здобули велике матеріальне багатство. Крішна вирушив до Двараки з акшаухіні воїнів попереду. А тим часом жителі Двараки прикрашали все місто прапорами, стрічками й ґірляндами — вони вже отримали звістку, що Господь Крішна повертається з Аніруддгою й Ушею, везучи з Собою велике багатство. Головні дороги й перехрестя всі були чисто прибрані, скрізь розбризкали сандалову пасту. Довкола пахло сандалом. Усі жителі зібралися з друзями й родичами, щоб радісно і бучно зустріти Господа Крішну. Коли вітали Господа, голосно грали мушлі, барабани та ріжки. Так в’їжджав у Свою столицю Двараку Верховний Бог-Особа, Крішна.

Шукадева Ґосвамі запевнив царя Парікшіта, що на противагу оповідям про звичайні битви оповідь про битву Господа Шіви з Господом Крішною зовсім не є несприятлива. Навпаки, той, хто вранці згадує цю історію про битву між Господом Крішною й Господом Шівою і тішиться перемогою Господа Крішни, ніколи не зазнає поразки у життєвій боротьбі.

Історія, як Банасура бився з Крішною і як пізніше милістю Господа Шіви був врятований, підтверджує слова «Бгаґавад-ґіти», що ті, хто поклоняється півбогам, не здатні здобути в них жодного благословення, якщо на те немає дозволу від Верховного Господа Крішни. З цієї оповіді бачимо: хоча Банасура був великий відданий Господа Шіви, Господь Шіва не зміг оборонити його, коли Крішна схотів його вбити. Але коли Господь Шіва звернувся до Крішни, щоб той врятував його відданого, Господь погодився. Отаке є становище Господа Крішни. Точні слова, дані в «Бгаґавад-ґіті» в цьому зв’язку, такі: майаіва віхіта̄н хі та̄н. Це означає, що півбог не може обдарувати свого прихильника жодним благословенням, якщо на те немає волі Верховного Господа.