МАНТРА ТРЕТЯ
Trečia mantra
Текст
Tekstas
андгена тамаса̄вр̣та̄х̣
та̄м̇с те претйа̄бгіґаччганті
йе ке ча̄тма-хато джана̄х̣
andhena tamasāvṛtāḥ
tāḿs te pretyābhigacchanti
ye ke cātma-hano janāḥ
Послівний переклад
Synonyms
асурйа̄х̣—призначений для а̄сурів; на̄ма—відомий під іменем; те—ті; лока̄х̣—планети; андгена—невіглаством; тамаса̄—тьмою; а̄вр̣та̄х̣—покриті; та̄н—там; те—вони; претйа—після смерті; абгіґаччганті—входять у; йе—будь-хто; ке—кожен; ча—і; а̄тма-ханах̣—вбивця душі; джана̄х̣—особистості.
Переклад
Translation
Вбивця душі, ким би він не був, неодмінно потрапляє на планети, сповнені пітьми й невігластва, що їх називають світами зневіри.
Sielos žudikas, kad ir kas jis būtų, eis ten, kur viešpatauja tamsa ir neišmanymas, į planetas, kurios vadinamos netikėjimo pasauliais.
Коментар
Purport
Людське життя відрізняється од життя тварини своєю великою відповідальністю. Тих, хто усвідомлює ці свої важливі обов’язки і діє відповідно, називають сурами, праведниками, а тих, хто нехтує відповідальністю, або навіть не здогадується про її існування, називають асурами, демонами. У всесвіті існують лише ці два різновиди людських істот. В Р̣ґ Веді сказано, що сури завжди схиляються до лотосних стіп Верховного Господа Вішн̣у і діють належним чином. Їхні шляхи світлосяйні, мов шлях сонця.
Žmogus nuo gyvulio skiriasi tuo, kad jam tenka žymiai didesnė atsakomybė. Tie, kurie suvokia savo atsakomybę ir ja grindžia savo veiklą, vadinami surais (dievotais žmonėmis), o tie, kurie užmiršta apie atsakomybę, tekusią jiems gimus žmonėmis, arba nieko apie ją nežino, vadinami asurais (demonais). Šie du žmonių tipai sutinkami visoje visatoje. „Ṛg Vedoje“ tvirtinama, kad surai visada siekia Aukščiausiojo Viešpaties Viṣṇu lotoso pėdų, ir tai atsispindi jų veikloje. Jų keliai šviesūs kaip saulės takas.
Мудра людина повинна завжди пам’ятати, що цей особливий різновид тіла вона отримала внаслідок мільйонів років еволюції та численних перероджень. Матеріальний світ інколи порівнюють з океаном, а людське тіло — з надійним човном, розрахованим на те, щоб подолати цей океан. Ведичні священні писання, а також а̄ча̄рйі, святі вчителі, порівнюються з досвідченими човнярами, а вигоди, що їх надає людське тіло — з ходовим вітром, що допомагає човну пливко лавірувати, прямуючи до бажаної гавані. Якщо ж, незважаючи на всі ці привілеї, індивід не використовує своє життя на самоусвідомлення — його треба вважати а̄тма-ха̄, вбивцею душі. Ш́рı̄ Īш́опанішад недвозначно застерігає, що вбивця душі прирікає себе на вічні муки в найпохмуріших місцях всесвіту, де править невігластво.
Išmintingi žmonės turi nuolat atminti, kad dabartinė žmogaus kūno forma įgyjama po milijonus metų trukusios evoliucijos, praėjus ilgą sielos transmigracijos kelią. Materialus pasaulis kitąsyk lyginamas su vandenynu, o žmogaus kūnas – su tvirtu laivu, specialiai pastatytu šiam vandenynui perplaukti. Vedų raštai ir ācāryos, šventieji mokytojai, yra tarsi patyrę kapitonai, o žmogaus kūno galimybės – tarsi palankūs brizai, padedantys laivui be kliūčių pasiekti tikslą. Jei turėdamas visas šias palankias sąlygas, žmogus gyvena ne tam, kad pažintų savąjį „aš“, jį reikia laikyti ātma-hā – sielos žudiku. „Śrī Īśopaniṣada“ be užuolankų perspėja, kad sielos žudikui lemta atsidurti tamsiausiose neišmanymo srityse ir amžinai kentėti.
Начальні життєві потреби свиней, собак, верблюдів, віслюків та інших тварин по суті ті ж самі, що і в людини, однак задовольняються вони в огидних, бридких умовах. Закони природи наділили людську істоту всіма привілеями, щоб жити з вигодами, адже людське життя є більш важливим та вартісним, ніж життя тварин. Чому це так? Чому життя людини відрізняється од життя свині й інших тварин? Чому високопоставленому службовцеві надано пільги більші, ніж звичайному клеркові? Річ у тім, що високопоставлений урядовець повинен виконувати обов’язки вищого порядку. Відповідно, людська істота мусить виконувати обов’язки дещо вищі, ніж тварина, завжди зосереджена на пошуках їжі, аби просто наситити свій голодний шлунок. Однак сучасна душезгубна цивілізація лише загострила проблеми голодних шлунків. Якщо ми наблизимось до лискучої твариноподібної істоти в подобі сучасної цивілізованої людини і запитаємо її, чого саме вона прагне, вона відрече, що бажає працювати задля задоволення свого шлунку і що ні про яке самоусвідомлення вона й чути не хоче. Однак закони природи настільки невблаганні, що постійно загрожують їй безробіттям, попри те, що, забувши про необхідність самоусвідомлення, вона пристрасно бажає важко працювати на свій шлунок.
Kiaulėms, šunims, kupranugariams, asilams ir kitiems gyvuliams jų gyvybiniai poreikiai tiek pat svarbūs, kaip ir mums, tačiau jų ekonominės problemos sprendžiamos pasibjaurėtinomis sąlygomis. Gamtos dėsniai žmogui suteikia visas sąlygas gyventi patogiai, nes žmogaus gyvybės forma daug reikšmingesnė ir vertingesnė negu gyvulio. Kodėl žmogus gyvena geriau už kiaulę bei kitus gyvulius? Kodėl aukšto rango tarnautojui suteikiamos geresnės sąlygos negu eiliniam klerkui? Esmė ta, kad aukšto rango pareigūnas eina atsakingesnes pareigas. Analogiškai ir žmogaus pareigos atsakingesnės už gyvulio, kuriam terūpi prikimšti savo alkaną pilvą. Šiuolaikinė sielą žudanti civilizacija tik paaštrino alkano pilvo problemas. Jeigu mes kreiptumės į rafinuotą gyvulį, turintį šiuolaikinio civilizuoto žmogaus išvaizdą, ir pasiūlytume jam daugiau dėmesio skirti savęs pažinimui, jis atsakytų, kad tenorįs pasirūpinti savo pilvu ir kad alkanam savęs pažinimas nerūpi. Tačiau gamtos dėsniai negailestingi, ir, nepaisant to, kad žmogus neigia poreikį pažinti save ir pasiryžęs lieti prakaitą dėl sotaus pilvo, virš jo galvos nuolat pakibus nedarbo grėsmė.
Нас наділено людською формою життя не для того, щоб ми надривалися, як ті віслюки або свині, а на те, щоб ми могли досягти найвищої досконалості життя. І якщо ми не подбаємо про самоусвідомлення, закони природи примусять нас працювати дуже важко, навіть якщо ми того можемо і не хотіти. Люди цієї епохи змушені важко трудитися, як ті віслюки й воли, що тягають вози. В цьому вірші Ш́рı̄ Īш́опанішад йде мова про певні краї, що до них посилають працювати асурів. Якщо людська істота не справляється зі своїми обов’язками людини, їй доведеться перебиратися на планети асурів й народжуватися у нижчих формах життя для важкої праці в пітьмі й невігластві.
Žmogaus gyvybės forma mums suteikta ne tam, kad sunkiai dirbtume kaip asilai ar kiaulės, bet tam, kad pasiektume aukščiausią gyvenimo tobulumą. Jeigu pro pirštus žiūrėsime į savęs suvokimą, gamtos dėsniai privers mus lieti devynis prakaitus, net jei to ir nenorėsime. Mūsų amžiuje žmonės priversti dirbti išsijuosę tarsi įkinkyti asilai ar jaučiai. Šiame „Śrī Īśopaniṣados“ posme aprašytos kai kurios sritys, į kurias siunčiami dirbti asurai. Tas, kuris neatlieka savo, kaip žmogaus, priedermės, yra priverstas transmigruoti į asuryos planetas, kur viešpatauja tamsa bei neišmanymas, ir gimti tarp žemiausių gyvybės formų, kad dieną naktį išsijuosęs dirbtų.
В Бгаґавад-ґı̄ті (6.41 – 43) сказано, що людина, котра стала на шлях самореалізації, але, незважаючи на свої щирі намагання, не завершила процесу осягнення Бога в попередніх життях, іншими словами, той, хто не досяг успіху на шляху усвідомлення своїх відносин з Богом, отримує можливість народитися в сім’ї ш́учі або ш́рı̄мат. Ш́учі — це духовно розвинутий бра̄хман̣а, а ш́рı̄мат — це ваіш́йа, представник торговельної громади. Це означає, що людині, якій не поталанило реалізувати свої взаємостосунки з Богом, дається ліпша нагода самопізнання, завдяки її щирим намаганням у попередніх життях. Якщо ж на цьому шляху навіть невдахам дається можливість народитись в шанованій і шляхетній родині, то важко собі й уявити становище того, хто досягнув цілковитого успіху.
Просто намагаючись усвідомити Бога, людина забезпечує собі народження в аристократичній родині. Однак той, хто не робить жодних спроб усвідомити Бога, хто бажає перебувати під покривом ілюзії, хто надто матеріалістичний і падкий на насолоди, мусить увійти до найпохмуріших місцин пекла, як те стверджує вся ведична література.
Подібні асури-матеріалісти інколи прикриваються релігією, але їхньою конечною метою є матеріальний достаток. Бгаґавад-ґı̄та̄ (16.17 – 18) засуджує подібних людей, вся велич яких спирається лише на обман, гроші та голоси не досить розумних виборців. Подібні асури, що позбавлені знання про себе й ı̄ш́а̄ва̄сйу, Господа, неодмінно потраплять до найпохмуріших місць.
„Bhagavad-gītoje“ (6.41–43) pasakyta, kad žmogui, kuris stojo į savęs pažinimo kelią, tačiau, nepaisant nuoširdžių pastangų, nepasiekė tikslo, sudaroma galimybė gimti śuci arba śrīmat šeimoje. Žodis śuci nurodo dvasiškai pažengusį brāhmaṇą, o śrīmat – vaiśyą, prekijų luomo narį. Tai ženklas, kad už nuoširdžias pastangas, siekiant suvokti savo santykius su Dievu ankstesniuose gyvenimuose, jam suteikiamos geresnės galimybės tęsti savęs pažinimą. Jeigu net puolusiam kandidatui sudaroma galimybė gimti gerbiamoje ir kilmingoje šeimoje, tai ar galima įsivaizduoti padėtį to, kuris patyrė sėkmę. Vien pastangos pažinti Dievą laiduoja gimimą turtingoje ar kilmingoje šeimoje. Tačiau tas, kuris nededa jokių pastangų ir nori gyventi su iliuzijos aptemdyta sąmone, kitaip tariant, yra perdėm materialistiškas ir negali atsisakyti materialių malonumų, eis į tamsiausias pragaro sritis. Taip tvirtina visi Vedų raštai. Tokie materialistai asurai kitąsyk dedasi religingais, tačiau svarbiausia jiems – materiali gerovė. „Bhagavad-gītā“ (16.17–18) smerkia šiuos žmones, vadindama juos ātma-sambhāvitā, nes gerą vardą jie pelnė apgaulės būdu, o valdžią – neišmanėlių balsais ir savo materialiais turtais. Žmonės, kurie nesidomi savęs pažinimu ir neturi žinių apie īśāvāsyą, Viešpatį, yra asurai ir patenka į tamsiausias visatos sritis.
Висновок сказаному такий: призначення людського життя полягає не лише в простому вирішуванні економічних проблем, нагромаджених на піску, а в тому, щоб розв’язати всі проблеми матеріального життя, в яке ми потрапили згідно з законами матеріальної природи.
Taigi žmogaus uždavinys – ne spręsti ekonomikos problemas, atsirėmus į netvirtą pagrindą, o išsivaduoti iš visų materialios būties problemų, kurias mums lemia gamtos dėsniai.