TEXT 51
TEXT 51
Текст
Texte
пгалам̇ тйактва̄ манı̄шін̣ах̣
джанма-бандга-вінірмукта̄х̣
падам̇ ґаччгантй ана̄майам
phalaṁ tyaktvā manīṣiṇaḥ
janma-bandha-vinirmuktāḥ
padaṁ gacchanty anāmayam
Послівний переклад
Synonyms
карма-джам—завдяки кармічній діяльності; буддгі-йукта̄х̣—ті, що віддано служать; хі—неодмінно; пгалам—плодів; тйактва̄—відмовляючись; манı̄шін̣ах̣—великі мудреці або віддані; джанма-бандга — від пут народження й смерті; вінірмукта̄х̣ — звільнені; падам—стану; ґаччганті—вони досягають; ана̄майам—без нещасть.
karma-jam: dus aux actions intéressées; buddhi-yuktāḥ: étant voués au service de dévotion; hi: certes; phalam: les résultats; tyaktvā: abandonnant; manīṣiṇaḥ: les grands sages, les dévots; janma-bandha: de l’enchaînement à la naissance et à la mort; vinirmuktāḥ: libérés; padam: la condition; gacchanti: ils atteignent; anāmayam: sans souffrance.
Переклад
Translation
Великі мудреці, бгакти, що віддано служать Кр̣шн̣і, звільняються з коловороту народження і смерті, бо зреклись плодів діяльності в матеріальному світі. Таким чином вони досягають стану, що непідвладний стражданням.
En se vouant avec dévotion au service du Seigneur, les grands sages, les dévots, renoncent en ce monde aux fruits de leurs actes. Ainsi se libèrent-ils du cycle des morts et des renaissances pour accéder à un état exempt de toute souffrance [en retournant auprès de Dieu].
Коментар
Purport
Звільнені душі прагнуть туди, де немає страждань матеріального світу. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (10.14.58) сказано:
La place de l’être libéré est là où les souffrances matérielles n’existent pas. Le Śrīmad-Bhāgavatam (10.14.58) affirme à ce propos:
махат-падам̇ пун̣йа-йаш́о мура̄рех̣
бгава̄мбудгір ватса-падам̇ парам̇ падам̇
падам̇ падам̇ йад віпада̄м̇ на теша̄м
mahat-padaṁ puṇya-yaśo murāreḥ
bhavāmbudhir vatsa-padaṁ paraṁ padaṁ
padaṁ padaṁ yad vipadāṁ na teṣām
«Для того, хто приймає як рятівний човен лотосні стопи Господа, який є пристановище усього космічного проявлення і відомий як Мукунда, той, хто дарує мукті — звільнення, — такій людині океан матеріального світу нагадує калюжку в ямці від телячої ратички. Парам̇ падам, місце, де немає матеріального страждання, тобто Ваікун̣т̣га — ось його мета, а не місце, де небезпека чигає на кожнім кроці».
« Pour celui qui a pris refuge sur le vaisseau des pieds pareils-au-lotus du Seigneur, Mukunda – qui accorde la libération (mukti) –, en qui repose toute la manifestation cosmique, l’océan de l’existence matérielle est comparable à l’eau contenue dans l’empreinte du sabot d’un veau. Il n’est intéressé que par le lieu où les souffrances matérielles n’existent pas (paraṁ padam, ou Vaikuṇṭha), et non par celui où de nouveaux dangers se présentent à chaque pas. »
Внаслідок свого невігластва жива істота не розуміє, що матеріальний світ — жалюгідне місце, де на кожнім кроці причаїлась небезпека. Лише внаслідок невігластва нерозумні люди намагаються пристосуватись до обставин і вдаються до кармічної діяльності, сподіваючись, що плоди їхньої праці принесуть їм щастя. Вони не знають, що в усьому всесвіті жодний вид матеріального тіла не може забезпечити життя без страждань. Страждання, якими є народження, смерть, старість і хвороби — супроводжують життя скрізь в матеріальнім світі. Але той, хто усвідомлює своє істинне становище вічного слуги Господа, отже, і становище Бога-Особи, присвячує себе трансцендентному любовному служінню Господеві. Таким чином він одержує право потрапити на планети Ваікун̣т̣ги, де немає матеріального життя, сповненого страждань, де немає впливу часу й смерті. Розуміння свого істинного становища означає також розуміння Господньої величі. Той, хто помилково вважає, що Господь і жива істота існують на одному рівні, — перебуває в пітьмі й нездатний присвятити себе відданому служінню Господеві. Така істота сама проголошує себе Богом і таким чином торує собі шлях до невпинно повторюваних народження й смерті. Але той, хто розуміє своє природне становище слуги, віддає себе служінню Господу й одразу ж стає гідним Ваікун̣т̣галоки. Служіння в ім’я Господа називають карма-йоґою чи буддгі-йоґою, або просто відданим служінням Господеві.
L’ignorance nous empêche de voir que l’univers matériel est un lieu de souffrance, où le danger est partout. Seule l’ignorance, en effet, pousse l’homme peu éclairé à vouloir remédier aux problèmes de l’existence en recherchant à travers tous ses actes son intérêt personnel, et à croire qu’ainsi il trouvera le bonheur. Il ignore qu’aucun corps matériel, en aucun lieu de l’univers, ne peut lui permettre de mener une vie exempte de souffrance. Partout en ce monde, tous sont affligés par les souffrances que leur apportent la naissance, la maladie, la vieillesse et la mort. Mais celui qui connaît sa véritable nature de serviteur éternel du Seigneur, et qui réalise par là la position de Dieu, la Personne Suprême, s’engage avec amour dans Son service transcendantal. Il est alors tout à fait qualifié pour atteindre les planètes Vaikuṇṭhas, où n’existent ni la triste vie matérielle, ni les influences du temps et de la mort.
La connaissance de sa propre position implique qu’on reconnaisse aussi celle, sublime, du Seigneur. Celui qui croit à tort l’âme distincte située au même niveau que le Seigneur est dans les ténèbres. Il n’est pas possible pour lui de s’engager dans Son service avec amour et dévotion. Il cherche à devenir lui-même le Seigneur et à cause de cela se prépare à transmigrer de corps en corps. Mais celui qui, reconnaissant sa condition de serviteur, s’engage au service de Kṛṣṇa, se qualifie pour atteindre les planètes Vaikuṇṭhas. Le service offert au Seigneur porte le nom de karma-yoga, ou buddhi-yoga, ou plus simplement, de service dévotionnel.