МАНТРА П’ЯТНАДЦЯТА
Penkiolikta mantra
Текст
Tekstas
сатйасйа̄піхітам̇ мукгам
тат твам̇ пӯшанн апа̄вр̣н̣у
сатйа-дгарма̄йа̄ др̣шт̣айе
satyasyāpihitaṁ mukham
tat tvaṁ pūṣann apāvṛṇu
satya-dharmāya dṛṣṭaye
Послівний переклад
Synonyms
хіран̣майена—золотим сяйвом; па̄трен̣а—сліпучим покровом; сатйасйа—Верховної Істини; апіхітам—прихований; мукгам—обличчя; тат—ця запона; твам—Себе; пӯшан—той, хто тримає все; апа̄вр̣н̣у—ласкаво усунь; сатйа—чистому; дгарма̄йа—відданому; др̣шт̣айе—щоб виявити.
Переклад
Translation
О мій Господь, опертя всього живого, Твоє справжнє лице приховане Твоїм сліпучим сяйвом. Будь ласка, усунь цю запону і яви Себе Твоєму чистому відданому.
O Viešpatie, visos gyvybės globėjau, akinamas švytėjimas slepia tikrąjį Tavo veidą. Praskleiski šią šviesos skraistę ir pasirodyk Savo tyram bhaktui.
Коментар
Purport
В Бгаґавад-ґı̄ті (14.27) Господь так змальовує Своє випромінювання, брахмаджйоті, сліпуче сяєво Своєї особистої форми:
„Bhagavad-gītoje“ (14.27) Viešpats akinamą Savo kūno švytėjimą (brahmajyoti) aprašo taip:
амр̣тасйа̄вйайасйа ча
ш́а̄ш́ватасйа ча дгармасйа
сукгасйаіка̄нтікасйа ча
amṛtasyāvyayasya ca
śāśvatasya ca dharmasya
sukhasyaikāntikasya ca
«Я є основою безособистісного Брахмана, безсмертного, нетлінного і вічного — який є природним станом безмежної радості, вищого щастя».
Брахман, Парама̄тма̄ і Бгаґава̄н є трьома аспектами єдиної Абсолютної Істини. Початківцям легше всього досягти Брахмана. Парама̄тму реалізують ті, що пішли далі, а осягнення Бгаґава̄на є остаточним усвідомленням Абсолютної Істини. Це знаходить підтвердження в Бгаґавад-ґı̄ті, де Господь каже, що Він являється кінцевою вищою Абсолютною Істиною, джерелом брахмаджйоті і Парама̄тми, яка проникає у все.
Кр̣шн̣а каже (Б.-ґ. 10.42), що Він є первинне джерело брахмаджйоті, безособистісного аспекту Абсолютної Істини і що немає потреби якось пояснювати Його безмежні потенції.
„Aš esu beasmenio Brahmano pagrindas. Brahmanas yra nemirtingas, nesunaikinamas ir amžinas. Brahmanas – tai pirminė aukščiausios laimės būsena.“
Brahmanas, Paramātmā ir Bhagavānas – tai trys vienos ir tos pačios Absoliučiosios Tiesos aspektai. Pradedančiajam lengviausiai suvokiamas Brahmanas. Paramātmą, Supersielą, pažįsta jau dvasiškai patobulėjęs žmogus. Ir visgi tobuliausia Absoliučiosios Tiesos pažinimo pakopa yra Bhagavāno pažinimas. Šią mintį patvirtina ir „Bhagavad-gītā“ (7.7). Viešpats čia sako, kad Jis yra galutinė Absoliučiosios Tiesos išraiška (mattaḥ parataraṁ nānyat). Todėl Kṛṣṇa yra brahmajyoti bei visa aprėpiančios Absoliučiosios Tiesos aspekto, Paramātmos, šaltinis. Toliau „Bhagavad-gītoje“ (10.42) Kṛṣṇa plėtoja šią mintį:
кім̇ джн̃а̄тена тава̄рджуна
вішт̣абхйа̄хам ідам̇ кр̣тснам
эка̄м̇ш́ена стхіто джагат
kiṁ jñātena tavārjuna
viṣṭabhyāham idaṁ kṛtsnam
ekāṁśena sthito jagat
Стисло можна зауважити, що завдяки лише Парама̄тмі, яка проникає у все і є однією з Його повновладних експансій, Господь підтримує все матеріальне космічне творіння. До того ж Він підтримує ще всі проявлення духовного світу, і тому в ш́руті-мантрі Ш́рı̄ Īш́опанішад Він визначається як пӯшан — опертя усьому.
„Tačiau ar būtina, Arjuna, taip nuodugniai viską žinoti? Juk viena mažyte Savo dalele Aš aprėpiu ir palaikau visą šią visatą.“ Taip viena visiškoji Viešpaties ekspansija, visa aprėpianti Paramātmā, palaiko ištisą materialią kosmoso kūriniją ir visa tai, kas egzistuoja dvasiniame pasaulyje. Todėl ši „Śrī Īśopaniṣados“ śruti-mantra vadina Viešpatį pūṣan, viršiausiu globėju.
Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, завжди сповнений трансцендентного блаженства. П’ять тисяч років тому, коли Він був присутній у Вр̣нда̄вані, в Індії, Він постійно, вже з самого початку Своїх дитячих ігор, перебував в трансцендентному блаженстві. Вбивати різноманітних демонів, таких, як Аґга, Бака, Пӯта̄на і Праламба, було для Нього лише приємною розвагою. В селищі Вр̣нда̄вана Він тішився разом із Своєю матір’ю, братом і друзями, і коли Він розважався в образі неслухняного крадія масла, всі Його близькі зазнавали небесного блаженства від такої крадіжки. Слави Господа як злодія масла не торкається ганьба, бо ця Його крадіжка принесла неабияку насолоду Його чистим відданим. Коли Господа називають «крадієм масла», це лише загострює насолоду Його чистих відданих. Що б не робив Господь у Вр̣нда̄вані, — все діялось задля насолоди Його близьких супутників. Господь провадив Свої ігри для того, щоб привабити до Себе сухих мислителів-трансценденталістів і акробатів системи хатга-йоґи, які вдаються до пошуків Абсолютної Істини.
Dievo Asmuo Śrī Kṛṣṇa yra kupinas transcendentinės palaimos (ānanda-mayo ’bhyāsāt). Kai prieš 5 000 metų Jis apsireiškė Indijoje, Vṛndāvanoje, nuo pat vaikystės Jis buvo kupinas transcendentinio džiaugsmo. Užmušti demonę Pūtaną, demonus Aghą, Baką ir Pralambą Jam tebuvo maloni pramoga. Vṛndāvanos kaime Jis džiugiai leido laiką su Savo motina, broliu bei draugais, o kai Jis imdavosi išdaigininko sviesto vagiliaus vaidmens, visus aplinkinius pagaudavo nežemiška palaima. Sviesto vagiliaus vardas – jokia gėda, nes, vogdamas sviestą, Viešpats suteikė daug džiaugsmo Savo tyriems bhaktams. Visus Savo žygius Vṛndāvanoje Viešpats atliko, tenorėdamas suteikti malonumo Savo draugams. Viešpats apreiškė šiuos žaidimus, siekdamas patraukti Absoliučiosios Tiesos ieškotojų – spekuliatyviųjų mąstytojų ir akrobatų, praktikuojančių vadinamąją haṭha-yogą, dėmesį.
Про дитячі ігри Господа зі Своїми друзями, хлопчиками-пастушками, Ш́укадева Ґосва̄мı̄ сказав в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (10.12.11) так:
„Śrīmad-Bhāgavatam“ (10.12.11) Śukadeva Gosvāmis taip kalba apie Viešpaties ir Jo draugų piemenukų vaikystės žaidimus:
да̄сйам̇ ґата̄на̄м̇ пара-даіватена
ма̄йа̄ш́ріта̄на̄м̇ нара-да̄ракен̣а
са̄кам̇ віджахрух̣ кр̣та-пун̣йа-пун̃джа̄х̣
dāsyaṁ gatānāṁ para-daivatena
māyāśritānāṁ nara-dārakeṇa
sākaṁ vijahruḥ kṛta-puṇya-puñjāḥ
«Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, якого осягають як імперсонального, сповненого блаженства Брахмана і якому віддані поклоняються як Верховному Господеві і якого світські люди вважають звичайною людиною, грався із хлопчиками-пастушками, що досягли такого становища завдяки численним благочестивим діям».
„Taip piemenėliai žaisdavo su Kṛṣṇa, su Tuo, kurį jñāniai suvokia kaip Brahmano švytėjimo šaltinį ir nori į Jį įsilieti, su Tuo, kurį amžinai tarnauti Viešpačiui pasiryžę bhaktai laiko Aukščiausiuoju Dievo Asmeniu, ir su Tuo, kurį paprasti žmonės laiko paprasčiausiu vaiku. Ankstesniuose gyvenimuose piemenėliai buvo padarę daug gerų darbų, todėl galėjo šitaip bendrauti su Aukščiausiuoju Dievo Asmeniu.“
Отже, Господь завжди розважається трансцендентним чином із Своїми духовними наближеними, які перебувають з Ним у різних взаємостосунках: ш́а̄нта — спокій; да̄сйа — служіння; сакгйа — дружба; ва̄тсалйа — батьківська ніжність і ма̄дгурйа — подружня любов.
Taigi Viešpats drauge su Savo dvasiniais palydovais visada skendi transcendentiniuose, meilės kupinuose žaidimuose. Viešpatį ir Jo palydovus sieja įvairūs ryšiai: śānta (neutralūs), dāsya (tarnystės), sakhya (draugystės), vātsalya (tėviškos meilės) ir mādhurya (sutuoktinių meilės).
Відомо, що Господь ніколи не залишає Вр̣нда̄вана-дга̄ми, то ж і постає питання, як же Він розпоряджається справами творіння? Ось що відповідає на це Бгаґавад-ґı̄та̄ (13.14): «Господь пронизує всеньке матеріальне творіння Своєю повновладною часткою, яку називають пуруша-втіленням». Господь не торкається особисто справ творення, збереження і руйнування матеріального всесвіту, Він доручає всю цю роботу Своїй повновладній експансії, Парама̄тмі, Наддуші. Кожну живу істоту називають а̄тмою — душею, а головна душа, що всіх їх контролює, є Парама̄тма̄, Наддуша.
Pasakyta, kad Viešpats niekada nekelia kojos iš Vṛndāvana- dhāmos, todėl gali kilti klausimas, kaip Jis tvarko kūrinijos reikalus. „Bhagavad-gītā“ (13.14–18) atsako: Viešpaties pilnavertė dalis Paramātmā, Supersiela, aprėpia visą visatą. Ir nors nei su materialaus pasaulio kūrimu, nei su jo palaikymu ar naikinimu Pats Viešpats neturi nieko bendra, kaip Paramātmā (Supersiela), Jis yra ir kūrimo, ir palaikymo, ir naikinimo priežastis. Visos gyvosios esybės yra ātmos, sielos, o svarbiausioji, visas jas valdanti ātmā yra Paramātmā, Supersiela.
Така система усвідомлення Бога є величною наукою. Матеріалісти можуть лише розмірковувати про 24 складники матеріального творіння й аналізувати їх, тому що дуже мало знають про пурушу, Господа. А щодо трансценденталістів-імперсоналістів, то їх просто засліпило яскраве сяєво брахмаджйоті. Щоб побачити Абсолютну Істину в усій Її всеосяжній довершеності, необхідно вийти за межі 24-х матеріальних елементів і за межі сліпучого сяйва Брахмана. Ш́рı̄ Īш́опанішад вказує саме на необхідність цього, молячи Господа усунути сліпучий покрив, хіран̣майа-па̄тру. Доки залишатиметься ця запона і доки людина за цією сліпучою запоною не матиме змоги бачити Бога-Особу таким, який Він є насправді, — Абсолютна Істина залишатиметься недосяжною для неї.
Dievo pažinimo sistema, kuri čia dėstoma, iš tikrųjų yra didis mokslas. Materialistai mato ir gali analizuoti tik dvidešimt keturis materialiosios kūrinijos veiksnius, nes jie labai nedaug težino apie puruṣą, Viešpatį. Akinantis brahmajyoti švytėjimas transcendentalistus impersonalistus visiškai išmušė iš vėžių. Kas nori iki galo pažinti Absoliučiąją Tiesą, tas turi prasiskverbti pro dvidešimt keturių materijos pradmenų uždangą ir akinančio švytėjimo skraistę. Vienoje maldų „Śrī Īśopaniṣada“ kalba apie Viešpaties akinamos šviesos, hiraṇmaya-pātros, pašalinimą. Nepašalinus tos šviesos, negalima pamatyti tikrojo Dievo Asmens veido, t. y. iš tikrųjų pažinti Absoliučiąją Tiesą.
Парама̄тма̄, вияв Бога-Особи, є однією з трьох повновладних експансій, яких називають вішн̣у-таттвою. Вішн̣у-таттва всередині всесвіту відома як Кшı̄родакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, один із трьох головних богів, якими є Брахма̄, Вішн̣у і Ш́іва. Як Парама̄тма̄ Він проникає у все і перебуває в кожній індивідуальній живій істоті. Ґарбгодакаш́а̄йı̄ Вішн̣у — всезагальна Наддуша — присутній у всіх живих істотах. Поза цими двома Вішн̣у, існує Ка̄ран̣одакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, що лежить в причинному океані. Він є творець усіх всесвітів. Система йоґи вчить серйозного учня, як подолати 24 елементи матеріального космічного творіння й відтак досягти вішн̣у-таттви. Філософські емпіричні пошуки допомагають досягнути безособистісного брахмаджйоті, сліпучого сяєва трансцендентного тіла Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и. Про це йде мова в Бгаґавад-ґı̄ті (14.27), а також у Брахма-сам̇гіті (5.40):
Aukščiausiojo Dievo Asmens Paramātmos aspektas – tai viena iš trijų visiškų Jo ekspansijų, arba viṣṇu-tattvų, kurios dar žinomos kaip puruṣa-avatāros. Viena iš šių viṣṇu-tattvų, esanti mūsų visatos viduje, vadinasi Kṣīrodakaśāyī Viṣṇu. Tai Viṣṇu, kuris priklauso svarbiausiųjų dievybių triadai (Brahmā, Viṣṇu ir Śiva) ir kuris yra visa aprėpianti Paramātmā, glūdinti visų be išimties individualių gyvų esybių širdyse. Antroji šios visatos viṣṇu-tattva vadinasi Garbhodakaśāyī Viṣṇu. Tai – bendra visų gyvųjų esybių Supersiela. Viršesnis už šiuos du Viṣṇu yra Kāraṇodakaśāyī Viṣṇu, kuris guli Priežasčių Vandenyne. Jis – visų visatų kūrėjas. Yogos sistema moko rimtą pasekėją pakilti virš dvidešimt keturių materialiųjų kosminio pasaulio pradmenų ir savo akimis pamatyti viṣṇu-tattvas. Empirinė filosofija padeda patirti beasmenį brahmajyoti, akinantį transcendentinio Viešpaties Śrī Kṛṣṇos kūno švytėjimą. „Bhagavad-gītā“ (14.27) ir „Brahma-saṁhitā“ (5.40) patvirtina, kad brahmajyoti švytėjimą skleidžia Kṛṣṇa:
кот̣ішв аш́еша-васудга̄ді-вібгӯті-бгіннам
тад-брахма нішкалам анантам аш́еша-бгӯтам̇
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
koṭiṣv aśeṣa-vasudhādi vibhūti-bhinnam
tad brahma niṣkalam anantam aśeṣa-bhūtaṁ
govindam ādi-puruṣaṁ tam ahaṁ bhajāmi
«Є мільйони й мільярди всесвітів, і всі вони містять безліч планет, кожна з яких займає певне положення в космосі і має специфічну будову. Всі ці планети містяться в засторонку брахмаджйоті, в сліпучих особистісних променях Верховного Бога-Особи, якому я поклоняюсь».
Мантра Брахма-сам̇гіти відображає істинне розуміння Абсолютної Істини, а ш́руті-мантра Ш́рı̄ Īш́опанішад, яку ми розглядаємо зараз, підтверджує опис Брахма-сам̇гіти, вказуючи на спосіб Її усвідомлення. Проста молитва Ш́рı̄ Īш́опанішад, звернена до Господа, містить прохання усунути покрив брахмаджйоті, щоб можна було бачити Його справжнє обличчя.
Сяйво брахмаджьоті детально описане в декількох мантрах «Мундака-упанішад» (2.2.10-12):
„Milijonų milijonuose visatų yra nesuskaičiuojama daugybė planetų. Kiekviena jų turi savo vietą kosmose ir yra nepakartojama. Visos šios planetos yra susitelkusios atokiame brahmajyoti kamputyje. Brahmajyoti – tai ne kas kita, kaip Aukščiausiojo Dievo Asmens, kurį aš garbinu, spinduliai.“ Šita „Brahma-saṁhitos“ mantra liudija apie tai, kad jos autorius yra iš tiesų paniręs į Absoliučiąją Tiesą, ir jos žodžius patvirtina aptariamoji, penkioliktoji „Śrī Īśopaniṣados“ śruti-mantra. Ši „Īśopaniṣados“ mantra – tai nuoširdi malda Viešpačiui, kurioje prašoma pašalinti brahmajyoti, kad būtų galima pamatyti tikrąjį Viešpaties veidą. Brahmajyoti švytėjimas smulkiai aprašytas ir keliose „Muṇḍaka Upaniṣados“ mantrose (2.2.10–12):
віраджам̇ брахма нішкалам
тач чхубхрам̇ джйотіша̄м̇ джйотіс
тад йад а̄тма-відо відух̣
virajaṁ brahma niṣkalam
tac chubhraṁ jyotiṣāṁ jyotis
tad yad ātma-vido viduḥ
нема̄ відйуто бха̄нті куто ’йам агніх̣
там эва бха̄нтам ану бха̄ті сарвам̇
тасйа бха̄са̄ сарвам ідам̇ вібха̄ті
nemā vidyuto bhānti kuto ’yam agniḥ
tam eva bhāntam anu bhāti sarvaṁ
tasya bhāsā sarvam idaṁ vibhāti
паш́ча̄д брахма дакшінаташ́ чоттарен̣а
адхаш́ чордхвам̇ ча прашр̣там̇ брахмаі-
ведам̇ віш́вам ідам̇ варішт̣хам
paścād brahma dakṣiṇataś cottareṇa
adhaś cordhvaṁ ca prasṛtaṁ brahmai-
vedaṁ viśvam idaṁ variṣṭham
“In the spiritual realm, beyond the material covering, is the unlimited Brahman effulgence, which is free from material contamination. That effulgent white light is understood by transcendentalists to be the light of all lights. In that realm there is no need of sunshine, moonshine, fire or electricity for illumination. Indeed, whatever illumination appears in the material world is only a reflection of that supreme illumination. That Brahman is in front and in back, in the north, south, east and west, and also overhead and below. In other words, that supreme Brahman effulgence spreads throughout both the material and spiritual skies.”
„Bekraštėje dvasinėje karalystėje, anapus materijos kiauto, švyti materijos nepaliestas Brahmanas. Jo akinamai baltą šviesą transcendentalistai laiko visų šviesų šviesa. Dvasinėje karalystėje nereikalinga nei saulės šviesa, nei mėnesiena, nei ugnis ar elektra. Materialaus pasaulio šviesa tėra šios pirminės šviesos blausus atšvaitas. Brahmanas plyti priešakyje mūsų ir už mūsų nugaros, Jis šiaurėje, pietuose, rytuose ir vakaruose, viršum mūsų galvos ir po mūsų kojomis. Kitaip sakant, viršiausioji Brahmano šviesa pasklidusi visur, ir materialiame, ir dvasiniame danguje.“
Досконале знання передбачає розуміння того, що Кр̣шн̣а є коренем Брахмана, і в священних писаннях, таких, як Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, вичерпно викладено цю науку про Кр̣шн̣у. Автор Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам Ш́рı̄ла Вйа̄садева усвідомив і встановив, що Абсолютну Істину описують як Брахмана, Парама̄тму або Бгаґава̄на. Вйа̄садева ніде не вказує, що Абсолютна Істина є джівою, звичайною живою істотою. Не слід вважати живу істоту за всемогутню Абсолютну Істину. Якби це було так — не потрібно було б живій істоті молити Господа, щоб Він усунув Свій сліпучий покрив і дав їй змогу споглядати Своє істинне обличчя.
Iki galo pažinti tiesą – tai suvokti Kṛṣṇą, kaip Brahmano švytėjimo pirminį šaltinį. Išsamių mokslinių žinių apie Kṛṣṇą galime gauti iš „Śrīmad-Bhāgavatam“ bei kitų šventraščių. „Śrīmad- Bhāgavatam“ autorius Śrīla Vyāsadeva teigia, kad apie Aukščiausiąją Tiesą vienas kalba kaip apie Brahmaną, kitas – kaip apie Paramātmą, o trečias – kaip apie Bhagavāną, nelygu, kiek kas yra Ją pažinęs. Śrīla Vyāsadeva niekur neteigė, kad Aukščiausioji Tiesa yra jīva, paprasta gyvoji esybė. Gyvosios esybės negalima laikyti visagale Aukščiausiąja Tiesa. Jeigu ji būtų Aukščiausiasis, tai jai nereiktų prašyti Viešpaties, kad Jis praskleistų akinamą skraistę ir parodytų Savo tikrąjį pavidalą.
З усього сказаного слід зробити висновок: якщо немає знання про могутні духовні проявлення Верховної Істини, усвідомити можна лише безособистісний Брахман. Так само, коли людина усвідомлює лише матеріальні енерґії Господа, не знаючи зовсім або знаючи мало про Його духовну потенцію, вона осягає Парама̄тму. Отже, осягнення як Брахмана, так і Парама̄тми є неповним усвідомленням. Якщо ж індивід, у відповідь на молитву якого Господь милостиво скидає з Себе покрив хіран̣майена-па̄три, осягає Верховного Бога-Особу, Ш́рı̄ Кр̣шн̣у, з усіма Його потенціями, він тоді усвідомлює: ва̄судевах сарвам іті — Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, що відомий як Ва̄судева, є всім сущим — Брахманом, Парама̄тмою й Бгаґава̄ном. Він є корінь — Бгаґава̄н, а Брахман і Парама̄тма̄ є Його гілля.
Taigi galima daryti išvadą, kad žmogus, kuris neturi žinių apie Aukščiausiosios Tiesos galias, tegali būti pažinęs Brahmaną. Analogiškai, žmogus, suvokiantis materialias Viešpaties galias, bet neturintis žinių apie dvasines, arba turintis jų per mažai, yra pažinęs Paramātmą. Pažinus tiek Brahmaną, tiek Paramātmą, Aukščiausioji Tiesa teatsiskleidžia dalinai. Tačiau kai nukrinta hiraṇmaya-pātros skraistė ir žmogus pažįsta Aukščiausiąjį Dievo Asmenį Śrī Kṛṣṇą visoje Jo didybėje, jis suvokia, kad Viešpats Śrī Kṛṣṇa, žinomas Vāsudevos vardu, yra viskas: Brahmanas, Paramātmā ir Bhagavānas (vāsudevaḥ sarvam iti). Jis, Bhagavānas, – tai medžio šaknys, o Brahmanas ir Paramātmā – jo šakos.
В Бгаґавад-ґı̄ті зроблено порівняльний аналіз трьох класів трансценденталістів: тих, що поклоняються імперсональному Брахману — джн̃а̄ні, тих, що поклоняються вияву Господа у формі Парама̄тми — йоґів, і відданих Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и — бгакт. У Бгаґавад-ґı̄ті (6.46 – 47) сказано, що із всіх трансценденталістів найвищими є джн̃а̄ні, тобто ті, котрі розвивають ведичне знання. Вище від джн̃а̄ні, не кажучи вже про кармічних працівників, перебувають йоґи. Але з усіх йоґів той, хто самовіддано служить Господу — є найкращим.
Отже, філософ ліпший від працівника, містик перевершує філософа, а найвизначнішим з-поміж усіх містиків є той, хто постійно служить Господу. Саме до такої вищої досконалості і скеровує нас Ш́рı̄ Īш́опанішад.
„Bhagavad-gītoje“ (6.46–47) palyginami ir apibūdinami trys transcendentalistų tipai: beasmenio Brahmano garbintojai (jñāniai), Paramātmos garbintojai (yogai) ir atsidavę Viešpaties Śrī Kṛṣṇos pasekėjai (bhaktai). „Bhagavad-gītoje“ teigiama, kad studijuojantys Vedas jñāniai tobulesni už paprastus žmones, kurie dirba dėl naudos. Už jñānius tobulesni yogai, o iš visų yogų tobuliausias yra tas, kuris visas savo jėgas atiduoda tarnauti Viešpačiui. Apibendrinant galima teigti, kad filosofas yra tobulesnis už tą, kuris dirba dėl naudos, o mistikas tobulesnis už filosofą. O iš visų yogų mistikų tobuliausi yra tie, kurie praktikuoja bhakti-yogą ir nuolat tarnauja Viešpačiui. „Śrī Īśopaniṣada“ nukreipia mus siekti šio tobulumo.