МАНТРА ДРУГА
Мантра вторая
Текст
Текст
джіджı̄вішеч чгатам̇ сама̄х̣
евам̇ твайі на̄нйатгето ’сті
на карма ліпйате наре
джиджӣвишеч чхатам̐ сама̄х̣
эвам̇ твайи на̄нйатхето ’сти
на карма липйате наре
Послівний переклад
Пословный перевод
курван—продовжуючи робити; ева—так; іха—протягом цього відтинку життя; карма̄н̣і — робота; джіджı̄вішет — можна прагнути прожити; ш́атам—сто; сама̄х̣—років; евам—так живучи; твайі—тобі; на—не; анйатга̄—альтернативи; ітах̣—цього шляху; асті—існує; на—не; карма—роботою; ліпйате—може бути зв’язаний; наре—людина.
курван — продолжая; эва — так; иха — в течение этой жизни; карма̄н̣и — деятельность; джиджӣвишет — человек должен желать прожить; ш́атам — сто; сама̄х̣ — лет; эвам — так живущему; твайи — тебе; на — нет; анйатха̄ — альтернативы; итах̣ — этого пути; асти — существует; на — не; карма — деятельность; липйате — может быть связан; наре — человек.
Переклад
Перевод
Діючи таким чином, є сенс прагнути жити хоч сотні років, тому що подібна робота не зв’язує законом карми. Іншого шляху не дано людині.
Придерживаясь такого образа действий, человек может надеяться прожить сотни лет, ибо такая деятельность не связывает его законами кармы. Иного пути для человека нет.
Коментар
Комментарий
Ніхто не хоче помирати, всі хочуть протягти якомога довше. Ця тенденція помітна не лише за окремою особистістю, але й у громаді, суспільстві та нації. Всі види живих істот провадять сувору боротьбу за існування, і Веди кажуть, що це цілком природно. За своєю природою жива істота вічна, але внаслідок поневолення в матеріальному існуванні вона знову і знову приречена міняти свої тіла. Цей процес називають перевтіленням душі. Він має ще й іншу назву: карма-бандгана, зв’язаність власною діяльністю. Жива істота змушена працювати, щоб прогодувати себе — такий є закон матеріальної природи, і якщо вона діє всупереч визначених для певного різновиду життя обов’язків, вона порушує закони природи і все більше і більше прив’язує себе до кругообігу народження та смерті.
КОММЕНТАРИЙ: Никто не хочет умирать, каждый хочет жить как можно дольше. Это желание присуще не только отдельному человеку. Аналогичные тенденции можно наблюдать у коллективов людей, сообществ и наций. Все виды живых существ борются за свое существование, и Веды говорят, что это вполне естественно. Живое существо по своей природе вечно, но, находясь в плену материального существования, оно вынуждено снова и снова менять свое тело. Этот процесс называется переселением души, или по-другому карма-бандхана, что значит «порабощение собственной деятельностью». Человек вынужден работать, чтобы прокормить себя, ибо таков закон материальной природы, и если в процессе своей деятельности он уклоняется от предписанных ему обязанностей, то нарушает закон природы и обрекает себя на муки рождения и смерти в цикле перерождения души.
Жива істота в інших формах життя також підвладна циклу народження і смерті, але, отримавши тіло людини, вона здобуває нагоду звільнитись від закону карми. Основи карми, акарми та вікарми добре описано в Бгаґавад-ґı̄ті. Карма — це дії, що підпорядковані визначеним у священних писаннях обов’язкам. Діяльність, яка веде до звільнення з кругообігу народження та смерті, називають акармою. А діяльність, яка супроводжується зловживанням своєю свободою і через те скеровує до нижчих форм життя, називають вікармою.
Із цих трьох способів дій мудра людина віддає перевагу лише такій діяльності, яка звільнює її з кайданів карми. Пересічні люди прагнуть робити добрі вчинки, аби досягти визнання і високого життєвого статусу в цьому світі або на небесних планетах, але більш розвинуті люди бажають разом звільнитись і від будь-яких дій, і від зворотніх наслідків діяльності. Розумні люди добре знають, що як лиходійство, так і добродійна робота в однаковій мірі прив’язує до матеріальних злигоднів. Тому вони шукають такої діяльності, яка звільнила б їх від зворотніх наслідків як нечистивої, так і сприятливої роботи. Ось Ш́рı̄ Īш́опанішад і з’ясовує тут, як саме досягнути такої свободи від будь-якої — і доброї, і лихої — діяльності.
Живые существа, воплотившиеся в теле, отличном от человеческого, также вынуждены рождаться и умирать, но, когда живое существо обретает человеческую форму жизни, оно получает шанс разорвать цепи закона кармы. Карма, акарма и викарма описаны в «Бхагавад-гите». Деятельность, связанную с исполнением обязанностей, предписанных шастрами, называют кармой. Действия, помогающие душе вырваться из круговорота рождений и смертей, называют акармой. А действия, которые совершает человек, злоупотребляющий своей свободой, и которые ведут его в низшие формы жизни, называют викармой. Из этих трех форм деятельности разумный человек предпочитает ту, которая избавляет его от цепей кармы. Обыкновенный человек старается совершать хорошие поступки, чтобы прослыть благочестивым человеком и достичь высокого положения в этом мире или на небесах. Но люди, более развитые духовно, стремятся к полному освобождению от всех действий и их последствий. Разумные люди понимают, что и хорошие, и плохие поступки служат причиной материальных страданий. Поэтому они стремятся найти такое занятие, которое освободит их от последствий как хороших, так и плохих поступков. В «Шри Ишопанишад» описывается именно такая деятельность, с помощью которой человек может получить освобождение.
Настанови Ш́рı̄ Īш́опанішад детальніше пояснюються в Бгаґавад-ґı̄ті, інколи називаній Ґı̄топанішадою, тобто суттю всіх Упанішад. В Бгаґавад-ґı̄ті (3.9 – 16) Бог-Особа каже, що ніхто не зможе досягти стану наішкарми, або акарми, не розпочавши виконувати визначених йому обов’язків, які описано у Ведах. Веди здатні скерувати творчу енерґію людини таким чином, щоб поступово вона змогла усвідомити Верховну Істоту і Її владу над усім сущим. Якщо людина усвідомила верховну владу Бога-Особи, це означає, що вона досягла стадії позитивного знання. За цього чистого стану ґун̣и природи, а саме: благочестя, пристрасть і невігластво втрачають свій вплив, й істота може діяти на засадах наішкарми. Подібна діяльність не прив’язує людину до кругообігу народження й смерті.
Наставления «Шри Ишопанишад» более детально разъяснены в «Бхагавад-гите», которую иногда называют «Гитопанишад», квинтэссенцией Упанишад. В «Бхагавад-гите» (3.9 – 16) Господь говорит, что, не исполняя предписанные обязанности, указанные в ведической литературе, невозможно достичь состояния найшкармы, или акармы. Веды направляют энергию человека таким образом, что в процессе своей деятельности он может постепенно осознать власть Верховного Существа. Когда человек сознает верховную власть Личности Бога — Ва̄судевы, или Кришны, — это значит, что он находится на уровне позитивного знания. На этой стадии очищения гуны природы (благость, страсть и невежество) перестают влиять на человека, и его деятельность превращается в найшкарму, то есть деятельность, которая помогает ему вырваться из круговорота рождений и смертей.
По суті ніхто не повинен вдаватись ще до будь-якої діяльності, окрім відданого служіння Господу. Однак на нижчих ступенях життя неможливо відразу засвоїти діяльність відданого служіння, а також повністю припинити діяльність, яка спричиняє наслідки. Обумовлена душа звикла працювати задля почуттєвого задоволення, задля своїх корисливих інтересів, термінових або віддалених. Пересічна людина бажає працювати в ім’я своєї власної втіхи, і коли цей принцип почуттєвого задоволення поширюється на суспільство, націю або навіть на все людство, на нього чіпляють різні привабливі вдяганки-назви: альтруїзм, соціалізм, комунізм, націоналізм, діяльність на загальне благо тощо. Подібні «ізми», безумовно, є привабливою формою карма-бандгани, зв’язаності своєю роботою, однак ведичні настанови Īш́опанішад полягають у тому, що людина, котра щиро хоче жити заради якогось із цих «ізмів», повинна пов’язувати свою діяльність із Божим задумом. Нічого поганого, якщо хтось стане сімейною людиною, альтруїстом, соціалістом, комуністом, націоналістом або філантропом, за умови, що він діятиме в згоді з ı̄ш́а̄ва̄сйею — Богоцентричною концепцією.
Фактически, не нужно заниматься ничем, кроме преданного служения Верховному Господу. Однако на низших стадиях жизни невозможно сразу же заняться преданным служением и полностью прекратить кармическую деятельность. Обусловленная душа привыкла работать ради удовлетворения своих чувств, преследуя эгоистические цели в узком или широком смысле этого слова. Обыкновенный человек работает ради чувственных наслаждений, а когда принцип чувственного наслаждения распространяется на его окружение, нацию или все человечество, то ему присваивают различные привлекательные имена, называя его альтруизмом, социализмом, коммунизмом, национализмом, гуманизмом и т. д. Эти «измы», безусловно, являются очень привлекательными формами карма-бандханы, порабощающей деятельности, но ведические наставления «Шри Ишопанишад» гласят, что если человек хочет жить ради любого из упомянутых выше «измов», то в центр он должен поместить Бога. Нет ничего плохого в том, что кто-то становится семьянином, альтруистом, социалистом, коммунистом, националистом или гуманистом, но при том условии, что он будет руководствоваться в своей деятельности принципом ишавасьи — богоцентрической доктрины.
Бгаґавад-ґı̄та̄ (2.40) стверджує, що навіть незначні дії, присвячені Богу, настільки вагомі, що можуть врятувати особистість від найбільшої небезпеки — ймовірності знову зіслизнути в еволюційний цикл народження і смерті. Якщо ж тим чи іншим чином людина нехтує можливостями духовного поступу, що їх надає їй людська форма життя, і знову падає в еволюційний кругообіг, треба вважати таку людину найбезталаннішою, хоча внаслідок недосконалості своїх чуттів така недалека людина і не здатна зрозуміти цього. Тому Ш́рı̄ Īш́опанішад радить нам використовувати свою енерґію в дусі ı̄ш́а̄ва̄сйі. Якщо ми діятимем в такому дусі, тоді є сенс прагнути якомога довшого життя, в противному разі тривале життя нічого не варте. Дерево — також жива істота — живе сотні, а то й тисячі років, але подібне тривале життя позбавлене самого глузду, як немає глузду в тому, щоб лише дихати, як ковальський міх, або плодити дітей, уподібнюючись свиням та собакам, або їсти, як верблюд. Скромне, присвячене Богові життя більш вартісне, ніж колосальна містифікація життя, що присвячене безбожному «альтруїзмові» чи соціалізмові.
В «Бхагавад-гите» (2.40) Господь Кришна говорит, что богоцентрические действия обладают такой ценностью, что тот, кто совершит всего несколько таких поступков, может избежать величайшей опасности. Самая большая опасность, угрожающая нам, — это возможность вновь попасть в эволюционный цикл перерождения души, состоящий из 8 400 000 видов жизни.
Если человек по той или иной причине упускает возможность духовного развития, предоставленную ему человеческой формой жизни, и снова возвращается в эволюционный цикл, это следует считать самым большим несчастьем, которое может с ним случиться. Но из-за несовершенства своих чувств глупый человек не способен понять, что ему это угрожает. Поэтому «Шри Ишопанишад» рекомендует нам использовать свою энергию в духе ишавасьи. Тот, кто поступает подобным образом, может желать долгих лет жизни. В противном случае долгая жизнь человека лишена смысла. Деревья тоже могут жить многие сотни лет, но какой смысл жить долго, подобно дереву, дышать, словно мехи, рожать детей, как свиньи и собаки, или есть, как верблюд? Скромная и незаметная жизнь, посвященная Богу, гораздо ценнее грандиозного фарса, которым является жизнь, принесенная в жертву идеям безбожного альтруизма или социализма.
Коли будь-яку, альтруїстичну чи ще якусь, діяльність виконують в дусі Ш́рı̄ Īш́опанішад, — вона стає однією з форм карма-йоґи. Подібну діяльність схвалює Бгаґавад-ґı̄та̄ (18.5 – 9), тому що вона дає виконавцеві запоруку захисту від небезпеки ковзнути вниз в еволюційний цикл народження й смерті. І навіть якщо така Богоцентрична діяльність може бути завершеною лише наполовину, вона є благо, бо забезпечує виконавцеві людську форму життя за наступного народження. Таким чином, індивід матиме ще одну нагоду поліпшити своє становище на шляху звільнення.
Когда люди занимаются альтруистической деятельностью в духе «Шри Ишопанишад», она становится одной из форм карма-йоги, рекомендованной в «Бхагавад-гите» (18.5 – 9). И тому, кто занят такой деятельностью, не грозит опасность снова попасть в эволюционный цикл перерождения души. Даже если такая богоцентрическая деятельность остается незавершенной, она все равно приносит благо тому, кто занят ею, так как гарантирует ему воплощение в теле человека в следующем рождении. Таким образом человек получает еще один шанс продвинуться по пути, ведущему к освобождению.
Різноманітні форми богоцентричної діяльності докладно описано у книзі Шріли Рупи Госвамі «Бгакті-расамріта-сіндгу». Ми переклали цю книгу на англійську мову, назвавши її «Нектар відданості», і рекомендуємо ознайомитися з нею всім тим, хто хоче навчитися діяти в дусі «Шрі Ішопанішад».
Различные формы богоцентрической деятельности подробно описаны в книге Шрилы Рупы Госвами «Бхакти-расамрита-синдху». Мы перевели эту книгу на английский язык, озаглавив ее «Нектар преданности», и рекомендуем ознакомиться с ней всем, кто хочет научиться действовать в духе «Шри Ишопанишад».