МАНТРА ДЕСЯТА
Mantra Dix
Текст
Texte
анйад а̄хур авідйайа̄
іті ш́уш́рума дгı̄ра̄н̣а̄м̇
йе нас тад вічачакшіре
nyad āhur avidyayā
iti śuśruma dhīrāṇāṁ
ye nas tad vicacakṣire
Послівний переклад
Synonyms
анйат — відмінний; ева — неодмінно; а̄хух̣ — сказано; відйайа̄—шляхом плекання знання; анйат—відмінний; а̄хух̣—сказано; авідйайа̄—розвитком невігластва; іті—так; ш́уш́рума—я чув; дгı̄ра̄н̣а̄м—від поміркованих; йе—хто; нах̣—нам; тат—це; вічачакшіре—пояснив.
anyat : différent ; eva : sûrement ; āhuḥ : dit ; vidyayā : en cultivant la connaissance ; anyat : différent ; āhuḥ : dit ; avidyayā : en cultivant la nescience ; iti : ainsi ; śuśruma : j’ai entendu ; dhīrāṇām : des êtres sereins ; ye : qui ; naḥ : à nous ; tat : cela ; vicacakṣire : ont expliqué.
Переклад
Translation
Мудрі пояснили, що одні плоди приносить плекання знання і що до зовсім інших результатів призводить поширення невігластва.
Les sages nous ont expliqué que les fruits du vrai savoir spirituel sont d’une autre nature que les fruits de la nescience.
Коментар
Purport
В тринадцятій главі Бгаґавад-ґı̄ти (13.8 – 12) знаходимо практичні поради, які скеровують на шлях розвитку знання:
Le treizième chapitre de la Bhagavad-gītā nous apprend comment conduire notre recherche du vrai savoir. Il faut :
1) Насамперед треба стати добре вихованою й глибоко порядною людиною і навчитись шанувати інших.
1) Devenir un parfait honnête homme et apprendre à respecter autrui.
2) Не треба вдавати із себе віруючого лише задля імені та слави.
2) Ne pas se prétendre religieux à seule fin d’acquérir gloire et renom.
3) Треба стежити, щоб власна мова, думки або вчинки не турбували інших людей.
3) Ne pas être, par nos pensées, nos paroles ou nos actes, une source d’angoisse pour autrui.
4) Треба навчитись бути стриманим, навіть попри провокації з боку інших.
4) Apprendre à être tolérant, même face aux provocations.
5) Треба уникати нещирості в стосунках з людьми.
5) Éviter la duplicité dans nos rapports avec les autres.
6) Треба знайти справжнього духовного вчителя, який здатний привести учня до духовної реалізації; впокоритись такому а̄ча̄рйі, духовному вчителю, служити йому і ставити доречні запитання.
6) Chercher un maître spirituel authentique, capable de mener graduellement son disciple à la réalisation spirituelle et s’en remettre à lui, le servir, et s’instruire auprès de lui par des questions appropriées.
7) Дотримуватись засад і приписів, які наведено в явлених священних писаннях й призначено на те, щоб впорядкувати життя й таким шляхом досягти стадії духовного усвідомлення.
7) Suivre les principes régulateurs enjoints par les Écritures révélées.
8) Твердо вірити в основні принципи явлених священних писань.
8) Assimiler avec conviction les enseignements des Écritures.
9) Повністю уникати всього, що перешкоджає духовному усвідомленню.
9) S’abstenir rigoureusement de toute pratique susceptible d’entraver notre progrès dans la réalisation spirituelle.
10) Приймати не більше того, що потребує тіло.
10) Ne pas prendre plus que ce dont le corps a besoin pour sa subsistance.
11) Не слід оманно ототожнювати себе з грубим матеріальним тілом і вважати своєю власністю все те, що якось стосується цього тіла.
11) Ne pas commettre l’erreur de s’identifier à son corps matériel et de considérer comme siennes sa famille, sa nation, sa race…
12) Завжди пам’ятати, що доки існує матеріальне тіло, воно зазнаватиме страждань повторюваних народження, старості, хвороб і смерті. Не варто будувати планів, як позбутись страждань, які породжує матеріальне тіло. Найкращий вихід — підшукати такі засоби, які допоможуть відродити духовну природу.
12) Toujours nous souvenir que tant que nous aurons un corps matériel, nous devrons faire face aux souffrances qu’engendrent la naissance, la vieillesse, la maladie et la mort. Il est vain de chercher, par toutes sortes d’artifices, à nous y soustraire ; la meilleure solution est de trouver le moyen de regagner notre identité spirituelle.
13) Слід вдовольнятись лише тим, що задовольняє нагальні потреби життя, присвяченого духовному вдосконаленню.
13) Ne pas s’attacher à plus de biens matériels qu’il n’en faut pour son évolution spirituelle.
14) Не варто прив’язуватись до дому, дружини і дітей сильніше, ніж те радять явлені священні писання.
14) Ne pas s’attacher à sa femme, à ses enfants et à son foyer plus que ne le recommandent les Écritures.
15) Не слід радіти або сумувати залежно від примх свого перебірливого розуму.
15) Rester d’humeur égale dans la peine ou le plaisir, sachant que ces sensations naissent dans notre mental.
16) Слід беззастережно віддатися Верховному Богові-Особі, Ш́рı̄ Кр̣шн̣і, й служити Йому з цілковитою зосередженістю.
16) Devenir un pur dévot de la Personne Suprême, Śrī Kṛṣṇa, et Le servir de tout son être.
17) Слід розвивати в собі схильність до самотнього життя в тихій і спокійній атмосфері, сприятливій для плекання духовності й уникати велелюдних місць, де збираються невіддані.
17) Préférer habiter un endroit solitaire, calme et tranquille, favorable à la recherche spirituelle et éviter les lieux congestionnés où se rassemblent les non-dévots.
18) Треба стати вченим або філософом й провадити дослідницькі пошуки в сфері духовного — відкинувши матеріальне — пізнання, твердо усвідомивши, що духовне знання — вічне, тоді як матеріальне знання втрачається разом із смертю тіла.
18) Rechercher en tant que savant ou philosophe le savoir spirituel plutôt que le savoir matériel, en sachant que le premier est permanent tandis que le second périt avec le corps.
Ці вісімнадцять положень складають систему поступового підняття, дотримуючись якої, можна розвинути в собі справжнє знання. Всі інші методи, котрі не входять до цієї системи, належать до категорії незнання. Ш́рı̄ла Бгактівı̄нода Т̣га̄кура, видатний а̄ча̄рйа, зауважив якось, що будь-які форми матеріального знання просто є зовнішніми рисами ілюзорної енерґії, і що людина, плекаючи подібні знання, є не ліпшою од віслюка. Цю ж саму думку знаходимо і в Ш́рı̄ Īш́опанішад. Розвиваючи матеріалістичне знання, сучасна людина перетворюється на віслюка. Деякі політики-матеріалісти, що увібрались у шата псевдодуховності, відкрито засуджують систему сучасної цивілізації і називають її сатанинською, але, на жаль, вони зовсім не дбають про розвій істинного знання, описаного в Бгаґавад-ґı̄ті. Отже, вони безсилі якось зарадити пекельному становищеві.
Ces dix-huit principes permettent d’acquérir graduellement le savoir véritable. Tout autre mode d’éducation entre dans la catégorie de la nescience. Śrīla Bhaktivinoda Ṭhākura, un grand ācārya, disait à ce propos que la connaissance matérielle, sous toutes ses formes, est une simple manifestation de l’énergie illusoire et ne peut qu’abêtir l’homme. La Śrī Īśopaniṣad conclut de même en avançant que l’homme se dégrade au fur et à mesure que s’accroissent ses connaissances matérielles. Sous le couvert d’une « conscience spirituelle », certains politiciens matérialistes dénoncent le caractère diabolique de la civilisation actuelle, mais ils ne font malheureusement aucun effort pour cultiver la connaissance parfaite donnée dans la Bhagavad-gītā, et restent donc incapables de remédier à cette situation infernale.
Структура сучасного суспільства дозволяє навіть дітям вважати себе самодостатніми і не шанувати старших. Внаслідок неправильної системи освіти в наших університетах молодь усього світу спроможна викликати в старшого покоління хіба що головний біль. Тому Ш́рı̄ Īш́опанішад рішуче застерігає від поширення неуцтва, яке цілком відрізняється від плекання знання. Університети стали, так би мовити, лише центрами невігластва; відповідно, вчені розробляють винаходи новітньої смертоносної зброї, призначеної на знищення сусідніх країн.
Студентам сучасних університетів не дають жодного уявлення ані про принципи брахмачарйі, що впорядковують життя, ані про духовне життя взагалі. Вони не ймуть ніякої віри жодній настанові священних писань. Принципи релігії викладаються лише задля імені і слави, а не заради того, щоб дотримувати їх на практиці. Через те ворожнеча присутня не лише в соціальній і політичній сферах, але й у галузі релігії.
De nos jours, même les enfants se croient indépendants et ne montrent plus aucun respect pour leurs aînés. Les universités ne leur offrant plus qu’une éducation faussée, ils deviennent une cause d’inquiétude pour leurs parents et leurs professeurs. La Śrī Īśopaniṣad nous avertit de bien faire la distinction entre ces deux éducations, matérielle et spirituelle. Les universités sont pour ainsi dire de véritables temples de l’ignorance, et par conséquent les savants qu’elles produisent s’absorbent dans l’invention d’armes létales capables d’anéantir les autres nations. Aujourd’hui, les étudiants ne reçoivent aucune instruction sur les principes régulateurs du brahmacarya (période de célibat et d’étude sous la tutelle d’un maître spirituel) et n’ont aucune foi en les règles prescrites par les Écritures. On n’enseigne plus la religion que pour le renom et non pas pour une application pratique dans la vie. De là toutes sortes de conflits, non seulement à l’échelle politique et sociale, mais aussi sur le plan religieux.
В різних частинах земної кулі поширився націоналізм і шовінізм, що є наслідком плекання незнання в масах людей. Ніхто не зважає не те, що наша крихітна Земля — лише грудка матерії, яка плаває в безмежному просторі серед безлічі інших грудок. У порівнянні з космічним безкраєм ці матеріальні грудочки подібні до часток пилу в повітрі. З Божої ласки всі ці грудки речовини створено довершеними і тому вони досконало споряджені всім необхідним на те, щоб плинути у просторі. Пілоти космічних кораблів дуже пишаються своїми досягненнями, але вони не зважають на пілота більших, гігантських космічних кораблів, які називають планетами.
Le nationalisme n’a connu son essor dans le monde qu’à cause de l’éducation matérialiste des peuples. Personne ne tient plus compte du fait que la petite planète Terre n’est qu’une masse de matière qui flotte dans un espace sans mesure en compagnie d’innombrables autres. Ces masses de matière se perdent dans l’immensité du cosmos comme des particules de poussière dans l’air. Elles possèdent néanmoins tout ce qu’il faut pour se maintenir dans l’espace, car Dieu les a chacune entièrement pourvue de tout le nécessaire. Les astronautes sont très fiers de leurs exploits, mais ils oublient le pilote suprême, maître de vaisseaux spatiaux beaucoup plus grands, ces vaisseaux gigantesques que sont les planètes.
Простір заповнюють безліч сонць і планетних систем, але ми, найдрібніші невід’ємні частки Верховного Господа, крихітні створіння, намагаємось заволодіти ними й панувати на них, повторно народжуючись і помираючи, але більшість наших планів руйнує старість і смерть. Тривалість людського життя повинна складати 100 років, але поступово воно скорочується до 20 – 30 років. Внаслідок поширення неуцтва, обдурені люди утворили на планеті свої національні угрупування, намагаючись ухопити якомога більше насолод впродовж свого коротенького віку. Ці сліпці будують різноманітні плани, як краще розмежуватися з сусідами й процвітати на «своєму» клаптикові землі. Зрештою, все це безглуздо. Прагнучи цього, одна країна стає причиною тривог для іншої і понад 50 відсотків національної енерґії присвячується на оборону і таким чином втрачається. І хоча ніхто не дбає про розвиток справжнього знання, всі оманно пишаються тим, що досягли значного проґресу в сферах як матеріального, так і духовного пізнання.
Il existe d’innombrables Soleils et d’innombrables systèmes planétaires. Et pourtant, nous, créatures minuscules, infimes parties du Seigneur Suprême, essayons vie après vie de dominer cette infinité de planètes, alors que nous sommes constamment vaincus dans nos efforts par la vieillesse et la maladie. La longévité maximale de l’homme est généralement de cent ans et elle va graduellement décroître pour ne plus être un jour que de vingt ou trente ans. Par suite d’une éducation fondée sur l’ignorance, l’homme égaré a divisé la planète en différentes nations dans l’espoir de jouir plus efficacement de ces quelques années de vie, et essaye en vain de rendre ces démarcations toujours plus rigoureuses. L’angoisse qui en découle fait que chaque pays investit, et gaspille, la moitié de ses forces dans la défense nationale, tandis qu’on ne voit, de la part des dirigeants, aucun effort pour développer la connaissance pure. Les peuples ne s’en flattent pas moins d’être à la pointe du progrès du point de vue tant matériel que spirituel.
Ш́рı̄ Īш́опанішад застерігає нас від такої хибної системи освіти, а Бгаґавад-ґı̄та̄ наставляє, як саме розвивати справжнє знання. Дана мантра містить вказівку на те, що вчитись знанню, відйі, треба лише від дгı̄ри. Дгı̄ра означає «непотривожимий», тобто той, кого не турбує матеріальна ілюзія. Ніхто не може залишатись врівноваженим, якщо він не досяг стадії довершеного духовного усвідомлення, стану, в якому людина вже нічого не жадає й не жалкує ні за чим. Дгı̄ра усвідомив, що матеріальне тіло і розум, які він випадково отримав внаслідок свого зв’язку з матерією, є лише сторонні елементи, і тому він просто намагається здобути найбільшу вигоду з невдалої угоди.
La Śrī Īśopaniṣad nous met en garde contre l’aberration que représente un tel système d’éducation et la Bhagavad-gītā nous apprend comment acquérir un savoir véritable. Ce mantra déclare que seul le dhīra peut nous donner la connaissance pure (vidyā). Le dhīra est celui qui demeure toujours serein et que l’illusion n’affecte pas. Or, seul l’être conscient de son identité spirituelle peut devenir dhīra, car ce n’est qu’une fois cette réalisation atteinte qu’on peut cesser de convoiter ce qu’on n’a pas et de pleurer ce qu’on n’a plus. Le dhīra sait que le corps et le mental acquis lors de son contact avec la matière sont totalement étrangers à son vrai moi, son moi spirituel, et qu’il doit faire contre mauvaise fortune bon cœur en faisant le meilleur usage de ce pesant fardeau.
Для духовної істоти зв’язок із матеріальним тілом і розумом є поганою угодою. Матеріальний світ мертвий, лише в духовному світі жива істота може виконувати свої справжні функції. Цей мертвий світ здається живим доти, доки духовні іскри маніпулюють мертвими згустками матерії. По суті саме вони, живі істоти — невід’ємні частки Верховної Живої Істоти — рухають увесь всесвіт. Дгı̄рами є ті, хто прийшов до усвідомлення цих істин, почувши про них від вищих авторитетів. Дгı̄ри реалізують це знання, дотримуючись принципів, що впорядковують життя.
Le corps et le mental matériels sont en effet une mauvaise affaire pour l’être spirituel, fait pour vivre dans un monde vivant, spirituel. Contrairement au monde spirituel, l’univers matériel est un monde mort, et il ne semble vivre que lorsque la matière inerte s’anime au contact des êtres, étincelles spirituelles vivantes, parties intégrantes de Dieu. Le dhīra est l’homme qui a reçu cette connaissance des lèvres d’autorités spirituelles compétentes et qui l’a parfaitement comprise en suivant les principes régulateurs de la vie spirituelle.
Щоб стати на шлях такого впорядкованого способу життя, треба знайти притулок у справжнього духовного вчителя. Трансцендентне послання приходить до учня через духовного вчителя за умови, що учень дотримується засад, що впорядковують його життя, — воно не прийде ризикованим шляхом неуцької освіти. Стати дгı̄рою можна лише смиренно слухаючи послання Бога-Особи. Досконалому учневі слід уподібнитись Арджуні, а духовному вчителеві — Самому Господеві. Таким є спосіб набування відйі (знань) від завжди врівноваженого дгı̄ри.
Or, pour pouvoir suivre ces principes, l’aide d’un maître authentique est essentielle. Le message transcendantal et les principes régulateurs doivent donc se transmettre de maître à disciple, et non pas dépendre des aléas d’une éducation profane. Pour devenir dhīra nous devons écouter avec soumission un maître authentique. Arjuna, par exemple, devint un dhīraen écoutant humblement Śrī Kṛṣṇa, la Personne Suprême. Le disciple parfait doit donc être semblable à Arjuna, et le maître spirituel parfait, aussi qualifié que Kṛṣṇa Lui-même. C’est ainsi que l’on acquiert la vidyā, la connaissance pure, auprès d’un dhīra empli de sérénité.
Адгı̄ра̄, той, хто не вчився у дгіри, не може бути провідником і давати настанови. Сучасні політичні діячі, які виставляють себе дгı̄рами, насправді є адгı̄рами, і від них неможливо сподіватися досконалого знання. Вони просто очікують на винагороду, що приходить до них у вигляді грошей. Отже, чи здатні вони повести народні маси по шляху правильного самоусвідомлення? Тому, щоб здобути справжню освіту, треба смиренно слухати дгı̄ру.
L’adhīra, celui qui, au contraire du dhīra, n’a pas reçu d’éducation spirituelle, n’est apte ni à instruire, ni à diriger. Les dirigeants d’aujourd’hui prétendent être des dhīras, mais ils ne sont en fait que des adhīras, et nul ne peut espérer recevoir d’eux la connaissance parfaite. Ne se souciant que de s’enrichir, comment pourraient-ils guider les masses sur la voie juste de la réalisation spirituelle ? Une véritable éducation ne peut s’obtenir qu’auprès d’un dhīra, par une écoute soumise.