TEXT 18
TEXT 18
Текст
Texte
ка̄мам̇ кродгам̇ ча сам̇ш́ріта̄х̣
ма̄м а̄тма-пара-дехешу
прадвішанто ’бгйасӯйака̄х̣
kāmaṁ krodhaṁ ca saṁśritāḥ
mām ātma-para-deheṣu
pradviṣanto ’bhyasūyakāḥ
Послівний переклад
Synonyms
ахан̇ка̄рам — оманного его; балам — сили; дарпам — гордині; ка̄мам—хтивості; кродгам—гніву; ча—також; сам̇ш́ріта̄х̣—знайшовши притулок в; ма̄м—Мене; а̄тма—у власному; пара—і в інших; дехешу — тілах; прадвішантах̣ — обмовляють; абгйасӯйака̄х̣ — заздрісні.
ahaṅkāram: le faux ego; balam: la puissance; darpam: l’orgueil; kāmam: la concupiscence; krodham: la colère; ca: aussi; saṁśritāḥ: ayant pris refuge en; mām: Moi; ātma: leur propre; para: et en d’autres; deheṣu: corps; pradviṣantaḥ: blasphémant; abhyasūyakāḥ: envieux.
Переклад
Translation
Збиті з пуття оманним его, силою, пихою, хтивістю й гнівом, демони починають заздрити Верховному Богові-Особі, який перебуває в їхніх власних тілах й тілах інших істот, і вони вдаються до блюзнірства, зневажаючи справжню релігію.
Égarés par le faux ego, la puissance, l’orgueil, la concupiscence et la colère, les démons blasphèment la vraie religion et M’envient, Moi la Personne Suprême, qui réside dans leurs corps et dans celui des autres.
Коментар
Purport
Демон завжди повстає проти верховної влади Господа і не вірить у ш́а̄стри. Ш́а̄стри й саме існування Верховного Бога-Особи викликають у нього заздрість. Це зумовлює його так званий «престиж», багатство та сила. Така людина не відає, що нинішнє життя — це підготовка до життя майбутнього, і тому, вона, фактично, заздрить собі та іншим. Вона чинить насильство як над тілами інших, так і над власним тілом. Позбавлена знання, вона не зважає на те, що все підвладне Верховному Богові-Особі. Із заздрості на ш́а̄стри і Верховного Бога-Особу вона вишукує брехливі докази неіснування Бога і заперечує авторитет ш́а̄стр. Демон вважає себе надзвичайно могутнім і незалежним. Він гадає, що його сила, влада і багатство неперевершені, він може робити, що йому заманеться, і ніхто не здатний спинити його. Якщо така людина має ворога, який може стати на перешкоді її почуттєвим насолодам, вона будує плани його вбивства.
Parce qu’il est toujours hostile à la suprématie de Dieu, l’homme démoniaque répugne à croire en les Écritures. Il est envieux des Écritures et de Dieu, la Personne Suprême. Tel est le résultat de son soi-disant prestige, de sa richesse et de sa puissance. Il ignore que sa vie présente conditionne sa vie prochaine. Du reste, il est malveillant envers lui-même autant qu’envers les autres. C’est pourquoi il violente son propre corps, aussi bien que celui d’autrui. Dénué de savoir, il n’a que faire du contrôle souverain de la Personne Suprême. Et comme il est envieux, il avance des arguments non fondés pour nier toute existence divine et rejeter l’autorité scripturaire. Dans chacun de ses actes, il se croit indépendant et tout-puissant. Il s’imagine que puisque nul ne l’égale en force, en pouvoir ou en richesse, il peut agir à sa guise sans qu’on puisse l’en empêcher. Et s’il rencontre un ennemi qui risque d’entraver sa quête du plaisir des sens, il élabore toutes sortes de plans pour s’en défaire.