TEXT 2

Текст

Text

адгійаджн̃ах̣ катгам̇ ко ’тра
дехе ’смін мадгусӯдана
прайа̄н̣а-ка̄ле ча катгам̇
джн̃ейо ’сі нійата̄тмабгіх̣

adhiyajñaḥ kathaṁ ko ’tra
dehe ’smin madhusūdana
prayāṇa-kāle ca kathaṁ
jñeyo ’si niyatātmabhiḥ

Послівний переклад

Synonyms

адгійаджн̃ах̣—Господь жертвопринесень; катгам—як; ках̣—хто; атра—тут; дехе—у тілі; асмін—у цьому; мадгусӯдана—о Мадгусудано; прайа̄н̣а-ка̄ле—в момент смерті; ча—і; катгам—як; джн̃ейах̣ асі—Тебе можна пізнати; нійата-а̄тмабгіх̣—той, хто володіє собою.

adhiyajñaḥ — der Herr des Opfers; katham — wie; kaḥ — wer; atra — hier; dehe — im Körper; asmin — dieser; madhusūdana — o Madhusūdana; prayāṇa-kāle — zur Zeit des Todes; ca — und; katham — wie; jñeyaḥ asi — kannst Du gekannt werden; niyata-ātmabhiḥ — von den Selbstbeherrschten.

Переклад

Translation

Хто є Владикою жертвопринесень, і яким чином Він живе в тілі, о Мадгусӯдано? І як можуть ті, що вдаються до відданого служіння, пам’ятати Тебе під час смерті?

Wer ist der Herr des Opfers, und wie lebt Er im Körper, o Madhusūdana? Und wie können diejenigen, die im hingebungsvollen Dienst tätig sind, Dich zur Zeit des Todes kennen?

Коментар

Purport

Визначення «Володар усіх жертвопринесень» може стосуватись або Індри, або Вішн̣у. Вішн̣у — глава основних напівбогів, включно з Брахмою і Ш́івою, а Індра — головний серед напівбогів, яких наділено виконавчою владою. Як Індрі, так і Вішн̣у поклоняються, відправляючи йаджн̃и. А тут Арджуна запитує, хто ж по суті є володар йаджн̃и (жертвопринесення), і яким чином Господь перебуває в тілі живої істоти.

ERLÄUTERUNG: „Herr des Opfers“ kann sich sowohl auf Indra als auch auf Viṣṇu beziehen. Viṣṇu ist der Herr der Haupthalbgötter, einschließlich Brahmās und Śivas, und Indra ist der Herr der verwaltenden Halbgötter. Sowohl Indra als auch Viṣṇu werden durch die Darbringung von yajñas verehrt, doch hier fragt Arjuna, wer tatsächlich der Herr des yajña, des Opfers, ist und wie Sich dieser im Körper des Lebewesens befindet.

Арджуна звертається до Господа і називає Його Мадгусӯданою, бо колись Кр̣шн̣а убив демона Мадгу. Насправді такі питання, що виражають сумнів, не могли постати перед Арджуною, бо Арджуна — відданий, який усвідомлює Кр̣шн̣у. Такі сумніви подібні до демонів, а що Кр̣шн̣а майстерно знищує демонів, то Арджуна і звертається до Нього як до Мадгусӯдани, сподіваючись, що Кр̣шн̣а знищить й ці демонічні сумніви, що зринули в його мозку.

Hier wird Kṛṣṇa von Arjuna als Madhusūdana angesprochen, weil Er einmal einen Dämon namens Madhu tötete. Diese Fragen, die einige Zweifel verraten, hätten in Arjunas Geist eigentlich nicht auftauchen dürfen, denn Arjuna war ein Kṛṣṇa-bewußter Gottgeweihter. Deshalb werden diese Zweifel mit Dämonen verglichen, und weil Kṛṣṇa im Töten von Dämonen so erfahren ist, spricht Arjuna Ihn hier mit dem Namen Madhusūdana an, um Kṛṣṇa zu bitten, Er möge die dämonischen Zweifel seines Geistes töten.

У цьому вірші дуже важливим є слово прайа̄н̣а-ка̄ле, оскільки все, що ми робили у житті, вивіряється під час смерті. Арджуну хвилює питання про тих, хто постійно перебуває в свідомості Кр̣шн̣и. Яким буде їхнє становище під кінець? В момент смерті функції тіла повністю порушуються, й розум не може діяти належним чином. За такого розладнаного тілесного стану людина, можливо, не зможе згадати Верховного Господа. Великий відданий Маха̄ра̄джа Кулаш́екгара молився: «Мій любий Господи, зараз я цілком здоровий, тож краще було б, якби я вмер негайно, так, щоб лебідь мого розуму зміг знайти доступ до стебла Твоїх лотосних стіп». Цю метафору вжито тут тому, що лебідь, водоплавний птах, знаходить задоволення у тім, що заривається в лотосове квіття, жартома намагаючись зануритись в квітку лотоса. Маха̄ра̄джа Кулаш́екгара й каже Господеві: «Зараз мій розум несхвильований і я цілком здоровий. Якщо я помру негайно, думаючи про Твої лотосні стопи, тоді я можу бути впевненим, що досягну досконалості в своєму відданому служінні Тобі. Але якщо мені доведеться чекати природної смерті, то я не знаю, що трапиться тоді, бо на той час тілесні функції будуть порушені, мене мучитиме ядуха, й, можливо, я не зможу промовляти Твоє ім’я. Дозволь мені краще вмерти зараз же». Арджуна питає, як саме в такий відповідальний час людина може зосередити свій розум на лотосних стопах Кр̣шн̣и.

Das Wort prayāṇa-kāle, das in diesem Vers benutzt wird, ist sehr bedeutsam, denn alles, was wir in diesem Leben tun, wird zur Zeit des Todes geprüft werden. Arjuna ist sehr bestrebt zu erfahren, wie diejenigen, die sich ständig im Kṛṣṇa-Bewußtsein betätigen, diese letzte Prüfung bestehen können. Zum Zeitpunkt des Todes sind alle körperlichen Funktionen gestört, und der Geist befindet sich in einem aufgewühlten Zustand. Wenn man auf diese Weise von körperlichen Leiden gepeinigt wird, ist es nicht sicher, daß man sich an den Höchsten Herrn zu erinnern vermag. Mahārāja Kulaśekhara, ein großer Gottgeweihter, betet: „Mein lieber Herr, es ist besser, wenn ich sogleich sterbe, jetzt, wo ich noch gesund bin, so daß der Schwan meines Geistes in den Stengel Deiner Lotosfüße eintauchen kann.“ Diese Metapher wird gebraucht, weil der Schwan als Wasservogel Freude daran findet, in den Lotosblumen herumzuwühlen; in seinem spielerischen Trieb liebt er es, in die Lotosblumen einzutauchen. Mahārāja Kulaśekhara sagt also zum Herrn: „Mein Geist ist nun ausgeglichen, und ich bin gesund. Wenn ich sogleich sterbe und an Deine Lotosfüße denke, dann bin ich überzeugt, daß ich in der Ausführung Deines hingebungsvollen Dienstes die Vollkommenheit erreicht habe. Aber wenn ich auf meinen natürlichen Tod warten muß, dann weiß ich nicht, was geschehen wird, denn zu diesem Zeitpunkt werden die körperlichen Funktionen völlig gestört sein, meine Kehle wird verstopft sein, und ich weiß nicht, ob ich fähig sein werde, Deinen Namen zu chanten. Laß mich daher lieber sogleich sterben.“ Arjuna fragt also, wie man seinen Geist zu einer solchen Zeit auf Kṛṣṇas Lotosfüße richten kann.