РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ
VINGT-CINQUIÈME CHAPITRE
Спустошлива злива у Вріндавані
Pluies diluviennes sur Vṛndāvana
Помітивши, що Крішна зупинив жертвопринесення Індрі, яке почали були виконувати пастухи, цар небес розгнівався. Він чудово знав, що жителі Вріндавани з Нандою Махараджею на чолі перебувають під захистом Самого Крішни, проте обрушив на них свій гнів. Повелитель усіх різних хмар, Індра цього разу прикликав до себе самвартаку. Цю хмару запрошують, коли треба знищити все космічне проявлення. Індра наказав самвартаці йти стати над Вріндаваною й затопити її водою. Індра, наче демон, вважав себе за всевладного верховного владику. Коли демони робляться дуже могутні, вони перестають коритися верховному повелителеві, Богові-Особі. Індра не був демоном, проте надзвичайно пишався своїм матеріальним становищем і тому хотів піти проти верховного повелителя. Принаймні тоді він видавався собі так само могутнім, як Крішна. Індра сказав:
— Що за нахаби ці жителі Вріндавани! Вони — простий люд, живуть у лісі, але, бувши під чаром свого приятеля Крішни, що є звичайнісінькою людиною, насмілилися виявити непокору перед півбогами.
Lorsqu’Indra comprit l’ordre donné par Kṛṣṇa aux pâtres de Vṛndāvana d’interrompre le sacrifice qui lui était destiné, il entra dans une grande colère, toute dirigée contre les habitants de Vṛndāvana, avec en tête Nanda Mahārāja, bien qu’il les sache parfaitement et personnellement protégés par Kṛṣṇa. Maître de tous les nuages, Indra fit appel au sāṁvartaka, le nuage mobilisé spécialement lorsque doit être détruite la manifestation cosmique tout entière. Qu’il se rende au-dessus de Vṛndāvana ! Qu’il inonde d’un flot diluvien toute la région ! Animé d’un sentiment démoniaque, Indra agissait comme s’il eût été la Personne Suprême et toute-puissante. Lorsque les asuras prennent de la puissance, ils défient le Maître Suprême, le Seigneur Souverain. Indra, bien qu’il n’appartînt pas aux asuras, voulut, dans l’orgueil de sa position matérielle, lancer un défi au Maître Suprême. Il se crut, au moins pour un instant, aussi puissant que Kṛṣṇa. « Voyez donc l’impudence des habitants de Vṛndāvana, s’exclama-t-il. De simples gens de la forêt ! Mais fascinés par la présence de leur ami Kṛṣṇa, qui n’est qu’un homme ordinaire, voilà qu’ils ont l’audace de braver les devas ! »
В «Бгаґавад-ґіті» Крішна проголосив, що ті, хто поклоняється півбогам, не вельми розумні. І ще сказав, що слід просто зосередитись на свідомості Крішни, а всіляке інше поклоніння відкинути. Крішна зумисне роззлостив Індру, а тоді дав йому доброї науки, і відданий розуміє це як неспростовне свідоцтво: тому, хто діє в свідомості Крішни, немає потреби поклонятися жодному півбогові, хай то навіть котрогось півбога гніває. Крішна захищає Своїх відданих зусебіч, а вони мають цілковито віддатися на Його ласку.
Kṛṣṇa, dans la Bhagavad-gītā, déclare que les adorateurs des devas sont généralement d’intelligence réduite. Et aussi qu’il faut délaisser toute autre forme d’adoration pour se concentrer simplement sur la Conscience de Kṛṣṇa. En provoquant la colère d’Indra et, plus tard, en le punissant, Kṛṣṇa indique clairement à Son dévot que ceux qui s’absorbent dans la Conscience de Kṛṣṇa n’ont aucunement besoin d’adorer un deva, au risque même d’encourir sa colère. Kṛṣṇa couvre de toute protection Ses dévots : il leur faut totalement dépendre de Sa miséricorde.
Індра проклинав жителів Вріндавани за те, що вони зробили:
— Жителі Вріндавани зневажили півбогів, то хай тепер скуштують страждань матеріального існування. Знехтувавши офіру півбогам, вони ніколи не подолають океану матеріальних страждань! — І проголосив ще: — Пастухи Вріндавани знехтували мій авторитет, а підбурив їх цей пустодзвін Крішна. Він дитина та й годі, а вони повірили йому, тому я на них гніваюсь.
Він наказав хмарі самвартака піти й знищити процвітаючу Вріндавану.
— Ті вріндаванці, — сказав Індра, — загордували з матеріального добробуту та близьких стосунків зі своїм маленьким другом Крішною. А він, хоча й уважає Себе за дуже мудрого, є насправді базіка, дитина, яка нічогісінько не знає за стан речей у космосі. Вони мають велику повагу до того Крішни — то хай скуштують кари, і на те я послав до Вріндавани хмару самвартаку їх затопити. Хай вигинуть усі разом з їхніми коровами!
Indra maudissait les agissements des habitants de Vṛndāvana : « Pour avoir méprisé ainsi l’autorité des devas, les habitants de Vṛndāvana souffriront dans le gouffre de l’existence matérielle. Parce qu’ils ont négligé les sacrifices aux devas, ils ne pourront traverser l’océan des souffrances matérielles avec ses mille écueils. Les pâtres de Vṛndāvana ont rejeté mon autorité sur les conseils de ce beau parleur qu’on nomme Kṛṣṇa. Un enfant ! Pour avoir placé leur foi en lui, ils ont en moi déchaîné une terrible colère. » Indra ordonna donc au nuage sāṁvartaka de détruire la prospérité de Vṛndāvana. « Les hommes de Vṛndāvana, ajouta-t-il, tirent par trop vanité de leur opulence matérielle, ils ont trop de confiance en leur minuscule ami, Kṛṣṇa, ce puéril causeur, tout ignorant bien qu’il se tienne pour fort érudit des lois cosmiques. Ils ont pris trop au sérieux ce Kṛṣṇa, il leur faut en être châtiés ! Que le nuage sāṁvartaka inonde leurs terres. Qu’ils soient détruits, eux et leurs vaches, jusqu’au dernier ! »
З того видно, що добробут людей, які живуть не в місті, залежить від корів. Коли ці люди втрачають корови, вони остаточно убожіють. Коли цар Індра наказав самвартаці та її супутнім хмарам іти на Вріндавану, вони злякалися, але цар Індра заспокоїв їх:
— Йдіть попереду. Я поїду за вами слідом на своєму слоні і візьму з собою могутні бурі. Я зроблю все можливе, аби покарати жителів Вріндавани.
On voit ici que dans les villages, ou, de façon générale, en dehors des villes, les habitants dépendent des vaches pour leur prospérité. Lorsque ces dernières sont abattues, c’est toute la population qui perd sa richesse et son bonheur. Quand le roi Indra donna l’ordre au nuage sāṁvartaka et à ses acolytes de se rendre au-dessus de Vṛndāvana, tous reculèrent devant cette tâche. Mais Indra leur rendit courage : « Allez devant, et je vous suivrai, sur mon éléphant, accompagné de violents orages. Toute ma puissance, je l’appliquerai à châtier les habitants de Vṛndāvana ! »
Загрозливі хмари з’явились над Вріндаваною, як наказав їм Індра. Вони без упину виливали на селище потоки дощу, не шкодуючи сили й снаги. Раз у раз спалахували блискавки, гриміли громи, дув буревій і безупинно падав дощ. Здавалося, то не дощ лився, а сипались гострі разючі стріли. Дощ спадав з неба важкими потоками, і вода, що безнастанно лилася з хмар, затопила всю Вріндавану, вкрила пагорби й долини. Становище було дуже небезпечне, і насамперед для тварин. Зливу супроводжували ураґанні вітри, і все живе у Вріндавані тремтіло від лютого холоду. Не мігши знайти ніякого іншого джерела порятунку, крім Ґовінди, жителі Вріндавани звернулися до Нього, щоб Він дав їм притулок Своїх лотосових стіп. Від зливи найбільше страждали корови. Прикриваючи телята своїм тілом, вони понурені прийшли до Верховного Бога-Особи, шукаючи захисту Його лотосових стіп. Жителі Вріндавани почали молитися до Господа Крішни:
— Любий Крішно, — була їхня молитва, — Ти є всесильний і дуже ласкавий до Своїх відданих. Тож оборони нас, будь ласка, від гнівного Індри, що насилає на нас нещастя.
Forts de l’ordre du roi Indra, les terribles nuages apparurent au-dessus de Vṛndāvana et commencèrent, avec toute leur force et tout leur pouvoir, d’y déverser des pluies ininterrompues. L’éclair et le tonnerre se succédèrent sans fin, le vent soufflait avec violence, et sans répit tombaient les flèches acérées de la pluie. Déversant ainsi leurs eaux, sans cesse, par trombes larges comme des piliers, les nuages inondèrent bientôt toutes les terres de Vṛndāvana ; bientôt on ne distingua plus les terres hautes des terres basses. La situation devint critique, pour les animaux surtout. Comme les pluies s’accompagnaient de vents violents, toutes les créatures de Vṛndāvana, raidies par le froid, commencèrent à trembler. Ne voyant aucun autre espoir de salut, tous se serrèrent autour de Govinda pour prendre refuge à Ses pieds pareils-au-lotus. Les vaches surtout, transies par les pluies torrentielles, inclinèrent la tête, et, protégeant sous leur corps leurs malheureux veaux, s’avancèrent vers le Seigneur Suprême pour prendre refuge à Ses pieds pareils-au-lotus. Alors tous les habitants de Vṛndāvana adressèrent à Śrī Kṛṣṇa cette prière : « Cher Kṛṣṇa, Tu es tout-puissant et plein d’affection pour Tes dévots. Protège-nous à présent, nous qui avons tant souffert des persécutions d’Indra courroucé. »
Крішна почув їхні молитви. Він розумів, що дощ проливає Індра, бо лишився невшанованим і без жертовної учти, і що то він наслав буревії з сильним градом, порушуючи заведений в природі порядок. Крішна знав, що Індра робить те все навмисно, виявляючи так свій гнів. Крішна вирішив: «Цей півбог, вважаючи себе за верховного, виявив свою велику могутність, але Я відповім йому, як те пасує Моєму становищу. Я покажу йому, що він, керуючи справами всесвіту, не є незалежний. Я — Верховний Господь усього і тому Я мушу позбавити його гордині, що постала з його могутности. Півбоги — Мої віддані, і тому забути за Моє верховне становище для них річ неприпустима, але так чи так вже трапилось, що він загордував через свою матеріальну силу і втратив глузд. Я маю зробити щось, аби його оманна гордість зникла. Я маю захистити Своїх чистих відданих у Вріндавані, що нині цілковито залежать від Моєї ласки і що їх Я взяв під Свій цілковитий захист. Я врятую їх Своєю містичною силою».
Kṛṣṇa, entendant leur prière, comprit qu’Indra, privé de l’honneur du sacrifice, accablait Vṛndāvana sous la pluie, la chute en grêle de gros blocs de glace et les vents violents, toutes intempéries parfaitement hors de saison. Oui, c’était bien une exhibition effrénée d’Indra en colère. Kṛṣṇa conclut donc : « Ce deva qui se tient pour suprême a manifesté son grand pouvoir, mais Ma réplique sera à la hauteur de Ma position ; Je lui enseignerai qu’il ne dicte point sa loi à l’univers. Je suis le Seigneur de tout ce qui est, et J’amenderai l’orgueil injustifié qu’il tire de sa puissance. Les devas sont Mes dévots ; aussi ne peuvent-ils oublier Ma suprématie, mais, pour quelque raison, Indra s’est enorgueilli de son pouvoir matériel et le voilà comme fou. J’agirai de telle façon qu’il sera vite soulagé de son vain orgueil. Je couvrirai de Ma protection Mes purs dévots de Vṛndāvana, qui maintenant dépendent tout entiers de Ma miséricorde. Par Mes pouvoirs surnaturels, Je les sauverai. »
З тою думкою Господь Крішна враз однією рукою підняв пагорб Ґовардгану, наче дитина гриб. То була одна з Його трансцендентних розваг. Господь Крішна звернувся до Своїх відданих:
— Любі мої брати, тато, шановні жителі Вріндавани! Не бійтеся нічого, ставайте під парасоль пагорба Ґовардгани, що Я підняв. Не думайте, що Я не втримаю Його. Ви сильно страждаєте від зливи й ураґану, тому Я підняв цей пагорб. Сховайтеся під нього, як під величезний парасоль. Я думаю, це одразу зарадить вашим стражданням. Стійте собі спокійно під цим парасолем з вашими тваринами.
Крішна говорив дуже переконливо, тому жителі Вріндавани зайшли й стали під величезний пагорб. Там було безпечно і їм самим з усім майном, і тваринам.
Ces pensées en tête, Śrī Kṛṣṇa, d’une main, souleva aussitôt la colline Govardhana, comme un enfant arrache un champignon, dévoilant ainsi un de Ses Divertissements les plus célébrés. Puis Il S’adressa à Ses dévots : « Chers frères, cher père, chers habitants de Vṛndāvana, venez à présent vous mettre en sûreté sous Govardhana, que Je viens de soulever pour vous faire un bon parapluie. Ne craignez pas que la colline ne tombe de Ma main. Les pluies battantes, le vent violent vous ont trop fait souffrir. C’est pourquoi J’ai soulevé cette colline, parapluie gigantesque qui vous abritera et, Je pense, vous soulagera, pour l’immédiat, de votre détresse. Retrouvez le bonheur avec vos animaux sous Govardhana. » Rassurés par Śrī Kṛṣṇa, tous les habitants de Vṛndāvana s’avancèrent sous la grande colline, désormais en sécurité, eux, leurs biens et leurs bêtes.
Жителі Вріндавани і всі тварини стояли під пагорбом впродовж тижня, але не відчували ні голоду, ні спраги, ані жодних незручностей. То було велике диво, — дивитись, як Крішна тримає гору мізинчиком лівої руки. Побачивши надзвичайний вияв містичної сили Крішни, приголомшений цар небес Індра втратив самовпевненість. Він прикликав усі хмари назад і наказав їм припинити зливу. Коли небо повністю очистилося від хмар і стало видно сонце, вітер ущух. Тоді Крішна, Верховний Бог-Особа (тепер славетний як «той, хто підняв пагорб Ґовардгану»), сказав:
— Любі пастухи, всій пригоді край. Можете йти додому, забирайте своїх дружин, дітей, корови і майно. Потоп скінчився, річка стала в береги.
Gens et bêtes de Vṛndāvana demeurèrent toute une semaine sous la colline, sans connaître un instant ni la faim, ni la soif, ni aucun autre inconfort. Ils restaient émerveillés de voir Kṛṣṇa soutenir la montagne du bout du petit doigt de Sa main gauche. Quant à Indra, roi des planètes édéniques, le caractère extraordinaire des pouvoirs surnaturels de Kṛṣṇa le remplit de stupeur, et sa détermination en prit un coup mortel. Il rappela sans tarder tous ses nuages et leur commanda de battre en retraite. Le ciel s’éclaircit, lorsque le soleil brilla de nouveau, les vents violents se calmèrent. Alors, Kṛṣṇa, Dieu, la Personne Suprême, connu désormais comme Celui qui souleva la colline Govardhana, dit : « Chers pâtres, vous pouvez maintenant partir et prendre avec vous vos femmes, vos enfants, vos vaches et vos richesses : tout est fini. Le déluge a cessé, et baissent les eaux grossies des rivières. »
Чоловіки навантажили своє добро на вози й повільно вирушили в путь, ведучи за собою корови. Коли всі повиходили й повиносили усе, Господь Крішна повільно опустив Ґовардгану на те саме місце, де пагорб був раніше. Як було по всьому, жителі Вріндавани стали підходити до Крішни й обіймати Його у великім захваті. Відчуваючи природну любов до Крішни, ґопі запропонували Йому юґурт, домішаний їхніми сльозами, й без кінця благословляли Його. Охоплені почуттям щирої ніжности, мати Яшода, мати Рохіні, Нанда й Баларама, найсильніший з-поміж сильних, по черзі обійняли Крішну і знову й знов благословляли Його. Різні півбоги з різних небесних планетних систем, як-то Сіддгалока, Ґандгарвалока й Чараналока, також стали виявляти своє цілковите задоволення. Вони сипали на землю квітковий дощ і сурмили в мушлі. В натхненні насельники Ґандгарвалоки почали бити в барабани на потіху Господеві і грати на тамбури. По тому Верховний Бог-Особа повернувся додому разом зі Своїми любими друзями й тваринами. Ґопі, як звичайно, з великою любов’ю співали про славетні розваги Господа Крішни, і їхній спів линув з самого серця.
Tous les hommes chargèrent sur des chariots leurs biens et quittèrent lentement les lieux, suivis de leurs vaches. Quand la place fut complètement dégagée, Śrī Kṛṣṇa, avec grand soin, remit en place la colline Govardhana, comme auparavant. Alors, tous les habitants de Vṛndāvana accoururent vers Lui et L’étreignirent, animés d’une grande extase. Les gopīs, naturellement pleines d’affection pour le Seigneur, Lui offrirent du fromage frais auquel s’étaient mêlées leurs larmes, et versèrent sur Lui un flot incessant de bénédictions. Mère Yaśodā, Mère Rohiṇī, Nanda et Balarāma, le Puissant d’entre les puissants, l’un après l’autre étreignirent Kṛṣṇa, et, pris d’un sentiment d’affection spontané, Le bénirent encore et encore. Sur diverses planètes édéniques, Siddhaloka, Gandharvaloka et Cāraṇaloka…, les devas manifestèrent eux aussi leur pleine satisfaction, jetant en pluie des fleurs sur la surface de la Terre, souffrant dans leurs conques. On entendait battre le tambour, et, inspirés par des sentiments divins, les habitants de Gandharvaloka se mirent à jouer de leurs tamburas pour le plaisir du Seigneur. Enfin, Dieu, la Personne Suprême, entouré de Ses amis et de Ses bêtes, tous chers à Son cœur, regagna Son foyer. Comme de coutume, les gopīs chantèrent alors les Divertissements glorieux de Śrī Kṛṣṇa, et elles mettaient dans leur voix toute la force de leurs sentiments, car elle venait du cœur.
Так закінчується Бгактіведантів виклад двадцять п’ятого розділу книги «Крішна, Верховний Бог-Особа», назва якому «Спустошлива злива у Вріндавані».
Ainsi s’achèvent les enseignements de Bhaktivedanta pour le vingt-cinquième chapitre du Livre de Kṛṣṇa, intitulé : « Pluies diluviennes sur Vṛndāvana ».