TEXT 2
TEXT 2
Текст
Texte
імам̇ ра̄джаршайо відух̣
са ка̄ленеха махата̄
йоґо нашт̣ах̣ парантапа
imaṁ rājarṣayo viduḥ
sa kāleneha mahatā
yogo naṣṭaḥ paran-tapa
Послівний переклад
Synonyms
евам—таким чином; парампара̄—по ланцюгові учнівської послідовності; пра̄птам—отриманий; імам—ця наука; ра̄джа-р̣шайах̣— святі царі; відух̣—розуміли; сах̣—те знання; ка̄лена—протягом часу; іха—у цьому світі; махата̄—великий; йоґах̣—наука про взаємостосунки з Всевишнім; нашт̣ах̣—зруйнувався; парантапа—о Арджуно, переможець ворогів.
evam: ainsi; paramparā: par la succession disciplique; prāptam: reçue; imam: cette science; rāja-ṛṣayaḥ: les saints rois; viduḥ: comprirent; saḥ: cette connaissance; kālena: au fil du temps; iha: en ce monde; mahatā: grande; yogaḥ: la science qui traite de la relation unissant l’être à l’Absolu; naṣṭaḥ: dissipée; param-tapa: ô Arjuna, vainqueur de l’ennemi.
Переклад
Translation
Ця вища наука передавалась низкою учнівської послідовності, і так пізнавали її праведні царі. З часом така спадкоємність була порушена, і тому сутність знання здається зараз втраченою.
Cette science suprême fut transmise à travers une succession disciplique, et les saints rois la reçurent ainsi. Mais au fil du temps, la filiation s’est rompue, et cette science, dans son intégrité originelle, semble maintenant perdue.
Коментар
Purport
У цьому вірші ясно сказано, що Ґı̄ту було призначено для праведних царів, які повинні були додержуватись її приписів, керуючи своїми підданими. Безумовно, Бгаґавад-ґı̄та̄ ніколи не призначалась для демонів, що звикли даремно розсипати її скарби, нікому не приносячи користі, і вигадувати численні довільні тлумачення її. Й оскільки початкову мету Ґı̄ти спотворили корисливі мотиви несумлінних коментаторів, виникла необхідність відновити ланцюг учнівської послідовності. П’ять тисяч років тому Сам Господь виявив порушення цієї учнівської послідовності й провістив, що істинна мета Бгаґавад-ґı̄ти здається забутою. Так само й сьогодні є багато видань Ґı̄ти (особливо англійською мовою), але майже всі вони суперечать істинній Бгаґавад-ґı̄ті, що передавалась через учнівську послідовність. Існують численні інтерпретації, що їх пропонують різні світські вчені, але майже всі вони не визнають Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у, хоча й використовують задля власної вигоди слова Ш́рı̄ Кр̣шн̣и. Це і є дух демонізму, адже демони не вірять в Господа, а лише користуються тим, що належить Всевишньому, для власної насолоди. Існує нагальна потреба у виданні Ґı̄ти англійською мовою в тому вигляді, в якому її було отримано по системі парампари, учнівської послідовності, і тому в даній праці зроблено спробу задовольнити цю велику потребу. Бгаґавад- ґı̄та̄, сприйнята такою, якою вона є, принесе всьому людству велике благо, однак, якщо читати її як трактат, що містить лише філософські вигадки, це буде звичайнісіньким марнуванням часу.
Il apparaît clairement ici que la Bhagavad-gītā était spécialement destinée aux saints rois, auxquels incombait le devoir d’en appliquer les principes pour gouverner le peuple. Son but n’a certes jamais été de servir les intérêts d’êtres démoniaques qui iraient l’interpréter sans retenue et la dénaturer au détriment de tous. Quand, à des fins personnelles, des commentateurs sans scrupule la détournèrent de son objectif premier, il devint nécessaire de rétablir l’authentique succession disciplique. Il y a 5000 ans, le Seigneur en personne constata que la filiation spirituelle s’était rompue, et déclara que le véritable objectif de la Bhagavad-gītā semblait avoir été perdu.
De même aujourd’hui, on trouve une multitude de traductions de la Bhagavad-gītā (particulièrement en anglais), dont presque aucune n’est en accord avec la succession disciplique authentique. De nombreux érudits profanes ont fait l’exégèse de la Bhagavad-gītā, sans reconnaître véritablement, pour la plupart, que Kṛṣṇa est Dieu, la Personne Suprême. Ils savent néanmoins se servir de Ses paroles pour leur propre profit. Cette attitude est démoniaque, car ils nient l’existence de Dieu tout en jouissant de ce qui Lui appartient.
Le présent ouvrage tente de répondre au besoin pressant d’une édition de la Gītā conforme à la paramparā (succession disciplique). Si on l’accepte telle qu’elle est, la Bhagavad-gītā apportera le plus grand bien à l’humanité, mais si on l’étudie comme un simple recueil de spéculations philosophiques, on perdra son temps.