TEXT 17
TEXT 17
Текст
Texte
буддгір йасйа на ліпйате
хатва̄пі са іма̄л лока̄н
на ханті на нібадгйате
buddhir yasya na lipyate
hatvāpi sa imāḻ lokān
na hanti na nibadhyate
Послівний переклад
Synonyms
йасйа—той, чий; на—ніколи; ахан̇кр̣тах̣—оманне его; бга̄вах̣— природа; буддгіх̣—інтелект; йасйа—той, чий; на—ніколи; ліпйате—прив’язаний; хатва̄—убиваючи; апі—навіть; сах̣—він; іма̄н— цей; лока̄н—світ; на—ніколи; ханті—убиває; на—ніколи; нібадгйате—заплутується.
yasya: celui dont; na: jamais; ahaṅkṛtaḥ: du faux ego; bhāvaḥ: la nature; buddhiḥ: l’intelligence; yasya: celui dont; na: jamais; lipyate: n’est liée; hatvā: tuant; api: même; saḥ: il; imān: en ce; lokān: monde; na: jamais; hanti: ne tue; na: jamais; nibadhyate: devient enchaîné.
Переклад
Translation
Той, кого не скеровує оманне его і чий інтелект вільний від ілюзії, той, навіть убиваючи людей у цьому світі, не вбиває, і його вчинки не зв’язують його.
Celui qui n’est pas motivé par le faux ego, dont l’intelligence ne s’abuse pas, tuât-il en ce monde, jamais ne tue. Jamais non plus ses actes ne le lient.
Коментар
Purport
У цьому вірші Господь повідомив Арджуні, що причиною його небажання брати участі в битві є оманне его. Арджуна вважав, що він сам здійснює свої вчинки й не брав до уваги веління Всевишнього, що йдуть як зсередини, так і ззовні. Якщо людина не знає про наявність вищого веління, для чого тоді їй діяти? Але досконалою стає діяльність того, хто знає про знаряддя дії, хто знає себе як виконавця, і Верховного Господа як вищого повелителя. Така людина ніколи не впадає в оману. Діяльність на власний розсуд і відчуття власної значущості й відповідальності є породженням оманне его й безбожності, тобто відсутності свідомості Кр̣шн̣и. Будь-яка людина, що діє в свідомості Кр̣шн̣и під керівництвом Парама̄тми, Верховного Бога-Особи, навіть вбиваючи, не чинить вбивства; її не заторкують наслідки такого вчинку. Солдат, що вбиває з наказу старшого офіцера, не підлягає покаранню. Однак, якщо солдат чинить убивство із власних міркувань, його, безумовно, будуть судити.
Le Seigneur explique à Arjuna que son désir de ne pas combattre provient du faux ego. Arjuna se croyait le seul agissant; il oubliait de prendre en compte l’Être Suprême qui, de l’intérieur comme de l’extérieur, sanctionne l’acte. Si l’on ignore cela, pourquoi donc agir ? Seul un homme qui sait de quelle nature sont les instruments de l’acte, lui-même étant l’agissant et le Seigneur Suprême Celui qui donne la sanction ultime, est parfait dans tout ce qu’il accomplit. Il n’est jamais la proie de l’illusion. L’action égocentrique ainsi que la responsabilité dans laquelle elle engage son auteur procèdent du faux ego, de l’impiété et du manque de conscience de Kṛṣṇa. L’être qui agit dans la conscience de Kṛṣṇa, sous la direction de l’Âme Suprême, de Dieu en personne, celui-là, tuât-il, jamais ne tue, et n’est pas non plus sujet aux réactions de son acte. Quand un soldat tue un ennemi sur ordre d’un officier supérieur, il n’est pas mis en cause. Mais s’il tue par intérêt personnel, il est jugé devant un tribunal.