В Бгаґавад-ґı̄ті (14.27) Господь так змальовує Своє випромінювання, брахмаджйоті, сліпуче сяєво Своєї особистої форми:

«Я є основою безособистісного Брахмана, безсмертного, нетлінного і вічного — який є природним станом безмежної радості, вищого щастя».

Брахман, Парама̄тма̄ і Бгаґава̄н є трьома аспектами єдиної Абсолютної Істини. Початківцям легше всього досягти Брахмана. Парама̄тму реалізують ті, що пішли далі, а осягнення Бгаґава̄на є остаточним усвідомленням Абсолютної Істини. Це знаходить підтвердження в Бгаґавад-ґı̄ті, де Господь каже, що Він являється кінцевою вищою Абсолютною Істиною, джерелом брахмаджйоті і Парама̄тми, яка проникає у все.

Кр̣шн̣а каже (Б.-ґ. 10.42), що Він є первинне джерело брахмаджйоті, безособистісного аспекту Абсолютної Істини і що немає потреби якось пояснювати Його безмежні потенції.

Стисло можна зауважити, що завдяки лише Парама̄тмі, яка проникає у все і є однією з Його повновладних експансій, Господь підтримує все матеріальне космічне творіння. До того ж Він підтримує ще всі проявлення духовного світу, і тому в ш́руті-мантрі Ш́рı̄ Īш́опанішад Він визначається як пӯшан — опертя усьому.

Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, завжди сповнений трансцендентного блаженства. П’ять тисяч років тому, коли Він був присутній у Вр̣нда̄вані, в Індії, Він постійно, вже з самого початку Своїх дитячих ігор, перебував в трансцендентному блаженстві. Вбивати різноманітних демонів, таких, як Аґга, Бака, Пӯта̄на і Праламба, було для Нього лише приємною розвагою. В селищі Вр̣нда̄вана Він тішився разом із Своєю матір’ю, братом і друзями, і коли Він розважався в образі неслухняного крадія масла, всі Його близькі зазнавали небесного блаженства від такої крадіжки. Слави Господа як злодія масла не торкається ганьба, бо ця Його крадіжка принесла неабияку насолоду Його чистим відданим. Коли Господа називають «крадієм масла», це лише загострює насолоду Його чистих відданих. Що б не робив Господь у Вр̣нда̄вані, — все діялось задля насолоди Його близьких супутників. Господь провадив Свої ігри для того, щоб привабити до Себе сухих мислителів-трансценденталістів і акробатів системи хатга-йоґи, які вдаються до пошуків Абсолютної Істини.

Про дитячі ігри Господа зі Своїми друзями, хлопчиками-пастушками, Ш́укадева Ґосва̄мı̄ сказав в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (10.12.11) так:

«Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, якого осягають як імперсонального, сповненого блаженства Брахмана і якому віддані поклоняються як Верховному Господеві і якого світські люди вважають звичайною людиною, грався із хлопчиками-пастушками, що досягли такого становища завдяки численним благочестивим діям».

Отже, Господь завжди розважається трансцендентним чином із Своїми духовними наближеними, які перебувають з Ним у різних взаємостосунках: ш́а̄нта — спокій; да̄сйа — служіння; сакгйа — дружба; ва̄тсалйа — батьківська ніжність і ма̄дгурйа — подружня любов.

Відомо, що Господь ніколи не залишає Вр̣нда̄вана-дга̄ми, то ж і постає питання, як же Він розпоряджається справами творіння? Ось що відповідає на це Бгаґавад-ґı̄та̄ (13.14): «Господь пронизує всеньке матеріальне творіння Своєю повновладною часткою, яку називають пуруша-втіленням». Господь не торкається особисто справ творення, збереження і руйнування матеріального всесвіту, Він доручає всю цю роботу Своїй повновладній експансії, Парама̄тмі, Наддуші. Кожну живу істоту називають а̄тмою — душею, а головна душа, що всіх їх контролює, є Парама̄тма̄, Наддуша.

Така система усвідомлення Бога є величною наукою. Матеріалісти можуть лише розмірковувати про 24 складники матеріального творіння й аналізувати їх, тому що дуже мало знають про пурушу, Господа. А щодо трансценденталістів-імперсоналістів, то їх просто засліпило яскраве сяєво брахмаджйоті. Щоб побачити Абсолютну Істину в усій Її всеосяжній довершеності, необхідно вийти за межі 24-х матеріальних елементів і за межі сліпучого сяйва Брахмана. Ш́рı̄ Īш́опанішад вказує саме на необхідність цього, молячи Господа усунути сліпучий покрив, хіран̣майа-па̄тру. Доки залишатиметься ця запона і доки людина за цією сліпучою запоною не матиме змоги бачити Бога-Особу таким, який Він є насправді, — Абсолютна Істина залишатиметься недосяжною для неї.

Парама̄тма̄, вияв Бога-Особи, є однією з трьох повновладних експансій, яких називають вішн̣у-таттвою. Вішн̣у-таттва всередині всесвіту відома як Кшı̄родакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, один із трьох головних богів, якими є Брахма̄, Вішн̣у і Ш́іва. Як Парама̄тма̄ Він проникає у все і перебуває в кожній індивідуальній живій істоті. Ґарбгодакаш́а̄йı̄ Вішн̣у — всезагальна Наддуша — присутній у всіх живих істотах. Поза цими двома Вішн̣у, існує Ка̄ран̣одакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, що лежить в причинному океані. Він є творець усіх всесвітів. Система йоґи вчить серйозного учня, як подолати 24 елементи матеріального космічного творіння й відтак досягти вішн̣у-таттви. Філософські емпіричні пошуки допомагають досягнути безособистісного брахмаджйоті, сліпучого сяєва трансцендентного тіла Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и. Про це йде мова в Бгаґавад-ґı̄ті (14.27), а також у Брахма-сам̇гіті (5.40):

«Є мільйони й мільярди всесвітів, і всі вони містять безліч планет, кожна з яких займає певне положення в космосі і має специфічну будову. Всі ці планети містяться в засторонку брахмаджйоті, в сліпучих особистісних променях Верховного Бога-Особи, якому я поклоняюсь».

Мантра Брахма-сам̇гіти відображає істинне розуміння Абсолютної Істини, а ш́руті-мантра Ш́рı̄ Īш́опанішад, яку ми розглядаємо зараз, підтверджує опис Брахма-сам̇гіти, вказуючи на спосіб Її усвідомлення. Проста молитва Ш́рı̄ Īш́опанішад, звернена до Господа, містить прохання усунути покрив брахмаджйоті, щоб можна було бачити Його справжнє обличчя.

Сяйво брахмаджьоті детально описане в декількох мантрах «Мундака-упанішад» (2.2.10-12):

“In the spiritual realm, beyond the material covering, is the unlimited Brahman effulgence, which is free from material contamination. That effulgent white light is understood by transcendentalists to be the light of all lights. In that realm there is no need of sunshine, moonshine, fire or electricity for illumination. Indeed, whatever illumination appears in the material world is only a reflection of that supreme illumination. That Brahman is in front and in back, in the north, south, east and west, and also overhead and below. In other words, that supreme Brahman effulgence spreads throughout both the material and spiritual skies.”

Досконале знання передбачає розуміння того, що Кр̣шн̣а є коренем Брахмана, і в священних писаннях, таких, як Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, вичерпно викладено цю науку про Кр̣шн̣у. Автор Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам Ш́рı̄ла Вйа̄садева усвідомив і встановив, що Абсолютну Істину описують як Брахмана, Парама̄тму або Бгаґава̄на. Вйа̄садева ніде не вказує, що Абсолютна Істина є джівою, звичайною живою істотою. Не слід вважати живу істоту за всемогутню Абсолютну Істину. Якби це було так — не потрібно було б живій істоті молити Господа, щоб Він усунув Свій сліпучий покрив і дав їй змогу споглядати Своє істинне обличчя.

З усього сказаного слід зробити висновок: якщо немає знання про могутні духовні проявлення Верховної Істини, усвідомити можна лише безособистісний Брахман. Так само, коли людина усвідомлює лише матеріальні енерґії Господа, не знаючи зовсім або знаючи мало про Його духовну потенцію, вона осягає Парама̄тму. Отже, осягнення як Брахмана, так і Парама̄тми є неповним усвідомленням. Якщо ж індивід, у відповідь на молитву якого Господь милостиво скидає з Себе покрив хіран̣майена-па̄три, осягає Верховного Бога-Особу, Ш́рı̄ Кр̣шн̣у, з усіма Його потенціями, він тоді усвідомлює: ва̄судевах сарвам іті — Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, що відомий як Ва̄судева, є всім сущим — Брахманом, Парама̄тмою й Бгаґава̄ном. Він є корінь — Бгаґава̄н, а Брахман і Парама̄тма̄ є Його гілля.

В Бгаґавад-ґı̄ті зроблено порівняльний аналіз трьох класів трансценденталістів: тих, що поклоняються імперсональному Брахману — джн̃а̄ні, тих, що поклоняються вияву Господа у формі Парама̄тми — йоґів, і відданих Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и — бгакт. У Бгаґавад-ґı̄ті (6.46 – 47) сказано, що із всіх трансценденталістів найвищими є джн̃а̄ні, тобто ті, котрі розвивають ведичне знання. Вище від джн̃а̄ні, не кажучи вже про кармічних працівників, перебувають йоґи. Але з усіх йоґів той, хто самовіддано служить Господу — є найкращим.

Отже, філософ ліпший від працівника, містик перевершує філософа, а найвизначнішим з-поміж усіх містиків є той, хто постійно служить Господу. Саме до такої вищої досконалості і скеровує нас Ш́рı̄ Īш́опанішад.