Skip to main content

TEXT 4

TEXT 4

Текст

Text

арджуна ува̄ча

апарам̇ бгавато джанма
парам̇ джанма вівасватах̣
катгам етад віджа̄нı̄йа̄м̇
твам а̄дау проктава̄н іті
arjuna uvāca
aparaṁ bhavato janma
paraṁ janma vivasvataḥ
katham etad vijānīyāṁ
tvam ādau proktavān iti

Послівний переклад

Synonyms

арджуна ува̄ча—Арджуна сказав; апарам—молодше; бгаватах̣— Твоє; джанма — народження; парам — старший; джанма — народження; вівасватах̣—бога Сонця; катгам—як; етат—те; віджа̄нı̄йа̄м—повинен я розуміти; твам—Ти; а̄дау—спочатку; проктава̄н—наставив; іті—таким чином.

arjunaḥ uvāca — Arjuna said; aparam — junior; bhavataḥ — Your; janma — birth; param — superior; janma — birth; vivasvataḥ — of the sun-god; katham — how; etat — this; vijānīyām — shall I understand; tvam — You; ādau — in the beginning; proktavān — instructed; iti — thus.

Переклад

Translation

Арджуна сказав: Бог Сонця Вівасва̄н старший од Тебе за народженням. Як же могло трапитись, що Ти передав йому цю науку?

Arjuna said: The sun-god Vivasvān is senior by birth to You. How am I to understand that in the beginning You instructed this science to him?

Коментар

Purport

Арджуна — визнаний відданий Господа, тож як він міг не повірити словам Кр̣шн̣и? Насправді ж Арджуна запитує не задля себе, але для того, щоб переконати тих, хто не вірить у Верховного Бога-Особу, або ж для демонів, яким не подобається сама ідея, що Кр̣шн̣у треба сприймати, як Верховного Бога-Особу; лише задля таких людей Арджуна задає це питання, ніби сам не знає про Бога-Особу, тобто Кр̣шн̣у. Як це виявиться із десятої глави, Арджуна прекрасно знав, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа, першоджерело всього і останнє слово духовного пізнання. Але правда й те, що Кр̣шн̣а з’явився на Землі в образі сина Девакı̄, і звичайній людині важко усвідомити, яким чином водночас Він залишався одвічним, первинним Верховним Богом-Особою. Щоб з’ясувати це, Арджуна і запитує Кр̣шн̣у, щоб Господь Сам зміг авторитетно відповісти на таке питання. Те, що Кр̣шн̣а — найвищий авторитет, визнає весь світ із споконвічних часів й до наших днів, і лише демони нехтують Ним. Але що б там не було, Кр̣шн̣а — авторитет, визнаний усіма, і тому Арджуна задає це питання для того, щоб Господь міг описати Самого Себе, і щоб Його не зображали й не репрезентували так, як це роблять демони та їх послідовники, що завше прагнуть спотворити Його сутність. В інтересах кожного знати науку Кр̣шн̣и. Тому, коли Кр̣шн̣а розповідає Сам про Себе, це — благо для всього світу. Демонам такі пояснення, що їх дав Сам Кр̣шн̣а, можуть здатись дивними, тому що вони вивчають Кр̣шн̣у із свого погляду, але віддані з відкритим серцем приймають твердження Кр̣шн̣и, коли Він провіщає їх Сам. Віддані завжди будуть шанувати авторитетні слова Кр̣шн̣и, які сказав Сам Він, тому що вони постійно прагнуть чимдалі більше дізнаватись про Нього. Атеїсти, які вважають Кр̣шн̣у звичайною людиною, можливо, таким чином зрозуміють, що Кр̣шн̣а — вищий, ніж людина, що Він — сач-чід-а̄нанда- віґраха — вічна форма блаженства і знання, що Він трансцендентний, що Він непідвладний ґун̣ам матеріальної природи і перебуває поза впливом часу й простору. Такий відданий Кр̣шн̣и, як Арджуна, безумовно, перебуває вище всякого нерозуміння трансцендентного становища Кр̣шн̣и. І те, що Арджуна задає таке питання Господу, є всього лише виклик відданого атеїстам, що вважають Кр̣шн̣у за звичайну людину, підвладну впливові ґун̣ матеріальної природи.

Arjuna is an accepted devotee of the Lord, so how could he not believe Kṛṣṇa’s words? The fact is that Arjuna is not inquiring for himself but for those who do not believe in the Supreme Personality of Godhead or for the demons who do not like the idea that Kṛṣṇa should be accepted as the Supreme Personality of Godhead; for them only Arjuna inquires on this point, as if he were himself not aware of the Personality of Godhead, or Kṛṣṇa. As it will be evident from the Tenth Chapter, Arjuna knew perfectly well that Kṛṣṇa is the Supreme Personality of Godhead, the fountainhead of everything and the last word in transcendence. Of course, Kṛṣṇa also appeared as the son of Devakī on this earth. How Kṛṣṇa remained the same Supreme Personality of Godhead, the eternal original person, is very difficult for an ordinary man to understand. Therefore, to clarify this point, Arjuna put this question before Kṛṣṇa so that He Himself could speak authoritatively. That Kṛṣṇa is the supreme authority is accepted by the whole world, not only at present but from time immemorial, and the demons alone reject Him. Anyway, since Kṛṣṇa is the authority accepted by all, Arjuna put this question before Him in order that Kṛṣṇa would describe Himself without being depicted by the demons, who always try to distort Him in a way understandable to the demons and their followers. It is necessary that everyone, for his own interest, know the science of Kṛṣṇa. Therefore, when Kṛṣṇa Himself speaks about Himself, it is auspicious for all the worlds. To the demons, such explanations by Kṛṣṇa Himself may appear to be strange because the demons always study Kṛṣṇa from their own standpoint, but those who are devotees heartily welcome the statements of Kṛṣṇa when they are spoken by Kṛṣṇa Himself. The devotees will always worship such authoritative statements of Kṛṣṇa because they are always eager to know more and more about Him. The atheists, who consider Kṛṣṇa an ordinary man, may in this way come to know that Kṛṣṇa is superhuman, that He is sac-cid-ānanda-vigraha – the eternal form of bliss and knowledge – that He is transcendental, and that He is above the domination of the modes of material nature and above the influence of time and space. A devotee of Kṛṣṇa, like Arjuna, is undoubtedly above any misunderstanding of the transcendental position of Kṛṣṇa. Arjuna’s putting this question before the Lord is simply an attempt by the devotee to defy the atheistic attitude of persons who consider Kṛṣṇa to be an ordinary human being, subject to the modes of material nature.