Skip to main content

TEXT 55

TEXT 55

Текст

Tekstas

бгактйа̄ ма̄м абгіджа̄на̄ті
йа̄ва̄н йаш́ ча̄смі таттватах̣
тато ма̄м̇ таттвато джн̃а̄тва̄
віш́ате тад-анантарам
bhaktyā mām abhijānāti
yāvān yaś cāsmi tattvataḥ
tato māṁ tattvato jñātvā
viśate tad-anantaram

Послівний переклад

Synonyms

бгактйа̄—чистим відданим служінням; ма̄м—Мені; абгіджа̄на̄ті— можна пізнати; йа̄ва̄н—стільки, скільки; йах̣ ча асмі— яким Я є; таттватах̣—поправді; татах̣—потім; ма̄м—Мене; таттватах̣—поправді; джн̃а̄тва̄—знаючи; віш́ате—він входить; тат- анантарам—після.

bhaktyā — per tyrą pasiaukojimo tarnystę; mām — Mane; abhijānāti — gali pažinti; yāvān — tiek, kiek; yaḥ ca asmi — koks Aš esu; tattvataḥ — iš tiesų; tataḥ — po to; mām — Mane; tattvataḥ — iš tiesų; jñātvā — pažinęs; viśate — jis įžengia; tat-anantaram — po to.

Переклад

Translation

Людина може пізнати Мене, Верховного Бога-Особу, яким Я є, лише за допомогою відданого служіння. І коли, завдяки любові й відданості, людина цілком усвідомить Мене, вона може вступити в царство Бога.

Pažinti Mane, Aukščiausiąjį Dievo Asmenį, tokį, koks Aš esu, galima tik per pasiaukojimo tarnystę. Kai su pasiaukojimu tarnaudamas žmogus visiškai įsisąmonina Mane, jis gali įžengti į Dievo karalystę.

Коментар

Purport

Верховний Бог-Особа Кр̣шн̣а та Його повновладні експансії недоступні для любителів розумувань та для невіруючих. Той, хто бажає пізнати Верховного Бога-Особу, повинен виконувати чисте віддане служіння Господу під керівництвом Його чистого бгакти. Інакше справжнє знання про Верховного Бога- Особу ніколи не відкриється Йому. В сьомій главі Бгаґавад-ґı̄ти (7.25) сказано: на̄хам̇ прака̄ш́ах̣ сарвасйа — Він відкриває Себе не кожному. Бога не можна осягнути за допомогою обширних наукових знань або роздумувань. Лише той, хто серйозно присвячує себе відданому служінню свідомості Кр̣шн̣и, може зрозуміти, хто є Кр̣шн̣а. Наукові ступені тут не допоможуть.

KOMENTARAS: Nebhaktai ir spekuliatyvūs mąstytojai negali pažinti Aukščiausiojo Dievo Asmens, Kṛṣṇos, ir Jo pilnutinių skleidinių. Norintis patirti Aukščiausiąjį Dievo Asmenį turi pradėti tyrai su pasiaukojimu tarnauti Viešpačiui, vadovaujamas tyro bhakto. Antraip tikroji Aukščiausiojo Dievo Asmens prigimtis jam niekada neatsiskleis. „Bhagavad-gītoje“ (7.25) jau buvo pasakyta: nāhaṁ prakāśaḥ sarvasya – Jis neapsireiškia kiekvienam. Dievui pažinti nepakanka erudicijos, Jo negalima suvokti spekuliatyviais samprotavimais. Tik tas, kuris iš tikrųjų įsisąmonino Kṛṣṇą ir pasiaukojęs tarnauja Jam, supras, kas yra Kṛṣṇa. Mokslo laipsniai šiuo atveju niekuo nepadės.

Той, хто осяг глибини знання про Кр̣шн̣у, отримує доступ в духовне царство, до обителі Кр̣шн̣и. Злиття з Брахманом не означає втрати індивідуальності. Віддане служіння присутнє там, а що є наявним віддане служіння, то є і Бог, і відданий, й саме віддане служіння. Таке знання — неуникне: воно не зникає і після звільнення. Звільнення означає відхід од матеріалістичного уявлення про життя. В духовному житті існують ті ж відмінності й ті ж індивідуальності, але все це в чистій свідомості Кр̣шн̣и. Не слід дотримуватись помилкової думки, що слово віш́ате, «входить в Мене», підтверджує теорію монізму, згідно з якою жива істота стає однорідною з безособистісним Брахманом. Це не так. Віш́ате означає, що індивід може, зберігаючи свою індивідуальність, вступити до обителі Верховного Господа, щоб спілкуватися з Ним і служити Йому. Зелена пташка, наприклад, сідає на зелене дерево не для того, щоб злитись із ним, а на те, щоб куштувати його плоди. Імперсоналісти люблять наводити такий приклад — річка впадає в океан і зливається з ним. Це може бути джерелом щастя для імперсоналіста. Однак персоналіст, уподібнюючись мешканцям океану, зберігає свою індивідуальність. Опускаючись в океанські глибини, можна виявити велику кількість живих істот. Поверхового знайомства з океаном замало, треба отримати вичерпне знання про мешканців його глибин.

Kas gerai išmano Kṛṣṇos mokslą, tas gauna teisę įžengti į dvasinę karalystę – Kṛṣṇos buveinę. Tapti Brahmanu – nereiškia prarasti savo identiškumą. Pasiaukojimo tarnystė išlieka ir brahma-bhūtos lygyje, o pasiaukojimo tarnystei yra būtini Dievas, bhaktai ir pats pasiaukojimo tarnystės procesas. Toks žinojimas niekada, net ir išsivadavus, nepradingsta. Išsivaduoti – tai atsikratyti materialios būties sampratos. Tas pats formų skirtingumas ir individualumas yra ir dvasiniame gyvenime, tačiau tyros Kṛṣṇos sąmonės lygiu. Nereikia klaidingai manyti, kad žodis viśate – „įžengia į Mane“ – patvirtina monistų teoriją apie susiliejimą su beasmeniu Brahmanu. Jokiu būdu ne. Viśate reiškia, kad gyvoji būtybė gali įžengti į Aukščiausiojo Viešpaties buveinę, neprarasdama savos individualybės – kad bendrautų su Juo ir Jam tarnautų. Juk žalias paukštis nutupia žaliame medyje ne susilieti su juo, o paragauti jo vaisių. Impersonalistai paprastai pateikia upės, įtekančios į vandenyną ir susiliejančios su juo, pavyzdį. Tas susiliejimas gali būti didžiausia laimė impersonalistui, tačiau personalistas išsaugo savo individualumą, kaip išsaugo ją vandenyno gyventojai. Panirę į vandenyno gelmes, aptiksime didžiulę daugybę gyvųjų esybių. Nepakanka paviršutiniškai susipažinti su vandenynu, norint jį pilnai pažinti reikia pažinti ir vandenyno gelmių gyventojus.

Завдяки чистому відданому служінню Господеві, відданий може пізнавати трансцендентні якості Всевишнього, якими вони є. Як сказано в одинадцятій главі, збагнути Господа можна лише через віддане служіння Йому. Підтвердження цього знаходимо й тут. Шляхом відданого служіння можна осягнути Верховного Бога-Особу і ввійти в Його царство.

Tyros pasiaukojimo tarnystės dėka bhaktas suvokia Aukščiausiojo Viešpaties transcendentines savybes, Jo turtus ir galybę, – tokius, kokie jie yra. Vienuoliktame skyriuje nurodyta, kad tai įmanoma tiktai pasiaukojimo tarnystės dėka. Tą patį liudija ir šis posmas. Pažinti Aukščiausiąjį Dievo Asmenį ir įžengti į Jo karalystę tegalima per pasiaukojimo tarnystę.

Якщо вже досягнута стадія брахма-бгӯти, тобто свободи від матеріалістичних поглядів, індивід розпочинає віддане служіння із слухання про Господа. Слухання про Всевишнього само по собі підносить людину до стадії брахма-бгӯти, і вся матеріальна скверна — захланність й прагнення чуттєвої втіхи — залишають його. В міру того, як хтивість й бажання зникають із серця відданого, він все більше схиляється до служіння Господу, й завдяки такій схильності він звільнюється від матеріальної скверни. Досягши цього ступеня життя, він може пізнавати Верховного Господа. Підтвердження цьому ми знаходимо й у Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Після звільнення процес бгакті, тобто трансцендентного служіння, не припиняється. Веда̄нта-сӯтра (4.1.12) також підтверджує це: а̄-пра̄йан̣а̄т татра̄пі хі др̣штам. Тобто, після звільнення віддане служіння продовжується. Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам визначає істинне звільнення, як відновлення духовної сутності живої істоти, її одвічного природного становища. Як вже пояснювалось, за свого справжнього становища кожна жива істота є невід’ємною індивідуальною часткою Верховного Господа, природним обов’язком якої є служіння. Таке служіння не припиняється ні на мить, навіть по тому, як жива істота досягає звільнення. Справжнє звільнення означає позбутись хибних поглядів на життя.

Pasiekęs brahma-bhūtos būvį, arba atsikratęs materialių sampratų, bhaktas pasiaukojimo tarnystę pradeda nuo klausymosi apie Viešpatį. Klausydamiesi apie Aukščiausiąjį Viešpatį, savaime pasiekiame brahma-bhūtos būvį, ir materialios nešvarybės – godumas ir noras patenkinti jusles – išnyksta. Geismui ir troškimams nykstant bhakto širdyje, jis pajunta didėjantį potraukį tarnauti Viešpačiui, ir tas potraukis padeda jam nusiplauti materijos nešvarybes. Šiame gyvenimo būvyje jis pažįsta Aukščiausiąjį Viešpatį. Taip sakoma ir „Śrīmad-Bhāgatavam“. Išsivadavus bhakti, ar transcendentinė tarnystė, tęsiasi toliau. „Vedānta-sūtra“ (4.1.12) liudija: ā-prāyaṇāt tatrāpi hi dṛṣṭam. Tai reiškia, kad išsivadavus pasiaukojimo tarnystės procesas nenutrūksta. „Śrīmad-Bhāgavatam“ tikrą išsivadavimą pasiaukojimo tarnystėje apibūdina kaip gyvosios esybės identiškumo atgavimą, sugrįžimą į jos prigimtinį būvį. Apie prigimtinę gyvosios esybės padėtį jau buvo kalbėta: kiekviena gyvoji esybė – neatskiriama Aukščiausiojo Viešpaties dalelė, todėl jos prigimtinis būvis – tarnauti. Išsivadavus tarnystė nenutrūksta nė akimirkai. Tikrasis išsivadavimas – atsikratyti klaidingų būties sampratų.