Skip to main content

МАНТРА ЧОТИРНАДЦЯТА

Мантра четырнадцатая

Текст

Текст

самбгӯтім̇ ча віна̄ш́ам̇ ча
йас тад ведобгайам̇ саха
віна̄ш́ена мр̣тйум̇ тı̄ртва̄
самбгӯтйа̄мр̣там аш́нуте
самбхӯтим̇ ча вина̄ш́ам̇ ча
йас тад ведобхайам̐ саха
вина̄ш́ена мр̣тйум̇ тӣртва̄
самбхӯтйа̄мр̣там аш́нуте

Послівний переклад

Пословный перевод

самбгӯтім—вічний Бог-Особа, Його трансцендентне ім’я, форма, розваги, якості, Його невід’ємне оточення, розмаїття Його обителі й т. ін.; ча—і; віна̄ш́ам—тимчасове матеріальне проявлення, що включає в себе напівбогів, людей, тварин тощо, з їхніми оманливими, нетривкими іменами, славою тощо; ча—і; йах̣—якими вони є; тат—те; веда—знає; убгайам—обидва; саха—разом з; віна̄ш́ена—з усім, що має загинути; мр̣тйум—смерть; тı̄ртва̄—перевершуючи; самбгӯтйа̄—у вічному Божому царстві; амр̣там—безсмертя; аш́нуте—насолоджуються.

самбхӯтим — вечная Личность Бога, Его трансцендентное имя, форма, игры, качества и атрибуты, разнообразие в Его обители и т. д.; ча — и; вина̄ш́ам — временные материальные проявления полубогов, людей, животных и пр. с их ложными именами, славой и т. д.; ча — и; йах̣ — кто; тат — то; веда — знает; убхайам — оба; саха — вместе; вина̄ш́ена — со всем, что подвергается уничтожению; мр̣тйум — смерть; тӣртва̄ — превзойдя; самбхӯтйа̄ — в вечном царстве Бога; амр̣там — бессмертием; аш́нуте — наслаждается.

Переклад

Перевод

Слід знати Бога-Особу та Його трансцендентне ім’я, а також тимчасове матеріальне творіння з його недовговічними напівбогами, людьми та тваринами. Той, хто досконало знає все це, долає смерть і, покинувши ефемерне космічне творіння, насолоджується вічним життям, сповненим щастя і знання у вічнім царстві Бога.

Человек должен в совершенстве постичь Личность Бога Шри Кришну и Его трансцендентное имя, форму, качества и игры, так же как и временное материальное творение с его смертными полубогами, людьми и животными. Тот, кто постиг это, попирает смерть и поднимается над эфемерным космическим проявлением, чтобы в вечном царстве Бога наслаждаться вечной жизнью, исполненной блаженства и знания.

Коментар

Комментарий

Завдяки так званій «науково-технічній революції» людська цивілізація спромоглася створити космічні кораблі й поставити атомну енерґію собі на службу. Однак все це не допомогло звільнитись від народження, старості, хвороб та смерті. Кожного разу, коли якась розумна людина ставить питання про ці злигодні перед так званими «вченими», останні дуже спритно уникають відповіді, посилаючись на те, що матеріалістична наука постійно розвивається і згодом допоможе людині стати безсмертною й вічно молодою. Подібні відповіді свідчать про те, що насправді вчені зовсім не розуміють законів матеріальної природи, в якій речовина підвладна строгим законам і мусить проходити в своєму розвиткові шість фаз: народження, ріст, зрілість, відтворення потомства, псування і, зрештою, смерть. Все, що лише є в матеріальній природі, не може уникнути цих шести законів зміни, і тому ніхто — ні напівбог, ні людина, тварина чи дерево — не зможе залишатись навіки в матеріальному світі.

КОММЕНТАРИЙ: Благодаря так называемому научному прогрессу человеческая цивилизация создала множество материальных вещей, включая космические корабли и атомную энергию. Но она не смогла избавить человека от необходимости умирать, снова рождаться, стареть и страдать от болезней. Всякий раз, когда разумный человек спрашивает об этих проблемах так называемых ученых, они со свойственной им изворотливостью заявляют в ответ, что материалистическая наука не стоит на месте и в будущем сможет сделать человека бессмертным, вечно юным и неподверженным болезням. Подобные ответы доказывают элементарное непонимание учеными фундаментальных законов материальной природы. В материальной природе все подчиняется строгим законам материи и обязано пройти через шесть стадий существования: рождение, рост, сохранение, производство потомства, увядание и, наконец, смерть. Никто из тех, кто так или иначе связан с материальной природой, не может обойти эти шесть законов бытия. Поэтому никто — ни полубог, ни человек, ни животное, ни растение — не может жить в материальном мире вечно.

Тривалість життя живої істоти залежить від типу тіла, в якому вона пробуває. Господь Брахма̄, головна жива істота матеріального всесвіту, може прожити мільйони років, тимчасом як крихітний мікроб живе лише кілька годин. Але річ не в цьому. В матеріальному світі ніхто не може жити вічно. Все народжується або твориться за певних умов, залишається деякий час, і, якщо це жива істота, росте, народжує собі подібних, поступово виснажується і згодом зникає. Згідно з цими законами навіть мільйони й мільйони Брахм у різних всесвітах (кожний з котрих більше попереднього) приречені вмерти не сьогодні, так завтра. Тому весь цей матеріальний всесвіт і називають Мр̣тйалокою — місцем смерті.

Продолжительность жизни у разных видов живых существ может быть разной. Господь Брахма, главенствующее живое существо в этой материальной вселенной, живет много миллионов лет, тогда как крошечный микроб — всего несколько часов. Но никто в материальном мире не может жить вечно. Здесь все рождается или создается в определенных условиях, существует в течение какого-то времени, и если это живое существо, то оно растет, производит на свет себе подобных, постепенно стареет и в конце концов умирает. В соответствии с этими законами, даже Брахмы (которых миллионы в разных вселенных) рано или поздно должны будут умереть. Поэтому вся материальная вселенная называется Мартьялокой — обителью смерти.

Матеріалістичні вчені і політичні діячі, які нічого не знають про безсмертну духовну природу, намагаються увічнити існування в цьому світі. Це є наслідком їхньої необізнаності у ведичній літературі, яка містить довершене знання зрілого трансцендентного досвіду. На жаль, сучасні люди не схильні набувати знання із Вед, Пура̄н̣ та інших священних писань.

Ученые-материалисты и политики стараются изгнать из вселенной смерть, потому что не знают о бессмертии духовной природы. Причина этого в том, что они не знакомы с ведической литературой, которая исполнена мудрости зрелого трансцендентного опыта. Но, к сожалению, современные люди не хотят получать знания, содержащиеся в Ведах, Пуранах и других священных писаниях.

З Вішн̣у Пура̄н̣и (6.7.61) ми довідуємось:

Из «Вишну-пураны» (6.7.61) мы узнаем следующее:

вішн̣у-ш́актіх̣ пара̄ прокта̄
кшетраджн̃а̄кхйа̄ татха̄ пара̄
авідйа̄-карма-сам̇джн̃а̄нйа̄
тр̣тійа̄ ш́актір ішйате
вишн̣у-ш́актих̣ пара̄ прокта̄
кшетраджн̃а̄кхйа̄ татха̄ пара̄
авидйа̄-карма-сам̇джн̃а̄нйа̄
тр̣тӣйа̄ ш́актир ишйате

Господь Вішн̣у, Бог-Особа, володіє різними енерґіями, які відомі як пара̄ — вища енерґія і апара̄, або авідйа̄ — нижча енерґія. Матеріальну енерґію, в тенетах якої ми зараз перебуваємо, називають авідйею, тобто нижчою енерґією. Завдяки цій енерґії стає можливим творення матеріального світу. Але існує й інша, вища енерґія, називана пара̄-ш́акті. Ця вища енерґія зовсім відмінна од нижчої матеріальної енерґії — вона складає вічне, безсмертне Господнє творіння (Б.-ґ. 8.20).

Личность Бога, Господь Вишну, обладает различными энергиями, которые называются пара̄ (высшая) и апара̄ (низшая). Живые существа относятся к высшей энергии. Материальная энергия, под властью которой мы сейчас находимся, является низшей энергией. Эта энергия, которая окутывает живые существа покровом невежества (авидьи) и побуждает их заниматься кармической деятельностью, создает материальный мир. Но есть и другая форма высшей энергии Господа, которая отличается и от материальной энергии, и от живых существ. Из этой высшей энергии создана вечная, неразрушимая обитель Господа, что подтверждается в «Бхагавад-гите» (8.20):

парас тасма̄т ту бха̄во ’нйо
’вйакто ’вйакта̄т сана̄танах̣
йах̣ са сарвешу бхӯтешу
наш́йатсу на вінаш́йаті
парас тасма̄т ту бха̄во ’нйо
’вйакто ’вйакта̄т сана̄танах̣
йах̣ са сарвешу бхӯтешу
наш́йатсу на винаш́йати

Усі матеріальні планети, вищі, нижчі й проміжні, включно із Сонцем, Місяцем та Венерою, розсіяні по усьому всесвіті. Ці планети існують лише впродовж життя Брахми. Деякі з нижчих планет, проте, знищуються наприкінці кожного дня Брахми і творяться знову з приходом нового дня. На вищих планетах відлік часу зовсім відмінний од нашого. На багатьох з них наш земний рік дорівнює лише одній добі. Чотири земних епохи — Сатйа, Трета̄, Два̄пара і Калі — по шкалі часу вищих планет тривають лише 12 000 років. Такий же проміжок часу, збільшений у тисячу разів, складає день Брахми і стільки ж триває його ніч. Ці дні й ночі утворюють місяці й роки на планеті Брахми, і Брахма̄ живе сто таких років. Наприкінці життя Брахми всесвітнє проявлення знищується.

Все материальные планеты — низшие, средние и высшие, включая Солнце, Луну и Венеру, — рассеяны по вселенной. Они существуют только в течение жизни Брахмы. Более того, некоторые низшие планеты уничтожаются в конце каждого дня Брахмы, а на заре следующего дня Брахма создает их вновь. На высших планетах время исчисляется иначе, чем на Земле. Одни сутки на многих высших планетах равняются земному году. Период из четырех земных эпох (Сатьи, Треты, Двапары и Кали) равен примерно двенадцати тысячам лет по временной шкале высших планет. Этот период времени, умноженный на тысячу, составляет один день Брахмы, и столько же длится его ночь. Такие дни и ночи складываются в месяцы и годы. Брахма живет сто таких лет, и в конце его жизни вся проявленная вселенная уничтожается.

У ніч Брахми живі істоти, ті, що мешкають на Сонці і Місяці, разом із тими, що заселяють планетну систему Мр̣тйалока, до якої належить наша Земля й чимало інших планет, розташованих нижче від неї, розчиняються у водах спустошення. В цей час всі живі істоти, всі види життя стають непроявленими, хоча як духовні душі вони продовжують існувати. Такий непроявлений стан називають авйактою. Коли ж наприкінці життя Брахми всесвіт повністю знищується під час загального спустошення, авйакта настає знову. Однак поза двома непроявленими станами існує духовна атмосфера або природа. Ця атмосфера сповнена безліччю духовних планет, і ці планети вічносущі — їх не заторкують катаклізми матеріального всесвіту.

Космічне проявлення, яким правлять численні різні Брахми, є виявом лише одної четвертої частини енерґії Господа і цю енерґію називають нижчою. Поза сферою повноважень Брахм перебуває духовна природа трі-пада-вібгӯті, яка становить три чверті Господньої енерґії і ця енерґія є пара̄-пракр̣ті — вищою.

Когда наступает ночь Брахмы, обитатели высших планет, к которым относятся Солнце и Луна, и живые существа, населяющие планетную систему Мартьялока (Землю), а также низшие планеты вселенной, погружаются в воды потопа. В течение этого времени ни одно живое существо, ни одна форма жизни не находится в проявленном состоянии, хотя их духовное существование продолжается. Это непроявленное состояние бытия именуется авьяктой. В конце жизни Брахмы, когда гибнет вся вселенная, также наступает период авьякты. Однако помимо этих двух непроявленных состояний бытия существует иная непроявленная природа — духовная атмосфера, или духовное небо, со множеством планет, которые существуют вечно и не прекращают своего существования, даже когда в конце жизни Брахмы все планеты внутри этой материальной вселенной уничтожаются. Материальный мир состоит из множества материальных вселенных, каждой из которых управляет свой Брахма. Все космическое мироздание, находящееся в ведении различных Брахм, составляет только одну четверть энергии Господа (экапад-вибхути), и эта энергия называется низшей. Духовная природа, неподвластная Брахме, называется трипад-вибхути (она составляет три четверти энергии Господа). Это — высшая энергия, пара-пракрити.

Вища Верховна Особа, що мешкає і править в духовному світі — Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а. Як стверджується в Бгаґавад-ґı̄ті (8.22), наблизитись до Нього можна лише шляхом чистого неподільного відданого служіння, але ніяк не за допомогою методів джн̃а̄ни (філософії), йоґи (містицизму), або, ще менше, карми (діяльності задля плодів її). Кармі, тобто ті, кого цікавлять плоди діяльності, зможуть піднятися до планет Сварґалоки, до складу якої входять Сонце й Місяць. Джн̃а̄ні та йоґи можуть досягти ще вищих планет, навіть Брахмалоки і, якщо завдяки відданому служінню вони набудуть відповідних якостей, їх буде допущено в духовний світ — або в сяйну космічну атмосферу духовного неба (Брахман), або на планети Ваікун̣т̣ги — залежно від їхньої кваліфікації. Але, безсумнівно, ніхто не зможе досягти планет Ваікун̣т̣г, не маючи досвіду відданого служіння.

Абсолютным повелителем духовной природы является Господь Шри Кришна. Как сказано в «Бхагавад-гите» (8.22), к Нему можно приблизиться только с помощью беспримесного преданного служения, никакой другой метод — ни гьяна (философия), ни йога (мистицизм), ни карма (деятельность ради наслаждения ее плодами) — для этого не подходит. Карми, то есть те, кто трудится только ради плодов своего труда, могут попасть на планеты Сваргалоки, в число которых входят Солнце и Луна. Гьяни и йоги могут достичь еще более высоких планет, таких, как Махарлока, Таполока и Брахмалока, а если с помощью преданного служения они развивают в себе еще более возвышенные качества, то получают возможность войти в духовный мир, в сияющую космическую атмосферу духовного неба (Брахман) или на планеты Вайкунтхи, в зависимости от уровня своего духовного развития. Однако несомненно, что тот, у кого нет опыта преданного служения, не сможет попасть на духовные планеты Вайкунтхи.

На матеріальних планетах кожен, від Брахми до мурашки, намагається панувати над матеріальною природою,— такою є матеріальна хвороба. Доки така хвороба триває, жива істота змушена зазнавати безперервної зміни тіл. Незалежно від того, яке тіло приймає жива істота — людини, напівбога або тварини — вона, врешті-решт, буде змушена терпіти непроявлений стан під час двох спустошень — спустошення, яким супроводжується ніч Брахми і загального спустошення по смерті Брахми. І якщо ми хочемо покласти край повторюваним народженням і смерті, а також хворобам і старості, що супроводжують їх, ми повинні докладати зусиль, щоб досягнути духовних планет, на кожній з яких панує Господь Кр̣шн̣а у формі Своїх повновладних експансій.

На материальных планетах каждый, начиная с Брахмы и кончая муравьем, стремится господствовать над материальной природой. Это называется материальной болезнью. До тех пор пока живое существо не излечится от этой болезни, оно будет вынуждено вновь и вновь менять тела, принимая форму то человека, то полубога, то животного. Но, какое бы тело оно ни получило, в конце концов ему придется перейти в непроявленное состояние, в котором находятся живые существа во время уничтожения вселенной двух типов — в течение ночи Брахмы и в конце жизни Брахмы. Если же мы хотим вырваться из этого круговорота рождений и смертей и избавиться от сопутствующих ему старости и болезней, то должны попытаться попасть на духовные планеты, где можно жить вечно, общаясь с Господом Кришной или Его полными экспансиями, Его формами Нараяны. Господь Кришна и Его полные экспансии царят на каждой из бесчисленных духовных планет, и этот факт подтверждают шрути-мантры: эко ваш́ӣ сарва-га̄х̣ кр̣шн̣а ӣдйах̣ / эко ’пи сан бахудха̄ йо ’вабха̄ти (Гопала-тапани-упанишад, 1.3.21).

Ніхто не може підкорити собі Кр̣шн̣у. Обумовлені душі — це ті, хто намагається запанувати над матеріальною природою, але замість цього підпадає під владу її суворих законів і страждає від повторюваних народжень і смерті. Господь приходить сюди, щоб відновити засади релігії, основою якої є почуття відданості Йому. Такою є остання настанова Господа в Бгаґавад-ґı̄ті (18.66), але безсоромні люди на свій лад тлумачать це найважливіше напучення й різними способами зводять людські маси на манівці. Люди вважають за краще відкривати лікарні, ніж за допомогою відданого служіння готувати себе до життя в духовному царстві. Їх навчено цікавитися лише працею, яка дає тимчасове полегшення, але ніколи не принесе живій істоті реального щастя. Вони засновують різноманітні суспільні й державні установи й заклади, щоб стримати руйнівну силу природи, але вони не знають, як приборкати цю нездоланну силу.

Багатьох людей рекламують як великих знавців Бгаґавад-ґı̄ти, попри те, що вони прогледіли метод, який представлений у ній, і хоча вони не розуміють послання Ґı̄ти, завдяки якому можна умиротворити матеріальну природу. Як з’ясовано в Бгаґавад-ґı̄ті (7.14), могутню природу можна приборкати лише пробудивши в собі свідомість Бога.

Никто не может подчинить своей власти Кришну, поэтому обусловленные души пытаются подчинить своей власти материальную природу, но в результате сами попадают под власть ее законов, которые обрекают их на муки повторяющихся рождений и смертей. Господь приходит в этот мир, чтобы восстановить принципы религии, главным из которых является воспитание в человеке покорности Его воле. Таково заключительное наставление Господа в «Бхагавад-гите» (18.66): сарва-дхарма̄н паритйаджйа ма̄м экам̇ ш́аран̣ам̇ враджа — «Оставь все другие пути и просто предайся Мне». К несчастью, глупые люди перетолковали это самое важное указание на свой лад и разными способами вводят людей в заблуждение. Людям говорят, что они должны открывать больницы, а не стремиться получить знания, необходимые для того, чтобы с помощью любовного служения Богу попасть в духовное царство. Их учат интересоваться только деятельностью, приносящей временное облегчение, которая никогда не принесет живому существу настоящего счастья. Они учреждают всевозможные общественные и полуофициальные организации, надеясь обуздать разрушительные силы природы, но не знают, каким образом умиротворить неодолимую природу. Многие люди слывут великими знатоками «Бхагавад-гиты», но эти «знатоки» не увидели рекомендованного в «Гите» метода, с помощью которого можно умиротворить материальную природу. В «Бхагавад-гите» (7.14) прямо сказано, что единственный способ умиротворить могущественную природу — это пробудить в себе сознание Бога.

У даній мантрі Ш́рı̄ Īш́опанішад вчить нас, що треба досконало знати як віна̄ш́а — тимчасове матеріальне проявлення, так і самбгӯті — Бога-Особу. Знаючи лише недовговічне матеріальне проявлення, не можна нічого врятувати, бо згідно з законами природи щомиті відбувається розпад і розклад. Людина не може врятуватись від розпаду — відкриттям лікарен справі не зарадиш. Врятувати нас може лише досконале знання про вічне, сповнене щастя й цілковитого знання життя. І вся ведична система освіти призначена навчити людей мистецтва досягнення вічного життя. Людей часто зводять з пуття тимчасові матеріальні принади, однак, служіння об’єктам чуттів, яке засноване на прагненні почуттєвого задоволення, не тільки вводить в оману, але й сприяє занепаду.

В этой мантре «Шри Ишопанишад» говорится, что каждый должен одновременно знать и самбхути (Личность Бога), и винашу (временное материальное проявление). Зная только временное материальное проявление, никто не сможет спастись, так как живые существа в этом мире на каждом шагу подстерегает гибель (аханй ахани бхӯта̄ни гаччхантӣха йама̄лайам). Строительство больниц тоже никого не защитит от разрушительных сил природы. Спастись может только тот, кто обладает совершенным знанием о вечной жизни, исполненной блаженства и знания. Вся ведическая культура направлена на то, чтобы обучить людей искусству обретения вечной жизни. Людей часто прельщает эфемерная привлекательность вещей, обещающих им чувственные наслаждения. Но служение этим вещам уводит людей с истинного пути и способствует их деградации.

Тому ми й повинні врятувати своїх ближніх від недолі. Істина перебуває поза категоріями приємного чи неприємного, і якщо ми хочемо врятуватись від повторюваних народження і смерті, нам слід приєднатися до відданого служіння Господеві. Тут не може бути ніяких компромісів, бо ця потреба нагальна.

Поэтому мы должны спастись сами и указать своим ближним путь, ведущий к спасению. Истина не может нравиться или не нравиться. Она просто существует. Если мы хотим вырваться из круговорота рождений и смертей, то должны заняться преданным служением Господу. Это не тот случай, когда может идти речь о компромиссах, ибо это вопрос жизненной необходимости.