Skip to main content

МАНТРА ДРУГА

Mantra Deux

Текст

Texte

курванн евеха карма̄н̣і
джіджı̄вішеч чгатам̇ сама̄х̣
евам̇ твайі на̄нйатгето ’сті
на карма ліпйате наре
kurvann eveha karmāṇi
jijīviṣec chataḿ samāḥ
evaṁ tvayi nānyatheto ’sti
na karma lipyate nare

Послівний переклад

Synonyms

курван—продовжуючи робити; ева—так; іха—протягом цього відтинку життя; карма̄н̣і — робота; джіджı̄вішет — можна прагнути прожити; ш́атам—сто; сама̄х̣—років; евам—так живучи; твайі—тобі; на—не; анйатга̄—альтернативи; ітах̣—цього шляху; асті—існує; на—не; карма—роботою; ліпйате—може бути зв’язаний; наре—людина.

kurvan : en faisant continuellement ; eva : ainsi ; iha : au cours de cette vie ; karmāṇi : l’action ; jijīviṣet : on peut désirer vivre ; śatam : cent ; samāḥ : années ; evam : en vivant ainsi ; tvayi : à toi ; na : aucune ; anyathā :alternative ; itaḥ : de cette voie ; asti : il y a ; na : ne pas ; karma : l’action ; lipyate : peut être lié ; nare : pour l’homme.

Переклад

Translation

Діючи таким чином, є сенс прагнути жити хоч сотні років, тому що подібна робота не зв’язує законом карми. Іншого шляху не дано людині.

L’homme peut espérer vivre plusieurs centaines d’années s’il agit continuellement selon ce principe, car de tels actes ne l’enchaîneront pas à la loi du karma. Il n’existe pour lui aucune autre alternative.

Коментар

Purport

Ніхто не хоче помирати, всі хочуть протягти якомога довше. Ця тенденція помітна не лише за окремою особистістю, але й у громаді, суспільстві та нації. Всі види живих істот провадять сувору боротьбу за існування, і Веди кажуть, що це цілком природно. За своєю природою жива істота вічна, але внаслідок поневолення в матеріальному існуванні вона знову і знову приречена міняти свої тіла. Цей процес називають перевтіленням душі. Він має ще й іншу назву: карма-бандгана, зв’язаність власною діяльністю. Жива істота змушена працювати, щоб прогодувати себе — такий є закон матеріальної природи, і якщо вона діє всупереч визначених для певного різновиду життя обов’язків, вона порушує закони природи і все більше і більше прив’язує себе до кругообігу народження та смерті.

Personne ne veut mourir ; chacun désire au contraire vivre le plus longtemps possible. On trouve cette tendance chez l’individu, mais aussi à l’échelle de la famille, de la société et de la nation. Toutes les espèces vivantes doivent mener un dur combat pour leur survie, et les Vedas considèrent cela comme tout à fait naturel. Par nature, l’être vivant est éternel, mais son emprisonnement dans la matière le force à passer d’un corps à un autre ; cette transmigration de l’âme est due au karma-bandhana, « l’enchaînement à ses propres actions ». En raison des lois de la nature, l’homme doit travailler pour vivre, mais s’il le fait sans tenir compte des devoirs inhérents à la forme humaine, il transgresse ces lois, avec pour effet de s’enliser encore plus profondément dans le cycle des morts et des renaissances à travers les multiples espèces.

Жива істота в інших формах життя також підвладна циклу народження і смерті, але, отримавши тіло людини, вона здобуває нагоду звільнитись від закону карми. Основи карми, акарми та вікарми добре описано в Бгаґавад-ґı̄ті. Карма — це дії, що підпорядковані визначеним у священних писаннях обов’язкам. Діяльність, яка веде до звільнення з кругообігу народження та смерті, називають акармою. А діяльність, яка супроводжується зловживанням своєю свободою і через те скеровує до нижчих форм життя, називають вікармою.

Із цих трьох способів дій мудра людина віддає перевагу лише такій діяльності, яка звільнює її з кайданів карми. Пересічні люди прагнуть робити добрі вчинки, аби досягти визнання і високого життєвого статусу в цьому світі або на небесних планетах, але більш розвинуті люди бажають разом звільнитись і від будь-яких дій, і від зворотніх наслідків діяльності. Розумні люди добре знають, що як лиходійство, так і добродійна робота в однаковій мірі прив’язує до матеріальних злигоднів. Тому вони шукають такої діяльності, яка звільнила б їх від зворотніх наслідків як нечистивої, так і сприятливої роботи. Ось Ш́рı̄ Īш́опанішад і з’ясовує тут, як саме досягнути такої свободи від будь-якої — і доброї, і лихої — діяльності.

Toutes les espèces vivantes sont soumises à ces morts et à ces naissances répétées, mais lorsque l’être obtient une forme humaine, il a la possibilité d’échapper aux chaînes du karma. La Bhagavad-gītā nous explique de façon claire ce qu’il faut entendre par les mots karma, vikarma et akarmaKarma désigne les actes accomplis en accord avec les devoirs que nous prescrivent les Écritures. Vikarma désigne les actes qui résultent d’un mauvais usage de notre libre arbitre et nous orientent vers des formes de vie inférieures. Et akarma désigne les actes qui nous libèrent de l’engrenage des morts et des renaissances.

De ces trois façons d’agir, l’homme intelligent choisira celle qui lui permet de se défaire des liens du karma. Le commun des hommes désire accomplir des actes méritoires afin que sa vertu reconnue lui donne d’être élevé en ce monde ou dans les planètes édéniques. Mais l’homme plus évolué, l’homme d’intelligence, cherche à agir de façon à s’affranchir des conséquences de tout acte, car il sait très bien que bonnes ou mauvaises, ses actions l’enchaînent également à la souffrance matérielle. La Śrī Īśopaniṣad lui enseigne donc ici le mode d’action libérateur qui le sauvera des répercussions de tout acte, bon ou mauvais.

Настанови Ш́рı̄ Īш́опанішад детальніше пояснюються в Бгаґавад-ґı̄ті, інколи називаній Ґı̄топанішадою, тобто суттю всіх Упанішад. В Бгаґавад-ґı̄ті (3.9 – 16) Бог-Особа каже, що ніхто не зможе досягти стану наішкарми, або акарми, не розпочавши виконувати визначених йому обов’язків, які описано у Ведах. Веди здатні скерувати творчу енерґію людини таким чином, щоб поступово вона змогла усвідомити Верховну Істоту і Її владу над усім сущим. Якщо людина усвідомила верховну владу Бога-Особи, це означає, що вона досягла стадії позитивного знання. За цього чистого стану ґун̣и природи, а саме: благочестя, пристрасть і невігластво втрачають свій вплив, й істота може діяти на засадах наішкарми. Подібна діяльність не прив’язує людину до кругообігу народження й смерті.

Les enseignements de la Śrī Īśopaniṣad se trouvent développés dans la Bhagavad-gītā, qu’on appelle également la Gītopaniṣad, c’est-à-dire la quintessence de toutes les Upaniṣads. Dans la Bhagavad-gītā (3.9–16), Dieu, la Personne Suprême, déclare qu’il est impossible d’atteindre le stade du naiṣkarma, ou akarma, sans remplir les devoirs que nous assignent les Textes védiques. Ces Écritures peuvent régler les activités de chacun de manière à lui faire réaliser progressivement la souveraineté de l’Être Suprême, Kṛṣṇa ; la connaissance parfaite, positive, est la réalisation de cette suprématie. Dans un tel état de pureté, les trois guṇas (la Vertu, la Passion et l’Ignorance) n’affecteront plus l’homme, qui pourra désormais situer ses actes au niveau du naiṣkarma, où nul ne s’enchaîne plus au cycle des morts et des renaissances.

По суті ніхто не повинен вдаватись ще до будь-якої діяльності, окрім відданого служіння Господу. Однак на нижчих ступенях життя неможливо відразу засвоїти діяльність відданого служіння, а також повністю припинити діяльність, яка спричиняє наслідки. Обумовлена душа звикла працювати задля почуттєвого задоволення, задля своїх корисливих інтересів, термінових або віддалених. Пересічна людина бажає працювати в ім’я своєї власної втіхи, і коли цей принцип почуттєвого задоволення поширюється на суспільство, націю або навіть на все людство, на нього чіпляють різні привабливі вдяганки-назви: альтруїзм, соціалізм, комунізм, націоналізм, діяльність на загальне благо тощо. Подібні «ізми», безумовно, є привабливою формою карма-бандгани, зв’язаності своєю роботою, однак ведичні настанови Īш́опанішад полягають у тому, що людина, котра щиро хоче жити заради якогось із цих «ізмів», повинна пов’язувати свою діяльність із Божим задумом. Нічого поганого, якщо хтось стане сімейною людиною, альтруїстом, соціалістом, комуністом, націоналістом або філантропом, за умови, що він діятиме в згоді з ı̄ш́а̄ва̄сйею — Богоцентричною концепцією.

En fait, l’homme n’a pas d’autre devoir que de servir le Seigneur avec amour et dévotion. Cependant, à un niveau de conscience inférieur, on ne peut, dès l’abord, se consacrer aux activités dévotionnelles et cesser complètement d’agir pour soi-même. L’âme conditionnée a l’habitude d’agir toujours pour son plaisir et son propre intérêt, que ce soit au niveau égoïstement personnel, ou étendu à la famille et à la nation. Quand le principe de la jouissance matérielle dépasse l’individu pour s’étendre à la société, à la nation ou à l’humanité entière, il prend différents noms flatteurs tels qu’altruisme, socialisme, communisme, nationalisme, humanitarisme, etc. Ces « ismes » sont certainement des formes très attirantes de karma-bandhana (enchaînement karmique), mais la Śrī Īśopaniṣad enseigne que si l’on tient à servir leur cause, on doit le faire en plaçant Dieu au centre. Il n’y a pas de mal à être chef de famille, ou à être altruiste, socialiste, communiste, patriote ou philanthrope, pourvu que ces rôles soient remplis selon le principe de l’īśāvāsya, en faisant de Dieu, l’īśa, le centre de toute action.

Бгаґавад-ґı̄та̄ (2.40) стверджує, що навіть незначні дії, присвячені Богу, настільки вагомі, що можуть врятувати особистість від найбільшої небезпеки — ймовірності знову зіслизнути в еволюційний цикл народження і смерті. Якщо ж тим чи іншим чином людина нехтує можливостями духовного поступу, що їх надає їй людська форма життя, і знову падає в еволюційний кругообіг, треба вважати таку людину найбезталаннішою, хоча внаслідок недосконалості своїх чуттів така недалека людина і не здатна зрозуміти цього. Тому Ш́рı̄ Īш́опанішад радить нам використовувати свою енерґію в дусі ı̄ш́а̄ва̄сйі. Якщо ми діятимем в такому дусі, тоді є сенс прагнути якомога довшого життя, в противному разі тривале життя нічого не варте. Дерево — також жива істота — живе сотні, а то й тисячі років, але подібне тривале життя позбавлене самого глузду, як немає глузду в тому, щоб лише дихати, як ковальський міх, або плодити дітей, уподібнюючись свиням та собакам, або їсти, як верблюд. Скромне, присвячене Богові життя більш вартісне, ніж колосальна містифікація життя, що присвячене безбожному «альтруїзмові» чи соціалізмові.

La Bhagavad-gītā (2.40) dit que les actes centrés sur Dieu ont tant de prix que le moindre d’entre eux protège du pire des dangers, celui de replonger dans le tourbillon des morts et des renaissances, en évoluant parmi les 8 400 000 espèces. Si, d’une façon ou d’une autre, l’homme laisse échapper l’occasion que lui donne sa forme humaine de réaliser Dieu et retombe dans le cycle d’évolution des espèces, il subit la plus grande des infortunes, même si ses sens imparfaits l’empêchent de s’en rendre compte. La Śrī Īśopaniṣad nous conseille donc d’utiliser nos énergies selon le principe de l’īśāvāsya. On peut entretenir ainsi l’espoir de vivre de longues années tandis que sans cet état d’esprit, une longue vie n’a aucune valeur. Les arbres jouissent d’une grande longévité, mais quel intérêt y a-t-il à vivre aussi longtemps que les arbres, à respirer aussi fort qu’un soufflet de cheminée, à procréer comme un chien ou à manger comme un chameau ? Une vie humble et centrée sur Dieu vaut bien mieux que la colossale imposture que représente une existence dédiée à un altruisme ou un socialisme athées.

Коли будь-яку, альтруїстичну чи ще якусь, діяльність виконують в дусі Ш́рı̄ Īш́опанішад, — вона стає однією з форм карма-йоґи. Подібну діяльність схвалює Бгаґавад-ґı̄та̄ (18.5 – 9), тому що вона дає виконавцеві запоруку захисту від небезпеки ковзнути вниз в еволюційний цикл народження й смерті. І навіть якщо така Богоцентрична діяльність може бути завершеною лише наполовину, вона є благо, бо забезпечує виконавцеві людську форму життя за наступного народження. Таким чином, індивід матиме ще одну нагоду поліпшити своє становище на шляху звільнення.

Mais les activités altruistes accomplies dans l’esprit īśāvāsya de la Īśopaniṣad constituent une forme du karma-yoga préconisé dans la Bhagavad-gītā (18.5–9), car elles protègent leur auteur du danger que représente le cycle d’évolution des espèces au cours de morts et de renaissances successives. Les actes centrés sur Dieu, même s’ils ne sont pas menés à terme, sont tout de même profitables, car ils assurent à celui qui les accomplit une forme humaine dans sa prochaine existence, lui donnant une nouvelle chance de progresser sur le sentier de la libération spirituelle.

Різноманітні форми богоцентричної діяльності докладно описано у книзі Шріли Рупи Госвамі «Бгакті-расамріта-сіндгу». Ми переклали цю книгу на англійську мову, назвавши її «Нектар відданості», і рекомендуємо ознайомитися з нею всім тим, хто хоче навчитися діяти в дусі «Шрі Ішопанішад».  

Le Bhakti-rasāmṛta-sindhu de Śrīla Rūpa Gosvāmī, que nous avons publié sous le nom de « Nectar de la Dévotion », traite en détail des actes centrés sur Dieu. Nous le recommandons à tous ceux qui désirent agir dans l’esprit de la Śrī Īśopaniṣad.