Skip to main content

TEXT 5

ТЕКСТ 5

Текст

Текст

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
бахӯні ме вйатı̄та̄ні
джанма̄ні тава ча̄рджуна
та̄нй ахам̇ веда сарва̄н̣і
на твам̇ веттга парантапа
ш́рӣ-бхагава̄н ува̄ча
бахӯни ме вйатӣта̄ни
джанма̄ни тава ча̄рджуна
та̄нй ахам̇ веда сарва̄н̣и
на твам̇ веттха парантапа

Послівний переклад

Пословный перевод

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; бахӯні—багато; ме—Моїх; вйатı̄та̄ні—пройшло; джанма̄ні—народжень; тава—твоїх; ча—також; арджуна—о Арджуно; та̄ні—ті; ахам—Я; веда—знаю; сарва̄н̣і—усі; на—не; твам—ти; веттга—знаєш; парантапа—підкорювач ворогів.

ш́рӣ-бхагава̄н ува̄ча — Верховный Господь сказал; бахӯни — многочисленные; ме — Мои; вйатӣта̄ни — прошедшие; джанма̄ни — рождения; тава — твои; ча — также; арджуна — о Арджуна; та̄ни — те; ахам — Я; веда — знаю; сарва̄н̣и — все; на — не; твам — ты; веттха — знаешь; парантапа — о покоритель врагов.

Переклад

Перевод

Бог-Особа сказав: Крізь безліч народжень пройшли ми з тобою. Я пам’ятаю їх усі, ти ж не можеш їх пам’ятати, о приборкувачу ворогів!

Верховный Господь сказал: И ты и Я рождались великое множество раз. Я помню все эти жизни, ты же не помнишь их, о покоритель врагов.

Коментар

Комментарий

ПОЯСНЕННЯ: Брахма-сам̇гіта (5.33) розповідає про численні втілення Господа, і там сказано:

В «Брахма-самхите» (5.33) говорится о бесчисленных воплощениях Господа:

адваітам ачйутам ана̄дім ананта-рӯпам
а̄дйам̇ пура̄н̣а-пурушам̇ нава-йауванам̇ ча
ведешу дурлабгам адурлабгам а̄тма-бгактау
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
адваитам ачйутам ана̄дим ананта-рӯпам
а̄дйам̇ пура̄н̣а-пурушам̇ нава-йауванам̇ ча
ведешу дурлабхам адурлабхам а̄тма-бхактау
говиндам а̄ди-пурушам̇ там ахам̇ бхаджа̄ми

«Я схиляюсь перед Верховним Богом-Особою, Ґовіндою (Кр̣шн̣ою), який є одвічною, первинною особистістю — абсолютним, безгрішним, який не має початку. Хоча Він поширює Себе в безмежній кількості форм, він завжди залишається тією ж самою первинною, найстарішою з-поміж усіх і разом з тим вічно юною особистістю. Лише кращі ведичні вчені можуть осягнути вічні, сповнені знання та блаженства форми Господа. Що ж стосується чистих відданих, то для них вони завжди очевидні».

«Я поклоняюсь предвечному Верховному Господу Говинде [Кришне], абсолютному, непогрешимому и не имеющему начала. Принимая бесчисленные образы, Господь тем не менее остается все той же изначальной личностью, самой древней и вечно юной. Вечные, исполненные блаженства и знания воплощения Господа непостижимы даже для великих знатоков Вед, но всегда доступны взору тех, кто безраздельно предан Господу».

В Брахма-сам̇гіті (5.39) також стверджується:

Далее в «Брахма-самхите» (5.39) сказано:

ра̄ма̄ді-мӯртішу кала̄-нійамена тішт̣ган
на̄на̄вата̄рам акарод бгуванешу кінту
кр̣шн̣ах̣ свайам̇ самабгават парамах̣ пума̄н йо
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
ра̄ма̄ди-мӯртишу кала̄-нийамена тишт̣хан
на̄на̄вата̄рам акарод бхуванешу кинту
кр̣шн̣ах̣ свайам̇ самабхават парамах̣ пума̄н йо
говиндам а̄ди-пурушам̇ там ахам̇ бхаджа̄ми

«Я поклоняюсь Верховному Богові-Особі, Ґовінді (Кр̣шн̣і), який завжди перебуває в таких Своїх різноманітних повновладних втіленнях, як Ра̄ма, Нр̣сім̇ха тощо та багатьох інших втіленнях нижчого ранґу. Але Він завжди залишається первинним Богом-Особою, Кр̣шн̣ою, й інколи Сам Кр̣шн̣а приходить у цей світ у Своїй первинній формі».

«Я поклоняюсь Верховному Господу Говинде [Кришне], который неизменно являет Себя в виде разнообразных полных экспансий, таких как Рама и Нрисимха, и множества частичных экспансий, но при этом всегда остается предвечной Личностью Бога, которая также приходит в этот мир в Своем изначальном облике — облике Кришны».

У Ведах сказано також, що хоча Господь — єдиний, й іншого немає, Він проявляє Себе в безлічі форм. Він подібний до каменя ваідурйа, що міняє свій колір і при цьому залишається незмінним. Чисті віддані осягають всі численні форми Господа, однак ці Його образи не можна усвідомити просто вивчаючи Веди (ведешу дурлабгам адурлабгам а̄тма-бгактау). Такі віддані, як Арджуна, — постійні супутники Господа, і коли б Господь не втілювавсь на Землі, Його віддані також приймають народження, щоб служити Господу різноманітними способами. Арджуна — один з таких відданих, і з даного вірша можна зрозуміти, що декілька мільйонів років тому, коли Господь Кр̣шн̣а розповідав Бгаґавад-ґı̄ту богові Сонця Вівасва̄ну, Арджуна також був там присутній, однак в іншій якості. Різниця між Господом і Арджуною полягає в тому, що Господь пам’ятає цей випадок, тоді як Арджуна — ні. Саме це й складає відмінність між живою істотою, невід’ємною Господньою часткою, й Самим Верховним Господом. Хоча Кр̣шн̣а звертається тут до Арджуни як до великого звитяжного героя, той не в змозі відновити в пам’яті події своїх попередніх втілень. Тому жива істота — якою б визначною вона не була з матеріалістичного погляду — ніколи не може зрівнятись з Верховним Господом. Особа, яка завжди супроводжує Господа, безумовно звільнена, але не рівна Богові. N В Брахма-сам̇гіті Господа змальовано як непохибного (ачйута), і це означає, що Він ніколи не забуває Себе, навіть перебуваючи в зв’язку з матеріальним світом. Тому Господь і жива істота ніколи не можуть зрівнятись усіма сторонами, навіть коли жива істота досягає такого ступеня звільнення, як Арджуна. Хоча Арджуна — відданий Господа, йому трапляється забувати про природу Кр̣шн̣и, але з Божої ласки відданий може одразу ж осягнути всю непохибність Господнього становища, тоді як розумінню невідданого або демона ця трансцендентна природа недоступна. Отже, описи, що їх наведено в Ґı̄тı̄, не можуть сприйняти люди демонічного складу. Кр̣шн̣а пам’ятає все, що Він здійснив мільйони років тому, але Арджуна — ні, незважаючи на те, що обидва: Кр̣шн̣а й Арджуна — вічні за своєю природою. Варто зауважити, що жива істота забуває про все внаслідок зміни тіл, але Господь пам’ятає все, тому що Його тіло незмінне — сач-чід-а̄нанда. Він — адваіта, тобто Його тіло і Він Сам — суть одне. Все, що стосується Його, має духовну природу, тоді як обумовлена душа відмінна од свого матеріального тіла. Тіло Господа й Він Сам — тотожні, і тому Його становище завжди відмінне од становища звичайної живої істоти, навіть коли Він сходить на матеріальний рівень. Демони не можуть погодитися з такою трансцендентною природою Господа, яку Він описує Сам у дальшому вірші.

В Ведах тоже сказано, что, хотя Господь един, Он распространяет Себя в бесчисленное множество образов. Он подобен камню вайдурья, который меняет цвета, но при этом остается самим собой. Постичь многочисленные воплощения Господа могут лишь те, кто безраздельно предан Ему, а не философы, которые только изучают Веды (ведешу дурлабхам адурлабхам а̄тма-бхактау). Преданные, подобные Арджуне, являются вечными спутниками Господа: всякий раз, когда Господь воплощается в материальном мире, они приходят вместе с Ним, чтобы в том или ином качестве служить Ему. Арджуна — один из таких преданных, и из этого стиха мы узнаём, что миллионы лет назад, когда Господь Кришна рассказывал «Бхагавад-гиту» богу Солнца Вивасвану, Арджуна, в другом облике, также находился рядом с Ним. Но разница между Господом и Арджуной заключается в том, что Господь помнит об этом, а Арджуна нет. Это отличает Верховного Господа от Его неотъемлемых частиц, индивидуальных существ. Хотя Арджуна назван здесь великим героем, покорителем врагов, он не способен помнить о том, что происходило с ним в прошлых жизнях. Иначе говоря, индивидуальное существо, каким бы великим с материальной точки зрения оно ни было, никогда не сможет стать равным Верховному Господу. Все вечные спутники Господа, безусловно, являются освобожденными душами, но они никогда не смогут сравняться с Господом. В «Брахма-самхите» Господь назван непогрешимым (ачьюта); это значит, что Он не забывает Себя, даже когда находится в материальном мире, тогда как обыкновенное существо, соприкасаясь с материей, не помнит свои прошлые жизни. Поэтому Господь и индивидуальная душа никогда не бывают равными во всех отношениях, даже если душа является освобожденной, как Арджуна. Хотя Арджуна — преданный Господа, он иногда забывает о том, какое положение занимает Господь. Но по милости Бога преданный может мгновенно осознать, что Господь велик и непогрешим, тогда как непреданные, или демоны, не в состоянии постичь Его божественную природу. Поэтому люди с демоническим складом ума не способны понять смысл этого и других аналогичных стихов «Бхагавад-гиты». Кришна помнит о том, что Он делал миллионы лет назад, а Арджуна не помнит, хотя по природе своей оба они вечные существа. Необходимо также отметить, что обыкновенное существо забывает обо всем, что происходило с ним, потому что вынуждено менять тела, а Господь помнит, так как Его тело, сач-чид-ананда, вечно и неизменно. Он адвайта: между Его телом и Им Самим нет разницы. Все, что так или иначе связано с Ним, имеет духовную природу. Но тело обусловленной души материально и отлично от нее самой. Поскольку тело Господа тождественно Ему Самому, то, даже нисходя в материальный мир, Он сохраняет Свое положение, отличное от положения обыкновенных существ. Демоны не в состоянии постичь божественную природу Господа, о которой Он Сам рассказывает в следующем стихе.