TEXT 13
TEXT 13
Текст
Texte
даівı̄м̇ пракр̣тім а̄ш́ріта̄х̣
бгаджантй ананйа-манасо
джн̃а̄тва̄ бгӯта̄дім авйайам
daivīṁ prakṛtim āśritāḥ
bhajanty ananya-manaso
jñātvā bhūtādim avyayam
Послівний переклад
Synonyms
маха̄-а̄тма̄нах̣—великі душі; ту—але; ма̄м—Мені; па̄ртга—син Пр̣тги; даівı̄м—божественній; пракр̣тім—природі; а̄ш́ріта̄х̣—знайшовши притулок у; бгаджанті—служать; ананйа-манасах̣—не відхиляючи розуму; джн̃а̄тва̄—знаючи; бгӯта—творіння; а̄дім—джерело; авйайам—невичерпний.
mahā-ātmānaḥ: les grandes âmes; tu: mais; mām: en Moi; pārtha: ô fils de Pṛthā; daivīm: divine; prakṛtim: la nature; āśritāḥ: ayant pris refuge en; bhajanti: servent; ananya-manasaḥ: sans que leur mental ne dévie; jñātvā: sachant; bhūta: de la création; ādim: l’origine; avyayam: inexhaustible.
Переклад
Translation
Великі душі, о сину Пр̣тги, що непідвладні омані, перебувають під захистом божественної природи. Вони цілком присвячують себе відданому служінню, тому що знають, що Я — Верховний Бог-Особа, одвічний і невичерпний.
Mais les mahātmās, les grandes âmes qui jamais ne s’abusent, ô fils de Pṛthā, sont sous la protection de la nature divine. Sachant que Je suis Dieu, la Personne Suprême, originelle et inexhaustible, ils s’absorbent pleinement dans le service de dévotion.
Коментар
Purport
У цьому вірші визначено, хто такий маха̄тма̄. Перша ознака маха̄тми полягає в тому, що він уже перебуває в божественній природі. Він не підлягає природі матеріальній. Як же цього досягти? Пояснення дано в сьомій главі: той, хто віддається Верховному Богові-Особі, Ш́рı̄ Кр̣шн̣і, одразу ж вивільнюється з-під влади матеріальної природи. Такою є особлива якість маха̄тми. Як тільки людина віддає свою душу Верховному Богові- Особі, вона вивільнюється з-під впливу матеріальної природи. Це перший крок. Оскільки жива істота належить до межової енерґії, то, звільнившись щойно з-під впливу матеріальної природи, вона переходить у відання природи духовної, яку називають даівı̄ пракр̣ті, божественною природою. Отже, коли індивід вдосконалюється таким шляхом, — віддавшись Верховному Богові-Особі — він досягає рівня великої душі, маха̄тми.
Ce verset donne une description claire du mahātmā. La première caractéristique en est qu’il vit déjà sous l’égide de la nature divine. La nature matérielle ne le domine pas. Comment cela est-il possible ? La réponse a été donnée dans le septième chapitre: celui qui s’abandonne à Kṛṣṇa s’affranchit aussitôt du joug de la nature matérielle. Une fois libéré de cette sujétion, l’être distinct, parce qu’il est l’énergie marginale du Seigneur, vit désormais sous la tutelle de la nature spirituelle, qu’on appelle également daivī prakṛti, ou nature divine. Celui qui s’élève ainsi, en s’abandonnant à Dieu, la Personne Suprême, atteint le stade de mahātmā; il devient une grande âme.
Маха̄тма̄ вже не відвертає своєї уваги від Кр̣шн̣и, бо він переконаний, що Кр̣шн̣а — одвічна Верховна Особа, причина всіх причин. Щодо цього в нього нема сумнівів. Стати маха̄тмою, тобто великою душею, можна, якщо спілкуватись з іншими маха̄тма̄ми, чистими відданими. Чистих відданих не приваблюють навіть інші форми Кр̣шн̣и, такі, наприклад, як чотирирукий Маха̄-Вішн̣у. Їх вабить лише дворука форма Кр̣шн̣и. Їм не до вподоби інші аспекти Кр̣шн̣и, як і байдужі вони до будь-яких форм напівбогів або людських істот. Вони споглядають тільки Кр̣шн̣у, перебуваючи в свідомості Кр̣шн̣и. Вони завжди зосереджені й непохитні у відданому служінні Господеві в свідомості Кр̣шн̣и.
Rien ne détourne son attention de Kṛṣṇa, car il sait en toute certitude qu’Il est la Personne Suprême originelle, la cause de toutes les causes. Un mahātmā se forme au contact d’autres mahātmās, purs dévots de Kṛṣṇa. Ceux-ci, du reste, ne sont pas attirés par les autres formes du Seigneur, telle la forme à quatre bras de Mahā-Viṣṇu, et certainement moins encore par la forme d’un deva ou d’un humain. Seule la forme à deux bras de Kṛṣṇa les attire. Ils ne méditent que sur Lui, qu’ils servent avec une constance sans défaut, dans la conscience de Kṛṣṇa.