Skip to main content

<strong>Вступ</strong>

Įvadas

«Вчення Вед»

„Vedų mokymas“

(Виклад лекції Його Божественної Милості А.Ч. Бгактіведанти Свамі Прабгупа̄ди, яку він прочитав 6 жовтня 1969 року в Конвей-холі (Лондон, Англія).

(Jo Dieviškosios Kilnybės
A. C. Bhaktivedantos Svamio Prabhupādos paskaita, įvykusi
1969 metų spalio 6 dieną Anglijoje, Londone, Conway Hall’e.)

Пані й панове, темою нашої сьогоднішньої лекції є вчення Вед. Що таке Веди? Санскритський дієслівний корінь веда можна тлумачити по-різному, але зміст його, зрештою, залишається незмінним — веда означає знання. Будь-яке знання, що ви його приймаєте, є веда, тому що вчення Вед є джерелом усього знання. В обумовленому стані знання наше не бездоганне, тому що обумовленій душі притаманні чотири недоліки, які відрізняють її від звільненої душі. По-перше, обумовлена душа не може не помилятися. Наприклад, в нашій країні Маха̄тму Ґанді вважали дуже видатною особою, однак і він зробив багато помилок. Так — наприкінці свого життя він знехтував порадами свого секретаря, який попереджав його: «Маха̄тма̄ Ґанді, не ходіть на збори в Нью-Делі! Я маю друзів — я знаю: там буде небезпечно...» Але він поїхав туди і його там вбили. Отже, навіть такі видатні особистості, як Маха̄тма̄ Ґанді, президент Кеннеді й дуже багато інших припускалися помилок. Людині властиво помилятися. В цьому полягає один з недоліків обумовленої душі.

Другий недолік — перебувати в ілюзії. Ілюзія — це сприйняття того, чого насправді немає, ма̄йа̄. Ма̄йа̄ означає — «те, чого немає». Так, кожен приймає своє тіло за себе. Якщо я запитаю вас, хто ви, ви відповісте: «Я містер Джонс, я багата людина, я — те, я — се...» І все це буде ототожненням із власним тілом. Але насправді ви не тіло. Це — ілюзія.

Ponios ir ponai, šios dienos tema – Vedų mokymas. Kas yra Vedos? Sanskrito žodžio veda veiksmažodinę šaknį galima aiškinti įvairiai, tačiau iš esmės veda reiškia „žinios“. Vedų mokymas yra pirminės žinios, todėl visas mūsų turimas žinias galime pavadinti veda. Kol esame sąlygoti materijos, mūsų žinios turi daug trūkumų. Sąlygota siela skiriasi nuo išsivadavusios tuo, kad sąlygotai sielai būdingi keturi trūkumai. Pirmasis trūkumas tas, kad ji pasmerkta klysti. Pavyzdžiui, mūsų šalyje Mahatma Gandhis laikomas didžiu žmogumi, tačiau net ir jis daug kartų klydo. Paskutiniąją jo gyvenimo dieną patarėjas perspėjo jį: „Mahatma Gandhi, neikite į susirinkimą Nju Delyje. Iš savo draugų girdėjau, kad ten pavojinga.“ Tačiau jis nepaklausė. Jis atkakliai laikėsi savo nuomonės, kad turi eiti, ir buvo nužudytas. Klysta net tokios didžios asmenybės, kaip Mahatma Gandhis ar prezidentas Kennedy – visų nė neišvardinsi. Klysti žmogiška. Toks vienas iš sąlygotos sielos trūkumų.

Третім недоліком є схильність обманювати. Кожен має нахил обманювати інших. Хоч один і найостанніший дурень, він виставляє себе надзвичайно розумним. І хоча цілком очевидно, що він в ілюзії і робить помилки, він розумуватиме: «Я вважаю, що це так, а це ось так». Він навіть не усвідомлює, в якому становищі перебуває. Він, хоча і має багато недоліків, береться писати філософські книжки. Такою є його хвороба. Це — обман.

Trečiasis trūkumas – tai polinkis apgaudinėti. Kiekvienas yra linkęs apgaudinėti kitus. Visiškas kvailys, ir tas, dedasi labai protingas. Akivaizdu, kad jis nieko nesupranta ir daro klaidas, tačiau jis vis tiek samprotauja: „Manau, yra taip ir taip“, nors iš tikrųjų nė nenutuokia, kas yra patsai ir dėl ko gyvena. Jis rašo filosofines knygas, nors pats toli gražu nėra tobulas. Tai yra liga, kuri vadinasi apgavystė.

І нарешті, наші почуття недосконалі. Ми дуже пишаємось нашими очима. Часто хтось та й кине виклик: «Чи можете ви показати мені Бога?» Але чи є у вас очі, здатні побачити Його? Якщо в кімнаті раптово стане темно, ви не зможете розгледіти як слід навіть своєї долоні. Отже, чи велика сила вашого зору? Тому слід облишити надію отримати знання (веду) за допомогою недосконалих чуттів. Обтяжені недоліками обумовленого життя, ми не спроможні нікому дати досконалого знання. Ми такі недосконалі! Тому ми сприймаємо Веди такими, якими вони є.

Ir pagaliau paskutinysis trūkumas – mūsų juslių netobulumas. Mes labai didžiuojamės, kad galime regėti. Dažnas iššaukiamai klausia: „O ar galite parodyti man Dievą?“ Bet ar jūs turite akis, kad pamatytumėte Dievą? Neturint jų, tai padaryti neįmanoma. Jei dabar kambaryje staiga užgestų šviesa, jūs nepamatytumėte net savo paties rankos. Tad ko vertas jūsų regėjimas? Taigi, turėdami netobulus jutimus, mes negalime tikėtis įgyti žinių (vedų). Sąlygota siela, turinti šiuos trūkumus, negali suteikti tobulų žinių. Be to, mes ir patys netobuli. Štai kodėl mes priimame Vedas tokias, kokios jos yra.

Ви можете називати Веди індуїзмом, але саме поняття «інду-їзм» — іноземного походження. Ми не індуси. Наше справжнє посвідчення — варна̄ш́рама. Варна̄ш́рама вказує на послідовників Вед, тих, хто визнає восьмичленний поділ людського суспільства на варни і а̄ш́рами. Є вісім суспільних розподілів: чотири соціальні класи і чотири статуси духовного життя, що й називають варна̄ш́рамою. В Бгаґавад-ґı̄ті (4.13) сказано: «Такі розподіли суспільства існують скрізь, бо їх створив Сам Бог». Суспільство поділяється на бра̄хман̣, кшатрій, ваіш́й та ш́удр. Бра̄хман̣и складають клас наймудріших людей, які знають, що таке Брахман. Подібним чином кшатрійі, адміністративна група — ще один клас інтеліґентних людей. Потім ідуть ваіш́йі — клас комерсантів та фермерів. Такий природний розподіл трапляється всюди. Він є ведичним принципом і ми приймаємо його. Засади Вед слід сприймати як аксіомні істини, тому що вони позбавлені помилок. Наприклад, в Індії коров’ячий кізяк вважають чистим, хоча він і є послідом тварини. В одному місці Вед ви знайдете припис, який радить негайно омитись, якщо ви торкнулись екскрементів тварини, але в іншому місці сказано, що виділення корови є чистими і якщо ви помастите нечисте місце коров’ячим навозом — місце очиститься. Наш пересічний здоровий глузд може заперечити: «Та це ж протиріччя!» Справді, це суперечить пересічним поглядам, але не істині. Це насправді так. В Калькутті один видатний вчений і лікар дослідив коров’ячий гній і виявив, що той містить всі антисептичні властивості.

Jūs pavadinsite Vedas „induizmo“ raštais, tačiau iš tikro žodžiai „induistas, indas“ yra svetimos kilmės. Mes ne induistai. Geriausiai mūsų kultūrą apibrėžia žodis varṇāśrama. Šis žodis nurodo į tuos, kurie gyvena pagal Vedas ir pripažįsta visuomenės skirstymo į keturias varṇas ir keturias āśramas pagrįstumą. Yra keturios visuomenės klasės ir keturios dvasinio gyvenimo pakopos. Ši sistema vadinasi varṇāśrama. „Bhagavad-gītoje“ (4.13) pasakyta: „Šios klasės egzistuoja visur, nes jas sukūrė Dievas.“ Keturios visuomenės klasės, tai: brāhmaṇai, kṣatriyai, vaiśyai ir śūdros. Brāhmaṇai yra labai protingi žmonės, pažinę Brahmaną. Kita protingų žmonių klasė – kṣatriyai, valdytojai. Trečioji – vaiśyai, arba prekijai. Šis natūralus visuomenės skirstymas į klases sutinkamas visur. Toks yra Vedų principas, ir mes jį laikome teisingu. Vedų principus reikia pripažinti kaip neginčijamą tiesą, kadangi Vedos neklysta. Tokia žodžio „pripažinti“ prasmė. Antai Indijoje karvės mėšlas, nors ir yra gyvulio išmatos, laikomas švariu. Vienur Vedos sako, kad, prisilietus prie išmatų, reikia nedelsiant išsimaudyti, o kitur – kad karvės mėšlas švarus. Išvalius karvės mėšlu nešvarią vietą, ji tampa švari. Įprastinė mūsų logika sakys: „Tai prieštaravimas.“ Ir iš tikrųjų, įprastiniu požiūriu pastarasis nurodymas prieštarauja ankstesniajam, tačiau čia nėra klaidos. Tai faktas. Kalkutoje vienas garsus mokslininkas medikas ištyrė karvės mėšlą ir nustatė, kad jis puikus antiseptikas.

В Індії, якщо одна людина каже другій: «Ти мусиш робити так, а не інакше», — співрозмовник може заперечити: «Чому саме ти так вважаєш? Хіба твоє твердження є ведичним приписом і я маю коритися, повіривши тобі на слово?» Ведичні приписи не можна інтерпретувати. Зрештою, ретельно дослідивши ці приписи, ви переконаєтесь, що вони позбавлені хиб.

Jeigu Indijoje žmogus pasakytų kam nors: „Tu turi daryti taip“, jis išgirstų atsakymą: „Ką tu nori tuo pasakyti? Ar taip liepia Vedos, kad aš neprieštaraudamas turėčiau klausyti tavęs?“ Vedų nurodymų negalima aiškinti, kaip kam patinka. Ir jeigu atidžiai panagrinėsite kiekvieną šių nurodymų, galų gale įsitikinsite, kad visi jie teisingi.

Веди — це не добірка людської мудрості. Ведичне знання приходить з духовного світу, від Господа Кр̣шн̣и. Воно відоме також під назвою ш́руті, знання, що його набувають шляхом слухання. Воно не є емпіричним знанням. Ш́руті — як та мати, від якої ми так багато довідуємось. Наприклад, якщо ви захочете дізнатися, хто ваш батько, хто зможе відповісти вам? Ваша мати. Якщо мати скаже: «Ось твій батько», — ви змушені будете погодитись із цим. За допомогою досліджень неможливо виявити, хто ж є вашим батьком. Так само, якщо ви захочете пізнати щось, що перебуває за межами вашого досвіду, вашого експериментального знання й діяльності чуттів, вам доведеться прийняти Веди. Це не справа пошуку. Досліди вже було пророблено. Це вже всталене. Ви мусите, наприклад, погодитись із твердженням вашої матері. Іншого шляху немає.

Vedų išmintis nėra žmonių sukauptos žinios. Vedų žinių šaltinis yra dvasinis pasaulis, Viešpats Kṛṣṇa. Kitas Vedų pavadinimas yra śruti. Śruti – tai žinios, įgyjamos ne eksperimentinio mokslo keliu, o tiesiog klausantis. Śruti yra tarsi motina. Iš motinos mes daug ką sužinome. Antai, jeigu jūs norite sužinoti, kas jūsų tėvas, į šį jūsų klausimą gali atsakyti tik motina. Kai motina sako: „Štai tavo tėvas“, belieka tuo patikėti, nes eksperimentiškai to patikrinti negalima. Analogiškai, jeigu norite pažinti tai, kas yra už patyrimo ribų, kas nepasiekiama jutimams ir yra aukščiau eksperimentinio mokslo galių, turite kreiptis į Vedas. Apie eksperimentus čia negali būti ir kalbos. Viskas jau išbandyta ir patikrinta. Reikia patikėti motinos žodžiais. Kitos išeities nėra.

Веди вважають за матір, а Брахму називають дідом, або пращуром, бо це йому першому було повідомлене ведичне знання. На початку творення першою живою істотою був Брахма̄. Він отримав ведичне знання і передав його На̄раді й іншим своїм синам та учням, а ті в свою чергу поширювали його серед своїх послідовників. Таким шляхом ведичне знання приходить через учнівську послідовність. У Бгаґавад-ґı̄ті (4.2) також підтверджується, що ведичне знання осягають саме так. Проробивши дослідницьку роботу, ви дійдете того ж висновку, але принаймні для того, щоб заощадити час, вам слід просто визнати це. Якщо ви схочете довідатись, хто є вашим батьком і якщо ви вважаєте свою матір авторитетом з цього питання, то все, що б вона вам не сказала, слід сприйняти на віру. Пересвідчення буває троякого роду: пратйакша, анума̄на і ш́абда. Пратйакша, тобто безпосереднє пересвідчення, не дуже надійне, тому що наші чуття недосконалі. Ми щоденно бачимо сонце і воно видається нам маленьким диском, хоча насправді своїми розмірами воно набагато перевершує більшість планет. Чого ж варте таке бачення? Отже, щоб якомога більше довідатись про сонце, нам треба читати книжки. Таким чином, безпосередній досвід є недосконалим. Далі йде індуктивне пізнання, котре висуває гіпотези: «Можливо, це так...» Наприклад, теорія Дарвіна твердить: «Це може бути подібним до цього, а те до того», — але чи можна вважати чиїсь недосконалі здогади за науку? Але якщо ви отримали знання з авторитетного джерела — воно досконале. Якщо авторитетне джерело — радіостанція — друкує в газеті програму передач, ви не станете заперечувати її. Вам нема потреби перевіряти її, тому що ви отримали її з авторитетного джерела.

Vedos yra laikomos motina, o Brahmā vadinamas seneliu, arba proseniu, kadangi kūrimo aušroje jis pirmasis gavo Vedų žinias. Brahmā buvo pirmoji gyvoji būtybė. Gautąsias Vedų žinias jis perteikė Nāradai ir kitiems mokiniams bei sūnums, o šie savo ruožtu perdavė jas savo mokiniams. Taip mokinių seka Vedų žinios pasiekė mus. „Bhagavad-gītā“ irgi patvirtina, kad Vedų žinios perteikiamos tokiu būdu. Eksperimentuodami prieisime prie tų pačių išvadų. Geriau iškart pripažinti Vedų teiginius – taip sutaupysite laiko. Jeigu norite sužinoti, kas jūsų tėvas, ir autoritetas šiuo klausimu jums yra motina, tai nesiginčydami sutiksite su tuo, ką ji sakys. Yra trys įrodymų būdai: pratyakṣa, anumāna ir śabda. Pratyakṣa reiškia „tiesioginis stebėjimas“. Tiesioginis stebėjimas nėra pats geriausias, nes mūsų jutimai netobuli. Mes kasdien matome saulę, ir mums ji panaši į nedidelį skritulį, nors iš tikrųjų ji daug kartų didesnė už daugelį planetų. Tad ko vertas stebėjimas? Norėdami daugiau sužinoti apie saulę, turime skaityti knygas. Vadinasi, tiesioginis patyrimas netobulas. Egzistuoja dar ir kitas pažinimo būdas – anumāna, induktyvioji logika, arba hipotezė: „Galbūt yra taip.“ Antai Darvino teorija sako: „Gali būti, kad yra taip ir taip.“ Tačiau tai ne mokslas. Tai spėjimas, o spėjimas, kaip ir tiesioginis patyrimas, negali būti tobulas. Patikimiausios yra tos žinios, kurios gaunamos iš autoritetingų šaltinių. Kai jūs gaunate radijo laidų programą, kurią išleido radijo stotis, jūs tikite ja. Jūs nemėginate jos neigti. Jums nereikalingi jokie eksperimentai, nes gavote ją iš patikimo šaltinio.

Ведичне знання називають ш́абда-прама̄н̣а. Інша його назва — ш́руті. Ш́руті означає, що знання треба просто сприймати на слух. Веди вказують, що для того, щоб осягнути трансцендентальне знання, нам слід почути його від тих, хто має його. Трансцендентальне знання — це знання, яке прийшло ззовні всесвіту. У всесвіті існує матеріальне знання, а за його межами — трансцендентальне. Ми не спроможні досягти меж навіть цього всесвіту, годі казати про те, щоб увійти в світ духовний. Таким чином, оволодіти цілковитим знанням неможливо.

Vedų žinios vadinasi śabda-pramāṇa, arba śruti. Śruti reiškia, kad tas žinias reikia įgyti klausantis. Vedos moko, kad, norėdami suvokti transcendentinį mokslą, turime klausytis žmogaus, kuris jį išmano. Transcendentinės žinios – tai žinios iš anapus visatos. Visatos ribose gaunamos žinios yra materialios, o žinios iš anapus visatos – transcendentinės. Mes neįstengiame nuskrieti ten, kur baigiasi visata, o ką kalbėti apie dvasinį pasaulį. Taigi gauti pilnaverčių žinių mes negalime.

Існує духовне небо, існує інша природа, яка перебуває поза проявленим та непроявленим. Але як же набути знань про небо, що його планети і мешканці на них вічні? Знання про все це — там, в духовному небі, але як ви дослідите його? Це неможливо. Отож нам і залишається вдатися по допомогу до Вед. Такий підхід дає змогу оволодіти ведичним знанням. У нашому русі свідомості Кр̣шн̣и ми сприймаємо знання від найвищого авторитета, від Кр̣шн̣и. Кр̣шн̣у визнають за найвищий авторитет представники всіх класів людей. Я веду мову насамперед про дві групи трансценденталістів. Трансценденталістів однієї групи називають імперсоналістами, ма̄йа̄ва̄ді. Взагалі вони відомі як веда̄нтисти школи Ш́ан̇кара̄ча̄рйі. Але існує й інший клас трансценденталістів, ваішн̣ави: Ра̄ма̄нуджа̄ча̄рйа, Мадгва̄ча̄рйа, Вішн̣усва̄мı̄. І Ш́ан̇кара-сампрада̄йа і Ваішн̣ава-сампрада̄йа визнає Кр̣шн̣у за Верховного Бога-Особу. Вважають, що Ш́ан̇кара̄ча̄рйа був імперсоналістом, котрий звіщав імперсоналізм, безособистісного Брахмана, але насправді він був прихованим персоналістом. У своїх коментарях до Бгаґавад-ґı̄ти він пише: «На̄ра̄йан̣а, Верховний Бог-Особа, перебуває поза межами космічного проявлення». Ще далі він знову запевняє: «Верховний Бог-Особа, На̄ра̄йан̣а, є Кр̣шн̣а. Він прийшов як син Девакı̄ та Васудеви». Він згадує, зокрема, імена батька і матері Кр̣шн̣и. Отже, всі трансценденталісти визнають Кр̣шн̣у за Верховного Бога-Особу. Це безсумнівно. Нашим джерелом знань про свідомість Кр̣шн̣и є Бгаґавад-ґı̄та̄, яку отримано безпосередньо від Кр̣шн̣и. Ми видали Бгаґавад-ґı̄ту як вона є саме тому, що приймаємо Кр̣шн̣у, спираючись на Його слова, і ми не інтерпретуємо їх. Це ведичне знання. Ведичне знання чисте і тому ми приймаємо його. Ми приймаємо все, що каже Кр̣шн̣а. Такою є свідомість Кр̣шн̣и. Це заощаджує багато часу. Якщо ви приймете правильний авторитет, тобто отримаєте знання з авторитетного джерела — ви збережете багато часу. Наприклад, в матеріальному світі існують дві системи пізнання: індуктивна і дедуктивна. Дедуктивна логіка підказує: людина смертна. Ваш батько каже, що людина смертна, ваша сестра каже, що людина смертна, кожен скаже, що люди смертні. Немає потреби розвідуватись. Ви визнаєте, що людина смертна. Якщо ж вам забажається дослідити це питання, вам доведеться вивчити кожну людину і, зрештою, ви можете дійти гадки, що, можливо, все ж таки існує невмируща людина, просто ви її ще не побачили. Отже, такі ваші пошуки ніколи не закінчаться. На санскриті подібний шлях називають а̄рохою — висхідним. Якщо ви хочете здобути знання самотужки, використовуючи свої недосконалі чуття, ви ніколи не дійдете правильного висновку. Це неможливо.

Dvasinis pasaulis išties egzistuoja. Egzistuoja kita būtis anapus to, kas būna tai išreikšta, tai neišreikšta. Tačiau kaip sužinoti, kad egzistuoja pasaulis, kurio planetos ir gyventojai amžini? Žinių apie jį turime, bet kaip jas eksperimentiškai patikrinti? Tai neįmanoma. Todėl turime kreiptis pagalbos į Vedas. Toks yra Vedų pažinimo metodas. Mūsų Kṛṣṇos sąmonės judėjimas gauna žinias iš aukščiausiojo autoriteto, Kṛṣṇos. Aukščiausiuoju autoritetu Kṛṣṇą pripažįsta visų kategorijų žmonės. Visų pirma aš kalbu apie dvi transcendentalistų kategorijas. Viena jų – impersonalistai, māyāvādžiai. Paprastai juos vadina vedāntistais, Śaṅkarācāryos pasekėjais. Kita transcendentalistų kategorija – vaiṣṇavai. Jiems priklauso Rāmānujācārya, Madhvācārya bei Viṣṇusvāmis. Ir Śaṅkara-sampradāya, ir Vaiṣṇava-sampradāya pripažįsta Kṛṣṇą Aukščiausiuoju Dievo Asmeniu. Śaṅkarācārya paprastai laikomas impersonalistu, nes jis skelbė impersonalizmą ir beasmenio Brahmano idėją, tačiau iš tikrųjų jis buvo užsislėpęs personalistas. Komentuodamas „Bhagavad-gītą“ jis rašė: „Nārāyaṇa, Aukščiausiasis Dievo Asmuo, egzistuoja anapus šio kosminio pasaulio.“ Ir toliau: „Aukščiausiasis Dievo Asmuo, Nārāyaṇa, – tai Kṛṣṇa. Jis atėjo į žemę kaip Devakī ir Vasudevos sūnus.“ Śaṅkarācārya neatsitiktinai pamini Kṛṣṇos tėvo ir motinos vardus. Taigi visi transcendentalistai pripažįsta Kṛṣṇą Aukščiausiuoju Dievo Asmeniu. Tai yra neginčijama. Kṛṣṇos sąmonėje žinių mes semiamės tiesiogiai iš Kṛṣṇos, skaitydami „Bhagavad-gītą“. Mes išleidome „Bhagavad-gītą, kokia ji yra“, kadangi priimame Paties Kṛṣṇos žodžius tiesiogiai, neinterpretuodami jų kaip mums patinka. Toks yra Vedų pažinimo metodas. Vedų žinios yra grynos, todėl mes pripažįstame jas. Mes pripažįstame viską, ką sako Kṛṣṇa. Tai Kṛṣṇos sąmonė. Taip sutaupome daug laiko. Pasirinkus tinkamą autoritetą arba žinių šaltinį, galima sutaupyti laiko. Pavyzdžiui, materialiame pasaulyje yra du pažinimo metodai: indukcijos ir dedukcijos. Kad žmogus mirtingas, pripažįstame vadovaudamiesi dedukcijos metodu. Jūsų tėvas, sesuo – visi aplink tvirtina, kad žmogus mirtingas, tačiau pats jūs nedarote eksperimentų. Jūs neabejojate, kad žmogus mirtingas. O jeigu norėtumėte patikrinti, ar tikrai žmogus mirtingas, turėtumėte ištirti visus iki vieno žmones, ir vis tiek liktų abejonė, kad kažkur yra nemirtingas žmogus, tik jūs jo nesutikote. Jūsų tyrinėjimams nebūtų galo. Sanskrito kalba šis metodas vadinasi āroha, aukštyneigis. Jeigu norite įgyti žinių savo jėgomis, pasitikėdamas vien netobulais jutimais, niekada neprieisite prie teisingų išvadų. Tai neįmanoma.

В Брахма-сам̇гіті здибаємо таке місце: «Летіть літаком, що рухається зі швидкістю думки»... Наші матеріальні літаки можуть літати із швидкістю 3 000 кілометрів на годину, але якою є швидкість думки? Ви сидите собі вдома і раптом подумали про Індію, що за 10 000 кілометрів од вас — і ось ви вже там. Ваш розум перенісся туди, — настільки великою є швидкість розуму. Отже, сказано: «...Якщо ви будете з такою швидкістю мандрувати мільйони років, ви переконаєтесь, що духовне небо безмежне». Неможливо навіть наблизитись до нього. Тому ведичний припис вказує на необхідність наблизитись — вказує, вживаючи слово «обов’язково» — до істинного духовного вчителя, ґуру. Якою ж мусить бути кваліфікація духовного вчителя? Духовний вчитель — це той, хто належним чином вислухав ведичне послання з належного джерела, інакше він не є справжній духовний вчитель. Також він повинен на ділі непохитно втвердитись у Брахмані. Такими є дві якості духовного вчителя.

„Brahma-saṁhitoje“ yra pasakyta: „Sėskite į lėktuvą, skriejantį minties greičiu.“ Mūsų materialūs lėktuvai gali pasiekti dviejų tūkstančių mylių per valandą greitį, o koks gi minties greitis? Sėdėdami namuose, jūs staiga pagalvojate apie Indiją, kuri, sakykime, yra už dešimties tūkstančių mylių, ir išsyk Indijos vaizdas iškyla prieš jūsų akis, ji – jūsų namuose. Jūsų mintys nuskriejo tenai. Štai koks didelis minties greitis. Todėl pasakyta: „Jei tokiu greičiu skriesite milijonus metų, įsitikinsite, kad dvasinis dangus beribis.“ Prie jo neįmanoma net priartėti. Todėl Vedos nurodo, kad reikia (vartojamas žodis „privalu“) kreiptis į bona fide dvasinį mokytoją, guru. Kokius reikalavimus turi atitikti tikras dvasinis mokytojas? Jis turi būti suvokęs Vedų esmę ir išgirdęs ją iš teisingo šaltinio. Priešingu atveju, jo negalima pavadinti tikru. Jis turi būti įsitvirtinęs Brahmane. Tai dvi ypatybės, kuriomis jis privalo pasižymėti.

Рух свідомості Кр̣шн̣и цілком узгоджений з ведичними принципами. В Бгаґавад-ґı̄ті Кр̣шн̣а каже, що істинна мета вивчення Вед — віднайти Його. Брахма-сам̇гіта стверджує також: «У Кр̣шн̣и, Ґовінди — безліч форм, але всі вони є одним і тим же». Ці форми, тіла, не подібні до наших тіл, — Його тіло позбавлене вад. Моя форма має початок, але Його форма початку не має. Вона ананта. І Його форма — а в Нього безліч форм — не має кінця. Моє тіло сидить зараз тут, а не в моїй квартирі. Ваші тіла також тут, а не в ваших квартирах. Але Кр̣шн̣а може одночасно перебувати скрізь. Він може перебувати на Ґолоці Вр̣нда̄вана й водночас Він скрізь, всюдисущий. Він первісний і найстарший, але коли б ви не глянули на зображення Кр̣шн̣и, ви побачите п’ятнадцяти-двадцятирічного юнака — ніде ви не побачите зображень старого чоловіка. В Бгаґавад-ґı̄ті ви бачили зображення Кр̣шн̣и-візничого. Натоді Йому було щонайменше сто років. Він мав правнуків, хоча виглядав геть як юнак. Кр̣шн̣а, Бог, ніколи не старіє. Такою є Його вища сила. Якщо ви захочете віднайти Кр̣шн̣у, вивчаючи ведичну літературу, ви потрапите у безвихідь. Можливо, ви й досягнете успіху, але це дуже важко. Набагато легше довідатись про Нього від Його відданого. Відданий може відкрити Його вам: «Ось Він, візьміть Його». Віддані Кр̣шн̣и можуть зробити це.

Mūsų Kṛṣṇos sąmonės judėjimas yra autoritetingas ir atitinka visus Vedų principus. „Bhagavad-gītoje“ Kṛṣṇa sako: „Tikrasis Vedų tyrinėjimo tikslas – pažinti Mane.“ „Brahma-saṁhitoje“ taip pat teigiama: „Kṛṣṇa, Govinda, reiškiasi begaline daugybe pavidalų, bet visi jie yra tas pats Kṛṣṇa.“ Jo pavidalai nepanašūs į netobulus mūsų kūnus. Jo kūnas tobulas. Mano kūnas turi pradžią, o Jo kūnas pradžios neturi. Jis yra ananta. Jis reiškiasi begaline daugybe įvairiausių pavidalų. Aš dabar esu čia, o mano bute manęs nėra. Jūs taip pat esate čia, o jūsų bute jūsų nėra. Tuo tarpu Kṛṣṇa vienu metu yra visur. Jis yra ir Goloka Vṛndāvanoje, ir sykiu visur. Jis visur esantis. Jis pirmapradis bei pats seniausias, tačiau pažvelgę į bet kurį Jo atvaizdą, išvysite penkiolikos–dvidešimties metų jaunuolį. Jūs niekada nepamatysite senio. Jums turbūt teko matyti „Bhagavad-gītos“ iliustraciją, kurioje Kṛṣṇa yra vežėjas. Anuomet Jam buvo ne mažiau kaip šimtas metų ir Jis jau turėjo proanūkių, bet atrodė kaip jaunuolis. Kṛṣṇa, Dievas, niekada nesensta. Tai Jo aukščiausiosios galybės apraiška. Jeigu bandysite pažinti Kṛṣṇą vien studijuodami Vedų raštus, tik susipainiosite. Pažinti Jį studijuojant Vedas gal ir įmanoma, bet labai sunku. Tačiau jūs galite lengvai sužinoti apie Jį iš Jo bhakto*. Kṛṣṇos bhaktas gali Jį jums duoti: „Štai Jis, imkite.“ Tokia Kṛṣṇos bhaktų galia.

* Bhaktas (sanskr.) – atsidavęs Viešpaties pasekėjas.

Спочатку існувала лише одна Веда, і не було потреби читати її. Люди були настільки розумними й наділеними такою гостротою пам’яті, що могли зрозуміти Веду, лише раз почувши її з вуст духовного вчителя. Вони одразу ж могли збагнути її зміст. Але 5 000 років тому Вйа̄садева записав Веди для людей цього віку, Калі-йуґи. Він знав, що життя людей зрештою дуже покоротшає, пам’ять стане слабкою, а розум кволим. Тому його думкою було: «Я навчатиму ведичному знанню, записавши його». Він розділив Веди на чотири частини: Р̣к, Са̄ма, Атгарва і Йаджур. Потім він доручив опікуватися цими Ведами різним своїм учням. Після того він подбав про менш розумних людей: стрı̄, ш́удр і двіджа-бандгу. Він мав на увазі жінок, робітників і народжених в родинах вищих класів, але позбавлених відповідних якостей. Людину, що народилась в сім’ї бра̄хман̣и, але яка не має якостей бра̄хман̣и, називають двіджа-бандгу. Для таких людей Вйа̄садева уклав Маха̄бга̄рату, яку називають історією Індії, і вісімнадцять Пура̄н̣. Пура̄н̣и, Маха̄бга̄рата, чотири Веди і Упанішади — все це ведична література. Упанішади є частиною Вед. Потім для вчених і філософів Вйа̄садева підсумував ведичне знання в творі під назвою Веда̄нта-сӯтра. Цей твір є останнім словом Вед.

Iš pradžių tebuvo viena Veda, ir jos skaityti nereikėjo. Žmonės buvo tokie išmintingi ir pasižymėjo tokia puikia atmintimi, kad išmokdavo ją vienąsyk teišgirdę iš dvasinio mokytojo lūpų. Jie išsyk perprasdavo visą esmę. Tačiau prieš penkis tūkstančius metų Vyāsadeva užrašė Vedas dabartinio Kali-yugos amžiaus žmonėms. Jis žinojo, kad ilgainiui žmonių gyvenimas sutrumpės, nusilps atmintis ir proto galios. „Todėl aš turiu paskelbti Vedų mokslą raštu.“ Vieną Vedą jis padalijo į keturias: „Ṛg“, „Sāma“, „Atharva“ ir „Yajur“, ir kiekvieną iš jų patikėjo globoti savo mokiniams. Jis neužmiršo ir menkesnės nuovokos žmonių – strī, śūdrų ir dvija-bandhu, t. y. moterų, śūdrų (darbininkų klasės) ir dvija-bandhu. Dvija-bandhu – tai kilmingos šeimos palikuonys, kurie neatitiko jiems keliamų reikalavimų. Dvija-bandhu vadinamas tas, kuris gimė brāhmaṇo šeimoje, bet neturi brāhmaṇo ypatybių. Tokiems žmonėms Vyāsadeva sudėjo „Mahābhāratą“, kuri vadinama Indijos istorija, ir aštuoniolika Purāṇų. Vedų literatūrą sudaro Purāṇos, „Mahābhārata“, keturios Vedos ir Upaniṣados. Upaniṣados – tai Vedų dalis. Po to „Vedānta-sūtroje“ Vyāsadeva apibendrino visas Vedų žinias mokslininkams ir filosofams. „Vedānta-sūtra“ – galutinis Vedų žodis.

Хоча Вйа̄садева особисто, дотримуючись вказівок На̄ради, свого ґуру-маха̄ра̄джі, духовного вчителя, записав Веда̄нта-сӯтру, він все ж таки не був задоволений. Про це існує ціла оповідь, яку приведено в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Навіть уклавши Пура̄н̣и, Упанішади і Веда̄нта-сӯтру, Ведавйа̄са залишався невдоволеним. Тоді На̄рада, його духовний учитель, порадив йому: «Роз’ясни Веда̄нту». Веда̄нта означає «кінцеве знання» і остаточним знанням є Кр̣шн̣а. Кр̣шн̣а каже, що метою вивчення всіх Вед є пізнати Його, Кр̣шн̣у. Веда̄нта-кр̣д веда-від ева ча̄хам, — каже Кр̣шн̣а, — «Я — укладач Веда̄нти і Я — знавець Вед» (Б.-ґ. 15.15). Тому Кр̣шн̣а являється кінцевою метою. Це пояснюється в усіх коментарях ваішн̣ав до філософії веда̄нти. Ми, Ґауд̣ı̄йа-ваішн̣ави, маємо власні коментарі до філософії веда̄нти під назвою Ґовінда-бга̄шйа, що їх уклав Баладева Відйа̄бгӯшана. Так само Ра̄ма̄нуджа̄ча̄рйа й Мадгва̄ча̄рйа уклали свої коментарі. Варіант Ш́ан̇кара̄ча̄рйі не єдиний, є чимало коментарів до Веда̄нти, але через те, що ваішн̣ави не представили першими свої коментарі до Веда̄нти, люди перебувають під помилковим враженням, що коментар Ш́ан̇кара̄ча̄рйі є єдиним. Крім того, досконалий коментар до Веда̄нти, Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, написав сам Вйа̄садева. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, як і Веда̄нта-сӯтра, починається словами джанма̄дй асйа йатах̣. Це джанмадй асйа йатах̣ і з’ясовується повністю в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Веда̄нта-сӯтра лише натякає на те, що є Брахманом, Абсолютною Істиною: «Абсолютна Істина — це те, з чого все виникає». Це — підсумок, а в подробицях його пояснює Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Якщо все походить з Абсолютної Істини, то якою ж є Її природа? Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам пояснює це. Абсолютна Істина повинна мати свідомість. Вона є самосвітною (сва-ра̄т̣). Ми розвиваємо нашу свідомість і знання, отримуючи його від інших, але про Господа сказано, що він — самосяйний. Кінцевим підсумком ведичного знання є Веда̄нта-сӯтра, а Веда̄нта-сӯтру сам автор пояснює в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Отже, ми пропонуємо всім, хто прагне ведичного знання, спробувати осягнути його, звернувшись до пояснень Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам та Бгаґавад-ґı̄ти.

Vyāsadeva parašė „Vedānta-sūtrą“ savo Guru Mahārājos (dvasinio mokytojo) Nārados nurodymu, ir vis dėlto jis nesijautė visiškai patenkintas. Tai ilga istorija, ji pasakojama „Śrīmad-Bhāgavatam“. Vedavyāsa nejuto pasitenkinimo ir parašęs daugelį Purāṇų, Upaniṣadas bei „Vedānta-sūtrą“. Tada Vedavyāsos dvasinis mokytojas Nārada jam nurodė: „Paaiškink „Vedānta- sūtrą“. Vedānta reiškia „galutinės žinios“, o galutinės žinios – tai Kṛṣṇa, nes Pats Kṛṣṇa sako, kad svarbiausiasis Vedų tikslas yra pažinti Jį: vedānta-kṛd veda-vid eva cāham. Kṛṣṇa sako: „Aš – „Vedānta-sūtros“ sudarytojas, ir Aš Vedų žinovas.“ Taigi galutinis tikslas yra Kṛṣṇa. Taip moko visi vaiṣṇavų komentarai, aiškinantys vedāntos filosofiją. Mes, Gauḍīyos vaiṣṇavai, turime savą vedāntos filosofijos komentarą – „Govinda-bhāṣyą“, kurio autorius Baladeva Vidyābhūṣaṇa. Rāmānujācārya bei Madhvācārya taip pat parašė „Vedāntos“ komentarus. Śaṅkarācāryos komentaras nėra vienintelis. „Vedāntos“ komentarų yra daug, tačiau vaiṣṇavų komentaras buvo ne pirmasis, todėl žmonėms susidaro neteisingas įspūdis, jog Śaṅkarācāryos „Vedāntos“ komentaras yra vienintelis. Be to, Vyāsadeva pats parašė puikų „Vedāntos“ komentarą – „Śrīmad-Bhāgavatam“. „Śrīmad-Bhāgavatam“ prasideda tais pačiais žodžiais, kaip ir „Vedānta-sūtra“: janmādy asya yataḥ. O žodžių janmādy asya yataḥ prasmė išsamiai paaiškinta „Śrīmad- Bhāgavatam“. „Vedānta-sūtra“ tik užsimena, kas yra Brahmanas, Absoliuti Tiesa: „Absoliuti Tiesa yra tai, iš ko viskas kyla.“ Tai tėra glaustas apibendrinimas, o smulkiai šis klausimas aiškinamas „Śrīmad-Bhāgavatam“. Jei viskas kyla iš Absoliučios Tiesos, tai kokia Jos prigimtis? Į šį klausimą išsamiai atsako „Śrīmad- Bhāgavatam“. Absoliuti Tiesa turi būti sąmoninga. Ji spinduliuoja šviesą (sva-rāṭ). Mes pažįstame pasaulį ir ugdome savo sąmonę, gaudami žinių iš aplinkinių, o Viešpats, pasakyta, švyti Pats. „Vedānta-sūtra“ glaustai apibendrina Vedų mokslą, o ją pats autorius paaiškina „Śrīmad-Bhāgavatam“ puslapiuose. Baigdami mes norėtume paprašyti tų, kuriuos iš tiesų domina Vedų mokslas, studijuoti „Śrīmad-Bhāgavatam“ ir „Bhagavad-gītą“, nes šios knygos geriausiai atskleidžia Vedų mokslo esmę.