TEXT 18
TEXT 18
Текст
Texte
а̄тманй ева̄ватішт̣гате
ніспр̣хах̣ сарва-ка̄мебгйо
йукта ітй учйате тада̄
ātmany evāvatiṣṭhate
nispṛhaḥ sarva-kāmebhyo
yukta ity ucyate tadā
Послівний переклад
Synonyms
йада̄—коли; вінійатам—старанно дисциплінований; чіттам—розум і його діяльність; а̄тмані—в Трансцендентному; ева—неодмінно; аватішт̣гате—розташовується; ніспр̣хах̣—позбавлений бажань; сарва — до будь-якого різновиду; ка̄мебгйах̣ — матеріальне чуттєве задоволення; йуктах̣—той, хто досяг високого рівня в йозі; іті—так; учйате—сказано, що; тада̄—тоді.
yadā: quand; viniyatam: particulièrement disciplinés; cittam: le mental et ses activités; ātmani: dans la transcendance; eva: certes; avatiṣṭhate: devient situé; nispṛhaḥ: dénué de désir; sarva: pour toutes sortes de; kāmebhyaḥ: plaisirs matériels; yuktaḥ: fermement situé dans le yoga; iti: ainsi; ucyate: est dit être; tadā: à ce moment.
Переклад
Translation
Коли людина, здійснюючи йоґу, дисциплінує свою розумову діяльність й, позбувшись усіх матеріальних бажань, підіймається до трансцендентного рівня, кажуть, що вона досягла високого ступеня йоґи.
On dit que le yogī est fixé dans le yoga quand il a su, par cette pratique, régler les activités de son mental et atteindre un niveau transcendantal où les désirs matériels n’ont plus de prise.
Коментар
Purport
Характерною рисою діяльності йоґа, що вирізняє її від діяльності звичайної людини, є зникнення всіх матеріальних бажань, головне з яких — статеве бажання. Досконалий йоґ так добре врівноважує свій розум, що його більше не можуть турбувати ніякі матеріальні бажання. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (9.4.18 – 20) стверджується, що люди, які перебувають в свідомості Кр̣шн̣и, природним чином можуть досягти такого досконалого ступеня:
Les actes d’un yogī se distinguent de ceux d’un homme ordinaire dans la mesure où aucun désir matériel – et plus particulièrement le désir sexuel, le plus fort des désirs – ne le perturbe plus car il a su discipliner son mental. Quiconque adopte la conscience de Kṛṣṇa peut tout naturellement se parfaire de la sorte. Le Bhāgavatam (9.4.18–20) illustre cela fort bien:
вача̄м̇сі ваікун̣т̣га-ґун̣а̄нуварн̣ане
карау харер мандіра-ма̄рджана̄дішу
ш́рутім̇ чака̄ра̄чйута-сат-катгодайе
vacāṁsi vaikuṇṭha-guṇānuvarṇane
karau harer mandira-mārjanādiṣu
śrutiṁ cakārācyuta-sat-kathodaye
тад-бгр̣тйа-ґа̄тра-спарш́е ’н̇ґа-сан̇ґамам
ґгра̄н̣ам̇ ча тат-па̄да-сароджа-саурабге
ш́рı̄мат-туласйа̄ расана̄м̇ тад-арпіте
tad-bhṛtya-gātra-sparśe ’ṅga-saṅgamam
ghrāṇaṁ ca tat-pāda-saroja-saurabhe
śrīmat-tulasyā rasanāṁ tad-arpite
ш́іро хр̣шı̄кеш́а-пада̄бгівандане
ка̄мам̇ ча да̄сйе на ту ка̄ма-ка̄мйайа̄
йатготтама-ш́лока-джана̄ш́райа̄ ратіх̣
śiro hṛṣīkeśa-padābhivandane
kāmaṁ ca dāsye na tu kāma-kāmyayā
yathottama-śloka-janāśrayā ratiḥ
«Спершу цар Амбарı̄ша заполонив свій розум думками про лотосні стопи Господа Кр̣шн̣и; потім, послідовно, мову свою він використав на висвітлювання трансцендентних якостей Господа, свої руки — на прибирання храму Господнього, свої вуха — на слухання про Господні чинки, свої очі — на споглядання трансцендентних форм Господа, своє тіло — щоб торкатися тіл відданих, свій нюх — щоб відчувати аромат квітів лотоса, запропонованих Господу, свій язик — на смакування листя туласı̄, піднесеного до лотосних стіп Господа, свої ноги — для відвідин місць прощ і храмів Господа, свою голову — для шанобливих поклонів перед Господом й свої бажання він спрямував на виконання Господньої місії. Вся така трансцендентна діяльність цілком притаманна відданому Господа».
« Le roi Ambarīṣa fixait tout d’abord son esprit sur les pieds pareils-au-lotus de Kṛṣṇa, puis usait de sa parole pour décrire les qualités transcendantales du Seigneur. Il se servait de ses mains pour nettoyer Son temple, de ses oreilles pour entendre louer Ses activités, de ses yeux pour contempler Sa forme absolue, de son corps pour toucher le corps de Ses dévots, de ses narines pour humer le parfum des fleurs de lotus qu’on Lui offre, de sa langue pour goûter les feuilles de tulasī déposées à Ses pieds de lotus, de ses jambes pour se rendre en des lieux de pèlerinage et visiter Ses temples, de sa tête pour se prosterner devant Lui. Quant à ses désirs, il les consacrait à remplir Sa mission. De telles activités spirituelles caractérisent le pur dévot du Seigneur. »
Можливо, що послідовникам імперсоналізму трансцендентний стан і здається невимовним, але його легко досягає людина в свідомості Кр̣шн̣и, що очевидно з вищенаведеного опису занять Маха̄ра̄джі Амбарı̄ши. Якщо людина не зосереджує свій розум на лотосних стопах Господа, постійно пам’ятаючи про Нього, то такі трансцендентні заняття марні. Саме тому у відданому служінні Господеві цю визначену людині діяльність називають арчаною, тобто залученням усіх чуттів до служіння Господу. Чуття й розум не терплять бездіяльності. Недоцільно просто пригнічувати їх. Тому, для основної маси людей, особливо для тих, хто не провадить життя у відреченні, вище описаний трансцендентний спосіб використання чуттів та розуму — то є досконалий шлях до трансцендентних досягнень, і в Бгаґавад-ґı̄ті це називано йуктою.
Cet exemple nous montre bien que s’il est impossible à un impersonnaliste de percevoir et de définir cet état absolu, c’est chose facile pour une personne consciente de Kṛṣṇa. Mais on ne peut accomplir ces tâches transcendantales que si l’on s’absorbe en permanence dans le souvenir des pieds pareils-au-lotus du Seigneur. Dans le service de dévotion, on appelle arcanā le processus dans lequel s’inscrivent les activités décrites plus haut. Celles-ci constituent l’art de mettre ses sens au service du Seigneur. Le mental et les sens étant toujours actifs, il est impossible d’en faire abstraction. Le meilleur moyen pour l’homme de se parfaire spirituellement, notamment pour celui qui n’a pas embrassé l’ordre du renoncement, sera d’utiliser ses sens comme le fit Mahārāja Ambarīṣa, c’est-à-dire d’en user de façon transcendantale, ainsi que nous l’indique fort à propos le mot yukta employé dans ce verset.