TEXT 5
ТЕКСТ 5
Текст
Текст
бахӯні ме вйатı̄та̄ні
джанма̄ні тава ча̄рджуна
та̄нй ахам̇ веда сарва̄н̣і
на твам̇ веттга парантапа
бахӯни ме вйатӣта̄ни
джанма̄ни тава ча̄рджуна
та̄нй ахам̇ веда сарва̄н̣и
на твам̇ веттха парантапа
Послівний переклад
Пословный перевод
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; бахӯні—багато; ме—Моїх; вйатı̄та̄ні—пройшло; джанма̄ні—народжень; тава—твоїх; ча—також; арджуна—о Арджуно; та̄ні—ті; ахам—Я; веда—знаю; сарва̄н̣і—усі; на—не; твам—ти; веттга—знаєш; парантапа—підкорювач ворогів.
Переклад
Перевод
Бог-Особа сказав: Крізь безліч народжень пройшли ми з тобою. Я пам’ятаю їх усі, ти ж не можеш їх пам’ятати, о приборкувачу ворогів!
Верховный Господь сказал: И ты и Я рождались великое множество раз. Я помню все эти жизни, ты же не помнишь их, о покоритель врагов.
Коментар
Комментарий
ПОЯСНЕННЯ: Брахма-сам̇гіта (5.33) розповідає про численні втілення Господа, і там сказано:
В «Брахма-самхите» (5.33) говорится о бесчисленных воплощениях Господа:
а̄дйам̇ пура̄н̣а-пурушам̇ нава-йауванам̇ ча
ведешу дурлабгам адурлабгам а̄тма-бгактау
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
а̄дйам̇ пура̄н̣а-пурушам̇ нава-йауванам̇ ча
ведешу дурлабхам адурлабхам а̄тма-бхактау
говиндам а̄ди-пурушам̇ там ахам̇ бхаджа̄ми
«Я схиляюсь перед Верховним Богом-Особою, Ґовіндою (Кр̣шн̣ою), який є одвічною, первинною особистістю — абсолютним, безгрішним, який не має початку. Хоча Він поширює Себе в безмежній кількості форм, він завжди залишається тією ж самою первинною, найстарішою з-поміж усіх і разом з тим вічно юною особистістю. Лише кращі ведичні вчені можуть осягнути вічні, сповнені знання та блаженства форми Господа. Що ж стосується чистих відданих, то для них вони завжди очевидні».
«Я поклоняюсь предвечному Верховному Господу Говинде [Кришне], абсолютному, непогрешимому и не имеющему начала. Принимая бесчисленные образы, Господь тем не менее остается все той же изначальной личностью, самой древней и вечно юной. Вечные, исполненные блаженства и знания воплощения Господа непостижимы даже для великих знатоков Вед, но всегда доступны взору тех, кто безраздельно предан Господу».
В Брахма-сам̇гіті (5.39) також стверджується:
Далее в «Брахма-самхите» (5.39) сказано:
на̄на̄вата̄рам акарод бгуванешу кінту
кр̣шн̣ах̣ свайам̇ самабгават парамах̣ пума̄н йо
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
на̄на̄вата̄рам акарод бхуванешу кинту
кр̣шн̣ах̣ свайам̇ самабхават парамах̣ пума̄н йо
говиндам а̄ди-пурушам̇ там ахам̇ бхаджа̄ми
«Я поклоняюсь Верховному Богові-Особі, Ґовінді (Кр̣шн̣і), який завжди перебуває в таких Своїх різноманітних повновладних втіленнях, як Ра̄ма, Нр̣сім̇ха тощо та багатьох інших втіленнях нижчого ранґу. Але Він завжди залишається первинним Богом-Особою, Кр̣шн̣ою, й інколи Сам Кр̣шн̣а приходить у цей світ у Своїй первинній формі».
«Я поклоняюсь Верховному Господу Говинде [Кришне], который неизменно являет Себя в виде разнообразных полных экспансий, таких как Рама и Нрисимха, и множества частичных экспансий, но при этом всегда остается предвечной Личностью Бога, которая также приходит в этот мир в Своем изначальном облике — облике Кришны».
У Ведах сказано також, що хоча Господь — єдиний, й іншого немає, Він проявляє Себе в безлічі форм. Він подібний до каменя ваідурйа, що міняє свій колір і при цьому залишається незмінним. Чисті віддані осягають всі численні форми Господа, однак ці Його образи не можна усвідомити просто вивчаючи Веди (ведешу дурлабгам адурлабгам а̄тма-бгактау). Такі віддані, як Арджуна, — постійні супутники Господа, і коли б Господь не втілювавсь на Землі, Його віддані також приймають народження, щоб служити Господу різноманітними способами. Арджуна — один з таких відданих, і з даного вірша можна зрозуміти, що декілька мільйонів років тому, коли Господь Кр̣шн̣а розповідав Бгаґавад-ґı̄ту богові Сонця Вівасва̄ну, Арджуна також був там присутній, однак в іншій якості. Різниця між Господом і Арджуною полягає в тому, що Господь пам’ятає цей випадок, тоді як Арджуна — ні. Саме це й складає відмінність між живою істотою, невід’ємною Господньою часткою, й Самим Верховним Господом. Хоча Кр̣шн̣а звертається тут до Арджуни як до великого звитяжного героя, той не в змозі відновити в пам’яті події своїх попередніх втілень. Тому жива істота — якою б визначною вона не була з матеріалістичного погляду — ніколи не може зрівнятись з Верховним Господом. Особа, яка завжди супроводжує Господа, безумовно звільнена, але не рівна Богові. N В Брахма-сам̇гіті Господа змальовано як непохибного (ачйута), і це означає, що Він ніколи не забуває Себе, навіть перебуваючи в зв’язку з матеріальним світом. Тому Господь і жива істота ніколи не можуть зрівнятись усіма сторонами, навіть коли жива істота досягає такого ступеня звільнення, як Арджуна. Хоча Арджуна — відданий Господа, йому трапляється забувати про природу Кр̣шн̣и, але з Божої ласки відданий може одразу ж осягнути всю непохибність Господнього становища, тоді як розумінню невідданого або демона ця трансцендентна природа недоступна. Отже, описи, що їх наведено в Ґı̄тı̄, не можуть сприйняти люди демонічного складу. Кр̣шн̣а пам’ятає все, що Він здійснив мільйони років тому, але Арджуна — ні, незважаючи на те, що обидва: Кр̣шн̣а й Арджуна — вічні за своєю природою. Варто зауважити, що жива істота забуває про все внаслідок зміни тіл, але Господь пам’ятає все, тому що Його тіло незмінне — сач-чід-а̄нанда. Він — адваіта, тобто Його тіло і Він Сам — суть одне. Все, що стосується Його, має духовну природу, тоді як обумовлена душа відмінна од свого матеріального тіла. Тіло Господа й Він Сам — тотожні, і тому Його становище завжди відмінне од становища звичайної живої істоти, навіть коли Він сходить на матеріальний рівень. Демони не можуть погодитися з такою трансцендентною природою Господа, яку Він описує Сам у дальшому вірші.
В Ведах тоже сказано, что, хотя Господь един, Он распространяет Себя в бесчисленное множество образов. Он подобен камню вайдурья, который меняет цвета, но при этом остается самим собой. Постичь многочисленные воплощения Господа могут лишь те, кто безраздельно предан Ему, а не философы, которые только изучают Веды (ведешу дурлабхам адурлабхам а̄тма-бхактау). Преданные, подобные Арджуне, являются вечными спутниками Господа: всякий раз, когда Господь воплощается в материальном мире, они приходят вместе с Ним, чтобы в том или ином качестве служить Ему. Арджуна — один из таких преданных, и из этого стиха мы узнаём, что миллионы лет назад, когда Господь Кришна рассказывал «Бхагавад-гиту» богу Солнца Вивасвану, Арджуна, в другом облике, также находился рядом с Ним. Но разница между Господом и Арджуной заключается в том, что Господь помнит об этом, а Арджуна нет. Это отличает Верховного Господа от Его неотъемлемых частиц, индивидуальных существ. Хотя Арджуна назван здесь великим героем, покорителем врагов, он не способен помнить о том, что происходило с ним в прошлых жизнях. Иначе говоря, индивидуальное существо, каким бы великим с материальной точки зрения оно ни было, никогда не сможет стать равным Верховному Господу. Все вечные спутники Господа, безусловно, являются освобожденными душами, но они никогда не смогут сравняться с Господом. В «Брахма-самхите» Господь назван непогрешимым (ачьюта); это значит, что Он не забывает Себя, даже когда находится в материальном мире, тогда как обыкновенное существо, соприкасаясь с материей, не помнит свои прошлые жизни. Поэтому Господь и индивидуальная душа никогда не бывают равными во всех отношениях, даже если душа является освобожденной, как Арджуна. Хотя Арджуна — преданный Господа, он иногда забывает о том, какое положение занимает Господь. Но по милости Бога преданный может мгновенно осознать, что Господь велик и непогрешим, тогда как непреданные, или демоны, не в состоянии постичь Его божественную природу. Поэтому люди с демоническим складом ума не способны понять смысл этого и других аналогичных стихов «Бхагавад-гиты». Кришна помнит о том, что Он делал миллионы лет назад, а Арджуна не помнит, хотя по природе своей оба они вечные существа. Необходимо также отметить, что обыкновенное существо забывает обо всем, что происходило с ним, потому что вынуждено менять тела, а Господь помнит, так как Его тело, сач-чид-ананда, вечно и неизменно. Он адвайта: между Его телом и Им Самим нет разницы. Все, что так или иначе связано с Ним, имеет духовную природу. Но тело обусловленной души материально и отлично от нее самой. Поскольку тело Господа тождественно Ему Самому, то, даже нисходя в материальный мир, Он сохраняет Свое положение, отличное от положения обыкновенных существ. Демоны не в состоянии постичь божественную природу Господа, о которой Он Сам рассказывает в следующем стихе.