TEXT 5
TEXT 5
Текст
Texte
бахӯні ме вйатı̄та̄ні
джанма̄ні тава ча̄рджуна
та̄нй ахам̇ веда сарва̄н̣і
на твам̇ веттга парантапа
bahūni me vyatītāni
janmāni tava cārjuna
tāny ahaṁ veda sarvāṇi
na tvaṁ vettha paran-tapa
Послівний переклад
Synonyms
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; бахӯні—багато; ме—Моїх; вйатı̄та̄ні—пройшло; джанма̄ні—народжень; тава—твоїх; ча—також; арджуна—о Арджуно; та̄ні—ті; ахам—Я; веда—знаю; сарва̄н̣і—усі; на—не; твам—ти; веттга—знаєш; парантапа—підкорювач ворогів.
śrī-bhagavān uvāca: Dieu, la Personne Suprême, dit; bahūni: beaucoup; me: des Miennes; vyatītāni: ont passé; janmāni: naissances; tava: des tiennes; ca: et aussi; arjuna: ô Arjuna; tāni: toutes ces; aham: Je; veda: connais; sarvāṇi: toutes; na: ne pas; tvam: toi; vettha: connais; param-tapa: ô Arjuna, vainqueur de l’ennemi.
Переклад
Translation
Бог-Особа сказав: Крізь безліч народжень пройшли ми з тобою. Я пам’ятаю їх усі, ти ж не можеш їх пам’ятати, о приборкувачу ворогів!
Dieu, la Personne Suprême, répond: Ô toi qui toujours triomphes de l’ennemi, bien que nous ayons tous deux traversé d’innombrables existences, Je Me souviens de toutes, quand toi, tu les as oubliées.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Брахма-сам̇гіта (5.33) розповідає про численні втілення Господа, і там сказано:
La Brahma-saṁhitā (5.33) nous informe qu’il existe de très nombreuses incarnations divines:
а̄дйам̇ пура̄н̣а-пурушам̇ нава-йауванам̇ ча
ведешу дурлабгам адурлабгам а̄тма-бгактау
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
ādyaṁ purāṇa-puruṣaṁ nava-yauvanaṁ ca
vedeṣu durlabham adurlabham ātma-bhaktau
govindam ādi-puruṣaṁ tam ahaṁ bhajāmi
«Я схиляюсь перед Верховним Богом-Особою, Ґовіндою (Кр̣шн̣ою), який є одвічною, первинною особистістю — абсолютним, безгрішним, який не має початку. Хоча Він поширює Себе в безмежній кількості форм, він завжди залишається тією ж самою первинною, найстарішою з-поміж усіх і разом з тим вічно юною особистістю. Лише кращі ведичні вчені можуть осягнути вічні, сповнені знання та блаженства форми Господа. Що ж стосується чистих відданих, то для них вони завжди очевидні».
« J’adore Govinda [Kṛṣṇa], Dieu, la Personne Suprême et originelle. Il est absolu, infaillible, et n’a pas de commencement. Bien que de Sa personne émanent d’innombrables formes, Il demeure toujours le même; Il demeure la Personne originelle. Quoique le plus ancien, Il garde une éternelle jeunesse. Si Ses formes éternelles, bienheureuses et omniscientes ne sont pas accessibles à l’entendement des philosophes les plus versés dans les Écrits védiques, elles se manifestent toujours aux yeux des purs dévots. »
В Брахма-сам̇гіті (5.39) також стверджується:
Puis elle poursuit ainsi:
на̄на̄вата̄рам акарод бгуванешу кінту
кр̣шн̣ах̣ свайам̇ самабгават парамах̣ пума̄н йо
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
nānāvatāram akarod bhuvaneṣu kintu
kṛṣṇaḥ svayaṁ samabhavat paramaḥ pumān yo
govindam ādi-puruṣaṁ tam ahaṁ bhajāmi
«Я поклоняюсь Верховному Богові-Особі, Ґовінді (Кр̣шн̣і), який завжди перебуває в таких Своїх різноманітних повновладних втіленнях, як Ра̄ма, Нр̣сім̇ха тощо та багатьох інших втіленнях нижчого ранґу. Але Він завжди залишається первинним Богом-Особою, Кр̣шн̣ою, й інколи Сам Кр̣шн̣а приходить у цей світ у Своїй первинній формі».
« J’adore Govinda [Kṛṣṇa], Dieu, la Personne Suprême. Il apparaît toujours en ce monde sous diverses formes, tels Rāma, Nṛsiṁha, ou sous celles de nombreux avatāras secondaires. Il est cependant la Personne Divine originelle, Kṛṣṇa, qui apparaît Lui aussi en ce monde. » (B.s. 5.39)
У Ведах сказано також, що хоча Господь — єдиний, й іншого немає, Він проявляє Себе в безлічі форм. Він подібний до каменя ваідурйа, що міняє свій колір і при цьому залишається незмінним. Чисті віддані осягають всі численні форми Господа, однак ці Його образи не можна усвідомити просто вивчаючи Веди (ведешу дурлабгам адурлабгам а̄тма-бгактау). Такі віддані, як Арджуна, — постійні супутники Господа, і коли б Господь не втілювавсь на Землі, Його віддані також приймають народження, щоб служити Господу різноманітними способами. Арджуна — один з таких відданих, і з даного вірша можна зрозуміти, що декілька мільйонів років тому, коли Господь Кр̣шн̣а розповідав Бгаґавад-ґı̄ту богові Сонця Вівасва̄ну, Арджуна також був там присутній, однак в іншій якості. Різниця між Господом і Арджуною полягає в тому, що Господь пам’ятає цей випадок, тоді як Арджуна — ні. Саме це й складає відмінність між живою істотою, невід’ємною Господньою часткою, й Самим Верховним Господом. Хоча Кр̣шн̣а звертається тут до Арджуни як до великого звитяжного героя, той не в змозі відновити в пам’яті події своїх попередніх втілень. Тому жива істота — якою б визначною вона не була з матеріалістичного погляду — ніколи не може зрівнятись з Верховним Господом. Особа, яка завжди супроводжує Господа, безумовно звільнена, але не рівна Богові. N В Брахма-сам̇гіті Господа змальовано як непохибного (ачйута), і це означає, що Він ніколи не забуває Себе, навіть перебуваючи в зв’язку з матеріальним світом. Тому Господь і жива істота ніколи не можуть зрівнятись усіма сторонами, навіть коли жива істота досягає такого ступеня звільнення, як Арджуна. Хоча Арджуна — відданий Господа, йому трапляється забувати про природу Кр̣шн̣и, але з Божої ласки відданий може одразу ж осягнути всю непохибність Господнього становища, тоді як розумінню невідданого або демона ця трансцендентна природа недоступна. Отже, описи, що їх наведено в Ґı̄тı̄, не можуть сприйняти люди демонічного складу. Кр̣шн̣а пам’ятає все, що Він здійснив мільйони років тому, але Арджуна — ні, незважаючи на те, що обидва: Кр̣шн̣а й Арджуна — вічні за своєю природою. Варто зауважити, що жива істота забуває про все внаслідок зміни тіл, але Господь пам’ятає все, тому що Його тіло незмінне — сач-чід-а̄нанда. Він — адваіта, тобто Його тіло і Він Сам — суть одне. Все, що стосується Його, має духовну природу, тоді як обумовлена душа відмінна од свого матеріального тіла. Тіло Господа й Він Сам — тотожні, і тому Його становище завжди відмінне од становища звичайної живої істоти, навіть коли Він сходить на матеріальний рівень. Демони не можуть погодитися з такою трансцендентною природою Господа, яку Він описує Сам у дальшому вірші.
Les Védas déclarent aussi que bien qu’Il soit un, sans égal, le Seigneur Se manifeste sous d’innombrables formes. Il est semblable au joyau vaidhūrya, qui change constamment de couleur tout en restant le même. Ces multiples aspects du Seigneur ne peuvent être compris que des seuls purs dévots, et non de ceux qui se limitent à une étude superficielle des Védas (vedeṣu durlabham adurlabham ātma-bhaktau).
Les dévots comme Arjuna sont des compagnons éternels du Seigneur et ils L’accompagnent chaque fois qu’Il descend dans l’univers matériel. Ils assument alors diverses fonctions afin de Le servir. Ainsi, notre verset montre qu’il y a plusieurs millions d’années, lorsque Kṛṣṇa énonça la Bhagavad-gītā au deva du soleil Vivasvān, Arjuna était présent, mais dans un autre rôle. Et Kṛṣṇa S’en souvient, quand Arjuna l’a oublié. Voilà ce qui distingue le Seigneur Suprême de l’être infime émanant de Lui. Arjuna, comme l’indique ce verset, est un puissant héros, à même de triompher de tous ses adversaires, mais il est incapable cependant de se souvenir de ses vies passées. Par conséquent, quelle que soit son importance d’un point de vue matériel, l’être vivant ne peut jamais égaler le Seigneur. Même Ses compagnons, qui sont tous des êtres libérés comme Arjuna, ne peuvent y parvenir.
Le Seigneur, dit la Brahma-saṁhitā, est infaillible (acyuta), ce qui signifie qu’Il n’oublie jamais Son identité, même au contact de la matière. Arjuna, par contre, bien qu’il soit un dévot du Seigneur, se méprend parfois sur la véritable nature de Kṛṣṇa. Mais par la grâce divine, un dévot peut en un instant comprendre la nature infaillible du Seigneur, alors que le non-dévot ou le démon n’y parviennent jamais. Leurs cerveaux démoniaques ne peuvent percer le sens de la Bhagavad-gītā. Kṛṣṇa et Arjuna sont tous deux éternels, mais l’un garde conscience d’actes accomplis des millions d’années auparavant, quand l’autre les a oubliés. C’est qu’en changeant de corps, l’être vivant oublie tout de sa vie passée, alors que le Seigneur, dont le corps sac-cid-ānanda ne subit aucune variation, Se souvient de tout. Il est advaita: Son corps n’est pas différent de Lui. À l’inverse de l’âme conditionnée, qui est différente de son enveloppe charnelle, tout ce qui touche à Sa Personne Divine est spirituel. Et parce que Son corps et Sa personnalité sont une seule et même chose, Kṛṣṇa Se distingue toujours de l’être ordinaire, même lorsqu’Il descend dans l’univers matériel. Il est toutefois impossible aux êtres démoniaques d’admettre cette nature absolue, pourtant si clairement décrite par Kṛṣṇa Lui-même dans le verset suivant.