Skip to main content

TEXT 5

VERŠ 5

Текст

Verš

уддгаред а̄тмана̄тма̄нам̇
на̄тма̄нам аваса̄дайет
а̄тмаіва хй а̄тмано бандгур
а̄тмаіва ріпур а̄тманах̣
uddhared ātmanātmānaṁ
nātmānam avasādayet
ātmaiva hy ātmano bandhur
ātmaiva ripur ātmanaḥ

Послівний переклад

Synonyma

уддгарет—нехай визволить; а̄тмана̄—розумом; а̄тма̄нам—обумовлена душа; на—ніколи; а̄тма̄нам—обумовлена душа; аваса̄дайет—нехай викликає занепад; а̄тма̄—розум; ева—неодмінно; хі— справді; а̄тманах̣—обумовленої душі; бандгух̣—друг; а̄тма̄—розум; ева—неодмінно; ріпух̣—ворог; а̄тманах̣—обумовленої душі.

uddharet — človek sa snaží povzniesť; ātmanā — prostredníctvom mysle; ātmānam — podmienenú dušu; na — nikdy; ātmānam — podmienenú dušu; avasādayet — nechať poklesnúť; ātmā — myseľ; eva — zaiste; hi — naozaj; ātmanaḥ — podmienenej duše; bandhuḥ — priateľom; ātmā — myseľ; eva — určite; ripuḥ — nepriateľom; ātmanaḥ — podmienenej duše.

Переклад

Překlad

Людина повинна використати свій розум для звільнення, а не занепадати через нього. Розум — і друг обумовленої душі, і ворог її.

Človek sa musí pomocou svojej mysle oslobodiť, nie degradovať. Myseľ je ako priateľom, tak aj nepriateľom podmienenej duše.

Коментар

Význam

Санскритське слово а̄тма̄, залежно від різних обставин, означає тіло, розум або душу. В системі йоґи особливу увагу приділено душі, що перебуває в обумовленому стані, та розуму. В цьому вірші слово а̄тма̄ стосується розуму, тому що в практиці йоґи розум посідає центральне місце. Мета йоґи полягає в тому, щоб опанувати розум й відвернути його від прив’язаності до об’єктів чуття. В даному вірші наголошується, що розум треба виховувати таким чином, щоб він був здатний вирятувати обумовлену душу з трясовини невідання. Перебуваючи в матеріальному існуванні, людина підпадає впливові розуму і почуттів. Насправді, чиста душа заплуталась в тенетах матеріального світу через те, що оманне его, яке бажає панувати над матеріальною природою, огорнуло її розум. Отже, розум треба виховувати так, щоб його не приваблювала мішура матеріальної природи і завдяки такому правильно спрямованому розумові обумовлена душа зможе врятуватися. Не треба деґрадувати, віддавшись почуттям. Чим сильніше об’єкти чуття приваблюють людину, тим більше вона заплутується в матеріальному існуванні. Найкращий спосіб виплутатися — просто заполонити розум свідомістю Кр̣шн̣и. Слово хі використане для того, щоб підкреслити важливість та необхідність вчинити саме так. Сказано також:

Podľa rozličných okolností označuje slovo ātmā telo, myseľ alebo dušu. V yoge majú myseľ a duša veľký význam. Keďže myseľ je pri praktikovaní yogy najdôležitejšia, znamená ātmā v tomto verši myseľ. Účelom yogy je ovládnuť myseľ a odviesť ju od pripútanosti k zmyslovým predmetom. Je tu zdôraznené, že myseľ sa musí cvičiť tak, aby mohla vyslobodiť podmienenú dušu z bahna nevedomosti. V hmotnom bytí je každý otrokom svojej mysle a svojich zmyslov. Myseľ chce pod vplyvom falošného ega ovládať svet, a v skutočnosti spôsobuje, že čistá duša je uväznená v hmotnom svete. Preto treba myseľ cvičiť tak, aby sa nenechala priťahovať leskom hmotnej prírody. Takto sa duša môže vyslobodiť zo svojej podmienenosti. Nikto by nemal dopustiť poklesnutie pochádzajúce z pripútanosti k zmyslovým predmetom. Čím viac nás priťahujú zmyslové predmety, tým viac sa zaplietame do hmotnej existencie. Najlepší spôsob, ako sa oslobodiť, je neustále zamestnávať svoju myseľ vo vedomí Kṛṣṇu. Na zdôraznenie tejto skutočnosti je tu použité slovo hi, čo znamená, že človek tak musí konať. Potvrdzuje to aj Amṛita-bindu Upaniṣad (2):

мана ева манушйа̄н̣а̄м̇
ка̄ран̣ам̇ бандга-мокшайох̣
бандга̄йа вішайа̄сан̇ґо
муктйаі нірвішайам̇ манах̣
mana eva manuṣyāṇāṁ
kāraṇaṁ bandha-mokṣayoḥ
bandhāya viṣayāsaṅgo
muktyai nirviṣayaṁ manaḥ

«Для людини розум — причина рабства і причина звільнення водночас. Розум, що занурений в об’єкти чуття — це причина рабства, а розум, що відчужений від об’єктів чуття — причина звільнення» (Амр̣та-бінду Упанішада 2). Отже, розум, що завжди заглиблений у свідомість Кр̣шн̣и, веде людину до найвищого щабля звільнення.

„Pomocou mysle sa človek môže vyslobodiť, alebo zapliesť do hmotnej existencie. Keď myseľ priťahujú zmyslové predmety, vedie k otroctvu, a keď je od zmyslových predmetov odpútaná, vedie k vyslobodeniu.“ Preto myseľ, ktorá je stále pohrúžená v myšlienkach na Kṛṣṇu, vedie k najvyššiemu vyslobodeniu.