Skip to main content

МАНТРА ЧОТИРНАДЦЯТА

Neljateistkümnes Mantra

Текст

Tekst

самбгӯтім̇ ча віна̄ш́ам̇ ча
йас тад ведобгайам̇ саха
віна̄ш́ена мр̣тйум̇ тı̄ртва̄
самбгӯтйа̄мр̣там аш́нуте
sambhūtiṁ ca vināśaṁ ca
yas tad vedobhayaḿ saha
vināśena mṛtyuṁ tīrtvā
sambhūtyāmṛtam aśnute

Послівний переклад

Synonyms

самбгӯтім—вічний Бог-Особа, Його трансцендентне ім’я, форма, розваги, якості, Його невід’ємне оточення, розмаїття Його обителі й т. ін.; ча—і; віна̄ш́ам—тимчасове матеріальне проявлення, що включає в себе напівбогів, людей, тварин тощо, з їхніми оманливими, нетривкими іменами, славою тощо; ча—і; йах̣—якими вони є; тат—те; веда—знає; убгайам—обидва; саха—разом з; віна̄ш́ена—з усім, що має загинути; мр̣тйум—смерть; тı̄ртва̄—перевершуючи; самбгӯтйа̄—у вічному Божому царстві; амр̣там—безсмертя; аш́нуте—насолоджуються.

sambhūtim — igavene Jumala Isiksus, Tema transtsendentaalne nimi, kuju, omadused, ajaviited ja asupaik; ca — ja; vināśam — pooljumalate materiaalne avaldus, inimesed, loomad, jne, koos nende valelike nimedega ja uhkusega; ca — samuti; yaḥ — see, kes; tat — see; veda — teab; ubhayam — mõlemat; saha — koos; vināśena — kõigega, mis on hukule määratud; mṛtyum — surm; tīrtvā — ületab; sambhūtyā — Jumala igavene kuningriik; amṛtam — surematus; aśnute — naudib.

Переклад

Translation

Слід знати Бога-Особу та Його трансцендентне ім’я, а також тимчасове матеріальне творіння з його недовговічними напівбогами, людьми та тваринами. Той, хто досконало знає все це, долає смерть і, покинувши ефемерне космічне творіння, насолоджується вічним життям, сповненим щастя і знання у вічнім царстві Бога.

Inimene peaks teadma täiuslikult Jumala Kõrgemat Isiksust ja Tema transtsendentaalset nime, nagu ka seda ajutist materiaalset teost tema surelike pooljumalatega, inimestega ja loomadega. Saavutades need teadmised ületab inimene surma ja efemeerse kosmilise avalduse ning naudib igaveses Jumala kuningriigis igavest elu, täis õndsust ja teadmisi.

Коментар

Purport

Завдяки так званій «науково-технічній революції» людська цивілізація спромоглася створити космічні кораблі й поставити атомну енерґію собі на службу. Однак все це не допомогло звільнитись від народження, старості, хвороб та смерті. Кожного разу, коли якась розумна людина ставить питання про ці злигодні перед так званими «вченими», останні дуже спритно уникають відповіді, посилаючись на те, що матеріалістична наука постійно розвивається і згодом допоможе людині стати безсмертною й вічно молодою. Подібні відповіді свідчать про те, що насправді вчені зовсім не розуміють законів матеріальної природи, в якій речовина підвладна строгим законам і мусить проходити в своєму розвиткові шість фаз: народження, ріст, зрілість, відтворення потомства, псування і, зрештою, смерть. Все, що лише є в матеріальній природі, не може уникнути цих шести законів зміни, і тому ніхто — ні напівбог, ні людина, тварина чи дерево — не зможе залишатись навіки в матеріальному світі.

Tsivilisatsioon on oma nn. teadmiste arenguga loonud palju materiaalseid asju, kaasa arvatud kosmoselaevad ja aatomienergia. Kuid ta pole suutnud luua situatsiooni, milles inimene ei peaks surema, uuesti sündima, vananema või kannatama haiguste all. Kui intelligentne inimene tõstab need küsimused mõne teadlase ees, siis väidab too väga targalt, et materiaalse teaduse progress jätkub ning lõpuks on võimalik muuta inimene eatuks ja surematuks. Materialistidest teadlaste sellised vastused tõestavad nende materiaalse looduse täielikku mittetundmist. Materiaalses looduses allub kõik mateeria karmidele seadustele ning peab läbi tegema tema eksistentsi kuus etappi: sünd, kasvamine, elu kestvus, muundumine, allakäik ning lõpuks surm. Kõik, mis puutub kokku materiaalse loodusega, peab alluma neile kuuele astmele ning seetõttu ei saa keegi, ei inimene, puu, pooljumal ega loom jääda sellesse maailma igavesti elama.

Тривалість життя живої істоти залежить від типу тіла, в якому вона пробуває. Господь Брахма̄, головна жива істота матеріального всесвіту, може прожити мільйони років, тимчасом як крихітний мікроб живе лише кілька годин. Але річ не в цьому. В матеріальному світі ніхто не може жити вічно. Все народжується або твориться за певних умов, залишається деякий час, і, якщо це жива істота, росте, народжує собі подібних, поступово виснажується і згодом зникає. Згідно з цими законами навіть мільйони й мільйони Брахм у різних всесвітах (кожний з котрих більше попереднього) приречені вмерти не сьогодні, так завтра. Тому весь цей матеріальний всесвіт і називають Мр̣тйалокою — місцем смерті.

Erinevate liikide elu pikkus võib olla erinev. Jumal Brahmā, selle materiaalse maailma tähtsaim elusolend võib elada miljoneid ja miljoneid aastaid, samal ajal kui mõni väike pisik elab vaid mõne tunni, kuid sellel ei ole tähtsust. Mitte keegi selles materiaalses maailmas ei saa elada igavesti. Asjad sünnivad või neid luuakse teatud tingimustes, nad jäävad mõneks ajaks püsima ning kui neis on elu, siis nad kasvavad, loovad põlvkondi, vähenevad siis pikapeale ning lõpuks nad hävitatakse. Selle seaduse järgi peavad, kui mitte täna siis homme surema isegi Brahmād (erinevates universumites on miljoneid Brahmāsi, kusjuures iga järgnev on eelmisest suurem). Seetõttu nimetatakse kogu materiaalset maailma Mṛtyulokaks, surma asupaigaks.

Матеріалістичні вчені і політичні діячі, які нічого не знають про безсмертну духовну природу, намагаються увічнити існування в цьому світі. Це є наслідком їхньої необізнаності у ведичній літературі, яка містить довершене знання зрілого трансцендентного досвіду. На жаль, сучасні люди не схильні набувати знання із Вед, Пура̄н̣ та інших священних писань.

Materiaalsed teadlased ja poliitikud püüavad seda kohta muuta surematuks, kuna nad ei tea midagi surematust vaimsest loodusest, sest nad ei tunne Vedalikku kirjandust. Vedalik kirjandus on tulvil tarkust, mis on küpseks saanud kogemuse läbi. Kuid kaasaegsetel inimestel on vastumeelne omandada Vedadest teadmisi.

З Вішн̣у Пура̄н̣и (6.7.61) ми довідуємось:

вішн̣у-ш́актіх̣ пара̄ прокта̄
кшетраджн̃а̄кхйа̄ татха̄ пара̄
авідйа̄-карма-сам̇джн̃а̄нйа̄
тр̣тійа̄ ш́актір ішйате

Господь Вішн̣у, Бог-Особа, володіє різними енерґіями, які відомі як пара̄ — вища енерґія і апара̄, або авідйа̄ — нижча енерґія. Матеріальну енерґію, в тенетах якої ми зараз перебуваємо, називають авідйею, тобто нижчою енерґією. Завдяки цій енерґії стає можливим творення матеріального світу. Але існує й інша, вища енерґія, називана пара̄-ш́акті. Ця вища енерґія зовсім відмінна од нижчої матеріальної енерґії — вона складає вічне, безсмертне Господнє творіння (Б.-ґ. 8.20).

"Viṣṇu Purāṇast" (6.7.61) teame me, et Jumal Viṣṇul, Jumal Isiksusel, on erinevaid energiaid, mida tuntakse parā-ülema ja aparā-alama energiana. Materiaalne energia, milles me praegu asetseme, on avidyā- alam energia ning tänu sellele energiale on võimalik materiaalne loomine. Kuid on olemas teine, kõrgem energia, mida nimetatakse parā śaktiks, kus kõik erineb sellest alamast materiaalsest loodusest. Too loodus on igavene ehk Jumala surematu looming (Bg 8.20).

парас тасма̄т ту бха̄во ’нйо
’вйакто ’вйакта̄т сана̄танах̣
йах̣ са сарвешу бхӯтешу
наш́йатсу на вінаш́йаті

Усі матеріальні планети, вищі, нижчі й проміжні, включно із Сонцем, Місяцем та Венерою, розсіяні по усьому всесвіті. Ці планети існують лише впродовж життя Брахми. Деякі з нижчих планет, проте, знищуються наприкінці кожного дня Брахми і творяться знову з приходом нового дня. На вищих планетах відлік часу зовсім відмінний од нашого. На багатьох з них наш земний рік дорівнює лише одній добі. Чотири земних епохи — Сатйа, Трета̄, Два̄пара і Калі — по шкалі часу вищих планет тривають лише 12 000 років. Такий же проміжок часу, збільшений у тисячу разів, складає день Брахми і стільки ж триває його ніч. Ці дні й ночі утворюють місяці й роки на планеті Брахми, і Брахма̄ живе сто таких років. Наприкінці життя Брахми всесвітнє проявлення знищується.

Kõik materiaalsed planeedid (kõrgemalseisvad, alumised ja vahepealsed), sealhulgas ka Päike ja Kuu ja Veenus on universumis laiali puistatud. Need planeedid eksisteerivad vaid Brahmā eluajal. Mõned planeedid kaotatakse Brahmā päeva lõpus ning luuakse Brahmā järgmise päeva jooksul uuesti. Ülemistel planeetidel kehtib meist erinev ajaaarvestus. Paljudel ülemistel planeetidel võrdub üks meie aasta nende kahekümne nelja tunniga. Maa neli ajastut (Satya, Tretā, Dvāpara ja Kali) kestavad ülemistel planeetidel kakskümmend kaks tuhat aastat ja viis kuud. Kui sellist ajapikkust korrutada tuhandega, siis saame Brahmā ühe päeva pikkuse. Brahmā öö on tema päevaga ühepikkune. Kui sellised päevad ja ööd panna kokku kuudeks ja aastateks siis Brahmā eluea pikkus on sada sellist aastat, tema elu lõpus hukkub ka universum.

У ніч Брахми живі істоти, ті, що мешкають на Сонці і Місяці, разом із тими, що заселяють планетну систему Мр̣тйалока, до якої належить наша Земля й чимало інших планет, розташованих нижче від неї, розчиняються у водах спустошення. В цей час всі живі істоти, всі види життя стають непроявленими, хоча як духовні душі вони продовжують існувати. Такий непроявлений стан називають авйактою. Коли ж наприкінці життя Брахми всесвіт повністю знищується під час загального спустошення, авйакта настає знову. Однак поза двома непроявленими станами існує духовна атмосфера або природа. Ця атмосфера сповнена безліччю духовних планет, і ці планети вічносущі — їх не заторкують катаклізми матеріального всесвіту.

Космічне проявлення, яким правлять численні різні Брахми, є виявом лише одної четвертої частини енерґії Господа і цю енерґію називають нижчою. Поза сферою повноважень Брахм перебуває духовна природа трі-пада-вібгӯті, яка становить три чверті Господньої енерґії і ця енерґія є пара̄-пракр̣ті — вищою.

Elusolendid, kes elutsevad Päikesel ja Kuul ning samuti need, kes asuvad Martyaloka süsteemis, mille hulka kuulub ka Maa ja paljud planeedid, mis asuvad Maast allpool, ujutatakse Brahmā öö ajal üle. Sel ajal eluavaldused puuduvad, ehkki nende eksisteerimine jätkub vaimselt. Sellist mitteavaldumise staadiumit nimetatakse avyaktaks. Sama avyakta staadium tuleb Brahmā elu lõpul, kui hävineb kogu universum. Peale nende mitteavaldumiste staadiumite on olemas veel teine, vaimne atmosfäär ehk loodus, milles on tohutu arv vaimseid planeete, mis eksisteerivad igavesti, ka siis kui selle materiaalse universumi planeedid on hävinud. Kosmiline avaldus erinevate Brahmāde jurisdiktsioonides on Jumala energia ühe neljandiku osa näitamine ning seda energiat nimetatakse alamaks. Väljaspool Brahma võimu olevat vaimset loodust nimetatakse tri-pād-vibhūtiks, Jumala energia kolmeks neljandikuks ja see on kõrgem energia, ehk parā prakṛti.

Вища Верховна Особа, що мешкає і править в духовному світі — Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а. Як стверджується в Бгаґавад-ґı̄ті (8.22), наблизитись до Нього можна лише шляхом чистого неподільного відданого служіння, але ніяк не за допомогою методів джн̃а̄ни (філософії), йоґи (містицизму), або, ще менше, карми (діяльності задля плодів її). Кармі, тобто ті, кого цікавлять плоди діяльності, зможуть піднятися до планет Сварґалоки, до складу якої входять Сонце й Місяць. Джн̃а̄ні та йоґи можуть досягти ще вищих планет, навіть Брахмалоки і, якщо завдяки відданому служінню вони набудуть відповідних якостей, їх буде допущено в духовний світ — або в сяйну космічну атмосферу духовного неба (Брахман), або на планети Ваікун̣т̣ги — залежно від їхньої кваліфікації. Але, безсумнівно, ніхто не зможе досягти планет Ваікун̣т̣г, не маючи досвіду відданого служіння.

Valitsev Kõrgem Isik vaimses looduses on Jumal Śrī Kṛṣṇa. Temani võib jõuda vaid tingimusteta pühendunud teenimisega ja ei millegi muuga. Selles ei aita jñāna (filosoofia) protsess ega yoga (müstitsism) ning veel vähem toob tulemusi karma (viljakandev töö). Karmīd, ehk viljakad töötajad, võivad end viia ülesse Svargaloka planeetideni, kaasa arvatud Päikese ja Kuuni. Jñānīnid ning yogaga tegelejad võivad jõuda veelgi kõrgemale, näiteks Brahmalokani; ning, kui nad muutuvad pühendunud teenimise läbi veelgi võimekamateks, siis lastakse neil siseneda vaimsesse loodusesse, kas siis vaimse taeva valgustatud kosmilisse sfääri (Brahman) või nende omadustele vastavatele planeetidele. Kõigest hoolimata on aga kindel, et ilma väljaõppeta pühendunud teenimiseks ei saa keegi jõuda vaimsetele planeetidele, mida nimetatakse Vaikuṇṭhadeks.

На матеріальних планетах кожен, від Брахми до мурашки, намагається панувати над матеріальною природою,— такою є матеріальна хвороба. Доки така хвороба триває, жива істота змушена зазнавати безперервної зміни тіл. Незалежно від того, яке тіло приймає жива істота — людини, напівбога або тварини — вона, врешті-решт, буде змушена терпіти непроявлений стан під час двох спустошень — спустошення, яким супроводжується ніч Брахми і загального спустошення по смерті Брахми. І якщо ми хочемо покласти край повторюваним народженням і смерті, а також хворобам і старості, що супроводжують їх, ми повинні докладати зусиль, щоб досягнути духовних планет, на кожній з яких панує Господь Кр̣шн̣а у формі Своїх повновладних експансій.

Materiaalsetel planeetidel püüavad kõik alates Brahmāst kuni sipelgani peremehetseda materiaalse looduse üle. Seda nimetatakse materiaalseks haiguseks. Seni kuni kestab see materiaalne haigus, tuleb elusolendil kas pooljumala, inimese, või looma kujul jätkata kehade vahetamise protsessi ning kannatada lõpuks välja mitteavaldumise tingimused kaht liiki katastroofide ajal: Brahmā öö ajal ja Brahmā elu lõpus. Kui me tahame lõpetada korduva sünni ja surma protsessi ning sellega kaasneva vanaduse ja haigused, siis peame me püüdma jõuda vaimsetele planeetidele, kus kõigil ja igal neist on valitsevaks Kujuks Jumal Kṛṣṇa Tema täieliku pikenduse abil.

Ніхто не може підкорити собі Кр̣шн̣у. Обумовлені душі — це ті, хто намагається запанувати над матеріальною природою, але замість цього підпадає під владу її суворих законів і страждає від повторюваних народжень і смерті. Господь приходить сюди, щоб відновити засади релігії, основою якої є почуття відданості Йому. Такою є остання настанова Господа в Бгаґавад-ґı̄ті (18.66), але безсоромні люди на свій лад тлумачать це найважливіше напучення й різними способами зводять людські маси на манівці. Люди вважають за краще відкривати лікарні, ніж за допомогою відданого служіння готувати себе до життя в духовному царстві. Їх навчено цікавитися лише працею, яка дає тимчасове полегшення, але ніколи не принесе живій істоті реального щастя. Вони засновують різноманітні суспільні й державні установи й заклади, щоб стримати руйнівну силу природи, але вони не знають, як приборкати цю нездоланну силу.

Багатьох людей рекламують як великих знавців Бгаґавад-ґı̄ти, попри те, що вони прогледіли метод, який представлений у ній, і хоча вони не розуміють послання Ґı̄ти, завдяки якому можна умиротворити матеріальну природу. Як з’ясовано в Бгаґавад-ґı̄ті (7.14), могутню природу можна приборкати лише пробудивши в собі свідомість Бога.

Mitte keegi ei saa valitseda Kṛṣṇa üle. Kõik, kes püüavad domineerida materiaalse looduse üle, on tingimustest sõltuvad hinged, kes alluvad materiaalse looduse seadustele ning kannatavad korduva sünni ja surma hoope. Jumal tuleb uuesti taastama religiooni põhimõtteid, kus peamiseks on Temale alistumise arendamine. Jumal räägib sellest "Gītās" (18.66), kuid rumalad inimesed on seda õpetust valesti tõlgendanud ning eksitanud inimesi valele teele. Nad kiirustavad haiglate avamisega, kuid ei ole huvitatud enese harimisest vaimsesse kuningriiki jõudmiseks. Neid on õpetatud huvi tundma vaid tööde vastu, mis toovad ajutist kergendust, kuid ei saa elusolendit tegelikult mitte kunagi õnnelikuks teha. Nad avavad mitmesuguseid ühiskondlikke ja poolriiklikke institutsioone, et lahendada looduse hävitava jõu probleemi. Kuid nad ei tea kuidas rahustada ületamatut loodust. Paljud inimesed kuulutavad ennast suurteks "Bhagavad-gītā" tundjateks, kuid nad jätavad tähele panemata seal äramärgitud võimaluse materiaalse looduse rahustamiseks. "Gītās" on selgelt öeldud, et võimast loodust on võimalik rahustada vaid Jumalast teadlikuks saamise äratamisega (Bg. 7.14).

У даній мантрі Ш́рı̄ Īш́опанішад вчить нас, що треба досконало знати як віна̄ш́а — тимчасове матеріальне проявлення, так і самбгӯті — Бога-Особу. Знаючи лише недовговічне матеріальне проявлення, не можна нічого врятувати, бо згідно з законами природи щомиті відбувається розпад і розклад. Людина не може врятуватись від розпаду — відкриттям лікарен справі не зарадиш. Врятувати нас може лише досконале знання про вічне, сповнене щастя й цілковитого знання життя. І вся ведична система освіти призначена навчити людей мистецтва досягнення вічного життя. Людей часто зводять з пуття тимчасові матеріальні принади, однак, служіння об’єктам чуттів, яке засноване на прагненні почуттєвого задоволення, не тільки вводить в оману, але й сприяє занепаду.

"Śrī Īśopaniṣad" õpetab selles mantras, et on vaja täielikult tunda nii sambhūtit kui vināśat — mõlemaid. Teades vaid vināśat, ajutist materiaalset avaldust, pole võimalik mitte midagi päästa: looduses valitseb pidevalt häving. Haiglate avamisega pole võimalik päästa sellest hävingust mitte kedagi, ükskõik kui suuri pingutusi ka ei tehtaks. Inimesi on võimalik päästa vaid igavese õndsuse ja tarkuse tundmisega. Kogu Vedalik skeem on mõeldud inimestele igavese elu saavutamise kunsti õpetamiseks. Inimesi meelitavad valele teele tihti teistsugused ajutiselt ligitõmbavad asjad, mis põhinevad meelelisel rahuldusel, kui selliste asjade teenimine, mis juhib neid kõrvale põhilisest, on kõige alandavam.

Тому ми й повинні врятувати своїх ближніх від недолі. Істина перебуває поза категоріями приємного чи неприємного, і якщо ми хочемо врятуватись від повторюваних народження і смерті, нам слід приєднатися до відданого служіння Господеві. Тут не може бути ніяких компромісів, бо ця потреба нагальна.

Seepärast peame me päästma oma kaasinimesi õigel kombel. Kas inimest tuleb päästa õiges mõttes? Ei ole olemas tõe armastamist ja mitte armastamise küsimust. Tõde eksisteerib. Kui me tahame pääseda korduvatest sündidest ja surmadest, siis peame me alustama Jumala pühendunud teenimisega. Sellise vajaduse juures pole võimalik teha mitte mingisuguseid kompromisse.