Skip to main content

МАНТРА СЬОМА

Sedma mantra

Текст

Besedilo

йасмін сарва̄н̣і бгӯта̄нй
а̄тмаіва̄бгӯд віджа̄натах̣
татра ко мохах̣ ках̣ ш́ока
екатвам анупаш́йатах̣
yasmin sarvāṇi bhūtāny
ātmaivābhūd vijānataḥ
tatra ko mohaḥ kaḥ śoka
ekatvam anupaśyataḥ

Послівний переклад

Synonyms

йасмін—за становища; сарва̄н̣і—усі; бгӯта̄ні—живі істоти; а̄тма̄—духовна іскра; ева—лише; абгӯт—існують як; віджанатах̣—того, хто знає; татра—де; ках̣—що; мохах̣—ілюзія; ках̣—що; ш́оках̣—турбота; екатвам—якісно єдині; анупаш́йатах̣—той, хто бачить при посередництві авторитету або той, хто постійно бачить таким чином.

yasmin — v okoliščinah; sarvāṇi — vsa; bhūtāni — živa bitja; ātmā — cit-kaṇa ali duhovna iskra; eva — le; abhūt — obstaja kot; vijānataḥ — tistega, ki ve; tatra — tukaj; kaḥ — kaj; mohaḥ — slepilo; kaḥ — kaj; śokaḥ — tesnoba; ekatvam — enost po lastnostih; anupaśyataḥ — tistega, ki vidi po verodostojnem učitelju ali vedno tako vidi.

Переклад

Translation

Той, хто завжди бачить, що всі живі істоти є духовними іскрами, якісно єдиними з Господом, розуміє справжній стан речей. Що ж тоді може ввести його в оману або заподіяти клопіт?

Kdor vsa živa bitja vedno vidi kot duhovne iskre, po lastnostih enake Gospodu, si pridobi resnično znanje. Kaj bi ga potem lahko zaslepilo ali mu povzročilo skrbi?

Коментар

Purport

Ніхто, крім мадгйама-адгіка̄рı̄ та уттама-адгіка̄рı̄, про яких йшлось вище, не може бачити істинного духовного становища живої істоти. Живі істоти якісно єдині з Верховним Господом так само, як іскри багаття за своїми якостями мають природу вогню. Проте з кількісного погляду іскри не є багаттям, бо їхні світло й тепло не зрівняти із світлом і теплом від усього вогнища. Маха̄бга̄ґавата, великий відданий, бачить єдність усього в тому розумінні, що дивиться на все як на Господню енерґію. Між енерґією та її джерелом немає різниці і тому існує поняття їхньої єдності. Хоча тепло і світло з аналітичного погляду відмінні од вогню, слово «вогонь» без понять тепла і світла втрачає своє значення. Але, поєднані, тепло, світло і вогонь є одним і тим же.

Razen madhyama-adhikārījev in uttama-adhikārījev, o katerih smo govorili pri razlagi prejšnje mantre, nihče ne more pravilno videti duhovnega položaja živih bitij. Ta so po lastnostih eno z Vsevišnjim Gospodom, kot so iskre eno z ognjem. Toda iskre in ogenj se količinsko razlikujejo, saj toplota in svetloba iskre količinsko nista enaki tistima, ki se širita od ognja. Mahā-bhāgavata, velik bhakta, vidi enost tako, da se zaveda, da je vse energija Vsevišnjega Gospoda. Ker ni razlike med energijo in njenim virom, lahko rečemo, da sta eno. Z analitičnega stališča se sicer toplota in svetloba razlikujeta od ognja, vendar ta ne obstaja brez njiju. V celostnem smislu so toplota, svetloba in ogenj eno.

Санскритські слова екатвам анупаш́йатах̣ цієї мантри вказують на необхідність бачити, під кутом зору явлених писань, єдність усіх живих істот. Окремі іскри Верховного Цілого майже на вісімдесят відсотків володіють відомими якостями Цілого, що в повній мірі притаманні тільки Верховному Господеві. Живі істоти є лише крихітними невід’ємними частками Верховного Цілого, і тому якості ці присутні в них дуже незначною мірою. Наведімо інший приклад: кількість солі, яка міститься в краплині океанської води, не зрівняти з сіллю усього океану, хоча з якісного погляду їхній хімічний склад однаковий.

Якби індивідуальна жива істота кількісно і якісно зрівнялась із Верховним Господом, не було б і мови про вплив на неї матеріальної енерґії. В попередніх мантрах вже обговорювалось, що жодна жива істота, включно з могутніми напівбогами, ні в чому не може перевершити Верховну Істоту, отже, слово екатвам зовсім не означає, що жива істота може зрівнятись з Верховним Господом усіма сторонами. Однак у ширшому розумінні це вказує на єдину спрямованість, подібно до того, як представники однієї родини мають спільні прагнення й потреби, або нація має спільні національні сподівання, хоча складається з численних окремих представників. Живі істоти — невід’ємні члени однієї верховної родини, отже, інтереси Верховної Істоти та її невід’ємних складових часток співпадають. Кожна жива істота є дитям Верховної Істоти. Як твердить Бгаґавад-ґı̄та̄ (14.3 – 4), всі живі створіння у всьому всесвіті, включно з птахами, плазунами, мешканцями вод, деревами тощо породжені межовою енерґією Верховного Господа і тому всі вони належать до єдиної сім’ї Верховної Істоти. В духовнім житті немає зіткнення прагнень.

   Besedi ekatvam anupaśyataḥ v tej mantri nakazujeta, da bi morali videti enotnost vseh živih bitij z očmi razodetih svetih spisov. Posamezne iskre vrhovne celote (Vsevišnjega Gospoda) imajo skoraj osemdeset odstotkov njenih znanih lastnosti, nimajo pa jih v enaki količini, temveč v neskončno majhnem deležu, saj so njeni neznatni delci. To lahko predstavimo tudi s količino soli v kapljici morske vode, ki je ne moremo primerjati s količino soli v celem oceanu, čeprav je kemična sestava soli v kapljici in oceanu enaka. Če bi bilo posamezno živo bitje tako po lastnostih kot količinsko enako Vsevišnjemu Gospodu, ne bi bilo pod vplivom materialne energije. V prejšnjih mantrah smo že govorili o tem, da nobeno živo bitje – niti mogočni polbogovi – ne more v ničemer prekositi Vrhovnega Bitja. Ekatvam zato ne pomeni, da je živo bitje povsem enako Vsevišnjemu Gospodu, temveč nakazuje, da v širšem smislu težita k skupnemu cilju, tako kot si za skupno dobro prizadevajo vsi družinski člani in kot država skrbi za javni blagor vseh vrst državljanov. Ker smo vsa živa bitja člani ene vrhovne družine, si z Vrhovnim Bitjem delimo skupni cilj, saj smo vsi Njegovi otroci. Bhagavad-gītā (7.5) pravi, da vsa živa bitja v vesolju – ptice, plazilci, mravlje, ribe, drevesa itd. – izviramo iz mejne energije Vsevišnjega Gospoda, zato vsa pripadamo Njegovi družini. Naše koristi se tako med seboj ne križajo.

Призначення живих істот — завжди відчувати радість. За своєю природою й становищем усі істоти, включно з Верховним Господом, живуть для вічної насолоди. Істоти, яких ув’язнено в тимчасовому матеріальному житлі, постійно шукають насолод, але, на жаль, не там, де треба. Поза цим матеріальним світом існує духовний світ, де Верховний Господь насолоджується разом зі Своїми незліченними наближеними. Цей рівень буття зовсім позбавлений матеріальних якостей і тому його називають нірґун̣а. На рівні нірґун̣и ніколи не трапляється сутичок за об’єкти насолод. В матеріальному ж світі між окремими індивідами точиться постійне суперництво, тому що вони відійшли від справжнього осереддя всієї насолоди. Справжнім центром насолод є Верховний Господь, центральна постать незрівнянного духовного ра̄са-танцю. Нашим призначенням є приєднатись до Нього і втішатись життям у спільнім трансцендентнім устремлінні, без жодних сутичок. Це і є вищою реалізацією духовних прагнень й тільки-но досягнуто такої досконалої форми єдності, щезають самі поняття про смуток та оману.

   Narava duhovnih bitij je uživanje. Vedānta-sūtra (1.1.12) pravi: ānanda-mayo 'bhyāsāt. Večni užitek je naravno bistvo vsakega živega bitja, tako Vsevišnjega Gospoda kot vseh Njegovih delcev. Živa bitja, ujeta v materialni tabernakelj, nenehno iščejo užitek, a v napačni smeri. Poleg materialne ravni obstaja namreč tudi duhovna, kjer z neštetimi družabniki uživa Vrhovno Bitje. Ker tam ni sledu materialnih lastnosti (nirguṇa), nikoli ne pride do spora zaradi predmeta uživanja. Ker v materialnem svetu živa bitja ne poznajo pravega središča uživanja, se zmeraj spopadajo. Pravo središče uživanja je namreč Vsevišnji Gospod, ki je tudi središče vzvišenega duhovnega plesa rāse. Smisel vseh živih bitij je, da se Mu pridružimo, uživamo v življenju in se brez prepirov posvetimo skupnemu transcendentalnemu cilju. To je najvišja raven duhovne dobrobiti. Takoj ko spoznamo to popolno enost, se zaslepljenost (moha) in žalost (śoka) razblinita.

Безбожна цивілізація постає із ма̄йі, ілюзії, і горе є наслідком такої цивілізації. Богопротивне суспільство, хрещеними батьками якого є сучасні політики, завжди сповнене тривог — таким є закон природи. Як сказано в Бгаґавад-ґı̄ті (7.14), ніхто, окрім тих, хто з покорою схилився до лотосних стіп Верховного Господа, не в змозі подолати суворих законів природи. І тому, якщо ми воліємо позбутися всіляких ілюзій і тривог й об’єднати наші інтереси в єдине устремління — ми повинні узгодити всю свою діяльність з Божим задумом.

   Brezbožna družba, ki jo podpirajo sodobni politiki, izvira iz zaslepljenosti, zato ljudje trpijo. V taki civilizaciji živimo v nenehni negotovosti, saj se lahko kadar koli sesuje. To je zakon narave. Bhagavad-gītā (7.14) pravi, da se nihče ne more dvigniti nad neizprosne zakone narave, razen tistega, ki se preda Gospodovim lotosovim stopalom. Če se hočemo torej osvoboditi vsakršne zaslepljenosti in skrbi ter ustvariti enotnost vseh raznolikih hotenj, moramo vsa svoja dejanja povezati z Bogom.

Плоди нашої діяльності треба використовувати на служіння Господній справі, а не якимсь іншим цілям. Лише завдяки служінню задуму Господа, ми можемо відчути спільну спрямованість а̄тма-бгӯти. Устремління а̄тма-бгӯта, про яке йде мова в цій мантрі, та становище брахма-бгӯти, що згадується в Бгаґавад-ґı̄ті (18.54), тотожні. Верховна а̄тма̄, тобто душа — це Сам Господь, а жива істота — це крихітна а̄тма̄. Верховна а̄тма̄, або Парама̄тма̄, Сама підтримує всі крихітні індивідуальні істоти, тому що Верховний Господь бажає насолоджуватись їхньою любов’ю. Батько помножив Себе у Своїх дітях й опікується ними, щоб тішитись ними. Якщо діти покірні батьковій волі, в сім’ї панує приємна атмосфера вдоволення й сімейні справи погідливо плинуть. Саме така трансцендентна злагода править в абсолютній сім’ї Парабрахмана, верховного духу.

   Sadove svojih dejanj bi morali nameniti samo služenju Gospodovi volji in ničemur drugemu. Le tako se lahko zavemo, kaj je dobro za ātma-bhūto, ki jo omenja ta mantra. Ātma-bhūta, omenjena v tej mantri, in brahma-bhūta, o kateri govori Bhagavad-gītā (18.54), imata skupen smisel. Vrhovna ātmā oziroma duša je sam Gospod, neznatna ātmā pa je živo bitje. Gospod kot vrhovna ātmā (Paramātmā) sam vzdržuje vsa posamezna neznatna bitja, saj Mu njihova privrženost prinaša zadovoljstvo. Tudi oče vzdržuje svoje otroke, ker ga navdajajo s srečo in želi nanje prenesti svoje poslanstvo. Če otroci ubogajo očetovo voljo, vsi družinski člani delujejo v skupno dobro in živijo v slogi. Enak duh vlada po božanski ureditvi v vseobsegajoči družini Parabrahmana oziroma Vrhovnega Duha.

Парабрахман, як і окремі істоти, є особистість. Ані Господь, ані живі істоти не є чимсь безособистісним. Трансцендентні особистості сповнені трансцендентного щастя, знання і вічного життя. Таким є стан вічного духовного існування й тільки-но жива істота досягає цього трансцендентного стану, вона одразу ж впокоряється лотосним стопам Верховної Істоти, Ш́рı̄ Кр̣шн̣и. Але такі маха̄тми, великі душі, трапляються дуже рідко, бо подібного трансцендентного усвідомлення можна досягти лише після численних народжень (Б.-ґ. 7.19). Однак для того, хто досяг його, більше нема ніякої омани, ніяких злигоднів й страждань матеріального існування — ні смерті, ні народження, що ми їх зазнаємо за нашого теперішнього життя. Саме про це оповідає сьома мантра Ш́рı̄ Īш́опанішад.

   Parabrahman je prav tako oseba kot posamezno živo bitje. Nobeden od njiju ni brezoseben. Takšne transcendentalne osebnosti večno živijo v popolni duhovni blaženosti in vednosti. To je prava duhovna raven, in takoj ko se je v polnosti zavemo, se predamo lotosovim stopalom Vrhovnega Bitja, Śrī Kṛṣṇe. Tak mahātmā (velika duša) pa je zelo redek, saj tovrstno duhovno spoznanje dosežemo šele po številnih rojstvih. Takrat se odrešimo zaslepljenosti, žalosti, nesreče ter rojstev in smrti, ki jih zdaj doživljamo v materialnem svetu. To nam sporoča sedma mantra Śrī Īśopaniṣad.