Skip to main content

МАНТРА ВОСЬМА

Osma mantra

Текст

Besedilo

са парйаґа̄ч чгукрам ака̄йам авран̣ам
асна̄вірам̇ ш́уддгам апа̄па-віддгам
кавір манı̄шı̄ парібгӯх̣ свайамбгӯр
йа̄тга̄татгйато ’ртга̄н вйададга̄ч чга̄ш́ватı̄бгйах̣ сама̄бгйах̣
sa paryagāc chukram akāyam avraṇam
asnāviraḿ śuddham apāpa-viddham
kavir manīṣī paribhūḥ svayambhūr
yāthātathyato ’rthān vyadadhāc chāśvatībhyaḥ samābhyaḥ

Послівний переклад

Synonyms

сах̣—та особистість; парйаґа̄т—повинна знати по суті; ш́украм — всемогутній; ака̄йам — невтілений; авран̣ам — бездоганний; асна̄вірам—позбавлений жил; ш́уддгам—антисептичний; апа̄па-віддгам — той, хто запобігає; кавіх̣ — усевідаючий; манı̄шı̄—філософ; парібгӯх̣—найвизначніший; свайамбгӯх̣—самодостатній; йа̄тга̄татгйатах̣—правильно здійснюючи щось; артга̄м — бажане; вйададга̄т — наділяє; ш́а̄ш́ватı̄бгйах̣ — незапам’ятні; сама̄бгйах̣—часи.

saḥ — tak človek; paryagāt — gotovo resnično pozna; śukram — vsemogočnega; akāyam — neutelešenega; avraṇam — neomadeževanega; asnāviram — brez žil; śuddham — razkuževalnega; apāpa-viddham — zaščitnega; kaviḥ — vseveden; manīṣī — modrec; paribhūḥ — največji od vseh; svayambhūḥ — samozadosten; yāthātathyataḥ — v skladu z; arthān — željami; vyadadhāt — nagradi; śāśvatībhyaḥ — vekomaj; samābhyaḥ — vek.

Переклад

Translation

Така особистість повинна насправді знати Його — найвизначнішого, невтіленого, того, хто знає все, бездоганного, без судин, чистого, вищого від будь-якої скверни, самодостатнього філософа, який споконвіку справедливо задовольняє бажання кожного.

Tak človek gotovo resnično pozna najmogočnejšega Vsevišnjega Gospoda, neutelešenega, vsevednega, neoporečnega, brezžilnega, čistega, neomadeževanega in samozadostnega modreca, ki od vekomaj izpolnjuje vsakogaršnje želje.

Коментар

Purport

Цей опис трансцендентної й вічної форми Абсолютного Бога-Особи вказує на те, що Верховний Господь не є чимсь безформним. Він має Своє трансцендентне тіло, котре цілком відмінне від земних форм. Тіла живих істот цього світу створює матеріальна природа і вони діють на зразок якогось механізму. Фізіологічна та анатомічна структура матеріального тіла передбачає певну механічну будову: воно має судини й т. ін., тоді як у трансцендентнім тілі Верховного Господа нічого подібного до судин немає. Тут сказано, що Він невтілений, і це означає, що між Його тілом й душею немає різниці. Він не приймає тіло згідно з законами природи, як це відбувається з нами. В матеріальному розумінні тілесного існування душа відрізняється од грубого тіла й тонкого розуму. Однак Верховний Господь вище від подібних розрізнень. Між тілом Господа та Його розумом немає різниці. Він — Всеосяжне Ціле, Він Сам, Його розум й тіло — це єдине Ціле.

To je opis večne božanske podobe Absolutne Božanske Osebnosti. Vsevišnji Gospod ni brezobličen. Ima duhovno podobo, ki se povsem razlikuje od teles tega sveta. Materialna telesa živih bitij delujejo enako kot stroji. Njihova anatomija z žilami in drugimi organi je mehanska, duhovno telo Vsevišnjega Gospoda pa takih organov ne potrebuje. Ta mantra jasno pravi, da Gospod ni utelešen, kar pomeni, da ni razlike med Njegovim telesom in dušo. Prav tako se v nasprotju z nami ni prisiljen utelesiti po zakonih narave. Duša se v pogojenem stanju razlikuje od grobega telesa in subtilnega uma. Vsevišnji Gospod pa je Popolna Celota, zato ni razlike med Njim samim ter Njegovim telesom in umom – vsi so eno in isto.

В Брахма-сам̇гіті тіло Верховного Господа описане подібним же чином. Він змальований там як сач-чід-а̄нанда-віґраха, або вічна форма, що уособлює в собі все трансцендентне буття, знання і блаженство. В ведичній літературі сказано, що Його тіло зовсім виняткове і тому Його інколи й описують як безформного. Така безформність означає, що Його тіло геть відмінне од нашого і що Він не має форми, яку ми могли б сприймати. Далі в Брахма-сам̇гіті сказано, що Господь може робити все, що завгодно будь-якою частиною Свого тіла. Там сказано, що за допомогою кожної частини Свого тіла, рукою, наприклад, Він може виконувати роботу інших органів чуття. Тобто, Господь може ходити за допомогою рук, брати предмети ногами, бачити Своїми руками й стопами, приймати їжу очима тощо. В ш́руті-мантрах сказано також, що хоча в Господа і немає рук та ніг, подібних до наших, Він, однак, має такі руки й ноги, за допомогою яких Він може пересуватись швидше від усіх й приймати все, що ми Йому запропонуємо. В даній мантрі слова «всемогутній» та інші підтверджують усі ці положення.

   Vsevišnjega Gospoda podobno opiše tudi Brahma-saṁhitā (5.1). Opredeli Ga kot sac-cid-ānanda-vigraho, kar pomeni, da je Gospod utelešenje večnosti, vednosti in blaženosti. Kot tak ne potrebuje ločenega telesa in uma, kot jih potrebujemo bitja v materialnem svetu. Vedski spisi jasno pravijo, da se Gospodovo duhovno telo popolnoma razlikuje od našega – zato Ga včasih opisujejo kot brezobličnega. To pomeni, da si Njegove podobe, ki je popolnoma drugačna od naše, ne moremo niti zamisliti. Brahma-saṁhitā (5.32) tudi pravi, da lahko vsak del Gospodovega telesa opravlja naloge drugih delov oziroma čutov. Tako Gospod lahko hodi z rokami, sprejema z nogami, gleda z rokami in stopali, jé z očmi itd. V śruti-mantrah piše, da Gospod nima takšnih rok in nog kot mi, ima pa drugačne, s katerimi lahko sprejema vse, kar Mu darujemo, in teče hitreje od kogar koli. To z besedo śukram (vsemogočen) potrjuje tudi ta mantra.

Форма Господа — арча̄-віґраха — яку встановлюють для поклоніння в храмах авторитетні а̄ча̄рйі, що усвідомили Господа так, як про те сказано в сьомій мантрі, також нічим не відрізняється од первинної форми Господа. Первинною формою Господа є Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, і Ш́рı̄ Кр̣шн̣а поширює Себе в незліченній кількості форм, таких, як Баладева, Ра̄ма, Нр̣сім̇га, Вара̄ха тощо. Всі ці форми є одним й тим же самим єдиним Верховним Богом-Особою.

Подібно до цього, арча̄-віґраха, що їй поклоняються в храмах, також є формою, виявом Господа. Вшановуючи арча̄-віґраху, можна одразу ж наблизитись до Господа, який безперечно приймає служіння відданих через Свою всемогутню енерґію. Арча̄-віґраха Господа являється на прохання а̄ча̄рйів, святих вчителів, і діє так само незбагненно, як і Сам Господь завдяки Своїй могутній енерґії.

Недалекі люди, які нічого не знають про Ш́рı̄ Īш́опанішад та інші ш́руті-мантри, вважають, що ш́рı̄-віґраху, якій поклоняються чисті віддані, створено із матеріальних елементів. Ця форма, можливо, і здається матеріальною в недосконалих очах невігласів або на погляд каніш́тга-адгіка̄рı̄, але такі люди не розуміють, що Господь, усемогутній і всевідаючий, за Своїм бажанням може перетворювати матерію в дух і дух в матерію.

    Gospodova tempeljska podoba (arcā-vigraha), katere čaščenje so vzpostavili verodostojni ācārye, ki so Boga spoznali v duhu sedme mantre, se ne razlikuje od izvorne Gospodove podobe, Śrī Kṛṣṇe. Śrī Kṛṣṇa se razširi v nešteto oblik, kot na primer Baladevo, Rāmo, Nṛsiṁho in Varāho. Vsi so ena Božanska Osebnost. Gospod se razširi tudi v arcā-vigraho, ki jo častimo v templjih. S čaščenjem arcā-vigrahe se lahko takoj povežemo z Gospodom, ki s Svojo vsemogočno energijo sprejema naše služenje. Arcā-vigraha sestopi na prošnjo ācārij, svetih učiteljev, in vsemogočni Gospod v njej deluje enako kot v drugih duhovnih podobah. Nespametni ljudje ali kaniṣṭha-adhikārīji, ki nimajo znanja Śrī Īśopaniṣad ali drugih śruti-manter, mislijo, da je arcā-vigraha, ki jo častijo Gospodovi čisti bhakte, narejena iz materialnih sestavin. Kot táko jo vidijo s svojimi nepopolnimi očmi, ne vedo pa, da lahko vsemogočni in vsevedni Gospod po Svoji volji preoblikuje materialno energijo v duhovno in duhovno v materialno.

В Бгаґавад-ґı̄ті (9.11 – 12) Господь жалкує з приводу падшого стану людей із вбогим запасом знань, які вважають Його тіло матеріальним лише тому, що Він прийшов у цей світ наче звичайна людина. Таким необізнаним людям не збагнути Господньої всемогутності. Господь не проявляє Себе повністю і перед спекулятивними мислителями. Його можна усвідомлювати лише в міру відданості Йому. Падший стан живих істот є наслідком того, що вони геть забули свої взаємостосунки з Богом.

   V Bhagavad-gīti (9.11–12) Gospod izrazi obžalovanje nad padlim položajem ljudi skromnega znanja, ki Ga omalovažujejo, ker v ta svet sestopi kot človek. Taki neizobraženi ljudje ne poznajo Gospodove vsemogočnosti, zato se Bog spekulativnim umovalcem ne razodene v celoti. Gospoda lahko spoznamo le toliko, kolikor se Mu predamo. Živa bitja smo pogojena samo zato, ker smo pozabila svoj odnos z Bogom.

У цій мантрі, як і в багатьох інших ведичних мантрах, виразно сказано, що Господь споконвіку наділяє живих істот усім необхідним. Жива істота щось бажає — і Господь задовольняє її бажання, відповідно до кваліфікації істоти. Якщо людина захоче стати суддею, то потрібно, щоб вона мала не тільки необхідну на те кваліфікацію, але й дозвіл вищого начальства, яке може вповноважити її на це. Щоб посісти якусь посаду, самої кваліфікації замало. На посаду призначають виключно з авторитетного дозволу вищого начальства. Подібним же чином Господь дарує блага живим істотам залежно від їхньої кваліфікації. Іншими словами, вони винагороджуються згідно із законом карми. Самих заслуг не досить, щоб отримати бажане призначення, потрібна ще й Господня ласка.

   Tako ta kot številne druge vedske mantre jasno pravijo, da Gospod od vekomaj daje živim bitjem vse, kar potrebujejo. Vsako željo posameznega živega bitja izpolni sorazmerno glede na to, kar si zasluži. Če hočemo postati vrhovni sodnik, sama usposobljenost ni dovolj – potrebujemo tudi potrditev višjega organa, ki nam tak naslov lahko podeli. Usposobljenost še ne zagotavlja položaja – vedno ga mora odobriti višja avtoriteta. Tako tudi Gospod odobri uživanje živega bitja sorazmerno glede na njegovo usposobljenost, ta pa mu sama po sebi ne more zagotoviti želenega cilja. Vedno potrebujemo še Gospodovo milost.

Жива істота звичайно не знає, для чого треба розвивати певні якості і чого треба просити у Господа. Лише усвідомивши своє одвічне природне становище, вона починає шукати трансцендентного товариства Господа, щоб здійснювати трансцендентне любовне служіння Йому. Але, на жаль, живі істоти, перебуваючи під впливом матеріальної природи, просять зовсім іншого, і їхнє мислення описане в Бгаґавад-ґı̄ті (2.41) як спотворене й розгалужене. Духовний розум єдиний, це його протилежність виявляється в численних різновидах. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам стверджується, що люди, зачаровані тимчасовою красою зовнішньої енерґії, забувають про справжню мету життя — про повернення назад до Бога. Забувши це, вони намагаються навести лад у своєму житті за допомогою різних планів і програм, хоча все це подібне до пережовування раніше пережованого. І все ж таки Господь настільки милостивий, що, не втручаючись, дозволяє забудькуватим живим істотам діяти подібним чином. Якщо людина захоче потрапити в пекло, Господь не втручається й дозволяє їй це, а якщо людина захоче повернутись додому, назад до Бога, Господь допоможе їй.

   Živa bitja običajno ne vemo, kaj prositi Gospoda, niti po čem hrepeneti. Ko spoznamo svoj naravni položaj, pa prosimo Gospoda, naj nas sprejme v Svojo božansko družbo, da bi Mu ljubeče služili. Na žalost živa bitja, ki so pod vplivom materialne narave, prosijo za številne druge reči in Bhagavad-gītā (2.41) jih opiše kot tiste, ki imajo razpršen razum. Duhovni razum se osredotoči na eno samo stvar, posvetnega pa vleče na vse strani. Śrīmad-Bhāgavatam (7.5.30–31) pravi, da tisti, ki jih prevzame začasna lepota zunanje energije, pozabijo na pravi smisel življenja – vrnitev k Bogu. V taki pozabi kujejo številne načrte za izboljšanje svojega življenja, vendar je to enako žvečenju že prežvečenega. Kljub temu je Gospod tako dober, da pozabljivemu živemu bitju dopusti neovirano hoditi po svoji poti. Ta mantra Śrī Īśopaniṣad uporabi zelo primerno besedo yāthātathyataḥ, ki kaže na to, da Gospod nagrajuje živa bitja v skladu z njihovimi željami. Če si živo bitje želi v pekel, mu Gospod to brez vmešavanja dopusti, če pa se želi vrniti k Njemu, mu na tej poti pomaga.

Бог тут описаний як парібгӯх̣, найвизначніший з-поміж усіх. Ніхто не може перевершити Його або зрівнятись з Ним. Усіх інших живих істот змальовано як жебраків, що просять у Господа якихось благ, і Господь наділяє їх бажаним. Якби живі істоти були такими ж могутніми, всесильними й усевідаючими, як і Господь — вони не мали б потреби жебрати у Нього навіть так званого «звільнення». Справжнє ж звільнення означає повернення назад до Бога. Звільнення, як його розуміють імперсоналісти, є фантазією, а жебрання почуттєвого задоволення триватиме вічно, доки жива істота не відродить своїх духовних чуттів, своєї духовної свідомості і не реалізує своє природне становище.

   Bog je tukaj opisan kot paribhūḥ, največji od vseh – nihče Mu ni enak ali večji od Njega – druga živa bitja pa so opredeljena kot berači, ki prosijo Gospoda za različne dobrine. Gospod prinaša živim bitjem tisto, kar si želijo. Če bi imela živa bitja enako moč kot Bog, če bi bila vsemogočna in vsevedna, Ga ne bi za nič prosila – niti za tako imenovano osvoboditev. Prava osvoboditev je vrnitev k Bogu. Osvoboditev, kakršno si predstavljajo impersonalisti, je mit, beračenje za čutno zadovoljevanje pa se nikoli ne konča, če berača ne sreča duhovna pamet in ne spozna svojega naravnega položaja.

Самодостатнім є лише Верховний Господь. З’явившись 5 000 років тому, Господь Кр̣шн̣а у різноманітній діяльності повністю виявив Свою природу Бога-Особи. В дитинстві Він убив багатьох могутніх демонів. І Він не набував цієї Своєї надзвичайної сили за допомогою якихось зовнішніх заходів. Він підняв пагорб Ґовардгана, ніколи до того не бувши важкоатлетом. Він танцював з ґопı̄, зовсім не зважаючи на соціальні обмеження й на можливі дорікання. І хоча ґопı̄ наближались до Нього в запалі кохання, стосунки їхні з Господом Кр̣шн̣ою були об’єктом поклоніння навіть для Господа Чаітанйі, який був строгим саннйа̄сı̄ й неухильно дотримувався суворих дисциплінарних правил. Ш́рı̄ Īш́опанішад змальовує Господа як ш́удгам і апа̄па-віддгам, тобто як всеочищувального й того, хто запобігає. Господь «антисептичний» в тому розумінні, що від Його дотику навіть нечисте стає чистим. Слово «той, хто запобігає» вказує на запобіжну силу спілкування з Ним. Як згадується в Бгаґавад-ґı̄ті (9.30 – 31), відданий спочатку може бути судура̄ча̄ра, тобто діяти не завжди належним чином, але його слід вважати чистим, бо він стоїть на правильнім шляху. І це завдяки всеочищувальній, запобіжній природі спілкування з Господом.

Господь є апа̄па-відгам також тому, що гріх не може заторкнути Його. І навіть якщо Його дії здаються нам гріховними, вони всі є благо, тому що Господь не підлягає гріху ні за яких обставин. Він завжди залишається ш́уддгам — чистим і тому Його часто порівнюють із сонцем. Сонце залишається чистим, осушуючи навіть найбрудніші закутки землі. Справді, воно очищує бридкі речі за допомогою своєї стерилізуючої сили. Якщо ж сонце, яке є матеріальним об’єктом, настільки могутнє, то чи можна збагнути силу і чистоту всемогутнього Господа!

   Samo Vsevišnji Gospod je samozadosten. Ko se je Gospod Kṛṣṇa pred pet tisoč leti pojavil na zemlji, se je z uprizarjanjem Svojih dejavnosti povsem razodel kot Božanska Osebnost. V otroštvu je ubil veliko mogočnih demonov, kot na primer Aghāsuro, Bakāsuro in Śakaṭāsuro, vendar si Svoje moči ni pridobil iz kakšnega zunanjega vira. Hrib Govardhano je dvignil, ne da bi kdaj vadil dvigovanje uteži. Z gopījami je plesal ne oziraje se na družbene omejitve, pa je kljub temu Njegovo ravnanje neoporečno. Čeprav so se Mu gopīje približale z željo po ljubezenskem razmerju, je njihov odnos častil celo Gospod Caitanya, ki je bil dosleden sannyāsī in se je neupogljivo držal strogih duhovnih načel. Śrī Īśopaniṣad potrjuje, da je Gospod vedno čist in neomadeževan, ter Ga opiše kot śuddham (razkuževalnega) in apāpa-viddham (zaščitnega). Razkuževalen je v smislu, da se ob stiku z Njim celo nečiste stvari očistijo, beseda »zaščiten« pa kaže, kakšno moč ima druženje z Njim. Bhagavad-gītā (9.30–31) pravi, da je na začetku bhakta lahko na videz su-durācāra, neprimernega vedenja, vendar ga moramo imeti za čistega, ker je na pravi poti. To je zaradi zaščitne narave druženja z Gospodom. Bog je apāpa-viddham še zato, ker se Ga greh ne more dotakniti. Tudi če deluje na videz grešno, Njegova dejanja v resnici prinašajo najvišje dobro, saj greh Nanj ne vpliva. Pogosto Ga primerjamo s soncem, saj je v vseh okoliščinah śuddham (najčistejši). Sonce izpari vlago iz številnih nedotakljivih stvari na zemlji, pa vendar ostaja čisto. V resnici s svojo razkuževalno močjo gnusne stvari očiščuje. Če je že sonce, ki je materialno, tako močno, si lahko le skušamo predstavljati, kakšno očiščujočo moč ima vsemogočni Gospod.