Skip to main content

TEXT 1

TEXT 1

Текст

Text

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
імам̇ вівасвате йоґам̇
проктава̄н ахам авйайам
вівасва̄н манаве пра̄ха
манур ікшва̄каве ’бравı̄т
śrī-bhagavān uvāca
imaṁ vivasvate yogaṁ
proktavān aham avyayam
vivasvān manave prāha
manur ikṣvākave ’bravīt

Послівний переклад

Synonyms

ш́рı̄–бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; імам—цей; вівасвате—богу Сонця; йоґам—науку про взаємостосунки з Всевишнім; проктава̄н—повідав; ахам—Я; авйайам—нетлінний; вівасва̄н—Вівасва̄н (ім’я бога Сонця); манаве—батьку людства (на ймення Ваівасвата); пра̄ха—сказав; манух̣—батько людства; ікшва̄каве—цареві Ікшва̄ку; абравı̄т—сказав.

śrī-bhagavān uvāca — the Supreme Personality of Godhead said; imam — this; vivasvate — unto the sun-god; yogam — the science of one’s relationship to the Supreme; proktavān — instructed; aham — I; avyayam — imperishable; vivasvān — Vivasvān (the sun-god’s name); manave — unto the father of mankind (of the name Vaivasvata); prāha — told; manuḥ — the father of mankind; ikṣvākave — unto King Ikṣvāku; abravīt — said.

Переклад

Translation

Верховний Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а сказав: Я повідав цю вічну науку йоґи богу Сонця Вівасва̄ну, Вівасва̄н повідав її Ману, прабатьку людства, а Ману, в свою чергу, повідав її Ікшва̄ку.

The Personality of Godhead, Lord Śrī Kṛṣṇa, said: I instructed this imperishable science of yoga to the sun-god, Vivasvān, and Vivasvān instructed it to Manu, the father of mankind, and Manu in turn instructed it to Ikṣvāku.

Коментар

Purport

Тут нам відкривається історія Бгаґавад-ґı̄ти, простежена з глибини віків, коли її було повідано царям усіх планет, починаючи з планети Сонце. Обов’язок царів на всіх планетах — захищати своїх підданих, і тому володарі повинні знати науку Бгаґавад-ґı̄ти, щоб громадяни були вільними від тягаря ницих бажань і процвітали під їхнім правлінням. Людське життя призначене для розвитку духовного знання, для усвідомлення свого вічного зв’язку з Верховним Богом-Особою і носії влади всіх держав і всіх планет зобов’язані навчити цьому всіх своїх підданих, використовуючи засоби освіти, культури та релігії. Іншими словами, роль глави будь-якої держави полягає в поширенні науки свідомості Кр̣шн̣и, щоб люди, оволодівши цією великою наукою, могли успішно йти правильним шляхом, використовуючи сприятливі можливості людської форми життя.

Herein we find the history of the Bhagavad-gītā traced from a remote time when it was delivered to the royal order of all planets, beginning from the sun planet. The kings of all planets are especially meant for the protection of the inhabitants, and therefore the royal order should understand the science of Bhagavad-gītā in order to be able to rule the citizens and protect them from material bondage to lust. Human life is meant for cultivation of spiritual knowledge, in eternal relationship with the Supreme Personality of Godhead, and the executive heads of all states and all planets are obliged to impart this lesson to the citizens by education, culture and devotion. In other words, the executive heads of all states are intended to spread the science of Kṛṣṇa consciousness so that the people may take advantage of this great science and pursue a successful path, utilizing the opportunity of the human form of life.

У цю епоху бог Сонця, відомий під іменем Вівасва̄н, є царем Сонця, а Сонце — це джерело всіх планет сонячної системи. В Брахма- сам̇гіті (5.52) сказано:

In this millennium, the sun-god is known as Vivasvān, the king of the sun, which is the origin of all planets within the solar system. In the Brahma-saṁhitā (5.52) it is stated:

йач-чакшур еша савіта̄ сакала-ґраха̄н̣а̄м̇
ра̄джа̄ самаста-сура-мӯртір аш́еша-теджа̄х̣
йасйа̄джн̃айа̄ бграматі самбгр̣та-ка̄ла-чакр̣о
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
yac-cakṣur eṣa savitā sakala-grahāṇāṁ
rājā samasta-sura-mūrtir aśeṣa-tejāḥ
yasyājñayā bhramati sambhṛta-kāla-cakro
govindam ādi-puruṣaṁ tam ahaṁ bhajāmi

«Я поклоняюсь, — сказав Господь Брахма̄, — Верховному Богові- Особі, Ґовінді (Кр̣шн̣і), який є одвічна первинна особистість, і з волі якого Сонце, цар усіх планет, набуває своєї надзвичайної потужності та жару. Сонце являє собою Господнє око і рухається по своїй орбіті, покірне Його наказу».

“Let me worship,” Lord Brahmā said, “the Supreme Personality of Godhead, Govinda [Kṛṣṇa], who is the original person and under whose order the sun, which is the king of all planets, is assuming immense power and heat. The sun represents the eye of the Lord and traverses its orbit in obedience to His order.”

Сонце — цар усіх планет, а бог Сонця (зараз його звати Вівасва̄н) править планетою Сонце, що панує над рештою планет, наділяючи їх світлом й теплом. Сонце рухається по своїй орбіті з наказу Кр̣шн̣и. Господь Кр̣шн̣а зробив Вівасва̄на Своїм першим учнем, щоб той осягнув науку Бгаґавад-ґı̄ти. Тобто Ґı̄та̄ не є вигаданий трактат для пересічного світського вченого; вона — достовірний твір, що містить знання, яке переходить від учителя до учня із споконвічних часів.

The sun is the king of the planets, and the sun-god (at present of the name Vivasvān) rules the sun planet, which is controlling all other planets by supplying heat and light. He is rotating under the order of Kṛṣṇa, and Lord Kṛṣṇa originally made Vivasvān His first disciple to understand the science of Bhagavad-gītā. The Gītā is not, therefore, a speculative treatise for the insignificant mundane scholar but is a standard book of knowledge coming down from time immemorial.

В Маха̄бга̄раті (Ш́а̄нті-парва 348.51 – 52) ми можемо простежити історію Ґı̄ти в таких рядках:

In the Mahābhārata (Śānti-parva 348.51–52) we can trace out the history of the Gītā as follows:

трета̄-йуґа̄дау ча тато
вівасва̄н манаве дадау
мануш́ ча лока-бгр̣тй-артгам̇
сута̄йекшва̄каве дадау
ікшва̄кун̣а̄ ча катгіто
вйа̄пйа лока̄н авастгітах̣
tretā-yugādau ca tato
vivasvān manave dadau
manuś ca loka-bhṛty-arthaṁ
sutāyekṣvākave dadau
ikṣvākuṇā ca kathito
vyāpya lokān avasthitaḥ

«На початку Трета̄-йуґи цю науку про взаємостосунки з Всевишнім Вівасва̄н передав Ману. Ману, прабатько людства, передав її своєму синові Маха̄ра̄джі Ікшва̄ку, цареві планети Земля і предку династії Раґгу, в якій з’явився Господь Ра̄мачандра». Отже, Бгаґавад- ґı̄та̄ відома людському суспільству з часів Маха̄ра̄джі Ікшва̄ки.

“In the beginning of the millennium known as Tretā-yuga this science of the relationship with the Supreme was delivered by Vivasvān to Manu. Manu, being the father of mankind, gave it to his son Mahārāja Ikṣvāku, the king of this earth planet and forefather of the Raghu dynasty, in which Lord Rāmacandra appeared.” Therefore, Bhagavad-gītā existed in human society from the time of Mahārāja Ikṣvāku.

Від початку Калі-йуґи, що триває 432 000 років, до теперішнього часу сплинуло лише п’ять тисяч років. Перед цим була Два̄пара- йуґа (800 000 років), а перед нею — Трета-йуґа (1 200 000 років). Отже, близько 2 005 000 років тому Ману розповів Бгаґавад-ґı̄ту своєму синові й учневі Маха̄ра̄джі Ікшва̄ку, цареві планети Земля. Тривалість життя нинішнього Ману становить 305 300 000 років, з яких 120 400 000 вже минули. Враховуючи, що до народження Ману Господь передав Ґı̄ту Своєму учневі, богу Сонця Вівасва̄ну, то, згідно з приблизними підрахунками, її було розказано щонайменше 120 400 000 років тому, а людському суспільству вона відома близько двох мільйонів років. Ще раз Господь переказав її Арджуні близько 5 000 років тому. Такий вигляд у загальних рисах має історія Ґı̄ти, згідно з твердженнями самої Ґı̄ти та її оповідача, Господа Ш́рı̄ Кр̣шн̣и. Її було повідано богу Сонця Вівасва̄ну, тому що він був кшатрійа й пращур усіх кшатрій, нащадків бога Сонця, або сӯрйа-вам̇ш́а кшатрій. А що Бгаґавад-ґı̄ту повідав Сам Верховний Бог-Особа, то вона рівноцінна Ведам, і це знання є апаурушейа, надлюдське. Ведичні настанови приймають такими, якими вони є, без будь-яких тлумачень, і Ґı̄ту теж слід сприймати без будь-яких світських тлумачень. Світські сперечальники можуть будувати свої здогади стосовно Ґı̄ти, але тоді Бгаґавад-ґı̄та̄ не буде такою, якою вона є. Бгаґавад-ґı̄ту слід сприймати такою, як вона є, якою вона передається ланцюгом учнівської послідовності, і тут сказано, що Господь розповів її богу Сонця, бог Сонця повідав її своєму синові Ману, а Ману передав своєму синові Ікшва̄ку.

At the present moment we have just passed through five thousand years of the Kali-yuga, which lasts 432,000 years. Before this there was Dvāpara-yuga (800,000 years), and before that there was Tretā-yuga (1,200,000 years). Thus, some 2,005,000 years ago, Manu spoke the Bhagavad-gītā to his disciple and son Mahārāja Ikṣvāku, the king of this planet earth. The age of the current Manu is calculated to last some 305,300,000 years, of which 120,400,000 have passed. Accepting that before the birth of Manu the Gītā was spoken by the Lord to His disciple the sun-god Vivasvān, a rough estimate is that the Gītā was spoken at least 120,400,000 years ago; and in human society it has been extant for two million years. It was respoken by the Lord again to Arjuna about five thousand years ago. That is the rough estimate of the history of the Gītā, according to the Gītā itself and according to the version of the speaker, Lord Śrī Kṛṣṇa. It was spoken to the sun-god Vivasvān because he is also a kṣatriya and is the father of all kṣatriyas who are descendants of the sun-god, or the sūrya-vaṁśa kṣatriyas. Because Bhagavad-gītā is as good as the Vedas, being spoken by the Supreme Personality of Godhead, this knowledge is apauruṣeya, superhuman. Since the Vedic instructions are accepted as they are, without human interpretation, the Gītā must therefore be accepted without mundane interpretation. The mundane wranglers may speculate on the Gītā in their own ways, but that is not Bhagavad-gītā as it is. Therefore, Bhagavad-gītā has to be accepted as it is, from the disciplic succession, and it is described herein that the Lord spoke to the sun-god, the sun-god spoke to his son Manu, and Manu spoke to his son Ikṣvāku.