Існує хибна концепція про богів, а точніше, напівбогів матеріального світу, і люди з незрілим розумом, що інколи вдають із себе великих учених, вважають таких напівбогів за різноманітні форми Верховного Господа. Насправді ж напівбоги не є різними формами Бога, вони — різноманітні невід’ємні частки Господа. Бог єдиний, але Його невід’ємні частки численні. Веди кажуть: нітйо нітйа̄на̄м — Бог єдиний. Īш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах. Верховний Господь єдиний — Кр̣шн̣а, а напівбогів наділено певними повноваженнями на те, щоб керувати справами матеріального світу. Всі ці напівбоги — живі істоти (нітйа̄на̄м) і їх в різній мірі наділено матеріальною могутністю. Вони не можуть бути рівними Верховному Господеві На̄ра̄йан̣і, Вішн̣у, або Кр̣шн̣і. Той же, хто вважає, що Бог та напівбоги перебувають на одному рівні, є атеїст, па̄шан̣д̣ı̄. Навіть великих напівбогів Брахму й Ш́іву не можна порівнювати з Верховним Господом. Такі напівбоги, як Брахма̄ й Ш́іва теж поклоняються Господеві (ш́іва-вірін̃чі-нутам). І все ж таки, як це не дивно, є чимало вождів суспільства, яких обмежені люди вшановують, дотримуючись антропоморфної й зооморфної теорій. Іха девата̄х̣ означає могутню людину або напівбога в матеріальному світі. Але На̄ра̄йан̣а, Вішн̣у, або Кр̣шн̣а, Верховний Бог- Особа — не від цього світу. Він — вище матеріального творіння, трансцендентний до нього. Навіть Ш́рı̄па̄да Ш́ан̇кара̄ча̄рйа, провідний імперсоналіст, підтверджує, що На̄ра̄йан̣а, або Кр̣шн̣а, перебуває поза межами матеріального творіння. Тим не менше, недалекі люди (хр̣та-джн̃а̄на) поклоняються напівбогам, сподіваючись отримати негайні результати. І вони отримують їх, не усвідомлюючи того, що надбане таким способом є тимчасовим й призначене для менш розумних людей. Розумна людина перебуває в свідомості Кр̣шн̣и й не відчуває потреби поклонятись незначущим напівбогам задля негайних, але тимчасових результатів. Напівбоги матеріального світу, так само, як і їх шанувальники, щезнуть під час його знищення. Дари напівбогів — матеріальні й тимчасові. І матеріальні світи, і їх мешканці, включно з напівбогами та їх шанувальниками, — лише бульбашки в космічному океані. Однак, людське суспільство збожеволіло від тимчасових речей цього світу, від матеріального багатства — володіння землею, сім’єю, різного роду благами. Задля досягнення нетривких речей люди схиляються перед напівбогами й сильними світу цього. Якщо людина отримала значну посаду в уряді, запобігаючи перед якимсь політичним лідером, вона вважає своє досягнення за велике щастя. Усі вони, таким чином, плазують перед так званими «лідерами», «великими цабе», задля досягнення тимчасових благ — і справді отримують їх. Цих нерозумних не цікавить свідомість Кр̣шн̣и, яка вирішує всі труднощі матеріального існування, вони прагнуть почуттєвих насолод і задля мізерної можливості задовольнити свої чуття схильні поклонятись наділеним певною владою живим істотам — напівбогам. Цей вірш вказує на те, що людей дуже рідко цікавить свідомість Кр̣шн̣и, переважно вони зацікавлені отримати матеріальні задоволення й тому хиляться перед можновладцями цього світу.