Skip to main content

TEXT 3

TEXT 3

Текст

Tekstas

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
акшарам̇ брахма парамам̇
свабга̄во ’дгйа̄тмам учйате
бгӯта-бга̄водбгава-каро
вісарґах̣ карма-сам̇джн̃ітах̣
śrī-bhagavān uvāca
akṣaraṁ brahma paramaṁ
svabhāvo ’dhyātmam ucyate
bhūta-bhāvodbhava-karo
visargaḥ karma-saṁjñitaḥ

Послівний переклад

Synonyms

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; акшарам—незруйновний; брахма—Брахман; парамам—трансцендентний; свабга̄вах̣—вічна природа; адгйа̄тмам—«я»; учйате—називають; бгӯта-бга̄ва-удбгава-карах̣—виробляє матеріальні тіла живих істот; вісарґах̣—творіння; карма—кармічна діяльність; сам̇джн̃ітах̣—називають.

śrī-bhagavān uvāca — Aukščiausiasis Dievo Asmuo tarė; akṣaram — nesunaikinamas; brahma — Brahmanas; paramam — transcendentalus; svabhāvaḥ — amžinoji prigimtis; adhyātmam — savuoju „aš“; ucyate — yra vadinama; bhūta-bhāva-udbhava-karaḥ — sukuriantis gyvųjų esybių materialius kūnus; visargaḥ — kūrimas; karma — karmine veikla; saṁjñitaḥ — vadinamas.

Переклад

Translation

Верховний Господь сказав: Непідвладну знищенню, трансцендентну живу істоту називають Брахманом, а її вічна природа носить назву адгйа̄тми, «я». Дії, що стосуються розвитку матеріальних тіл, називають кармою, або діяльністю заради плодів.

Aukščiausiasis Dievo Asmuo tarė: Nesunaikinama transcendentinė gyvoji esybė vadinama Brahmanu, o amžinoji jos prigimtis – adhyātma, savuoju „aš“. Veiksmas, kuriuo gyvoji esybė lemia savo būsimus materialius kūnus, vadinamas karma, arba karmine veikla.

Коментар

Purport

Брахман не підвладний знищенню й вічносущий, і його природа ніколи не змінюється. Але вище од Брахмана стоїть Парабрахман. Поняття Брахмана стосується живої істоти, а Парабрахман означає Верховного Бога-Особу. Вічне природне становище живої істоти відмінне від її становища в матеріальному світі. Обумовлена матеріальною свідомістю, вона природним чином намагається панувати над матерією, але в духовній свідомості, свідомості Кр̣шн̣и, її становище полягає в служінні Всевишньому. Якщо істота має матеріальну свідомість, вона змушена прибирати різні матеріальні тіла в матеріальному світі. Це називають кармою, або мінливістю творіння, причиною якої є матеріальна свідомість.

KOMENTARAS: Brahmanas nesunaikinamas – jis egzistuoja amžinai, jo prigimtis niekada nekinta. Tačiau be Brahmano yra dar ir Parabrahmanas. Brahmanas – tai gyvoji esybė, o Parabrahmanas – Aukščiausiasis Dievo Asmuo. Prigimtinė gyvosios esybės padėtis skiriasi nuo tos, kurią ji užima materialiame pasaulyje. Turėdama materialią sąmonę, ji stengiasi užvaldyti materiją, tačiau būdama dvasinės, Kṛṣṇos, sąmonės, ji stengiasi tarnauti Aukščiausiajam. Būdama materialios sąmonės, gyvoji esybė gauna įvairius kūnus ir gyvena materialiame pasaulyje. Tai vadinasi karma, arba materialios sąmonės pagimdyta kūrinijos įvairovė.

У ведичній літературі живу істоту називають джı̄ва̄тмою і Брахманом, але її ніколи не називають Парабрахманом. Жива істота (джı̄ва̄тма̄) займає різні позиції: іноді вона занурюється в пітьму матеріальної природи й ототожнює себе з матерією, а іноді вона ототожнює себе з вищою, духовною природою. Тому її називають межовою енерґією Верховного Господа. Жива істота приймає матеріальне або ж духовне тіло залежно від того, з якою природою вона себе ототожнює: з матеріальною, чи з духовною. В матеріальній природі вона може мати тіло, що відповідає одному з 8 400 000 видів життя, але в духовній природі вона має лише одне тіло. Занурена в матеріальну природу, вона іноді стає людиною, напівбогом, твариною, звіром, птахом тощо, згідно із своєю кармою. Інколи жива істота виконує жертвопринесення (йаджн̃и) для того, щоб досягнути райських матеріальних планет й насолодитися сприятливими тамтешніми умовами життя, але, вичерпавши свої заслуги, вона знову повертається на Землю в людській подобі.

Vedų raštuose gyvoji esybė vadinama jīvātma ir Brahmanu, bet niekada – Parabrahmanu. Gyvosios esybės (jīvātmos) padėtis būna skirtinga: kartais ji panyra į materialios energijos tamsybes ir tapatina save su materija, o kartais ji tapatina save su aukštesne, dvasine gamta. Todėl ji ir vadinama Aukščiausiojo Viešpaties ribine energija. Gyvoji būtybė gauna materialų arba dvasinį kūną pagal tai, su kokia gamta – materialia ar dvasine – ji save tapatina. Materiali gamta duoda jai bet kurį kūną iš 8400000 gyvybės rūšių, tuo tarpu dvasinėje gamtoje ji turi vieną vienintelį kūną. Materialioje gamtoje ji būna žmogus ar pusdievis, gyvūnas ar žvėris, paukštis etc. – tai priklauso nuo jos karmos. Norėdama patekti į materialias dangaus planetas ir naudotis jų gėrybėmis ji kartais atlieka aukas (yajñas), tačiau, nuopelnams išsekus, vėl sugrįžta į Žemę žmogaus pavidalu. Šis procesas vadinamas karma.

Чга̄ндоґйа Упанішада описує спосіб ведичного жертвопринесення. На жертовному вівтарі підношення п’яти різновидів покладають на п’ять різного роду вогнищ. П’ять вогнищ уособлюють собою райські планети, хмари, Землю, чоловіка й жінку, а п’ять різновидів жертовних підношень — це відповідно: віра, той, хто насолоджується життям на Місяці, дощ, злаки і сім’я.

„Chāndogya Upaniṣada“ aprašo vediškąjį aukos procesą. Ant aukuro penkių rūšių ugnims aukojamos penkių rūšių aukos. Penkių rūšių ugnys simbolizuoja dangaus planetas, debesis, Žemę, vyrą ir moterį, o penkių rūšių aukos – tikėjimą, Mėnulyje gyvenančią būtybę (besimėgaujantį subjektą), lietų, grūdus ir vyro sėklą.

Під час жертвопринесення жива істота приносить певні жертви, щоб досягти відповідних райських планет і зрештою потрапляє туди. Коли заслуги, що здобуті жертвопринесенням, вичерпуються, жива істота спускається на Землю у вигляді дощу, далі набуває форми зерна, зерно з’їдає чоловік, в якому воно перетворюється на сім’я, яке запліднює жінку, й відтак жива істота знов якось досягає людської форми життя, щоб приносити жертвопринесення і знову повторювати цей самий цикл. Таким чином жива істота блукає туди й сюди дорогами матеріального життя. Але свідома Кр̣шн̣и особистість уникає таких жертвопринесень. Вона безпосередньо звертається до свідомості Кр̣шн̣и й належним чином готується повернутись до Бога.

Norėdama patekti į tam tikras dangaus planetas, gyvoji esybė aukojimo metu degina atitinkamas aukas ir patenka į tas planetas. Kai nuopelnai už aukas išsenka, gyvoji esybė su lietumi nusileidžia į Žemę ir įgauna grūdo pavidalą; vyro suvalgyti grūdai pavirsta sėkla, sėkla apvaisina moterį – ir taip gyvoji esybė atgauna žmogaus formą. Ji vėl atnašauja aukas ir kartoja tą patį ciklą. Šitaip gyvoji esybė amžinai eina materialiu keliu. Tačiau Kṛṣṇą įsisąmoninęs žmogus vengia minėtų aukų. Jis tiesiogiai įsijungia į Kṛṣṇos sąmonę ir tokiu būdu rengiasi grįžti pas Dievą.

Коментатори Бгаґавад-ґı̄ти імперсоналістського толку безпідставно вважають, що Брахман прибирає форми джı̄ви в матеріальному світі, і щоб обґрунтувати це, посилаються на сьомий вірш п’ятнадцятої глави Ґı̄ти. Але в даному вірші Господь також каже про живу істоту: «Моя вічна фраґментарна частка». Часточка Бога, жива істота, може впасти донизу, в матеріальний світ, але Верховний Господь (Ачйута) ніколи не падає. Тому припущення, що Верховний Брахман набуває форми джı̄ви, є неприйнятним. Слід пам’ятати, що ведична література відрізняє Брахмана (живу істоту) од Парабрахмана (Верховного Господа).

Komentuodami „Bhagavad-gīta“ impersonalistai nepagrįstai laikosi nuomonės, kad materialiame pasaulyje Brahmanas įgauna jīvos formą. Norėdami tai pagrįsti, jie cituoja penkiolikto Gītos skyriaus 7-ą posmą. Tačiau šiame posme, kalbėdamas apie gyvąją esybę, Viešpats sako: „Mano amžinoji dalelė.“ Į materialųjį pasaulį nupulti gali tik gyvoji esybė – Dievo dalelė, o Aukščiausiasis Viešpats (Acyuta) niekad nenupuola. Todėl prielaida, kad Aukščiausiasis Brahmanas įgauna jīvos pavidalą, yra nepriimtina. Svarbu atminti, kad Vedų raštai rodo esant skirtumą tarp Brahmano (gyvosios esybės) ir Parabrahmano (Aukščiausiojo Viešpaties).