TEXT 3
TEXT 3
Текст
Text
дгармасйа̄сйа парантапа
апра̄пйа ма̄м̇ нівартанте
мр̣тйу-сам̇са̄ра-вартмані
dharmasyāsya paran-tapa
aprāpya māṁ nivartante
mṛtyu-saṁsāra-vartmani
Послівний переклад
Synonyms
аш́раддадга̄на̄х̣—ті, хто не має віри; пуруша̄х̣—такі люди; дгармасйа—до релігійного процесу; асйа—цього; парантапа—вбивця ворогів; апра̄пйа—не здобуваючи; ма̄м—Мене; нівартанте—повертаються; мр̣тйу—смерті; сам̇са̄ра—в матеріальному існуванні; вартмані—на шлях.
Переклад
Translation
О звитяжний, ті, хто не має віри у віддане служіння, не можуть досягти Мене. Тому вони повертаються в матеріальний світ, на шлях народжень й смерті.
Those who are not faithful in this devotional service cannot attain Me, O conqueror of enemies. Therefore they return to the path of birth and death in this material world.
Коментар
Purport
Невіруючі не можуть іти шляхом відданого служіння — таким є значення цього вірша. Віра виникає від спілкування з відданими. Але безталанні люди, навіть вислухавши всі свідчення ведичної літератури від видатних особистостей, так і не віднаходять віри в Бога. Вони сумніваються і не можуть впевнитись у необхідності відданого служіння Господеві. Отже, віра — це найважливіший чинник проґресу в свідомості Кр̣шн̣и. В Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті сказано, що віра — це цілковита переконаність у тому, що просто завдяки служінню Верховному Господеві Ш́рı̄ Кр̣шн̣і жива істота може стати досконалою. Такою є справжня віра. Як сказано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (4.31.14):
The faithless cannot accomplish this process of devotional service; that is the purport of this verse. Faith is created by association with devotees. Unfortunate people, even after hearing all the evidence of Vedic literature from great personalities, still have no faith in God. They are hesitant and cannot stay fixed in the devotional service of the Lord. Thus faith is a most important factor for progress in Kṛṣṇa consciousness. In the Caitanya-caritāmṛta it is said that faith is the complete conviction that simply by serving the Supreme Lord, Śrī Kṛṣṇa, one can achieve all perfection. That is called real faith. As stated in the Śrīmad-Bhāgavatam (4.31.14),
тр̣пйанті тат-скандга-бгуджопаш́а̄кга̄х̣
пра̄н̣опаха̄ра̄ч ча йатгендрійа̄н̣а̄м̇
татгаіва сарва̄рган̣ам ачйутеджйа̄
tṛpyanti tat-skandha-bhujopaśākhāḥ
prāṇopahārāc ca yathendriyāṇāṁ
tathaiva sarvārhaṇam acyutejyā
«Вода, якою поливають коріння дерева, благотворно впливає й на віти та листя цього дерева, їжа, що потрапила в шлунок, викликає задоволення почуттів у всьому тілі. Так само трансцендентне служіння Верховному задовольняє всіх напівбогів і всіх інших живих істот». Таким чином, прочитавши Бгаґавад-ґı̄ту, слід відразу зробити необхідні висновки, тобто відмовитись від усіх інших занять і присвятити себе служінню Верховному Господеві Кр̣шн̣і, Богові-Особі. Переконаність в справедливості такої життєвої філософії і є віра.
“By giving water to the root of a tree one satisfies its branches, twigs and leaves, and by supplying food to the stomach one satisfies all the senses of the body. Similarly, by engaging in the transcendental service of the Supreme Lord one automatically satisfies all the demigods and all other living entities.” Therefore, after reading Bhagavad-gītā one should promptly come to the conclusion of Bhagavad-gītā: one should give up all other engagements and adopt the service of the Supreme Lord, Kṛṣṇa, the Personality of Godhead. If one is convinced of this philosophy of life, that is faith.
Становлення такої віри складає шлях свідомості Кр̣шн̣и. Існують три розподіли людей, що усвідомлюють Кр̣шн̣у. До третього класу належать ті, в кого немає віри. Формально вони можуть виконувати якісь дії у відданому служінні, але вони не здатні досягти вищої стадії досконалості. Швидше всього вони через деякий час зійдуть з цього шляху. Вони починають служити Кр̣шн̣і, але через відсутність переконаності та віри, їм дуже важко залишатись в свідомості Кр̣шн̣и. В нашій місіонерській діяльності ми бачимо, що люди, буває, приходять в свідомість Кр̣шн̣и з якимись прихованими мотивами, але, поліпшивши трохи своє матеріальне становище, вони відмовляються від служіння Господу й знову повертаються до колишнього життя. Лише завдяки вірі людина може розвивати свою свідомість Кр̣шн̣и. Що стосується вдосконалення віри, то той, хто добре знає літературу, присвячену відданому служінню, і досяг непохитної віри — належить до першого класу людей в свідомості Кр̣шн̣и. До другого класу належать ті, хто не дуже добре розуміються на священних писаннях, але щиро вірять в те, що кр̣шн̣а- бгакті, або служіння Кр̣шн̣і є найкращим шляхом, і така щира переконаність підтримує їх. Вони стоять вище від людей третього класу, які не мають ні досконалого знання писань, ні твердої віри, бо завдяки спілкуванню з відданими та по своїй душевній чистоті намагаються слідувати шляхом відданого служіння. Віруючі, що належать до третього класу, можуть залишати віддане служіння, на відміну від відданих другого і, особливо, першого класу. Віддані першого класу врешті-решт неодмінно досягнуть досконалості. Щодо відданих третього класу в свідомості Кр̣шн̣и, то, незважаючи на їхню віру в те, що віддане служіння Кр̣шн̣і є благо, вони ще не набули справжнього знання про Кр̣шн̣у з таких джерел, як Ш́рı̄мад- Бга̄ґаватам і Бгаґавад-ґı̄та̄. Іноді ці люди виявляють схильність до карма-йоґи та джн̃а̄на-йоґи, а іноді вони впадають в тугу й неспокій, але, коли захоплення карма-йоґою і джн̃а̄на-йоґою проходить, вони стають відданими першого або другого класу. Віра в Кр̣шн̣у також підрозділяється на три рівні, які описано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам в одинадцятій пісні також описано відданість першого, другого і третього порядку. Але ті, хто не здобуває віри навіть почувши про Кр̣шн̣у та про досконалість відданого служіння, і які думають, що все це лише порожнє вихваляння, — таким людям цей шлях видається надто важким, навіть якщо формально вони і служать Кр̣шн̣і. Надто мала надія, що вони колись досягнуть досконалості. Таким чином, віра дуже важлива у відданому служінні Господеві.
Now, the development of that faith is the process of Kṛṣṇa consciousness. There are three divisions of Kṛṣṇa conscious men. In the third class are those who have no faith. Even if they are officially engaged in devotional service, they cannot achieve the highest perfectional stage. Most probably they will slip, after some time. They may become engaged, but because they haven’t complete conviction and faith, it is very difficult for them to continue in Kṛṣṇa consciousness. We have practical experience in discharging our missionary activity that some people come and apply themselves to Kṛṣṇa consciousness with some hidden motive, and as soon as they are economically a little well situated they give up this process and take to their old ways again. It is only by faith that one can advance in Kṛṣṇa consciousness. As far as the development of faith is concerned, one who is well versed in the literatures of devotional service and has attained the stage of firm faith is called a first-class person in Kṛṣṇa consciousness. And in the second class are those who are not very advanced in understanding the devotional scriptures but who automatically have firm faith that kṛṣṇa-bhakti, or service to Kṛṣṇa, is the best course and so in good faith have taken it up. Thus they are superior to the third class, who have neither perfect knowledge of the scriptures nor good faith but by association and simplicity are trying to follow. The third-class person in Kṛṣṇa consciousness may fall down, but when one is in the second class he does not fall down, and for the first-class person in Kṛṣṇa consciousness there is no chance of falling down. One in the first class will surely make progress and achieve the result at the end. As far as the third-class person in Kṛṣṇa consciousness is concerned, although he has faith in the conviction that devotional service to Kṛṣṇa is very good, he has not yet gained adequate knowledge of Kṛṣṇa through the scriptures like Śrīmad-Bhāgavatam and Bhagavad-gītā. Sometimes these third-class persons in Kṛṣṇa consciousness have some tendency toward karma-yoga and jñāna-yoga, and sometimes they are disturbed, but as soon as the infection of karma-yoga or jñāna-yoga is vanquished, they become second-class or first-class persons in Kṛṣṇa consciousness. Faith in Kṛṣṇa is also divided into three stages and described in Śrīmad-Bhāgavatam. First-class attachment, second-class attachment and third-class attachment are also explained in Śrīmad-Bhāgavatam in the Eleventh Canto. Those who have no faith even after hearing about Kṛṣṇa and the excellence of devotional service, who think that it is simply eulogy, find the path very difficult, even if they are supposedly engaged in devotional service. For them there is very little hope of gaining perfection. Thus faith is very important in the discharge of devotional service.