TEXT 8
ТЕКСТ 8
Текст
Текст
прабга̄смі ш́аш́і-сӯрйайох̣
пран̣авах̣ сарва-ведешу
ш́абдах̣ кге паурушам̇ нр̣шу
прабха̄сми ш́аш́и-сӯрйайох̣
пран̣авах̣ сарва-ведешу
ш́абдах̣ кхе паурушам̇ нр̣шу
Послівний переклад
Пословный перевод
расах̣—смак; ахам—Я; апсу—у воді; каунтейа—син Кунтı̄; прабга̄—світло; асмі—Я є; ш́аш́і-сӯрйайох̣—місяця й сонця; пран̣авах̣—три літери «А-У-М»; сарва—у всіх; ведешу—Ведах; ш́абдах̣— звукова вібрація; кге—в ефірі; паурушам—здібність; нр̣шу—в людині.
Переклад
Перевод
О сину Кунтı̄, Я — смак води, світло сонця й місяця і склад «ом̇» в ведичних мантрах. Я — звук в ефірі й талант в людині.
О сын Кунти, Я вкус воды, свет солнца и луны, и Я слог ом в ведическихмантрах. Я звук в эфире и талант в человеке.
Коментар
Комментарий
У цьому вірші пояснюється, як саме Господь проявляє Свою всюдисущість за допомогою Своїх різноманітних матеріальних та духовних енерґій. Верховного Господа можна спочатку відчути через Його різні енерґії, — таким способом усвідомлюють Його безособистісний аспект. Напівбог Сонця — особа, і його присутність можна відчувати в його енерґії, сонячному світлі, яке поширюється скрізь, — так само і Господа, хоча Він і перебуває в Своїй вічній обителі, сприймають через Його енерґії, що проникають й поширюються всюди. Основна якість води — її смак — її дійовий чинник. Пити морську воду неприємно, бо її чистий смак змішано із сіллю. Вода смакує нам залежно від своєї чистоти, і такий чистий смак — одна з Господніх енерґій. Імперсоналіст відчуває присутність Господа у воді через її смак, а персоналіст ще й вихваляє Господа за те, що Він милосердно дає людині смачну воду вгамувати спрагу. Саме так слід сприймати Всевишнього. Насправді між персоналізмом та імперсоналізмом немає ніяких суперечностей. Той, хто пізнав Бога, знає, що поняття про імперсональне та особистісне присутнє водночас у всьому без жодних суперечностей. Тому Господь Чаітанйа утвердив Свою величну доктрину ачінтйа бгеда-й-абгеда-таттви: одночасної єдності й відмінності.
Из этого стиха мы узнаём, как Господь пронизывает все сущее Своей многообразной духовной и материальной энергией. На начальном этапе духовного пути Верховного Господа познают в образе Его многообразной энергии, то есть в Его безличном аспекте. Подобно тому как присутствие бога Солнца, который является личностью, можно ощутить через его вездесущую энергию — солнечный свет, присутствие Господа, пребывающего в Его вечной обители, можно ощутить через Его энергию, которая пронизывает все творение.
Вкус — неотъемлемое свойство воды. Нам не нравится пить морскую воду, потому что в ней к чистому вкусу воды примешан вкус соли. Нас больше привлекает вода, имеющая чистый вкус, и этот вкус — энергия Верховного Господа. Имперсоналист и персоналист оба ощущают присутствие Господа в воде через ее вкус, но персоналист при этом прославляет Господа за то, что Он, милостиво дав человеку эту вкусную воду, позволил ему утолять жажду. Так оба они ощущают присутствие Господа. В сущности, философии персонализма и имперсонализма не противоречат друг другу. Тот, кто постиг Бога, знает, что Его личностный и безличный аспекты одновременно присутствуют во всем сущем и что в этом нет никакого противоречия. Основываясь на этом понимании, Господь Чайтанья дал людям возвышенную философию ачинтья-бхеда- и абхеда-таттвы, одновременного единства и различия.
Світло сонця й місяця також первісно випромінюється з брахмаджйоті, яке є безособистісним сяєвом Господа. І пран̣ава, тобто трансцендентний звук ом̇ка̄ра, що ним починається кожний ведичний гімн, є зверненням до Верховного Господа. Імперсоналісти дуже бояться звертатись до Верховного Господа Кр̣шн̣и за Його незчисленними іменами, і тому вони вважають за краще викликати вібрацію трансцендентного звуку ом̇ка̄ри. Вони не усвідомлюють того, що ом̇ка̄ра — це звуковий образ Кр̣шн̣и. Повноваження свідомості Кр̣шн̣и поширюються скрізь, і благословенний той, хто пізнав свідомість Кр̣шн̣и. Ті ж, хто не знає Кр̣шн̣и, перебувають в ілюзії, і, отже, знання про Кр̣шн̣у є звільненням, а забуття Його — рабством.
Солнечный и лунный свет — это тоже энергия Господа, поскольку их изначальным источником является брахмаджьоти, безличное сияние Господа. А пранава, или омкара, трансцендентный звук, с которого начинается каждый ведический гимн, является формой обращения к Верховному Господу. Имперсоналисты боятся обращаться к Господу Кришне, называя Его одним из Его бесчисленных имен, и потому предпочитают произносить ом. Но они не понимают, что омкара — это звуковое воплощение Кришны. Сознание Кришны вмещает в себя все, и тот, кто постиг науку сознания Кришны, необычайно удачлив. Люди, не знающие Кришну, находятся во власти иллюзии; поэтому обрести знание о Кришне — значит получить освобождение, а забыть Кришну — значит обречь себя на рабство в материальном мире.