Skip to main content

TEXT 3

ТЕКСТ 3

Текст

Текст

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
акшарам̇ брахма парамам̇
свабга̄во ’дгйа̄тмам учйате
бгӯта-бга̄водбгава-каро
вісарґах̣ карма-сам̇джн̃ітах̣
рӣ-бхагавн увча
акшара брахма парама
свабхво ’дхйтмам учйате
бхӯта-бхводбхава-каро
висарга карма-саджита

Послівний переклад

Пословный перевод

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; акшарам—незруйновний; брахма—Брахман; парамам—трансцендентний; свабга̄вах̣—вічна природа; адгйа̄тмам—«я»; учйате—називають; бгӯта-бга̄ва-удбгава-карах̣—виробляє матеріальні тіла живих істот; вісарґах̣—творіння; карма—кармічна діяльність; сам̇джн̃ітах̣—називають.

рӣ-бхагавн увча — Верховный Господь сказал; акшарам — нетленный; брахма — Брахман; парамам — трансцендентный; свабхва — вечная природа; адхйтмам — душа; учйате — называется; бхӯта-бхва-удбхава-кара — то, при котором создаются материальные тела живых существ; висарга — сотворение; карма — деятельностью ради ее плодов; саджита — называемое.

Переклад

Перевод

Верховний Господь сказав: Непідвладну знищенню, трансцендентну живу істоту називають Брахманом, а її вічна природа носить назву адгйа̄тми, «я». Дії, що стосуються розвитку матеріальних тіл, називають кармою, або діяльністю заради плодів.

Верховный Господь сказал: Брахманом называют нетленное, трансцендентное живое существо, а индивидуальное «я» (адхьятма) — это его вечная природа. Кармой, или деятельностью, приносящей последствия, называют деятельность, в процессе которой живые существа создают свои будущие материальные тела.

Коментар

Комментарий

Брахман не підвладний знищенню й вічносущий, і його природа ніколи не змінюється. Але вище од Брахмана стоїть Парабрахман. Поняття Брахмана стосується живої істоти, а Парабрахман означає Верховного Бога-Особу. Вічне природне становище живої істоти відмінне від її становища в матеріальному світі. Обумовлена матеріальною свідомістю, вона природним чином намагається панувати над матерією, але в духовній свідомості, свідомості Кр̣шн̣и, її становище полягає в служінні Всевишньому. Якщо істота має матеріальну свідомість, вона змушена прибирати різні матеріальні тіла в матеріальному світі. Це називають кармою, або мінливістю творіння, причиною якої є матеріальна свідомість.

Брахман не подвержен уничтожению, он существует вечно и никогда не меняет своей природы. Над Брахманом стоит Парабрахман. Брахман — это индивидуальное живое существо, а Парабрахман — Верховная Личность Бога. Изначальное положение живого существа отличается от положения, которое оно занимает в материальном мире. Обладая материальным сознанием, живое существо стремится господствовать над материей, а обладая духовным сознанием, или сознанием Кришны, служит Верховному Господу. Находясь в плену материального сознания, живое существо вынуждено переселяться из одного материального тела в другое. Его деятельность называется кармой, сотворением будущих материальных тел под влиянием материального сознания.

У ведичній літературі живу істоту називають джı̄ва̄тмою і Брахманом, але її ніколи не називають Парабрахманом. Жива істота (джı̄ва̄тма̄) займає різні позиції: іноді вона занурюється в пітьму матеріальної природи й ототожнює себе з матерією, а іноді вона ототожнює себе з вищою, духовною природою. Тому її називають межовою енерґією Верховного Господа. Жива істота приймає матеріальне або ж духовне тіло залежно від того, з якою природою вона себе ототожнює: з матеріальною, чи з духовною. В матеріальній природі вона може мати тіло, що відповідає одному з 8 400 000 видів життя, але в духовній природі вона має лише одне тіло. Занурена в матеріальну природу, вона іноді стає людиною, напівбогом, твариною, звіром, птахом тощо, згідно із своєю кармою. Інколи жива істота виконує жертвопринесення (йаджн̃и) для того, щоб досягнути райських матеріальних планет й насолодитися сприятливими тамтешніми умовами життя, але, вичерпавши свої заслуги, вона знову повертається на Землю в людській подобі.

Веды называют индивидуальное живое существо дживатмой и Брахманом, но никогда не говорят о нем как о Парабрахмане. Дживатма может занимать разное положение: иногда, погружаясь во тьму материальной природы, она отождествляет себя с материей, а иногда считает себя принадлежащей к высшей, духовной природе. Поэтому дживатму называют пограничной энергией Верховного Господа. В зависимости от того, с какой природой, материальной или духовной, живое существо отождествляет себя, оно получает материальное или духовное тело. Живя в материальном мире, оно получает тела различных видов, общее число которых — 8400000, но в духовном мире у него только одно тело. В материальном мире, в зависимости от своей кармы, живое существо может воплотиться в теле человека, полубога, зверя, птицы и т. д. Время от времени, чтобы достичь райских планет, которые также находятся в материальном мире, и вкусить там неземных наслаждений, оно совершает жертвоприношения (ягьи), но, когда запас плодов его благочестивой деятельности подходит к концу, оно возвращается на землю и получает тело человека. Так действует закон кармы.

Чга̄ндоґйа Упанішада описує спосіб ведичного жертвопринесення. На жертовному вівтарі підношення п’яти різновидів покладають на п’ять різного роду вогнищ. П’ять вогнищ уособлюють собою райські планети, хмари, Землю, чоловіка й жінку, а п’ять різновидів жертовних підношень — це відповідно: віра, той, хто насолоджується життям на Місяці, дощ, злаки і сім’я.

Ведические жертвоприношения описаны в «Чхандогья-упанишад». На жертвенный алтарь приносятся пять различных даров, для каждого из которых разводят свой жертвенный огонь. Эти пять видов жертвенного огня символизируют райские планеты, облака, землю, мужчину и женщину, а пять видов жертвенных даров являются символами веры, наслаждения на луне, дождя, зерна и семени.

Під час жертвопринесення жива істота приносить певні жертви, щоб досягти відповідних райських планет і зрештою потрапляє туди. Коли заслуги, що здобуті жертвопринесенням, вичерпуються, жива істота спускається на Землю у вигляді дощу, далі набуває форми зерна, зерно з’їдає чоловік, в якому воно перетворюється на сім’я, яке запліднює жінку, й відтак жива істота знов якось досягає людської форми життя, щоб приносити жертвопринесення і знову повторювати цей самий цикл. Таким чином жива істота блукає туди й сюди дорогами матеріального життя. Але свідома Кр̣шн̣и особистість уникає таких жертвопринесень. Вона безпосередньо звертається до свідомості Кр̣шн̣и й належним чином готується повернутись до Бога.

Живое существо совершает определенные жертвоприношения, чтобы достичь той или иной райской планеты, и в конечном счете попадает туда. Когда плоды его жертвоприношений иссякают, оно с дождем возвращается на землю и принимает форму зерна; это зерно, съеденное мужчиной, превращается в семя, которое попадает в чрево женщины, и тогда живое существо снова получает тело человека, чтобы вновь совершать жертвоприношения и еще раз пройти через этот цикл. Так живое существо беспрестанно скитается в этом мире, снова и снова перенося муки рождения и смерти. Но человек, обладающий сознанием Кришны, не совершает подобных жертвоприношений. Он занимается деятельностью в сознании Кришны и таким образом готовит себя к возвращению в царство Бога.

Коментатори Бгаґавад-ґı̄ти імперсоналістського толку безпідставно вважають, що Брахман прибирає форми джı̄ви в матеріальному світі, і щоб обґрунтувати це, посилаються на сьомий вірш п’ятнадцятої глави Ґı̄ти. Але в даному вірші Господь також каже про живу істоту: «Моя вічна фраґментарна частка». Часточка Бога, жива істота, може впасти донизу, в матеріальний світ, але Верховний Господь (Ачйута) ніколи не падає. Тому припущення, що Верховний Брахман набуває форми джı̄ви, є неприйнятним. Слід пам’ятати, що ведична література відрізняє Брахмана (живу істоту) од Парабрахмана (Верховного Господа).

Имперсоналисты в своих комментариях к «Бхагавад-гите» совершенно безосновательно заявляют, что Верховный Брахман, приходя в материальный мир, становится индивидуальной дживой. При этом они ссылаются на седьмой стих пятнадцатой главы «Бхагавад-гиты». Однако в том стихе Господь называет живые существа Своими вечными частицами. Эти крошечные частицы Бога, индивидуальные существа, могут пасть в материальный мир, но с Верховным Господом (Ачьютой) этого не происходит никогда. Поэтому с утверждением, что Верховный Брахман становится дживой, нельзя согласиться. Необходимо всегда помнить, что в Ведах проводится разграничение между Брахманом (индивидуальным живым существом) и Парабрахманом (Верховным Господом).