TEXT 13
TEXT 13
Текст
Tekst
каума̄рам̇ йауванам̇ джара̄
татга̄ деха̄нтара-пра̄птір
дгı̄рас татра на мухйаті
kaumāraṁ yauvanaṁ jarā
tathā dehāntara-prāptir
dhīras tatra na muhyati
Послівний переклад
Synonyms
дехінах̣—втіленого; асмін—у цьому; йатга̄—як; дехе—в тілі; каума̄рам—хлоп’яцтво; йауванам—юність; джара̄—старість; татга̄— подібно до цього; деха-антара—зміна тіла; пра̄птіх̣—досягнення; дгı̄рах̣—розсудливий; татра—внаслідок того; на—ніколи; мухйаті—потрапляє в оману.
dehinaḥ — kehastunud; asmin — selles; yathā — nagu; dehe — kehas; kaumāram — poisiiga; yauvanam — noorus; jarā — vanadus; tathā — samamoodi; deha-antara — ühest kehast teise ülekandumine; prāptiḥ — saavutus; dhīraḥ — tasakaalukas; tatra — seeläbi; na — mitte kunagi; muhyati — on segadusse aetud.
Переклад
Translation
Подібно до того, як душа переходить з дитячого тіла в юнацьке і далі в старече, так і після смерті вона переходить в інше тіло. Такі зміни не турбують того, хто усвідомив свою духовну природу.
Nii nagu kehas viibiv hing kandub üle lapsest noorukisse, noorukist täiskasvanusse ja täiskasvanust vanurisse, kannab ta end peale surma üle teise kehasse. Oma vaimset olemust teadvustanud inimene end sellisest muutusest segadusse viia ei lase.
Коментар
Purport
Кожна жива істота — це індивідуальна душа, яка щомиті змінює своє тіло і проявляється то в дитині, то в юнакові, то в старому. І ця, одна й та ж сама душа, що присутня там, завжди залишається незмінною. Індивідуальна душа зрештою залишає тіло в момент смерті й переселяється в інше тіло. В наступному народженні душа обов’язково дістане тіло — або матеріальне, або духовне, — тому в Арджуни не було підстав журитися з приводу смерті Бгı̄ми й Дрон̣и, за якими він так уболівав. Навпаки, він мав радіти з того, що вони покинуть старі тіла, дістануть нові й омолодять таким чином свою енерґію. З новим тілом ми отримуємо також нову можливість страждати й насолоджуватись, залежно від нашої діяльності в попередньому житті. Тому Бгı̄шма і Дрон̣а, шляхетні душі, напевно мали одержати в наступному житті або духовні тіла, або, щонайменше, прийняти народження на небесних планетах і пізнати там вищу матеріальну насолоду. В обох випадках не було підстав для скорботи.
Iga elusolend materiaalses maailmas on individuaalne hing, kes pidevalt vahetab kehasid, avaldudes algul lapsena, siis täiskasvanuna ja lõpuks vanurina. Ometigi on pidevalt kohal üks ja seesama vaimne hing, kes ei tee läbi mingeid muutusi. Surmahetkel lahkub hing sellest kehast ja asetub uude kehasse. Kuna hing kandub surmahetkel alati üle uude kehasse, olgu see siis vaimne või materiaalne, polnud Arjunal mingit põhjust lahinguväljale kogunenute saatuse üle sel viisil muretseda, sealhulgas ei Bhīṣma ega ka Droṇa saatuse üle, kelle pärast ta suurimat muret tundis. Pigem oleks tal olnud põhjust rõõmustada nende kehavahetuse üle, sest seeläbi omandaksid nad uue, noore inimese energia. Sellised kehavahetused toovad kaasa mitmeid uusi naudinguid või kannatusi vastavalt elusolendi eelmises elus sooritatud tegudele. Seega omandaksid Bhīṣma ja Droṇa õilsate hingedena oma järgmise sünniga kindlasti vaimsed kehad või sünniksid vähemalt taevalikel planeetidel, kus nad võiksid tunda materiaalse eksistentsi kõrgeimaid naudinguid. Kummalgi juhul poleks kurvastuseks mingit põhjust.
Будь-яку людину, що має досконале знання про становище індивідуальної душі, Парама̄тми та природи, — як матеріальної, так і духовної, — називають дгı̄рою, тобто найбільш розсудливою людиною. Постійна зміна тіл ніколи не обманює таку людину.
Inimest, kes omab täielikke teadmisi individuaalse hinge, Ülihinge ja nii materiaalse kui ka vaimse looduse olemusest, nimetatakse dhīraks ehk kõige häirimatumaks inimeseks. Selline inimene ei satu keha vahetumisest eales segadusse.
Душа неподільна, її не можна розітнути на окремі частини,і тому не можна прийняти теорію ма̄йа̄ва̄дı̄ про загальну єдність духовної душі, бо таке розчленування на різні індивідуальні душі зробило б Всевишнього подільним та змінним, а це суперечить принципові незмінності Верховної Душі. Як про те сказано в Ґı̄ті, фраґментарні частки Всевишнього існують вічно (сана̄тана) і їх називають кшара; це означає, що вони мають схильність падати вниз, у матеріальну природу. Фраґментарні частки залишаються такими вічно, і навіть після звільнення індивідуальна душа залишається такою ж самою, — фраґментарною. Проте, звільнена, вона вічно живе у блаженстві та знанні поруч з Верховним Богом-Особою. До Наддуші, яка перебуває в кожному тілі і яку називають Парама̄тмою, можна застосувати теорію відображення. Парама̄тма̄ відмінна од індивідуальної живої істоти. На небі, що віддзеркалюється у воді, можна побачити і місяць, і сонце, і зірки. Зірки можна порівняти з живими істотами, а сонце або місяць — з Верховним Господом. Арджуна — це індивідуальна фраґментарна духовна душа, а Верховна Душа — це Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а. Вони перебувають на різних рівнях, що стане зрозумілим з початку четвертої глави. Якби Арджуна був рівний Кр̣шн̣і й Кр̣шн̣а не посідав вищого становища, — їхні стосунки вчителя і учня втратили б усякий сенс. Якби вони обидва перебували в невігластві, яке породжує ілюзорна енерґія (ма̄йа̄), то навіщо було б одному з них ставати вчителем, а другому — учнем? Таке навчання було б непотрібним, тому що ніхто не може стати авторитетним наставником, якщо на нього впливає ма̄йа̄. Все це свідчить про те, що Господь Кр̣шн̣а є Верховний Господь, і Його становище перевершує становище живої істоти, Арджуни, забудькуватої душі, яку ввела в оману ма̄йа̄.
Māyāvādīde teooria vaimse hinge ainulisusest pole vastuvõetav, sest vaimset hinge ei ole võimalik osakesteks jagada. Selline erinevateks individuaalseteks hingedeks jagunemine teeks Kõigekõrgema muudetavaks ja lõhestatavaks, mis on aga vastuolus Kõrgeima Hinge muutumatuse printsiibiga. Nagu kinnitatakse „Bhagavad-gītās", eksisteerivad kõik Kõrgeima fragmentaarsed osakesed igavesti (sanātana) ning nad kannavad nime kṣara, mis tähendab, et nad omavad kalduvust langeda materiaalsesse loodusse. Selliste fragmentaarsete osakeste omadused jäävad alati samaks ning ka pärast vabanemist jäävad individuaalsed hinged ühtmoodi fragmentaarseteks. Saavutades kord vabanemise, hakkab individuaalne hing elama koos Jumala Isiksusega igavest elu, mis on täis õndsust ja teadmisi. Ülihing, kes asetseb igas individuaalses kehas ning keda nimetatakse Paramātmāks, on erinev individuaalsest elusolendist. Seda on võimalik selgitada peegeldusteooria abil. Kui taevas peegeldub veepinnal, peegelduvad seal nii tähed kui ka Päike ja Kuu. Tähti võib võrrelda elusolenditega ning Päikest või Kuud Kõigekõrgema Jumalaga. „Bhagavad-gītās" esindab individuaalset vaimset hinge Arjuna ning Kõrgeim Hing on Jumala Isiksus Śrī Kṛṣṇa. Nad ei asetse samal tasandil, nagu selgub neljanda peatüki alguses. Kui Arjuna oleks Kṛṣṇaga samal tasandil ning Kṛṣṇa ei olekski Arjunast kõrgemalseisev, muutuks nende kui juhendaja ja juhendatava vahekord mõttetuks. Kui nad mõlemad oleksid eksitatud illusoorsest energiast ehk māyāst, poleks ühel neist mingit vajadust olla juhendatav ega teisel juhendaja. Selline juhendamine oleks mõttetu, sest māyā haardes ei saa keegi olla autoriteetne juhendaja. Kuid „Gītās" kinnitatakse, et Jumal Kṛṣṇa on Kõigekõrgem Jumal, kõrgemalseisev elusolendist, Arjunast, unustavast hingest, kes on māyā poolt eksitusse viidud.