TEXT 1
TEXT 1
Текст
Texte
саннйа̄сасйа маха̄-ба̄хо
таттвам іччга̄мі ведітум
тйа̄ґасйа ча хр̣шı̄кеш́а
пр̣тгак кеш́і-нішӯдана
sannyāsasya mahā-bāho
tattvam icchāmi veditum
tyāgasya ca hṛṣīkeśa
pṛthak keśi-niṣūdana
Послівний переклад
Synonyms
арджунах̣ ува̄ча—Арджуна сказав; саннйасасйа—відречення; маха̄-ба̄хо—о міцнорукий; таттвам—істину; іччга̄мі—я бажаю; ведітум—зрозуміти; тйа̄ґасйа—зречення; ча—також; хр̣шı̄кеш́а— володар чуттів; пр̣тгак—окремо; кеш́і-нішӯдана—убивця демона Кеш́ı̄.
arjunaḥ uvāca: Arjuna dit; sannyāsasya: de l’ordre du renoncement; mahā-bāho: ô Toi aux bras puissants; tattvam: la vérité; icchāmi: je souhaite; veditum: comprendre; tyāgasya: du renoncement; ca: aussi; hṛṣīkeśa: ô maître des sens; pṛthak: différemment; keśi-niṣūdana: vainqueur du monstre Keśī.
Переклад
Translation
Арджуна сказав: О могутньорукий, я хочу зрозуміти мету відречення (тйа̄ґа) й життя у відреченні (саннйа̄са), о вбивцю демона Кеш́ı̄, Владико чуттів.
Arjuna dit: Ô Toi dont les bras sont puissants, ô maître des sens, vainqueur du monstre Keśī, je souhaiterais connaître le but du renoncement [tyāga] ainsi que l’objet de l’ordre du renoncement [sannyāsa].
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Бгаґавад-ґı̄та̄, власне, закінчується сімнадцятою главою. Вісімнадцята глава є оглядом тем, про які йшлось в попередніх главах Бгаґавад-ґı̄ти. В кожній главі Господь Кр̣шн̣а підкреслює, що віддане служіння Верховному Богові-Особі є вища мета життя. Це ж саме підсумовується в вісімнадцятій главі, де віддане служіння визначається як найбільш сокровенний шлях пізнання. В перших шести главах відданому служінню приділена особлива увага: йоґіна̄м апі сарвеша̄м... — «з усіх йоґів-трансценденталістів той, хто постійно думає про Мене в своєму серці, є найкращим». В дальших шести главах обговорювалось чисте віддане служіння, його природа та пов’язана з ним діяльність. В останніх шести главах було описано знання, відречення, діяльність матеріальної природи і природи трансцендентної, а також віддане служіння Господеві. Було зроблено висновок, що всі дії слід виконувати во ім’я Верховного Господа, який представлений словами ом̇ тат сат, що вказують на Вішн̣у, Верховну особистість. У третій частині Бгаґавад-ґı̄ти було показано із наведенням цитат, що належать а̄ча̄рйам минулого, а також із Брахма-сӯтри або Веда̄нта-сӯтри, що лише віддане служіння Господу є вищою метою життя. Деякі імперсоналісти вважають, що лише їм доступне розуміння Веданта̄-сӯтри. Насправді ж Веда̄нта-сӯтра призначена для зрозуміння відданого служіння, тому що Сам Господь склав її, а Він є вищим знавцем Веданта-сӯтри. Про це йшла мова в п’ятнадцятій главі. Кожна ш́а̄стра, кожна Веда підкреслює, що метою є віддане служіння. І це пояснюється в Бгаґавад-ґı̄ті.
La Bhagavad-gītā s’achève en fait avec le dix-septième chapitre. Le dix-huitième constitue plutôt un résumé de tous les autres chapitres. Or, dans chacun de ces chapitres, Kṛṣṇa soulignait que le service de dévotion offert à Sa personne est le but ultime de l’existence. Le dix-huitième chapitre va reprendre ce point en attestant que le service de dévotion est la voie la plus confidentielle du savoir. Les six premiers chapitres mettaient déjà l’accent sur le service dévotionnel: yoginām api sarveṣām... – « De tous les yogīs, ou spiritualistes, celui qui, en son for intérieur, pense toujours à Moi est le plus grand. »
Les six chapitres suivants analysaient le service de dévotion pur, sa nature et ses activités propres. Enfin, les six derniers chapitres, outre le service de dévotion, décrivent le savoir, le renoncement, les actes matériels et spirituels, et concluent que tout doit être accompli en relation avec la Personne Suprême, Viṣṇu, que désignent les mots oṁ tat sat. S’appuyant sur les enseignements du Vedānta-sūtra (Brahma-sūtra) et des précédents ācāryas, la Bhagavad-gītā montre, dans cette troisième partie, que le service de dévotion seul constitue le but ultime de l’existence. Certains impersonnalistes pensent détenir le monopole du savoir en matière d’entendement du Vedānta-sūtra. Ils ignorent pourtant qu’en vérité le Vedānta-sūtra est destiné à permettre la compréhension du service dévotionnel au Seigneur qui, d’après le quinzième chapitre de la Gītā, est à la fois l’auteur et le connaissant du Vedānta. Tout écrit révélé, tout Véda, a pour objectif le service de dévotion. Tel est l’enseignement de la Bhagavad-gītā.
У другій главі було зроблено стислий огляд усього змісту Бгаґавад-ґı̄ти, тепер же, у вісімнадцятій главі, підсумовуються всі її настанови. Тут сказано, що метою життя є відречення і досягнення становища трансцендентного стосовно трьох ґун̣ матеріальної природи. Арджуна хоче з’ясувати для себе два важливі питання Бгаґавад-ґı̄ти: що таке відречення (тйа̄ґа) і життя у відреченні (саннйа̄са). Тому він і запитує Кр̣шн̣у про значення цих слів.
De même que le deuxième chapitre donne un aperçu de l’entière Bhagavad-gītā, le chapitre dix-huit donne un résumé de tous les préceptes énoncés. Le renoncement et l’élévation au niveau transcendantal, par-delà les trois guṇas, y sont décrits comme le but de l’existence. Le renoncement (tyāga) et l’ordre du renoncement (sannyāsa) sont les deux sujets de la Bhagavad-gītā qu’Arjuna demande au Seigneur d’éclaircir. Il s’enquiert donc du sens de ces deux termes.
У даному вірші досить важливими є два слова, що служать зверненням до Верховного Господа: «Хр̣шı̄кеш́а» і «Кеш́і-нішӯдана». Хр̣шı̄кеш́а — це Кр̣шн̣а, Володар чуттів, який завжди готовий допомогти нам внести ясність у наш розум. Арджуна просить Кр̣шн̣у узагальнити всю інформацію таким чином, щоб його розум зміг остаточно зосередитись і залишатись врівноваженим. Однак деякі сумніви все ж таки не покидають його, а сумніви завжди схожі на демонів. Тому, звертаючись до Кр̣шн̣и, він вживає слово «Кеш́і- нішӯдана». Господь убив Кеш́і, одного з найжахливіших демонів, і тепер Арджуна хоче, щоб Кр̣шн̣а знищив також і демона сумніву.
Dans notre verset, les mots « Hṛṣīkeśa » et « Keśi-niṣūdana », qu’Arjuna utilise pour s’adresser au Seigneur Suprême, sont significatifs. Hṛṣīkeśa est Kṛṣṇa, le maître des sens, qui peut toujours nous aider à trouver la sérénité. Arjuna Lui demande donc de résumer tous Ses enseignements pour qu’il puisse retrouver son équilibre mental. Comme, par ailleurs, il lui reste des doutes et que le doute fait figure de démon, il désigne ici le Seigneur du nom de Keśi-niṣūdana. Arjuna attend en effet du Seigneur qu’Il anéantisse le démon du doute, comme Il détruisit jadis le terrible démon Keśi.