TEXT 26
ТЕКСТ 26
Текст
Текст
нітйам̇ ва̄ манйасе мр̣там
татга̄пі твам̇ маха̄-ба̄хо
наінам̇ ш́очітум архасі
нитйам̇ ва̄ манйасе мр̣там
татха̄пи твам̇ маха̄-ба̄хо
наинам̇ ш́очитум архаси
Послівний переклад
Пословный перевод
атга—проте, якщо; ча—також; енам—ця душа; нітйа-джа̄там— завжди народжується; нітйам—назавжди; ва̄—або; манйасе—ти так думаєш; мр̣там—мертвий; татга̄ апі—однак; твам—ти; маха̄- ба̄хо—о міцнорукий; на—ніколи; енам—про душу; ш́очітум—тужити; архасі—повинен.
Переклад
Перевод
Проте, навіть якщо ти вважаєш, що душа (або ознаки життя) завжди народжується і назавжди вмирає, все одно в тебе нема підстав для скорботи, о сильнорукий Арджуно.
Но даже если ты думаешь, что душа [или признаки жизни] постоянно рождается и навеки умирает, у тебя все равно нет причин для скорби, о могучерукий Арджуна.
Коментар
Комментарий
Існує розряд філософів, близьких до буддистів, які не вірять в окреме існування душі поза тілом. Відомо, що в ті часи, коли Господь Кр̣шн̣а повідав Бгаґавад-ґı̄ту, такі філософи також існували і були відомі як лока̄йатики та вайбга̄шіки. Ці філософи твердять, що ознаки життя, тобто душа, з’являються на певній стадії розвитку органічних сполук. Сучасні вчені-матеріалісти та філософи-матеріалісти дотримуються такої ж думки. Вони гадають, що тіло є сполученням фізичних елементів, і, при певних зрілих умовах, внаслідок взаємодії фізичних та хімічних сполук, розвиваються ознаки життя. Антропологію засновано саме на такій філософії. Насьогодні існує багато псевдорелігій, дуже модних зараз в Америці, що також звертаються до цієї філософії, так само як і нігілістичні буддистські секти, що заперечують віддане служіння Господеві.
Всегда находятся философы, которые, подобно буддистам, не верят в то, что душа может существовать самостоятельно, отдельно от тела. Такие философы существовали и в те времена, когда Господь Кришна поведал «Бхагавад-гиту». Тогда их называли локаятиками ивайбхашиками. Они утверждали, будто жизнь возникает из соединения материальных элементов на определенном этапе их эволюции. Эту точку зрения разделяют многие современные ученые и философы-материалисты. Они считают, что тело является сочетанием физических элементов и на определенном этапе развития, в результате взаимодействия физических и химических элементов, в нем возникают признаки жизни. Подобные представления составляют философскую основу такого учения, как теория эволюции. В наши дни эту философию активно используют многие псевдорелигиозные группы, которые особенно популярны в Америке, а также нигилистические буддийские секты, проповедующие атеизм.
Навіть якщо б Арджуна й не вірив в існування душі, що відповідало б філософії ваібга̄шіка, все одно в нього не було підстав журитись. Чи варто сумувати з приводу втрати купки хімічних елементів й через те відмовлятись виконувати обов’язок? У сучасному суспільстві задля перемоги над ворогом витрачаються тонни хімічних речовин. Згідно з філософією ваібга̄шіка, так звана «душа», або а̄тма̄, щезає разом з тілом. Тобто в будь-якому випадку, — чи приймає Арджуна твердження Вед про існування індивідуальної душі, чи ні, — в нього немає причин для скорботи. Якщо така величезна кількість живих істот щохвилини народжується з матерії і щохвилини так багато їх гине, то хіба варто сумувати через такі дрібниці? Якщо душа не відроджується, то в Арджуни не було підстав боятись негативних наслідків вбивства свого діда і вчителя. Кр̣шн̣а ущипливо називає Арджуну маха̄-ба̄ху, сильноруким, бо принаймні Сам Він не визнає теорію ваібга̄шіка, яка суперечить ведичній мудрості. Арджуна — кшатрійа, його виховано в традиціях ведичної культури і йому слід продовжувати пильнувати її засади.
Даже если бы Арджуна, подобно приверженцам философии вайбхашика, не верил в существование души, у него все равно не было бы причин для скорби. Какой смысл горевать об исчезновении каких-то химических веществ и из-за этого отказываться от исполнения своего долга? Современная наука и армия, чтобы добиться военного превосходства, расходуют тонны химических веществ. Согласно философии вайбхашика, душа, или атма, погибает вместе со смертью материального тела. Таким образом, независимо от того, придерживался ли Арджуна точки зрения Вед и признавал существование души или не верил в это, у него не было причин для скорби. Философия вайбхашика утверждает, что материя ежесекундно производит на свет великое множество живых существ и каждую секунду ровно столько же их погибает, поэтому нет смысла жалеть их и сокрушаться. Если душа никогда не родится вновь, Арджуне не нужно бояться, что, убив своих родственников, он будет страдать за этот грех. Вместе с тем Кришна язвительно называет Арджуну маха̄-ба̄хо, могучеруким, ибо Сам Кришна не признает философию вайбхашика, которая противоречит учению Вед. Будучи кшатрием, Арджуна принадлежал к ведической культуре, поэтому ему надлежало оставаться верным ее традициям.