TEXT 13
TEXT 13
Текст
Texto
даівı̄м̇ пракр̣тім а̄ш́ріта̄х̣
бгаджантй ананйа-манасо
джн̃а̄тва̄ бгӯта̄дім авйайам
daivīṁ prakṛtim āśritāḥ
bhajanty ananya-manaso
jñātvā bhūtādim avyayam
Послівний переклад
Palabra por palabra
маха̄-а̄тма̄нах̣—великі душі; ту—але; ма̄м—Мені; па̄ртга—син Пр̣тги; даівı̄м—божественній; пракр̣тім—природі; а̄ш́ріта̄х̣—знайшовши притулок у; бгаджанті—служать; ананйа-манасах̣—не відхиляючи розуму; джн̃а̄тва̄—знаючи; бгӯта—творіння; а̄дім—джерело; авйайам—невичерпний.
mahā-ātmānaḥ — las grandes almas; tu — pero; mām — a Mí; pārtha — ¡oh, hijo de Pṛthā!; daivīm — divina; prakṛtim — naturaleza; āśritāḥ — habiéndose refugiado en; bhajanti — prestar servicio; ananya-manasaḥ — sin que la mente se desvíe; jñātvā — sabiendo; bhūta — de la creación; ādim — el origen; avyayam — inagotable.
Переклад
Traducción
Великі душі, о сину Пр̣тги, що непідвладні омані, перебувають під захистом божественної природи. Вони цілком присвячують себе відданому служінню, тому що знають, що Я — Верховний Бог-Особа, одвічний і невичерпний.
¡Oh, hijo de Pṛthā!, aquellos que no están engañados, las grandes almas, se hallan bajo la protección de la naturaleza divina. Ellos están plenamente dedicados al servicio devocional, porque saben que Yo soy la Suprema Personalidad de Dios, original e inagotable.
Коментар
Significado
У цьому вірші визначено, хто такий маха̄тма̄. Перша ознака маха̄тми полягає в тому, що він уже перебуває в божественній природі. Він не підлягає природі матеріальній. Як же цього досягти? Пояснення дано в сьомій главі: той, хто віддається Верховному Богові-Особі, Ш́рı̄ Кр̣шн̣і, одразу ж вивільнюється з-під влади матеріальної природи. Такою є особлива якість маха̄тми. Як тільки людина віддає свою душу Верховному Богові- Особі, вона вивільнюється з-під впливу матеріальної природи. Це перший крок. Оскільки жива істота належить до межової енерґії, то, звільнившись щойно з-під впливу матеріальної природи, вона переходить у відання природи духовної, яку називають даівı̄ пракр̣ті, божественною природою. Отже, коли індивід вдосконалюється таким шляхом, — віддавшись Верховному Богові-Особі — він досягає рівня великої душі, маха̄тми.
En este verso se da claramente la descripción del mahātmā. El primer signo característico del mahātmā es que ya está situado en el plano de la naturaleza divina. Él no se halla bajo el control de la naturaleza material. Y, ¿cómo ocurre eso? Ello se explica en el séptimo capítulo: aquel que se entrega a la Suprema Personalidad de Dios, Śrī Kṛṣṇa, de inmediato se libera del control de la naturaleza material. Ése es el requisito. Uno podrá liberarse del control de la naturaleza material, en cuanto entregue su alma a la Suprema Personalidad de Dios. Ésa es la fórmula preliminar. Como la entidad viviente es potencia marginal, tan pronto como se libera del control de la naturaleza material, es puesta bajo la guía de la naturaleza espiritual. La guía de la naturaleza espiritual se denomina daivī prakṛti, naturaleza divina. Así que, cuando uno es promovido de ese modo —por haberse entregado a la Suprema Personalidad de Dios—, llega a la etapa de gran alma, mahātmā.
Маха̄тма̄ вже не відвертає своєї уваги від Кр̣шн̣и, бо він переконаний, що Кр̣шн̣а — одвічна Верховна Особа, причина всіх причин. Щодо цього в нього нема сумнівів. Стати маха̄тмою, тобто великою душею, можна, якщо спілкуватись з іншими маха̄тма̄ми, чистими відданими. Чистих відданих не приваблюють навіть інші форми Кр̣шн̣и, такі, наприклад, як чотирирукий Маха̄-Вішн̣у. Їх вабить лише дворука форма Кр̣шн̣и. Їм не до вподоби інші аспекти Кр̣шн̣и, як і байдужі вони до будь-яких форм напівбогів або людських істот. Вони споглядають тільки Кр̣шн̣у, перебуваючи в свідомості Кр̣шн̣и. Вони завжди зосереджені й непохитні у відданому служінні Господеві в свідомості Кр̣шн̣и.
El mahātmā no aparta la atención hacia nada fuera de Kṛṣṇa, porque sabe perfectamente bien que Kṛṣṇa es la Persona Suprema original, la causa de todas las causas. No hay ninguna duda de ello. Esa clase de mahātmā, o gran alma, se desarrolla mediante la compañía de otros mahātmās, o devotos puros. A los devotos puros no los atraen ni siquiera otros aspectos de Kṛṣṇa, tales como el Mahā-Viṣṇu de cuatro brazos. Ellos simplemente están atraídos a la forma de Kṛṣṇa de dos brazos. A ellos no los atraen otros aspectos de Kṛṣṇa, ni les interesa ninguna forma de un semidiós o de un ser humano. Ellos meditan únicamente en Kṛṣṇa con conciencia de Kṛṣṇa. Ellos siempre están dedicados al inquebrantable servicio del Señor con conciencia de Kṛṣṇa.