Skip to main content

TEXT 4

4. VERS

Текст

Szöveg

арджуна ува̄ча

апарам̇ бгавато джанма
парам̇ джанма вівасватах̣
катгам етад віджа̄нı̄йа̄м̇
твам а̄дау проктава̄н іті
arjuna uvāca
aparaṁ bhavato janma
paraṁ janma vivasvataḥ
katham etad vijānīyāṁ
tvam ādau proktavān iti

Послівний переклад

Szó szerinti jelentés

арджуна ува̄ча—Арджуна сказав; апарам—молодше; бгаватах̣— Твоє; джанма — народження; парам — старший; джанма — народження; вівасватах̣—бога Сонця; катгам—як; етат—те; віджа̄нı̄йа̄м—повинен я розуміти; твам—Ти; а̄дау—спочатку; проктава̄н—наставив; іті—таким чином.

arjunaḥ uvāca – Arjuna mondta; aparam – fiatalabb; bhavataḥ – a Te; janma – születésed; param – idősebb; janma – a születése; vivasvataḥ – a napistennek; katham – hogyan; etat – ezt; vijānīyām – értsem; tvam – Te; ādau – a kezdetben; proktavān – oktattad; iti – ily módon.

Переклад

Fordítás

Арджуна сказав: Бог Сонця Вівасва̄н старший од Тебе за народженням. Як же могло трапитись, що Ти передав йому цю науку?

Arjuna így szólt: A napisten, Vivasvān jóval Előtted élt. Hogyan értsem hát, hogy először őt oktattad erre a tudományra?

Коментар

Magyarázat

Арджуна — визнаний відданий Господа, тож як він міг не повірити словам Кр̣шн̣и? Насправді ж Арджуна запитує не задля себе, але для того, щоб переконати тих, хто не вірить у Верховного Бога-Особу, або ж для демонів, яким не подобається сама ідея, що Кр̣шн̣у треба сприймати, як Верховного Бога-Особу; лише задля таких людей Арджуна задає це питання, ніби сам не знає про Бога-Особу, тобто Кр̣шн̣у. Як це виявиться із десятої глави, Арджуна прекрасно знав, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа, першоджерело всього і останнє слово духовного пізнання. Але правда й те, що Кр̣шн̣а з’явився на Землі в образі сина Девакı̄, і звичайній людині важко усвідомити, яким чином водночас Він залишався одвічним, первинним Верховним Богом-Особою. Щоб з’ясувати це, Арджуна і запитує Кр̣шн̣у, щоб Господь Сам зміг авторитетно відповісти на таке питання. Те, що Кр̣шн̣а — найвищий авторитет, визнає весь світ із споконвічних часів й до наших днів, і лише демони нехтують Ним. Але що б там не було, Кр̣шн̣а — авторитет, визнаний усіма, і тому Арджуна задає це питання для того, щоб Господь міг описати Самого Себе, і щоб Його не зображали й не репрезентували так, як це роблять демони та їх послідовники, що завше прагнуть спотворити Його сутність. В інтересах кожного знати науку Кр̣шн̣и. Тому, коли Кр̣шн̣а розповідає Сам про Себе, це — благо для всього світу. Демонам такі пояснення, що їх дав Сам Кр̣шн̣а, можуть здатись дивними, тому що вони вивчають Кр̣шн̣у із свого погляду, але віддані з відкритим серцем приймають твердження Кр̣шн̣и, коли Він провіщає їх Сам. Віддані завжди будуть шанувати авторитетні слова Кр̣шн̣и, які сказав Сам Він, тому що вони постійно прагнуть чимдалі більше дізнаватись про Нього. Атеїсти, які вважають Кр̣шн̣у звичайною людиною, можливо, таким чином зрозуміють, що Кр̣шн̣а — вищий, ніж людина, що Він — сач-чід-а̄нанда- віґраха — вічна форма блаженства і знання, що Він трансцендентний, що Він непідвладний ґун̣ам матеріальної природи і перебуває поза впливом часу й простору. Такий відданий Кр̣шн̣и, як Арджуна, безумовно, перебуває вище всякого нерозуміння трансцендентного становища Кр̣шн̣и. І те, що Арджуна задає таке питання Господу, є всього лише виклик відданого атеїстам, що вважають Кр̣шн̣у за звичайну людину, підвладну впливові ґун̣ матеріальної природи.

Arjunáról tudjuk, hogy az Úr bhaktája. Hogy lehet, hogy mégsem hitt Kṛṣṇa szavaiban? Az igazság az, hogy Arjuna nem saját maga, hanem azok miatt érdeklődik, akik nem hisznek az Istenség Legfelsőbb Személyiségében, illetve a démonok érdekében, akiknek nincs ínyükre a gondolat, hogy Kṛṣṇát az Istenség Legfelsőbb Személyiségének kell elfogadniuk. Arjuna kizárólag rájuk gondolva kérdez és tesz úgy, mintha ő maga nem tudná, hogy Kṛṣṇa az Istenség Személyisége. Ahogyan az a tizedik fejezetből egyértelműen kiderül majd, Arjuna nagyon is jól tudta, hogy Kṛṣṇa az Istenség Legfelsőbb Személyisége, minden dolog kútfeje, a transzcendens legvégső aspektusa. Kṛṣṇa azonban Devakī fiaként is megjelent a Földön, s a közönséges ember nagyon nehezen értheti meg, hogyan maradt mégis ugyanaz az Istenség Legfelsőbb Személyisége, az örökkévaló eredeti személy. Arjuna azért kérdezi erről Kṛṣṇát, hogy Ő tisztázza autentikus válaszával ezt a lényeges kérdést. Kṛṣṇát emberemlékezet óta az egész világ a legfelsőbb hiteles tekintélynek fogadja el, s ezt egyedül a démonok tagadják. Arjuna éppen ezért egyenesen Kṛṣṇának teszi fel kérdését, hogy Ő beszéljen magáról, s így elkerülje a démonok torzító leírásait, amiket csak ők maguk és követőik értenek meg. A Kṛṣṇáról szóló tudományt mindenkinek szükséges elsajátítania, a saját érdekében. Ha tehát Ő beszél magáról, az az egész világ számára áldást jelent. A démonok furcsának találják Kṛṣṇa magyarázatait, mert kizárólag saját nézőpontjuk alapján tanulmányozzák Őt, ám a bhakták örömteli szívvel fogadnak minden szót, amit Kṛṣṇa mond. Mindig imádni fogják hiteles szavait, mert mindig nagyon vágynak rá, hogy egyre többet tudjanak meg Róla. A Kṛṣṇát közönséges embernek tekintő ateisták így megtudhatják, hogy Ő emberfölötti, sac-cid-ānanda-vigraha – a gyönyör és tudás örökkévaló formája –, és transzcendentális, aki az anyagi természet kötőerői, valamint az idő és a tér hatása felett áll. Kṛṣṇa bhaktái, mint amilyen Arjuna is volt, mentesek minden félreértéstől az Úr transzcendentális helyzetét illetően. Arjuna kérdése tehát egy bhakta próbálkozása, hogy megdöntse azoknak az embereknek az ateista nézeteit, akik Kṛṣṇát az anyagi természet kötőerőinek hatása alatt álló közönséges emberi lénynek tekintik.