TEXT 14
TEXT 14
Текст
Texte
на ме карма-пгале спр̣ха̄
іті ма̄м̇ йо ’бгіджа̄на̄ті
кармабгір на са бадгйате
na me karma-phale spṛhā
iti māṁ yo ’bhijānāti
karmabhir na sa badhyate
Послівний переклад
Synonyms
на—ніколи; ма̄м—Мене; карма̄н̣і—усі різновиди праці; лімпанті— впливають; на—не; ме—Моє; карма-пгале—у кармічній діяльності; спр̣ха̄—прагнення; іті—таким чином; ма̄м—Мене; йах̣—той, хто; абгіджа̄на̄ті—знає; кармабгіх̣—наслідками такої роботи; на—ніколи; сах̣—він; бадгйате—заплутується.
na: jamais; mām: Moi; karmāṇi: toutes sortes d’activités; limpanti: n’affectent; na: non plus; me: de Moi; karma-phale: à l’action intéressée; spṛhā: aspiration; iti: ainsi; mām: Me; yaḥ: celui qui; abhijānāti: connaît; karmabhiḥ: dans les conséquences de cette activité; na: jamais; saḥ: il; badhyate: ne s’enferre.
Переклад
Translation
Немає такої діяльності, яка впливала б на Мене; і не прагну Я її плодів. Той, хто усвідомив цю істину про Мене, також не заплутується в тенетах кармічних наслідків своєї діяльності.
Nulle action ne M’affecte, et jamais Je n’aspire au fruit de l’acte. Celui qui Me connaît comme tel ne s’empêtre pas dans les conséquences de ses actes.
Коментар
Purport
Як у матеріальному світі природний статус царя передбачає, що цар завжди діє правильно, або що на нього не поширюються закони самої держави, так само і Господа, хоча Він і є творець матеріального світу, не зв’язує діяльність цього світу. Він творить, але перебуває осторонь Свого власного творіння, тоді як живі істоти заплутуються в тенетах карми внаслідок свого прагнення панувати над матеріальними ресурсами. Власник підприємства не несе відповідальності за правильні чи неправильні вчинки своїх робітників, вони самі відповідають за них. Живих істот приваблює властива їм діяльність задля задоволення своїх чуттів, але Кр̣шн̣а не радить вдаватись до такої діяльності. Щоб зазнати якомога більше почуттєвих втіх, живі істоти трудяться в цьому світі й прагнуть райського щастя після смерті. Але Господь цілком самодостатній, і Його не приваблює так зване «райське» щастя. А небесні напівбоги — всього лише Його слуги. Власник підприємства не прагне низькоякісних задоволень, яких можуть бажати його робітники. Господь перебуває осторонь матеріальної діяльності та її наслідків. Наприклад, дощі не несуть відповідальності за різноманітну рослинність, що з’являється на землі, хоча без цих дощів ріст рослин неможливий. Ведична смр̣ті підтверджує це таким чином:
Tout comme dans certaines constitutions le souverain est dit n’être sujet ni à l’erreur ni aux lois de l’État, le Seigneur n’est pas touché par les activités de ce monde, bien qu’Il en soit le créateur. Il crée mais reste au-delà de Sa création, tandis que les êtres vivants, qui sont toujours enclins à dominer le monde, sont liés aux conséquences de leurs activités matérielles. Dans une entreprise, ce sont les ouvriers qui sont responsables de leurs actes, bons ou mauvais, et non le directeur.
Dans l’univers matériel, chaque individu agit pour son propre profit, sans tenir compte des directives du Seigneur. Il travaille à accroître son plaisir sur terre et aspire au bonheur édénique après sa mort. Mais le Seigneur, qui trouve Sa plénitude en Lui-même, n’aspire évidemment pas au prétendu bonheur des planètes édéniques, dont les habitants, les devas, sont Ses serviteurs. Un supérieur n’est certes pas attiré par les menues satisfactions de ses subordonnés. Kṛṣṇa transcende l’action matérielle et n’est pas sujet à ses conséquences. Il est comme la pluie, qui, bien qu’elle ne soit pas responsable de la végétation, est nécessaire à la croissance des plantes. La smṛti védique le confirme:
ср̣джйа̄на̄м̇ сарґа-карман̣і
прадга̄на-ка̄ран̣ı̄-бгӯта̄
йато ваі ср̣джйа-ш́актайах̣
sṛjyānāṁ sarga-karmaṇi
pradhāna-kāraṇī-bhūtā
yato vai sṛjya-śaktayaḥ
«Господь є лише вища причина матеріального творення. Безпосередньою ж причиною є матеріальна природа, завдяки якій космічне проявлення стає видимим». Існує велике розмаїття створених істот: це напівбоги, люди й нижчі тварини, і всі вони підвладні наслідкам своїх минулих добрих або лихих учинків. Господь просто дає їм можливість здійснювати ці вчинки в межах ґун̣ природи, але Сам Він не несе відповідальності за їхню минулу й теперішню діяльність. У Веда̄нта-сӯтрі (2.1.34) сказано: ваішамйа-наірґгр̣н̣йе на са̄пекшатва̄т — «Господь без упередження ставиться до всіх істот. Живі істоти самі відповідають за свої дії». Господь лише дає їм можливість виконувати їх за допомогою зовнішньої енерґії, матеріальної природи. На людину, обізнану в складних питаннях закону карми, або діяльності задля її плодів, не впливають наслідки такої діяльності. Іншими словами, якщо хтось усвідомлює трансцендентну природу Господа, це означає, що він має розвинуту свідомість Кр̣шн̣и і що він вже не підвладний законам карми. А той, хто не розуміє трансцендентної природи Господа й вважає, що Його діяння скеровані просто на досягнення позитивних наслідків, подібно до дій звичайних живих істот, — той заплутується в тенетах кармічних наслідків. Отже, той, хто пізнав Вищу Істину, є звільненою душею, що утвердилася в свідомості Кр̣шн̣и.
« Le Seigneur est la cause ultime de tout ce qui est, alors que la cause immédiate en est l’énergie matérielle, par laquelle la manifestation cosmique est rendue visible. » Les êtres créés dans toute leur variété – devas, hommes, animaux – doivent subir les contrecoups de chacun de leurs actes, bons ou mauvais. Le Seigneur leur donne les conditions requises pour agir, ainsi que l’ordonnancement des modes d’influence de la nature, mais Il n’est pas plus responsable de leurs agissements passés que de leurs agissements présents.
Cette impartialité du Seigneur envers tous les êtres est décrite dans le Vedānta-sūtra (2.1.34): vaiṣamya-nairghṛṇye na sāpekṣatvāt – chacun est responsable de ses actes. Le Seigneur ne fait, à travers Son énergie externe (la nature matérielle), que rendre ces actes possibles. Quiconque connaît tous les secrets du karma, cette loi complexe qui régit toute action matérielle, n’est plus affecté par les suites de ses actes. L’être conscient de Kṛṣṇa n’est plus soumis à cette loi parce qu’il a réalisé la nature transcendantale du Seigneur. Par contre, celui qui ne connaît pas Sa nature transcendantale et qui croit que Ses actes sont intéressés comme ceux d’un homme ordinaire s’empêtre dans les rets de l’action matérielle. Qui connaît la Vérité Suprême est un être libéré, établi dans la conscience de Kṛṣṇa.