Skip to main content

МАНТРА СЬОМА

Мантра седьмая

Текст

Текст

йасмін сарва̄н̣і бгӯта̄нй
а̄тмаіва̄бгӯд віджа̄натах̣
татра ко мохах̣ ках̣ ш́ока
екатвам анупаш́йатах̣
йасмин сарва̄н̣и бхӯта̄нй
а̄тмаива̄бхӯд виджа̄натах̣
татра ко мохах̣ ках̣ ш́ока
экатвам анупаш́йатах̣

Послівний переклад

Пословный перевод

йасмін—за становища; сарва̄н̣і—усі; бгӯта̄ні—живі істоти; а̄тма̄—духовна іскра; ева—лише; абгӯт—існують як; віджанатах̣—того, хто знає; татра—де; ках̣—що; мохах̣—ілюзія; ках̣—що; ш́оках̣—турбота; екатвам—якісно єдині; анупаш́йатах̣—той, хто бачить при посередництві авторитету або той, хто постійно бачить таким чином.

йасмин — в этом положении; сарва̄н̣и — все; бхӯта̄ни — живые существа; а̄тма̄ — чит-кана, духовная искра; эва — только; абхӯт — существует как; виджа̄натах̣ — того, кто знает; татра — там; ках̣ — что; мохах̣ — иллюзия; ках̣ — что; ш́оках̣ — тревога; экатвам — качественно единые; анупаш́йатах̣ — того, кто смотрит на вещи глазами авторитетов, или тот, кто постоянно видит все таким образом.

Переклад

Перевод

Той, хто завжди бачить, що всі живі істоти є духовними іскрами, якісно єдиними з Господом, розуміє справжній стан речей. Що ж тоді може ввести його в оману або заподіяти клопіт?

Тот, кто всегда смотрит на живые существа как на духовные искры, качественно равные Господу, понимает истинную природу вещей. Что может ввести в заблуждение или потревожить такого человека?

Коментар

Комментарий

Ніхто, крім мадгйама-адгіка̄рı̄ та уттама-адгіка̄рı̄, про яких йшлось вище, не може бачити істинного духовного становища живої істоти. Живі істоти якісно єдині з Верховним Господом так само, як іскри багаття за своїми якостями мають природу вогню. Проте з кількісного погляду іскри не є багаттям, бо їхні світло й тепло не зрівняти із світлом і теплом від усього вогнища. Маха̄бга̄ґавата, великий відданий, бачить єдність усього в тому розумінні, що дивиться на все як на Господню енерґію. Між енерґією та її джерелом немає різниці і тому існує поняття їхньої єдності. Хоча тепло і світло з аналітичного погляду відмінні од вогню, слово «вогонь» без понять тепла і світла втрачає своє значення. Але, поєднані, тепло, світло і вогонь є одним і тим же.

КОММЕНТАРИЙ: Никто, кроме мадхьяма-адхикари и уттама-адхикари, о которых говорилось выше, не способен правильно понять духовную природу живого существа. Живые существа в качественном отношении тождественны Верховному Господу, так же как искры костра в качественном отношении неотличны от пламени костра. Однако в количественном отношении искры отличны от костра, так как по количеству тепла и света, излучаемого искрами, они несравнимы с костром. Когда маха-бхагавата, великий преданный, видит единство всего сущего, это означает, что он смотрит на все как на энергию Верховного Господа. А поскольку между энергией и источником энергии нет разницы, это единство имеет под собой реальную основу. Несмотря на то что с аналитической точки зрения тепло и свет отличны от огня, огонь без тепла и света немыслим. Таким образом, рассматриваемые как единое целое, тепло, свет и огонь неотличны друг от друга.

Санскритські слова екатвам анупаш́йатах̣ цієї мантри вказують на необхідність бачити, під кутом зору явлених писань, єдність усіх живих істот. Окремі іскри Верховного Цілого майже на вісімдесят відсотків володіють відомими якостями Цілого, що в повній мірі притаманні тільки Верховному Господеві. Живі істоти є лише крихітними невід’ємними частками Верховного Цілого, і тому якості ці присутні в них дуже незначною мірою. Наведімо інший приклад: кількість солі, яка міститься в краплині океанської води, не зрівняти з сіллю усього океану, хоча з якісного погляду їхній хімічний склад однаковий.

Якби індивідуальна жива істота кількісно і якісно зрівнялась із Верховним Господом, не було б і мови про вплив на неї матеріальної енерґії. В попередніх мантрах вже обговорювалось, що жодна жива істота, включно з могутніми напівбогами, ні в чому не може перевершити Верховну Істоту, отже, слово екатвам зовсім не означає, що жива істота може зрівнятись з Верховним Господом усіма сторонами. Однак у ширшому розумінні це вказує на єдину спрямованість, подібно до того, як представники однієї родини мають спільні прагнення й потреби, або нація має спільні національні сподівання, хоча складається з численних окремих представників. Живі істоти — невід’ємні члени однієї верховної родини, отже, інтереси Верховної Істоти та її невід’ємних складових часток співпадають. Кожна жива істота є дитям Верховної Істоти. Як твердить Бгаґавад-ґı̄та̄ (14.3 – 4), всі живі створіння у всьому всесвіті, включно з птахами, плазунами, мешканцями вод, деревами тощо породжені межовою енерґією Верховного Господа і тому всі вони належать до єдиної сім’ї Верховної Істоти. В духовнім житті немає зіткнення прагнень.

В этой мантре слова экатвам анупаш́йатах̣ указывают на то, что мы должны смотреть на единство всех живых существ с точки зрения богооткровенных писаний. Отдельные искры высшего целого (Господа) наделены почти восемьюдесятью процентами известных качеств целого, но не равны Верховному Господу в количественном отношении. Мы обладаем этими качествами, но в ничтожных количествах, поскольку живое существо является лишь крошечной частичкой высшего целого. Это можно сравнить с каплей воды и океаном: количество соли в капле воды из океана несравнимо с количеством соли во всем океане, но тем не менее соль в капле качественно, по химическому составу, не отличается от соли в океане. Если бы индивидуальное живое существо было равно Верховному Господу и качественно, и количественно, то оно не попало бы под влияние материальной энергии. В предыдущих мантрах уже говорилось, что никакие живые существа, даже самые могущественные полубоги, не могут превзойти Верховное Существо. Поэтому слово экатвам не подразумевает, что живое существо во всех отношениях равно Верховному Господу. Употребленное в более широком смысле, оно указывает на единство интересов Господа и живого существа, по аналогии с семьей, где интересы всех ее членов совпадают, или нацией, национальные интересы которой едины, несмотря на то что она состоит из большого количества самых разных людей. Все живые существа являются членами одной высшей семьи, поэтому их интересы совпадают с интересами Верховного Существа. Живые существа — дети Верховного Существа. Как указано в «Бхагавад-гите» (7.5), все живые существа во вселенной, включая птиц, пресмыкающихся, обитателей вод, деревья и т. д., порождены пограничной энергией Верховного Господа, поэтому все они принадлежат к единой семье, во главе которой стоит Верховное Существо, и их интересы не могут противоречить друг другу.

Призначення живих істот — завжди відчувати радість. За своєю природою й становищем усі істоти, включно з Верховним Господом, живуть для вічної насолоди. Істоти, яких ув’язнено в тимчасовому матеріальному житлі, постійно шукають насолод, але, на жаль, не там, де треба. Поза цим матеріальним світом існує духовний світ, де Верховний Господь насолоджується разом зі Своїми незліченними наближеними. Цей рівень буття зовсім позбавлений матеріальних якостей і тому його називають нірґун̣а. На рівні нірґун̣и ніколи не трапляється сутичок за об’єкти насолод. В матеріальному ж світі між окремими індивідами точиться постійне суперництво, тому що вони відійшли від справжнього осереддя всієї насолоди. Справжнім центром насолод є Верховний Господь, центральна постать незрівнянного духовного ра̄са-танцю. Нашим призначенням є приєднатись до Нього і втішатись життям у спільнім трансцендентнім устремлінні, без жодних сутичок. Це і є вищою реалізацією духовних прагнень й тільки-но досягнуто такої досконалої форми єдності, щезають самі поняття про смуток та оману.

В «Веданта-сутре» (1.1.12) сказано: а̄нанда-майо ’бхйа̄са̄т — духовные существа созданы для наслаждения. По своей природе и конституции каждое живое существо, включая Верховного Господа и любую Его частицу, создано для вечного наслаждения. Живые существа, заключенные в материальную оболочку, постоянно ищут наслаждений, но они ищут их в неподходящем для этого месте. Помимо материального, существует духовный мир, где Верховное Существо наслаждается со Своими бесчисленными спутниками. В том мире нет и следа материальных качеств, поэтому он называется ниргуной. В мире ниргуны не бывает столкновений из-за объектов наслаждения. Здесь, в материальном мире, постоянно происходят столкновения между различными существами, так как в нем нет истинного центра наслаждения. Истинным центром наслаждения является Верховный Господь, центр возвышенного и духовного танца раса. Мы все созданы для того, чтобы присоединиться к Нему и наслаждаться жизнью без конфликтов, посвященной одной трансцендентной цели. Это высший уровень духовных устремлений, и, как только мы осознаем эту совершенную форму единства, мы навсегда избавимся от иллюзии (мохи) и скорби (шоки).

Безбожна цивілізація постає із ма̄йі, ілюзії, і горе є наслідком такої цивілізації. Богопротивне суспільство, хрещеними батьками якого є сучасні політики, завжди сповнене тривог — таким є закон природи. Як сказано в Бгаґавад-ґı̄ті (7.14), ніхто, окрім тих, хто з покорою схилився до лотосних стіп Верховного Господа, не в змозі подолати суворих законів природи. І тому, якщо ми воліємо позбутися всіляких ілюзій і тривог й об’єднати наші інтереси в єдине устремління — ми повинні узгодити всю свою діяльність з Божим задумом.

Безбожная цивилизация возникает из иллюзии и порождает только скорбь. Люди безбожной цивилизации, которую поддерживают современные политики, постоянно пребывают в тревоге, так как знают, что в любой момент ей может прийти конец. Таков закон природы. И, как сказано в «Бхагавад-гите» (7.14), выйти из-под власти суровых законов природы может только тот, кто предался лотосным стопам Верховного Господа. Таким образом, если мы хотим избавиться от всех заблуждений и тревог и привести к общему знаменателю все разнообразные интересы, то должны поставить Бога в центр всей нашей деятельности.

Плоди нашої діяльності треба використовувати на служіння Господній справі, а не якимсь іншим цілям. Лише завдяки служінню задуму Господа, ми можемо відчути спільну спрямованість а̄тма-бгӯти. Устремління а̄тма-бгӯта, про яке йде мова в цій мантрі, та становище брахма-бгӯти, що згадується в Бгаґавад-ґı̄ті (18.54), тотожні. Верховна а̄тма̄, тобто душа — це Сам Господь, а жива істота — це крихітна а̄тма̄. Верховна а̄тма̄, або Парама̄тма̄, Сама підтримує всі крихітні індивідуальні істоти, тому що Верховний Господь бажає насолоджуватись їхньою любов’ю. Батько помножив Себе у Своїх дітях й опікується ними, щоб тішитись ними. Якщо діти покірні батьковій волі, в сім’ї панує приємна атмосфера вдоволення й сімейні справи погідливо плинуть. Саме така трансцендентна злагода править в абсолютній сім’ї Парабрахмана, верховного духу.

Плоды наших действий должны использоваться только для служения Господу и ни для какой иной цели, потому что, только служа интересам Господа, мы можем ощутить интерес атма-бхута, о котором говорится в этой мантре. Интерес атма-бхута и интерес брахма-бхута, упоминаемый в «Бхагавад-гите» (18.54), — это одно и то же. Верховная атма, душа, — это Сам Господь, а мельчайшая атма — это живое существо. Верховная атма, или Параматма, одна поддерживает существование всех бесконечно малых индивидуальных существ, потому что Верховный Господь хочет получить удовольствие от их любви. Отец распространяет себя в форме своих детей и заботится о них, чтобы получать удовольствие. Если дети послушны воле отца, дела в семье идут гладко, интересы всех ее членов совпадают, и в семье создается благоприятная атмосфера. По воле Господа такая атмосфера царит в абсолютной семье Парабрахмана, Верховного Духа.

Парабрахман, як і окремі істоти, є особистість. Ані Господь, ані живі істоти не є чимсь безособистісним. Трансцендентні особистості сповнені трансцендентного щастя, знання і вічного життя. Таким є стан вічного духовного існування й тільки-но жива істота досягає цього трансцендентного стану, вона одразу ж впокоряється лотосним стопам Верховної Істоти, Ш́рı̄ Кр̣шн̣и. Але такі маха̄тми, великі душі, трапляються дуже рідко, бо подібного трансцендентного усвідомлення можна досягти лише після численних народжень (Б.-ґ. 7.19). Однак для того, хто досяг його, більше нема ніякої омани, ніяких злигоднів й страждань матеріального існування — ні смерті, ні народження, що ми їх зазнаємо за нашого теперішнього життя. Саме про це оповідає сьома мантра Ш́рı̄ Īш́опанішад.

Парабрахман является такой же личностью, как и живые существа. Ни Господь, ни живые существа не безличны. Эти трансцендентные личности исполнены трансцендентного блаженства, знания и вечной жизни. Такова природа духовного бытия, и, когда человек полностью осознает эту трансцендентную природу, он сразу же предается лотосным стопам Верховного Существа, Шри Кришны. Но такие махатмы, великие души, встречаются очень редко, потому что подобное трансцендентное ви́дение можно обрести только после многих жизней. Однако для того, кто однажды обрел его, больше не существует ни иллюзии, ни скорби, ни рождения, ни смерти, ни других мук материального существования, которые выпадают на нашу долю в этой жизни. В этом заключается смысл данной мантры «Шри Ишопанишад».