Skip to main content

TEXT 3

ТЕКСТ 3

Текст

Текст

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
акшарам̇ брахма парамам̇
свабга̄во ’дгйа̄тмам учйате
бгӯта-бга̄водбгава-каро
вісарґах̣ карма-сам̇джн̃ітах̣
шрӣ-бхагава̄н ува̄ча
акш̣арам брахма парамам
свабха̄во 'дхя̄тмам учяте
бхӯта-бха̄водбхава-каро
висаргах̣ карма-самджн̃итах̣

Послівний переклад

Дума по дума

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; акшарам—незруйновний; брахма—Брахман; парамам—трансцендентний; свабга̄вах̣—вічна природа; адгйа̄тмам—«я»; учйате—називають; бгӯта-бга̄ва-удбгава-карах̣—виробляє матеріальні тіла живих істот; вісарґах̣—творіння; карма—кармічна діяльність; сам̇джн̃ітах̣—називають.

шрӣ-бхагава̄н ува̄ча – Върховният Бог каза; акш̣арам – неунищожим; брахма – Брахман; парамам – трансцендентална; свабха̄вах̣ – вечна природа; адхя̄тмам – себето; учяте – се нарича; бхӯта-бха̄ва-удбхава-карах̣ – създава материалните тела на съществата; висаргах̣ – творение; карма – кармични дейности; самджн̃итах̣ – се наричат.

Переклад

Превод

Верховний Господь сказав: Непідвладну знищенню, трансцендентну живу істоту називають Брахманом, а її вічна природа носить назву адгйа̄тми, «я». Дії, що стосуються розвитку матеріальних тіл, називають кармою, або діяльністю заради плодів.

Върховният Бог каза: Неунищожимото, трансцендентално живо същество се нарича Брахман, а вечната му природа – адхя̄тма, себе. Действията, които определят какво материално тяло ще получи живото същество, се наричат карма или кармична дейност.

Коментар

Коментар

Брахман не підвладний знищенню й вічносущий, і його природа ніколи не змінюється. Але вище од Брахмана стоїть Парабрахман. Поняття Брахмана стосується живої істоти, а Парабрахман означає Верховного Бога-Особу. Вічне природне становище живої істоти відмінне від її становища в матеріальному світі. Обумовлена матеріальною свідомістю, вона природним чином намагається панувати над матерією, але в духовній свідомості, свідомості Кр̣шн̣и, її становище полягає в служінні Всевишньому. Якщо істота має матеріальну свідомість, вона змушена прибирати різні матеріальні тіла в матеріальному світі. Це називають кармою, або мінливістю творіння, причиною якої є матеріальна свідомість.

ПОЯСНЕНИЕ: Брахман не може да бъде унищожен; той съществува вечно и природата му никога не се променя. Но над Брахман се намира Пара-брахман. Брахман се отнася до живото същество, а Пара-брахман – до Върховната Божествена Личност. Органично присъщата на живото същество позиция се различава от позицията, която то приема в материалния свят. С материално съзнание неговата природа е да се опитва да стане господар на материята, но в духовно съзнание, Кр̣ш̣н̣а съзнание, позицията му е да служи на Върховния. Когато живото същество е с материално съзнание, то е принудено да приема различни тела в материалния свят. Това се нарича карма, многообразие в творението, и се дължи на материалното съзнание.

У ведичній літературі живу істоту називають джı̄ва̄тмою і Брахманом, але її ніколи не називають Парабрахманом. Жива істота (джı̄ва̄тма̄) займає різні позиції: іноді вона занурюється в пітьму матеріальної природи й ототожнює себе з матерією, а іноді вона ототожнює себе з вищою, духовною природою. Тому її називають межовою енерґією Верховного Господа. Жива істота приймає матеріальне або ж духовне тіло залежно від того, з якою природою вона себе ототожнює: з матеріальною, чи з духовною. В матеріальній природі вона може мати тіло, що відповідає одному з 8 400 000 видів життя, але в духовній природі вона має лише одне тіло. Занурена в матеріальну природу, вона іноді стає людиною, напівбогом, твариною, звіром, птахом тощо, згідно із своєю кармою. Інколи жива істота виконує жертвопринесення (йаджн̃и) для того, щоб досягнути райських матеріальних планет й насолодитися сприятливими тамтешніми умовами життя, але, вичерпавши свої заслуги, вона знову повертається на Землю в людській подобі.

Във ведическата литература живото същество е наричано джӣва̄тма̄ и Брахман, но никога – Пара-брахман. Живото същество (джӣва̄тма̄) приема различни позиции – понякога потъва в мрака на материалната природа и се отъждествява с материята, а понякога се отъждествява с висшата, духовната природа. Затова то е наречено междинна енергия на Върховния Бог. Според това с коя от двете природи се отъждествява, то получава материално или духовно тяло. В материалната природа то може да получи тяло във всяка една от 8   400   000 форми на живот, но в духовната природа има само едно тяло. В материалната природа то се появява като човек, полубог, животно, птица, дърво и т.н. в зависимост от кармата си. За да достигне райските материални планети и да се наслаждава на благоприятните условия там, понякога то изпълнява жертвоприношения (ягя), но когато заслугите му се изчерпят, отново се връща на Земята във формата на човек. Този процес се нарича карма.

Чга̄ндоґйа Упанішада описує спосіб ведичного жертвопринесення. На жертовному вівтарі підношення п’яти різновидів покладають на п’ять різного роду вогнищ. П’ять вогнищ уособлюють собою райські планети, хмари, Землю, чоловіка й жінку, а п’ять різновидів жертовних підношень — це відповідно: віра, той, хто насолоджується життям на Місяці, дощ, злаки і сім’я.

Чха̄ндогя Упаниш̣ад описва ведическия метод за жертвоприношения. На жертвения олтар се предлагат пет вида приношения в пет вида огън. Петте вида огън символизират райските планети, облаците, земята, мъжа и жената, а петте вида приношения – вярата, наслаждението на Луната, дъжда, зърната и семето.

Під час жертвопринесення жива істота приносить певні жертви, щоб досягти відповідних райських планет і зрештою потрапляє туди. Коли заслуги, що здобуті жертвопринесенням, вичерпуються, жива істота спускається на Землю у вигляді дощу, далі набуває форми зерна, зерно з’їдає чоловік, в якому воно перетворюється на сім’я, яке запліднює жінку, й відтак жива істота знов якось досягає людської форми життя, щоб приносити жертвопринесення і знову повторювати цей самий цикл. Таким чином жива істота блукає туди й сюди дорогами матеріального життя. Але свідома Кр̣шн̣и особистість уникає таких жертвопринесень. Вона безпосередньо звертається до свідомості Кр̣шн̣и й належним чином готується повернутись до Бога.

В този жертвен процес живото същество извършва определени жертвоприношения и чрез тях достига различни райски планети. Когато благоприятните резултати от жертвоприношението му се изчерпят, то отново се връща на Земята с дъжда и приема формата на зърно; зърното се изяжда от мъж и се преобразува в семе, което опложда жената. И живото същество отново получава човешко тяло, за да извърши жертвоприношение, и така да повтори същия цикъл. По този начин то остава постоянно в материалния кръговрат. Но Кр̣ш̣н̣а осъзнатата личност избягва такива жертвоприношения. Тя направо приема Кр̣ш̣н̣а съзнание и се приготвя да се завърне при Бога.

Коментатори Бгаґавад-ґı̄ти імперсоналістського толку безпідставно вважають, що Брахман прибирає форми джı̄ви в матеріальному світі, і щоб обґрунтувати це, посилаються на сьомий вірш п’ятнадцятої глави Ґı̄ти. Але в даному вірші Господь також каже про живу істоту: «Моя вічна фраґментарна частка». Часточка Бога, жива істота, може впасти донизу, в матеріальний світ, але Верховний Господь (Ачйута) ніколи не падає. Тому припущення, що Верховний Брахман набуває форми джı̄ви, є неприйнятним. Слід пам’ятати, що ведична література відрізняє Брахмана (живу істоту) од Парабрахмана (Верховного Господа).

Имперсоналистите, коментатори на Бхагавад-гӣта̄, основателно смятат, че Брахман приема формата на джӣва в материалния свят, и за да потвърдят това, се позовават на петнайсета глава, седми стих от Гӣта̄. Но в този стих Бог нарича живото същество „вечна частица от мен“. Частицата от Бога може да пропадне в материалния свят, но Върховният Бог (Ачюта) никога не пропада. Следователно предположението, че Върховният Брахман приема формата на джӣва, е невярно. Не бива да се забравя, че във ведическата литература Брахман (живото същество) се различава от Пара-брахман (Върховния Бог).