Skip to main content

МАНТРА П’ЯТА

Мантра пятая

Текст

Текст

тад еджаті тан наіджаті
тад дӯре тад в антіке
тад антар асйа сарвасйа
тад у сарвасйа̄сйа ба̄хйатах̣
тад эджати тан наиджати
тад дӯре тад в антике
тад антар асйа сарвасйа
тад у сарвасйа̄сйа ба̄хйатах̣

Послівний переклад

Пословный перевод

тат — Верховний Господь; еджаті — ходить; тат — Він; на—не; еджаті—ходить; тат—Він; дӯре—далеко від; тат—Він; у—також; антіке—дуже близько; тат—Він; антах̣—всередині; асйа—цього; сарвасйа—усього; тат—Він; у—також; сарвасйа—усього; асйа—цього; ба̄хйатах̣—зовні.

тат — этот Верховный Господь; эджати — ходит; тат — Он; на — не; эджати — ходит; тат — Он; дӯре — далеко отсюда; тат — Он; у — также; антике — очень близко; тат — Он; антах̣ — внутри; асйа — этого; сарвасйа — всего; тат — Он; у — также; сарвасйа — всего; асйа — этого; ба̄хйатах̣ — вовне.

Переклад

Перевод

Верховний Господь ходить і не ходить. Він дуже далеко, але водночас Він дуже близько. Він — всередині всього і все ж таки Він — поза всім.

Верховный Господь и ходит, и не ходит. Он далеко и в то же время очень близко. Он пребывает внутри всего, и все же Он вне всего.

Коментар

Комментарий

Тут пояснюються трансцендентні дії Верховного Господа, які Він здійснює за допомогою Своїх незбагненних потенцій. Наведені протиставлення підкреслюють незбагненність цих Господніх потенцій. Він ходить і не ходить. Про того, хто ходить, неможливо сказати, що він не може ходити. Таке протиставлення вказує на неосяжну могутність Бога. Ми, з нашим убогим запасом знань, не можемо узгодити ці суперечності; ми можемо лише уявляти собі Господа згідно з нашими обмеженими розумовими здібностями. Філософи-імперсоналісти школи ма̄йа̄ва̄да визнають лише імперсональну діяльність Господа і заперечують Його особистісні риси. Однак школа бга̄ґавата визнає обидва аспекти Бога — особистісний та імперсональний. Бга̄ґавати визнають також існування Його незбагненних потенцій, без яких слова «Верховний Господь» втрачають глузд.

КОММЕНТАРИЙ: Здесь описываются некоторые из трансцендентных деяний Господа, совершаемые Его непостижимыми энергиями. Противоречащие друг другу утверждения, приведенные здесь, доказывают непостижимость энергий Господа. «Он ходит и не ходит». Обычно, если про того, кто может ходить, сказать, что он не может ходить, то это будет нелогично. Но когда речь идет о Господе, такое противоречие всего лишь свидетельствует о Его непостижимом могуществе. Ограниченность наших знаний не позволяет нам примирить подобные противоречия, поэтому наши представления о Господе ограничены тесными рамками наших умственных способностей. К примеру, философы-имперсоналисты школы майявады признают только те деяния Господа, в которых не проявляются Его личностные качества, и отвергают Его личностный аспект. Но школа бхагаваты, отстаивая совершенные представления о Господе, говорит о существовании непостижимых энергий Господа, которые позволяют Ему одновременно обладать личностными и безличными чертами. Бхагаваты знают, что, если мы не признаем существование непостижимых энергий, выражение «Верховный Господь» теряет смысл.

Ми не повинні думати, що Господь не існує як особистість лише тому, що ми не здатні побачити Бога своїми очима. Ш́рı̄ Īш́опанішад спростовує подібний висновок, стверджуючи, що Господь далеко і водночас дуже близько. Обитель Господа перебуває за межами матеріального неба, ми ж не здатні виміряти навіть це матеріальне небо. І якщо матеріальне небо так широко розпростерте, що ж тоді казати про небо духовне, розташоване цілком за його межами? В Бгаґавад-ґı̄ті (15.16) також підтверджується, що духовне небо перебуває надзвичайно далеко за межами матеріального всесвіту. Але, незважаючи на те, що Господь такий далекий од нас, Він може зразу, в один мент, зійти до нас, швидше од думки чи вітру. Він може пересуватися так швидко, що ніхто не може випередити Його. Це вже описувалось у попередньому вірші.

Из того, что мы не видим Господа своими глазами, еще не следует, что Он не существует как личность. Чтобы опровергнуть этот аргумент, «Шри Ишопанишад» утверждает, что Господь находится очень далеко и в то же время очень близко от нас. Обитель Господа находится за пределами материального неба, границы которого нам неизвестны. Если мы не в состоянии достичь границ даже материального неба, то можно себе представить, как далеко от нас находится духовное небо, простирающееся за пределами материального неба. Духовное небо расположено очень далеко от материальной вселенной, что подтверждается в «Бхагавад-гите» (15.6). Но несмотря на то, что Господь находится так далеко от нас, Он может мгновенно, за долю секунды, низойти к нам со скоростью, превосходящей скорость ветра или мысли. Он способен бежать так быстро, что никто не в силах обогнать Его. Об этом уже говорилось в предыдущем стихе.

Однак коли Бог-Особа приходить до нас, ми не зважаємо на Нього. Господь засуджує в Бгаґавад-ґı̄ті (9.11) подібне зневажання, коли каже, що нерозумні кепкують з Нього і вважають Його простим смертним. Він не є смертною істотою, і Він не приходить до нас в тілі, створеному матеріальною природою. Є чимало так званих «вчених», які твердять, що Господь приходить в тілі, створеному з матерії, подібно до звичайної живої істоти. Не усвідомлюючи Його незбагненної могутності, ці нерозумні люди ставлять Господа на один щабель із звичайними людьми.

Тем не менее, когда Верховный Господь предстает перед нами, мы смотрим на Него свысока. Господь осуждает это в «Бхагавад-гите» (9.11), говоря, что глупцы осмеивают Его, принимая за простого смертного. Он не принадлежит к числу смертных и не появляется перед нами в теле, созданном материальной природой. Многие псевдоученые утверждают, что, нисходя в материальный мир, Господь получает материальное тело, подобно обыкновенным живым существам. Не ведая о непостижимых способностях Господа, эти глупцы низводят Его до уровня обыкновенных людей.

Бог сповнений незбагненних потенцій, і тому Він може приймати наше служіння безпосередньо через будь-який різновид Своїх численних енерґій і Він може також перетворювати Свої різні потенції згідно з власною волею. Невіри переконують, що для Господа зовсім неможливо втілитися, а якщо Він і втілюється, то лише у формі, що утворена з матеріальної енерґії. Цей довід одразу ж спростовується, якщо ми визнаємо реальність незбагненних Господніх потенцій. Навіть якщо Господь являється перед нами у формі, що створена з матеріальної енерґії, Він здатний перетворити цю матеріальну енерґію на духовну. А що джерело енерґій одне і те ж, то енерґії використовуються згідно з волею їхнього джерела. Наприклад, Господь може з’явитись, прибравши вигляду арча̄-віґрахи, тобто в формі Божества, на перший погляд зробленій з глини, каменю чи дерева. Ці образи, хоча й закарбовані в камені, дереві або іншому матеріалі, не ідоли, як це запевняють іконоборці.

Господь исполнен непостижимых энергий, поэтому Он может принять от нас служение в любой форме и обладает способностью преобразовывать Свои разнообразные энергии по Своему желанию. Неверующие утверждают, что Господь не может воплотиться в материальном мире или что если Он и нисходит сюда, то является в теле, созданном из материальной энергии. Эти аргументы теряют силу, если мы признаем существование непостижимых энергий Господа. Тогда мы поймем, что даже если Господь появляется перед нами в форме, созданной из материальной энергии, то Ему вполне по силам превратить эту материальную энергию в духовную. Обе эти энергии исходят из одного источника и потому подвластны его воле. Например, Господь может появиться в образе арча-виграхи, то есть в форме Божества, якобы изваянного из глины, камня или дерева. И хотя эти формы созданы из дерева, камня или иного материала, вопреки мнению иконоборцев, они вовсе не являются идолами.

За нашого теперішнього стану недосконалого матеріального існування, з нашим недосконалим зором, ми не можемо бачити Верховного Господа. Однак Господь, прихильний до Своїх відданих, які бажають бачити Його своїми матеріальними очима, являє Себе перед ними в так званій «матеріальній» формі, щоб приймати їхнє віддане служіння. Не треба вважати, що віддані, які перебувають на нижчому рівні відданого служіння, поклоняються ідолам. Насправді вони поклоняються Господу, який погодився з’явитися перед ними у доступному для них вигляді. Також арча̄-форма не є вигаданою формою, утвореною згідно з примхами тих, хто поклоняється їй. Вона — вічносуща, разом з усім, що використовують на служіння Їй. Щирий відданий справді відчуває це. Атеїстові ж таке бачення недоступне.

Несовершенное зрение, присущее всем, кто ведет несовершенное материальное существование, мешает нам увидеть Верховного Господа. Но, проявляя благосклонность к преданным, которые хотят увидеть Его материальными глазами, Господь является в так называемой материальной форме, чтобы принимать от них служение. Это не значит, что такие преданные, находящиеся на низшей ступени преданного служения, поклоняются идолу. На самом деле они поклоняются Господу, который согласился явиться им в доступном для них виде. Форма арча не является формой, созданной по желанию или прихоти поклоняющегося, а существует вечно со всеми Своими атрибутами. Искренний преданный способен ощутить это, а атеисты нет.

В Бгаґавад-ґı̄ті (4.11) Господь вказує, що Він відкривається Своєму відданому настільки, наскільки той віддається Йому. Це Його прероґатива — не розкриватися усім підряд, а лише тим душам, що вручили себе Йому. Отже, для відданої душі Він завжди поруч, тоді як для невідданої — Він дуже далекий і до Нього неможливо наблизитися.

В «Бхагавад-гите» (4.11) Господь говорит, что Его отношение к преданному зависит от глубины любви и преданности последнего. Он оставляет за собой право не открывать Себя никому, кроме тех, кто полностью предался Ему. Таким образом, Он всегда доступен предавшейся Ему душе, тогда как от не преданного Ему Он бесконечно далек, и к Нему невозможно приблизиться.

В зв’язку з цим слова саґун̣а (з якостями) і нірґун̣а (без якостей), які надибуємо в священних писаннях, набувають особливої ваги. Слово саґун̣а не означає, що, з’явившись, Господь підпадає під вплив законів матеріальної природи, незважаючи на те, що Він наділений якостями і являється в нібито «матеріальній» формі. Для Нього немає різниці між матеріальною і духовною енерґіями, тому що Він є джерелом всіх енерґій. Він владний над усіма енерґіями й ніколи не може потрапити під їхній вплив, що властиво для нас з вами. Матеріальна енерґія працює згідно з Його вказівками, і тому Він користується цією енерґією згідно Свого задуму, ніколи не підпадаючи під вплив жодних якостей цієї енерґії. Ніколи також Господь не стає безформною істотою, тому що, зрештою, Він є вічна форма, первинний Господь. Його безособистісний аспект — сліпуче сяйво Брахмана — є лише сяянням Його власних променів, так само, як сонячні промені є сяєвом бога Сонця.

В этой связи следует обратить внимание на два слова, которые часто употребляются в богооткровенных писаниях и характеризуют Господа: сагун̣а («с качествами») и ниргун̣а («без качеств»). Некоторые комментаторы утверждают, что слово сагун̣а относится к воплощениям Господа, наделенным воспринимаемыми чувствами качествами, и потому подразумевает, что, приходя в этот мир, Господь принимает материальную форму и попадает под власть законов материальной природы. Но на самом деле это не так. Для Господа нет разницы между материальной и духовной энергией, потому что Он — источник всех энергий. Он повелитель всех энергий и потому, в отличие от нас, никогда не попадает под их влияние. Материальная энергия подвластна Ему, поэтому Он может использовать материальную энергию в Своих целях, не попадая под влияние качеств этой энергии. (В этом смысле Он — ниргун̣а, «не имеющий качеств».) Это, однако, не означает, что Господь является чем-то бесформенным. В конечном счете Он — вечная форма, изначальный Господь. А Его безличный аспект, сияние Брахмана, — это всего лишь излучение, исходящее от Его Личности, подобно тому как солнечные лучи являются сиянием бога Солнца.

Коли хлопчик-святий, Прахла̄да Маха̄ра̄дж, стояв перед своїм батьком-атеїстом, той запитав: «Де ж твій Бог?» Прахла̄да відповів, що Бог живе скрізь, і тоді батько розлючено поцікавився, чи, бува, його Бог не живе в одній із колон палацу? Почувши на відповідь ствердне «так», атеїст зараз же розтрощив на шматки колону попереді себе й тої ж миті з неї з’явився Господь у образі Нр̣сім̇ги, інкарнації людино-лева, і вбив царя-атеїста. Отже, Господь перебуває скрізь і створює все суще за допомогою Своїх різноманітних енерґій. Завдяки Своїй незбагненній могутності, Він може з’явитись будь-де, щоби прислужитися Своєму щирому відданому. Господь Нр̣сім̇га постав із колони не з наказу царя-атеїста, а на бажання Свого відданого Прахла̄ди. Атеїст не може наказати Господу з’явитися перед ним, але, щоб явити ласку до Свого відданого, Господь з’явиться де завгодно і коли завгодно.

В Бгаґавад-ґı̄ті (4.8) є подібне ж твердження, що Господь являє Себе на те, щоб подолати атеїстів і захистити тих, хто вірує у Нього. Звичайно, у Господа достатньо енерґій та представників, котрі можуть здолати атеїстів, але Йому складає приємність особисто послужити Своєму відданому, саме тому Він і приходить у Своїх втіленнях. Насправді Господь приходить лише на те, щоб явити милість Своїм відданим й більше ні для чого.

Когда отец-атеист Махараджи Прахлады, мальчика-святого, спросил его: «Где твой Бог?», — Прахлада ответил, что Бог пребывает всюду. Разгневавшись, отец сказал: «Это значит, что твой Бог и в колоннах дворца?», — на что мальчик ответил: «Да». Тогда царь-атеист разбил стоявшую перед ним колонну, и в то же мгновение из нее появился Господь в образе Нрисимхи (получеловека-полульва) и убил царя-атеиста. Итак, Господь пребывает внутри всего и творит все с помощью Своих различных энергий. Благодаря Своим непостижимым способностям Он может появиться в любом месте, чтобы одарить милостью своих искренних преданных. Господь Нрисимха появился из колонны не по приказу царя-атеиста, а исполняя желание Своего преданного Прахлады. Атеист не способен заставить Господа предстать перед ним, но, чтобы оказать милость Своему преданному, Господь может явиться в любом месте. «Бхагавад-гита» (4.8) также утверждает, что Господь приходит в этот мир, чтобы уничтожить неверующих и защитить верующих. Разумеется, для уничтожения безбожников у Господа есть много энергий и посредников, которые и без Него могут выполнить эту задачу, но забота о Своих преданных доставляет Господу удовольствие, и потому Он Сам воплощается в материальном мире. В сущности, Он нисходит только для того, чтобы явить милость Своим преданным, и ни для чего другого.

В Брахма-сам̇гіті сказано, що Ґовінда, первинний Господь, Своєю повновладною часткою проникає у все і всюди. Він входить у всесвіт так само, як і в кожний атом всесвіту. Він перебуває поза всім у Своїй віра̄та-формі, і Він міститься всередині всього, як антарйа̄мı̄, свідок усього, що відбувається. Як карма-пгала, Він винагороджує нас плодами нашої діяльності. Самі ми не можемо пам’ятати, що чинили в попередніх життях, але, незважаючи на це, результати наших дій присутні завжди, і ми мусимо пожинати плоди цих дій, бо Господь бачить і пам’ятає всі наші вчинки.

В «Брахма-самхите» (5.35) говорится, что Говинда, изначальный Господь, в образе Своей полной части входит во все сущее. Он входит во вселенную и в каждый ее атом. Он находится вне всего в Своей форме вират и внутри всего как антарьями. Как антарьями Он является свидетелем всех наших поступков и награждает нас плодами нашей деятельности (карма-пхала). Сами мы можем забыть, что делали в предыдущих жизнях, но так как Господь наблюдает за всеми нашими поступками, то результаты наших действий никогда не исчезают, и мы вынуждены испытывать на себе их последствия.

Воістину нічого не існує всередині чи зовні, окрім Бога. Все проявляється завдяки Його різноманітним енерґіям, і так само, як тепло і світло єдині з вогнем, існує єдинство всіх різноманітних енерґій. Але хоча така єдність існує, Господь в Своїй особистісній формі насолоджується всім, що приносить радість почуттям живих істот, які є Його крихітними невід’ємними часточками.

По сути дела, как внутри, так и снаружи всего нет ничего, кроме Господа. Все сущее есть проявление Его различных энергий, подобно теплу и свету, которые исходят от огня. В этом смысле Его многообразные энергии тождественны друг другу. Но несмотря на это тождество, Господь в Своей личностной форме бесконечно наслаждается всем, что доставляет ничтожное наслаждение Его мельчайшим неотъемлемым частицам — живым существам.