TEXT 5
TEXT 5
Текст
Texte
пракр̣тім̇ віддгі ме пара̄м
джı̄ва-бгӯта̄м̇ маха̄-ба̄хо
йайедам̇ дга̄рйате джаґат
prakṛtiṁ viddhi me parām
jīva-bhūtāṁ mahā-bāho
yayedaṁ dhāryate jagat
Послівний переклад
Synonyms
апара̄—нижча; ійам—ця; ітах̣—крім цієї; ту—але; анйа̄м—інша; пракр̣тім—енерґія; віддгі—лише спробуй зрозуміти; ме—Мою; пара̄м—вищу; джı̄ва-бгӯта̄м—що містить у собі живих істот; маха̄- ба̄хо—о міцнорукий; йайа̄—якою; ідам—цей; дга̄рйате—використовують або розробляють; джаґат—матеріальний світ.
aparā: inférieure; iyam: cette; itaḥ: à part celle-là; tu: mais; anyām: une autre; prakṛtim: énergie; viddhi: essaie seulement de comprendre; me: Ma; parām: supérieure; jīva-bhūtām: comprenant les êtres vivants; mahā-bāho: ô toi aux bras puissants; yayā: par qui; idam: cet; dhāryate: est utilisé ou exploité; jagat: univers matériel.
Переклад
Translation
Окрім цих енерґій, о міцнорукий Арджуно, існує Моя інша, вища енерґія, до якої належать живі істоти, що використовують можливості, які надає їм нижча енерґія, матеріальна природа, і експлуатують її.
Ô Arjuna aux bras puissants, outre cette énergie inférieure, il est une énergie supérieure qui M’appartient également. Elle comprend les êtres vivants qui exploitent les ressources de la nature matérielle.
Коментар
Purport
Тут сказано, що живі істоти належать до вищої природи (або енерґії) Верховного Господа. Нижча енерґія — це матерія, що проявлена в різних елементах: землі, воді, вогні, повітрі, ефірі, розумі, інтелекті та оманному его. Обидві форми матеріальної природи, а саме: груба (земля й т. ін.) і тонка (розум й т. ін.) є витворами нижчої енерґії. Живі істоти, які з різною метою використовують ці нижчі енерґії, являють собою вищу енерґію Верховного Господа, і завдяки саме цій енерґії функціонує весь матеріальний світ. Космічне проявлення було б недієздатним, якби його не приводила у рух вища енерґія, живі істоти. Енерґії завжди залежні від свого джерела, тобто Господь завжди контролює живих істот, — вони позбавлені незалежного існування. Живі істоти ніколи не зрівняються з Господом в могутності, як те гадають нерозумні люди. Відмінність живих істот від Господа описано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (10.87.30) таким чином:
Ce verset montre clairement que les êtres vivants appartiennent à l’énergie supérieure du Seigneur Suprême. Son énergie inférieure, comme nous l’avons vu dans le verset précédent, est constituée des éléments matériels bruts, soit la terre, l’eau, le feu, l’air et l’éther, et des éléments subtils, soit le mental, l’intelligence et le faux ego. Le monde matériel ne fonctionne que grâce aux êtres vivants qui en exploitent les ressources. La manifestation cosmique n’a en elle-même aucun pouvoir indépendant. Seule l’énergie supérieure, l’être vivant, peut la mettre en mouvement. Les énergies sont toujours contrôlées par la source énergétique, aussi les êtres distincts se trouvent-ils toujours subordonnés au Seigneur. Jamais ils ne sauraient exister indépendamment de Lui, ni égaler Sa puissance, comme le prétendent les personnes manquant d’intelligence. Le Śrīmad-Bhāgavatam (10.87.30) explique fort bien ce qui différencie l’être vivant du Seigneur:
тархім̇ на ш́а̄сйатеті нійамо дгрува нетаратга̄
аджані ча йан-майам̇ тад авімучйа нійантр̣ бгавет
самам ануджа̄ната̄м̇ йад аматам̇ мата-душт̣атайа̄
tarhi na śāsyateti niyamo dhruva netarathā
ajani ca yan-mayaṁ tad avimucya niyantṛ bhavet
samam anujānatāṁ yad amataṁ mata-duṣṭatayā
«О Вічний Всевишній! Якби втілені живі істоти були вічними й усепроникаючими, подібно до Тебе, то вони не були б підлеглі Тобі. Але якщо визнати, що живі істоти — це крихітні частки енерґії Твоєї Світлості, тоді одразу стає зрозумілою їхня покора Твоїй верховній владі. Тому справжнє визволення вимагає, щоб живі істоти цілковито віддавались на Твою ласку, і така відданість зробить їх щасливими. Лише відродивши своє вічне природне становище, вони зможуть самі бути правителями. Отже, люди з обмеженим знанням, які обстоюють моністичну теорію про цілковиту рівність Бога і живих істот, насправді керуються хибними та нечистими поглядами».
« Ô Suprême Éternel ! Si les êtres incarnés étaient éternels et omniprésents comme Toi, Ils ne Te seraient pas assujettis. S’ils sont, au contraire, d’infimes énergies issues de Toi, ils Te seront toujours subordonnés. C’est pourquoi ils n’atteindront la libération parfaite qu’en acceptant Ta tutelle, et c’est dans cet abandon qu’ils trouveront le bonheur. Recouvrant leur condition intrinsèque, ils pourront à leur tour exercer leur pouvoir de domination. Les hommes au jugement limité qui prônent le monisme, l’égalité absolue entre Dieu et les êtres vivants, s’égarent dans une théorie fausse et pernicieuse. »
Верховний Господь Кр̣шн̣а — єдиний правитель, і всі живі істоти підлеглі Йому. Ці живі істоти являють собою Його верховну енерґію, тому що якісно вони тотожні із Всевишнім, але кількісно вони ніколи не можуть зрівнятися з Господом у могутності. Експлуатуючи грубу й тонку нижчі енерґії (матерію), вища енерґія (жива істота) втрачає свій справжній духовний розум та інтелект. Ця забудькуватість виникає внаслідок впливу матерії на живу істоту. Але коли жива істота вивільняється з-під впливу ілюзорної матеріальної енерґії, вона досягає ступеня мукті, звільнення. Оманне его під впливом матеріальної ілюзії думає: «Я — матерія, й матеріальні надбання — мої». Істота усвідомлює своє справжнє становище тоді, коли вона відкидає матеріальні уявлення, включаючи ідею повноправної своєї рівності з Богом. Отже, можна зробити висновок, що Ґı̄та̄ підтверджує становище живої істоти як однієї з численних енерґій Кр̣шн̣и; і коли ця енерґія очищується від матеріальної скверни, вона цілковито усвідомлює Кр̣шн̣у і стає вільною.
Kṛṣṇa, le Seigneur Suprême, est donc le seul maître absolu, et tous les êtres Lui sont subordonnés. Ceux-ci relèvent de Son énergie supérieure du fait que leur nature, en qualité, participe de la Sienne, mais ils ne possèdent jamais, en quantité, les mêmes pouvoirs que Lui. En manipulant les énergies matérielles, grossières et subtiles, l’être distinct tombe sous l’influence de la matière et oublie son mental et son intelligence spirituels, seuls vrais. Ainsi illusionné, le faux ego pense: « Je suis matière, les biens matériels m’appartiennent ». Mais quand l’être vivant parvient à s’affranchir de l’illusion matérielle, il atteint la mukti, la libération. Il réalise sa condition inhérente lorsqu’il se libère de ces conceptions matérielles, et notamment de la perspective d’une fusion totale avec Dieu.
On peut donc conclure à partir des enseignements de la Bhagavad-gītā que l’être vivant ne constitue que l’une des multiples énergies du Seigneur, et que, lorsqu’il s’affranchit du conditionnement matériel, il devient libéré, pleinement conscient de Kṛṣṇa.