Skip to main content

МАНТРА ВОСЬМА

Мантра восьмая

Текст

Текст

са парйаґа̄ч чгукрам ака̄йам авран̣ам
асна̄вірам̇ ш́уддгам апа̄па-віддгам
кавір манı̄шı̄ парібгӯх̣ свайамбгӯр
йа̄тга̄татгйато ’ртга̄н вйададга̄ч чга̄ш́ватı̄бгйах̣ сама̄бгйах̣
са парйага̄ч чхукрам ака̄йам авран̣ам
асна̄вирам̐ ш́уддхам апа̄па-виддхам
кавир манӣшӣ парибхӯх̣ свайамбхӯр
йа̄тха̄татхйато ’ртха̄н вйададха̄ч
чха̄ш́ватӣбхйах̣ сама̄бхйах̣

Послівний переклад

Пословный перевод

сах̣—та особистість; парйаґа̄т—повинна знати по суті; ш́украм — всемогутній; ака̄йам — невтілений; авран̣ам — бездоганний; асна̄вірам—позбавлений жил; ш́уддгам—антисептичний; апа̄па-віддгам — той, хто запобігає; кавіх̣ — усевідаючий; манı̄шı̄—філософ; парібгӯх̣—найвизначніший; свайамбгӯх̣—самодостатній; йа̄тга̄татгйатах̣—правильно здійснюючи щось; артга̄м — бажане; вйададга̄т — наділяє; ш́а̄ш́ватı̄бгйах̣ — незапам’ятні; сама̄бгйах̣—часи.

сах̣ — это человек; парйага̄т — должен знать; ш́украм — всесильного; ака̄йам — невоплощенного; авран̣ам — безукоризненного; асна̄вирам — не имеющего вен; ш́уддхам — антисептического; апа̄па-виддхам — предохраняющего; кавих̣ — всеведущего; манӣшӣ — философа; парибхӯх̣ — величайшего; свайамбхӯх̣ — самодостаточного; йа̄тха̄татхйатах̣ — исполнением; артха̄н — желаний; вйададха̄т — награждает; ш́а̄ш́ватӣ-бхйах̣ — с незапамятных; сама̄бхйах̣ — времен.

Переклад

Перевод

Така особистість повинна насправді знати Його — найвизначнішого, невтіленого, того, хто знає все, бездоганного, без судин, чистого, вищого від будь-якої скверни, самодостатнього філософа, який споконвіку справедливо задовольняє бажання кожного.

Такой человек должен постичь истинную природу Верховного Господа, величайшего из всех, бестелесного, всеведущего, безупречного, не имеющего вен, чистого и неоскверненного, самодостаточного философа, с незапамятных времен исполняющего желания каждого.

Коментар

Комментарий

Цей опис трансцендентної й вічної форми Абсолютного Бога-Особи вказує на те, що Верховний Господь не є чимсь безформним. Він має Своє трансцендентне тіло, котре цілком відмінне від земних форм. Тіла живих істот цього світу створює матеріальна природа і вони діють на зразок якогось механізму. Фізіологічна та анатомічна структура матеріального тіла передбачає певну механічну будову: воно має судини й т. ін., тоді як у трансцендентнім тілі Верховного Господа нічого подібного до судин немає. Тут сказано, що Він невтілений, і це означає, що між Його тілом й душею немає різниці. Він не приймає тіло згідно з законами природи, як це відбувається з нами. В матеріальному розумінні тілесного існування душа відрізняється од грубого тіла й тонкого розуму. Однак Верховний Господь вище від подібних розрізнень. Між тілом Господа та Його розумом немає різниці. Він — Всеосяжне Ціле, Він Сам, Його розум й тіло — це єдине Ціле.

КОММЕНТАРИЙ: В этой мантре описывается трансцендентная и вечная форма Абсолютной Личности Бога. Верховный Господь не бесформен. Он обладает трансцендентной формой, которая не имеет ничего общего с формами материального мира. В этом мире формы живых существ созданы материальной природой и действуют, подобно материальным механизмам. Анатомическая структура материального тела должна иметь механическую конструкцию, то есть оно должно обладать венами и прочим, но в трансцендентном теле Верховного Господа нет ни вен, ни чего бы то ни было подобного. В этой мантре ясно сказано, что Он бестелесен. Это означает, что между Его телом и душой нет разницы. В отличие от нашего тела, Его тело не навязано Ему законами материальной природы. В материально обусловленной жизни душа отлична от грубого тела и тонкого ума. Но между телом и умом Верховного Господа и Им Самим нет никакой разницы. Он — Полное Целое, и Его ум, тело и Он Сам тождественны друг другу.

В Брахма-сам̇гіті тіло Верховного Господа описане подібним же чином. Він змальований там як сач-чід-а̄нанда-віґраха, або вічна форма, що уособлює в собі все трансцендентне буття, знання і блаженство. В ведичній літературі сказано, що Його тіло зовсім виняткове і тому Його інколи й описують як безформного. Така безформність означає, що Його тіло геть відмінне од нашого і що Він не має форми, яку ми могли б сприймати. Далі в Брахма-сам̇гіті сказано, що Господь може робити все, що завгодно будь-якою частиною Свого тіла. Там сказано, що за допомогою кожної частини Свого тіла, рукою, наприклад, Він може виконувати роботу інших органів чуття. Тобто, Господь може ходити за допомогою рук, брати предмети ногами, бачити Своїми руками й стопами, приймати їжу очима тощо. В ш́руті-мантрах сказано також, що хоча в Господа і немає рук та ніг, подібних до наших, Він, однак, має такі руки й ноги, за допомогою яких Він може пересуватись швидше від усіх й приймати все, що ми Йому запропонуємо. В даній мантрі слова «всемогутній» та інші підтверджують усі ці положення.

В «Брахма-самхите» (5.1) приведено аналогичное описание Верховного Господа. Там говорится, что Он — сач-чид-ананда-виграха. Это означает, что Он является трансцендентной формой, которая воплощает в Себе вечное бытие, знание и блаженство. Следовательно, Он не нуждается в отдельном теле или уме, которые нужны нам в материальной жизни. В ведических писаниях ясно говорится, что Его трансцендентное тело совершенно не похоже на наши тела; поэтому иногда про Него говорят, что Он не имеет формы. Это означает, что Он не имеет формы, подобной нашей, и что Его форма недоступна восприятию наших чувств. В другом месте «Брахма-самхиты» (5.32) сказано, что любой орган тела Господа может исполнять функции других органов. Иначе говоря, Господь может ходить руками, брать что-либо ногами, видеть руками или стопами, принимать пищу глазами и т. д. В шрути-мантрах также сказано, что, хотя Господь и не имеет рук и ног, подобных нашим, у Него есть другие руки и ноги, с помощью которых Он принимает все, что мы предлагаем Ему, и передвигается быстрее всех. Все это подтверждает данная мантра «Шри Ишопанишад», называя Господа ш́украм, что значит «всемогущий».

Форма Господа — арча̄-віґраха — яку встановлюють для поклоніння в храмах авторитетні а̄ча̄рйі, що усвідомили Господа так, як про те сказано в сьомій мантрі, також нічим не відрізняється од первинної форми Господа. Первинною формою Господа є Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, і Ш́рı̄ Кр̣шн̣а поширює Себе в незліченній кількості форм, таких, як Баладева, Ра̄ма, Нр̣сім̇га, Вара̄ха тощо. Всі ці форми є одним й тим же самим єдиним Верховним Богом-Особою.

Подібно до цього, арча̄-віґраха, що їй поклоняються в храмах, також є формою, виявом Господа. Вшановуючи арча̄-віґраху, можна одразу ж наблизитись до Господа, який безперечно приймає служіння відданих через Свою всемогутню енерґію. Арча̄-віґраха Господа являється на прохання а̄ча̄рйів, святих вчителів, і діє так само незбагненно, як і Сам Господь завдяки Своїй могутній енерґії.

Недалекі люди, які нічого не знають про Ш́рı̄ Īш́опанішад та інші ш́руті-мантри, вважають, що ш́рı̄-віґраху, якій поклоняються чисті віддані, створено із матеріальних елементів. Ця форма, можливо, і здається матеріальною в недосконалих очах невігласів або на погляд каніш́тга-адгіка̄рı̄, але такі люди не розуміють, що Господь, усемогутній і всевідаючий, за Своїм бажанням може перетворювати матерію в дух і дух в матерію.

Образ Господа, предназначенный для поклонения (арча-виграха), который устанавливают в храмах истинные ачарьи, осознавшие Господа так, как это описано в седьмой мантре, ничем не отличается от изначальной формы Господа. Изначальная форма — это форма Шри Кришны. А Шри Кришна распространяет Себя в бесконечное множество таких форм, как Баладева, Рама, Нрисимха, Вараха и т. д. Все эти формы являются единой Личностью Бога. Аналогично этому, арча-виграха, которой поклоняются в храмах, также является одной из форм-экспансий Господа. Поклоняясь арча-виграхе, человек может сразу же приблизиться к Господу, который с помощью Своей всемогущей энергии принимает служение Своих преданных. Форма Господа арча-виграха является в этот мир по просьбе ачарьев, святых учителей, и благодаря Его всемогущей энергии действует как Сам Господь. Глупцы, не знакомые с этими мантрами «Шри Ишопанишад» и другими шрути-мантрами, считают, что арча-виграха, которой поклоняются чистые преданные, создана из материальных элементов. Глупым людям или каништха-адхикари, не обладающим совершенным видением, эта форма кажется материальной, поскольку они не знают, что Господь всемогущ и всеведущ и может по Своему желанию превращать материю в дух, а дух — в материю.

В Бгаґавад-ґı̄ті (9.11 – 12) Господь жалкує з приводу падшого стану людей із вбогим запасом знань, які вважають Його тіло матеріальним лише тому, що Він прийшов у цей світ наче звичайна людина. Таким необізнаним людям не збагнути Господньої всемогутності. Господь не проявляє Себе повністю і перед спекулятивними мислителями. Його можна усвідомлювати лише в міру відданості Йому. Падший стан живих істот є наслідком того, що вони геть забули свої взаємостосунки з Богом.

В «Бхагавад-гите» (9.11 – 12) Господь сожалеет о том, что люди со скудными знаниями настолько деградировали, что насмехаются над Господом только потому, что Он нисходит в этот мир в облике человека. Эти плохо осведомленные люди не ведают о всемогуществе Господа, поэтому Господь никогда не открывает Себя таким псевдофилософам полностью. Он открывает Себя только преданным, пропорционально степени их преданности Ему. А причина деградации живых существ заключается в том, что они забыли о своих взаимоотношениях с Богом.

У цій мантрі, як і в багатьох інших ведичних мантрах, виразно сказано, що Господь споконвіку наділяє живих істот усім необхідним. Жива істота щось бажає — і Господь задовольняє її бажання, відповідно до кваліфікації істоти. Якщо людина захоче стати суддею, то потрібно, щоб вона мала не тільки необхідну на те кваліфікацію, але й дозвіл вищого начальства, яке може вповноважити її на це. Щоб посісти якусь посаду, самої кваліфікації замало. На посаду призначають виключно з авторитетного дозволу вищого начальства. Подібним же чином Господь дарує блага живим істотам залежно від їхньої кваліфікації. Іншими словами, вони винагороджуються згідно із законом карми. Самих заслуг не досить, щоб отримати бажане призначення, потрібна ще й Господня ласка.

В этой мантре, как и во многих других ведических мантрах, недвусмысленно сказано, что Господь с незапамятных времен обеспечивает живые существа всем необходимым. Живое существо желает чего-либо, и Господь исполняет его желания в той степени, в какой оно этого заслуживает. Если человек хочет стать верховным судьей, он должен не только заслужить это, получив необходимое образование, но и заручиться согласием властей, которые вправе присвоить ему звание верховного судьи. Чтобы занять этот пост, недостаточно только обладать квалификацией. На этот пост его должен назначить человек, наделенный властью. Аналогичным образом, Господь посылает наслаждения живому существу в зависимости от его заслуг, но одних заслуг недостаточно, необходима еще милость Господа.

Жива істота звичайно не знає, для чого треба розвивати певні якості і чого треба просити у Господа. Лише усвідомивши своє одвічне природне становище, вона починає шукати трансцендентного товариства Господа, щоб здійснювати трансцендентне любовне служіння Йому. Але, на жаль, живі істоти, перебуваючи під впливом матеріальної природи, просять зовсім іншого, і їхнє мислення описане в Бгаґавад-ґı̄ті (2.41) як спотворене й розгалужене. Духовний розум єдиний, це його протилежність виявляється в численних різновидах. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам стверджується, що люди, зачаровані тимчасовою красою зовнішньої енерґії, забувають про справжню мету життя — про повернення назад до Бога. Забувши це, вони намагаються навести лад у своєму житті за допомогою різних планів і програм, хоча все це подібне до пережовування раніше пережованого. І все ж таки Господь настільки милостивий, що, не втручаючись, дозволяє забудькуватим живим істотам діяти подібним чином. Якщо людина захоче потрапити в пекло, Господь не втручається й дозволяє їй це, а якщо людина захоче повернутись додому, назад до Бога, Господь допоможе їй.

Как правило, живые существа не знают, что нужно просить у Господа и какой должности добиваться. Но, когда живое существо осознает свою истинную природу, оно просит Господа даровать ему возможность трансцендентного общения с Ним, чтобы трансцендентно и с любовью служить Ему. К сожалению, под влиянием материальной природы живые существа просят Господа совсем о других вещах. «Бхагавад-гита» (2.41) описывает их образ мыслей словами «многоветвистый» или «разбросанный». Духовный разум един, а мирской разум имеет много разновидностей. В «Шримад-Бхагаватам» (7.5.30 – 31) сказано, что тот, кого пленяет эфемерная красота внешней энергии, забывает об истинной цели жизни — возвращении к Богу. Забыв об этом, человек пытается улучшить свое материальное положение, составляя различные планы и программы, хотя все это подобно пережевыванию жвачки. Но Господь так добр, что позволяет забывчивым живым существам продолжать свой путь, не вмешиваясь в их дела. Поэтому в данной мантре «Шри Ишопанишад» употреблено очень точное слово йа̄тха̄татхйатах̣, которое означает, что Господь вознаграждает живое существо в строгом соответствии с его желаниями. Если живое существо хочет отправиться в ад, то Господь не противится этому, а если оно хочет вернуться домой, обратно к Богу, то Господь помогает ему осуществить и это желание.

Бог тут описаний як парібгӯх̣, найвизначніший з-поміж усіх. Ніхто не може перевершити Його або зрівнятись з Ним. Усіх інших живих істот змальовано як жебраків, що просять у Господа якихось благ, і Господь наділяє їх бажаним. Якби живі істоти були такими ж могутніми, всесильними й усевідаючими, як і Господь — вони не мали б потреби жебрати у Нього навіть так званого «звільнення». Справжнє ж звільнення означає повернення назад до Бога. Звільнення, як його розуміють імперсоналісти, є фантазією, а жебрання почуттєвого задоволення триватиме вічно, доки жива істота не відродить своїх духовних чуттів, своєї духовної свідомості і не реалізує своє природне становище.

В этой мантре Бога называют парибхӯх̣, что значит «величайший из всех». Нет никого, кто был бы выше Него или равен Ему. Остальные живые существа названы здесь нищими. Живые существа выпрашивают у Господа благ, а Он посылает им то, чего они хотят. Если бы живые существа были такими же могущественными, как Господь, то есть если бы они были всемогущими и всеведущими, то им не нужно было бы ни о чем просить Бога, даже о так называемом освобождении. Истинное освобождение для живого существа означает возвращение к Богу. Освобождение, как его представляют себе имперсоналисты, — это миф, и нищий будет вынужден вечно продолжать выпрашивать у Господа чувственные наслаждения, пока не придет в себя и не осознает свое истинное положение.

Самодостатнім є лише Верховний Господь. З’явившись 5 000 років тому, Господь Кр̣шн̣а у різноманітній діяльності повністю виявив Свою природу Бога-Особи. В дитинстві Він убив багатьох могутніх демонів. І Він не набував цієї Своєї надзвичайної сили за допомогою якихось зовнішніх заходів. Він підняв пагорб Ґовардгана, ніколи до того не бувши важкоатлетом. Він танцював з ґопı̄, зовсім не зважаючи на соціальні обмеження й на можливі дорікання. І хоча ґопı̄ наближались до Нього в запалі кохання, стосунки їхні з Господом Кр̣шн̣ою були об’єктом поклоніння навіть для Господа Чаітанйі, який був строгим саннйа̄сı̄ й неухильно дотримувався суворих дисциплінарних правил. Ш́рı̄ Īш́опанішад змальовує Господа як ш́удгам і апа̄па-віддгам, тобто як всеочищувального й того, хто запобігає. Господь «антисептичний» в тому розумінні, що від Його дотику навіть нечисте стає чистим. Слово «той, хто запобігає» вказує на запобіжну силу спілкування з Ним. Як згадується в Бгаґавад-ґı̄ті (9.30 – 31), відданий спочатку може бути судура̄ча̄ра, тобто діяти не завжди належним чином, але його слід вважати чистим, бо він стоїть на правильнім шляху. І це завдяки всеочищувальній, запобіжній природі спілкування з Господом.

Господь є апа̄па-відгам також тому, що гріх не може заторкнути Його. І навіть якщо Його дії здаються нам гріховними, вони всі є благо, тому що Господь не підлягає гріху ні за яких обставин. Він завжди залишається ш́уддгам — чистим і тому Його часто порівнюють із сонцем. Сонце залишається чистим, осушуючи навіть найбрудніші закутки землі. Справді, воно очищує бридкі речі за допомогою своєї стерилізуючої сили. Якщо ж сонце, яке є матеріальним об’єктом, настільки могутнє, то чи можна збагнути силу і чистоту всемогутнього Господа!

Только Верховный Господь самодостаточен. Когда Господь Шри Кришна пять тысяч лет назад пришел на землю, Он полностью проявил Себя как Верховную Личность Бога в Своих разнообразных деяниях. Еще ребенком Он убил таких могущественных демонов, как Агхасура, Бакасура и Шакатасура, и нельзя сказать, что Он обрел такое могущество, прилагая для этого какие-то особые усилия. Он поднял холм Говардхана, не упражняясь в поднятии тяжестей. Он танцевал с гопи, не обращая внимания на социальные условности, и никто ни словом не упрекнул Его. Хотя чувства, которые питали к Кришне гопи, носили характер запретной любви замужней женщины к своему возлюбленному, их взаимоотношениям с Господом Кришной поклонялся даже Господь Чайтанья, строго следовавший регулирующим принципам санньясы. В подтверждение того, что Господь всегда остается чистым и неоскверненным, «Шри Ишопанишад» называет Его шуддхам и апапа-виддхам, что значит «антисептический» и «предохраняющий». Он антисептичен в том смысле, что даже нечистые вещи могут очиститься от одного прикосновения к Нему. Слово «предохраняющий» указывает на могущественное влияние общения с Ним. В «Бхагавад-гите» (9.30 – 31) сказано, что начинающий преданный может казаться су-дурачарой, то есть человеком небезупречного поведения, и тем не менее его следует считать чистым, так как он стоит на верном пути. Таково предохраняющее влияние общения с Господом. Господь также апа̄па-виддхам. Это означает, что грех не может коснуться Его. Даже если Его поступки иногда могут показаться греховными, они все же являются благом для всех, ибо грех не может затронуть Господа. При любых обстоятельствах Он остается ш́уддхам, самым чистым, поэтому Его часто сравнивают с солнцем. Солнце выпаривает влагу из различных оскверненных мест на земле, но само при этом остается чистым. На самом деле оно обладает стерилизующими свойствами и очищает даже самые нечистые вещи. Если солнце, которое является материальным объектом, обладает таким могуществом, то трудно даже представить себе очистительную силу Всемогущего Господа.