Skip to main content

TEXTS 1-3

ТЕКСТЫ 1-3

Текст

Текст

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
абгайам̇ саттва-сам̇ш́уддгір
джн̃а̄на-йоґа-вйавастгітіх̣
да̄нам̇ дамаш́ ча йаджн̃аш́ ча
сва̄дгйа̄йас тапа а̄рджавам
ш́рӣ-бхагава̄н ува̄ча

абхайам̇ саттва-сам̇ш́уддхир
джн̃а̄на-йога-вйавастхитих̣
да̄нам̇ дамаш́ ча йаджн̃аш́ ча
сва̄дхйа̄йас тапа а̄рджавам
ахім̇са̄ сатйам акродгас
тйа̄ґах̣ ш́а̄нтір апаіш́унам
дайа̄ бгӯтешв алолуптвам̇
ма̄рдавам̇ хрı̄р ача̄палам
ахим̇са̄ сатйам акродхас
тйа̄гах̣ ш́а̄нтир апаиш́унам
дайа̄ бхӯтешв алолуптвам̇
ма̄рдавам̇ хрӣр ача̄палам
теджах̣ кшама̄ дгр̣тіх̣ ш́аучам
адрохо на̄ті-ма̄ніта̄
бгаванті сампадам̇ даівı̄м
абгіджа̄тасйа бга̄рата
теджах̣ кшама̄ дхр̣тих̣ ш́аучам
адрохо на̄ти-ма̄нита̄
бхаванти сампадам̇ даивӣм
абхиджа̄тасйа бха̄рата

Послівний переклад

Пословный перевод

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; абгайам—безстрашність; саттва-сам̇ш́уддгіх̣—очищення існування; джн̃а̄на—у знанні; йоґа—єдності; вйавастгітіх̣—перебування; да̄нам—добродійність; дамах̣—розумовий контроль; ча—і; йаджн̃ах̣—принесення жертви; ча—і; сва̄дгйа̄йах̣—вивчення ведичної літератури; тапах̣—аскетизм; а̄рджавам—простота; ахім̇са̄—незастосування насильства; сатйам — правдивість; акродгах̣ — свобода від гніву; тйа̄ґах̣—відречення; ш́а̄нтіх̣—погідність; апаіш́унам—небажання шукати недоліки; дайа̄—ласка; бгӯтешу—стосовно всіх живих істот; алолуптвам — відсутність жадібності; ма̄рдавам — м’якість; хрı̄х̣ — скромність; ача̄палам — рішучість; теджах̣ — енерґійність; кшама̄—всепрощення; дгр̣тіх̣—сила духу; ш́аучам—чистота; адрохах̣—свобода від заздрощів; на—не; аті-ма̄ніта̄—очікування почестей; бгаванті—стають; сампадам—якості; даівı̄м—трансцендентної природи; абгіджа̄тасйа—народженого до; бга̄рата—о син Бгарати.

ш́рӣ-бхагава̄н ува̄ча — Верховный Господь сказал; абхайам — бесстрашие; саттва-сам̇ш́уддхих̣ — очищение своего бытия; джн̃а̄на — в знании; йога — связи; вйавастхитих̣ — нахождение; да̄нам — благотворительность; дамах̣ — владение умом; ча — и; йаджн̃ах̣ — жертвоприношение; ча — и; сва̄дхйа̄йах̣ — изучение ведических писаний; тапах̣ — аскетизм; а̄рджавам — простота; ахим̇са̄ — неприменение насилия; сатйам — правдивость; акродхах̣ — свобода от гнева; тйа̄гах̣ — отрешенность от всего мирского; ш́а̄нтих̣ — спокойствие; апаиш́унам — нежелание искать недостатки; дайа̄ — милосердие; бхӯтешу — во всех живых существах; алолуптвам — свобода от жадности; ма̄рдавам — мягкость; хрӣх̣ — скромность; ача̄палам — решимость; теджах̣ — энергичность; кшама̄ — способность прощать; дхр̣тих̣ — стойкость; ш́аучам — чистота; адрохах̣ — беззлобность; на — не; ати-ма̄нита̄ — ожидание почестей; бхаванти — являются; сампадам — качества; даивӣм — божественной природы; абхиджа̄тасйа — рожденного; бха̄рата — о потомок Бхараты.

Переклад

Перевод

Верховний Бог-Особа сказав: Безстрашність, очищення свого існування, розвиток духовного знання, благодійність, самовладання, принесення жертв, вивчення Вед, аскетизм, простота, відмова од насильства, правдивість, здатність вгамовувати свій гнів; зречення, спокій, небажання вишукувати недоліки в інших, співчуття до всіх живих істот, відсутність жадібності, порядність, скромність, непохитна рішучість, енерґійність, всепрощення, мужність, чистота, відсутність заздрісності та шанолюбства — всі ці трансцендентні якості, о син Бгарати, притаманні праведним людям, що обдаровані божественною природою.

Верховный Господь сказал: Бесстрашие, очищение своего бытия, совершенствование в духовном знании, благотворительность, владение чувствами, совершение жертвоприношений, изучение Вед, аскетизм, простота, отказ от насилия, правдивость, негневливость, отрешенность от всего мирского, спокойствие, отсутствие стремления злословить, сострадание ко всем живым существам, отсутствие алчности, мягкость, скромность, решимость, целеустремленность, способность прощать, стойкость, чистота, отсутствие зависти и стремления к почестям — таковы, о потомок Бхараты, трансцендентные качества праведных людей, наделенных божественной природой.

Коментар

Комментарий

На початку п’ятнадцятої глави було описано дерево баньян, яке символізує матеріальний світ. Бічне коріння, яке відходить од нього, порівнювалося з діями живих істот, сприятливими чи несприятливими. Також, в дев’ятій главі пояснювалось, хто такі деви — благочестиві живі істоти, і хто такі асури — нечестивці, тобто демони. В даній же главі з’ясовується, що діяльність в ґун̣і благочестя, що узгоджена з ведичними настановами, сприяє поступові на шляху до звільнення, і така діяльність є даівı̄ пракр̣ті — трансцендентна за природою. Ті, хто перебуває в цій трансцендентній природі, наближаються до звільнення. З іншого боку, ті, що діють в ґун̣ах пристрасті й невігластва, не мають жодної можливості звільнитись. Вони або залишаться в цьому світі у вигляді людських істот, або зійдуть до рівня тварин, або ще нижчих видів життя. Тут, у шістнадцятій главі Господь пояснює трансцендентну природу та її характерні якості, а також природу демонічну з її якостями. Він також пояснює переваги та недоліки таких якостей.

В начале пятнадцатой главы Господь рассказал Арджуне о баньяновом дереве материального мира. Воздушные корни этого дерева символизируют деятельность живых существ, благочестивую и греховную. В девятой главе также рассказывалось о девах (полубогах) и асурах (демонах-безбожниках). Согласно Ведам, деятельность в гуне благости помогает человеку обрести освобождение, и такую деятельность называют даивӣ пракр̣ти,божественной по природе. Те, кто обладает божественной природой, продвигаются по пути, ведущему к освобождению. С другой стороны, люди, действующие под влиянием гун страсти и невежества, лишены возможности освободиться из материального плена. Им придется оставаться в материальном мире, рождаясь здесь снова либо в образе людей, либо в образе животных или еще менее развитых существ. В шестнадцатой главе Господь рассказывает о божественной и демонической природе и качествах тех, кто обладает той или иной природой. Он также расскажет, к каким — хорошим и плохим — последствиям приводит обладание этими качествами.

Слово абгіджа̄тасйа стосується тих, кому від народження властиві трансцендентні якості та благочестиві нахили, і є дуже важливим. Народження дитини в атмосфері праведності ведичні ш́а̄стри кваліфікують як Ґарбга̄дга̄на-сам̇ска̄ра. Якщо батьки хочуть, щоб їхня дитина мала благочестиві нахили, їм необхідно дотримуватись десяти засад, рекомендованих людському суспільству. Раніше з Бгаґавад-ґı̄ти ми довідались про те, що статеві зносини задля народження гарної дитини є Сам Кр̣шн̣а. Статеве життя не забороняється, якщо тільки його узгоджено із засадами свідомості Кр̣шн̣и. Ті, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и принаймні не повинні народжувати дітей, як ті собаки та кішки, а повинні подбати, щоб після народження їхні діти мали змогу розвивати свідомість Кр̣шн̣и. І це велике щастя — народитись в батьків, які перебувають в свідомості Кр̣шн̣и.

Особого внимания заслуживает употребленное в данном стихе слово абхиджа̄тасйа, относящееся к тем, кто от рождения наделен трансцендентной, или божественной, природой. Чтобы зачать ребенка, обладающего божественными качествами, необходимо провести ведический обряд гарбхадхана-самскара. Если родители хотят, чтобы у них родился ребенок, наделенный божественными качествами, они должны проводить десять очистительных обрядов, рекомендованных для людей. Ранее в «Бхагавад-гите» уже говорилось, что половые отношения с целью зачатия хорошего ребенка — это Сам Кришна. Половые отношения не предосудительны, если их цель — служение Кришне. Люди, практикующие сознание Кришны, по меньшей мере, не должны зачинать детей, как кошки и собаки. Их долг — сделать все необходимое для того, чтобы, появившись на свет, их ребенок помнил о Кришне. Таким преимуществом должны обладать дети, чьи родители обладают сознанием Кришны.

Суспільний устрій варн̣а̄ш́рама-дгарма членує суспільство на чотири соціальні статуси або ступені й чотири класи або касти — поділ за родом діяльності; але він не призначений, щоб розділяти людей за їхнім походженням. Такий розподіл відповідає рівневі освіченості і призначений підтримувати в суспільстві мир та процвітання. Якості, про які тут йдеться, мають трансцендентальний характер і сприяють людському поступові на шляху духовного усвідомлення, який веде до визволення з матеріального світу.

Институт варнашрама-дхармы, делящий всех людей в обществе по роду их занятий и социальному статусу на четыре касты и четыре уклада жизни, предназначен для того, чтобы разделить людей не по происхождению, а в соответствии с их качествами и уровнем образования. Это нужно для того, чтобы обеспечить в обществе мир и процветание. Перечисленные в данном стихе качества названы божественными; человек, обладающий ими, сможет развиваться духовно и в конце концов покинуть материальный мир.

В системі варн̣а̄ш́рама саннйа̄сı̄, або людину, яка проводить життя у відреченні, вважають керівником або духовним наставником усіх людей усіх соціальних ступенів та класів. Бра̄хман̣а є духовний наставник людей трьох інших суспільних класів, а власне: кшатрій, ваіш́ та ш́ӯдр, але саннйа̄сı̄, який стоїть на вищому ступені цього устрою, вважають духовним учителем усіх загалом, навіть бра̄хман̣. Найважливіша якість саннйа̄сı̄ — безстрашність. Саннйа̄сı̄ повинен жити сам-один, без жодної підтримки, без будь-якої ґарантії допомоги, і тому він мусить просто покладатися на ласку Верховного Бога-Особи. Якщо людина думає: «Як я залишу свою рідню та знайомства, хто ж захищатиме мене?» — тоді їй не слід імітувати спосіб життя у відреченні. Необхідно бути цілковито переконаним у тому, що Кр̣шн̣а, або Верховний Бог-Особа в образі Своєї локалізованої експансії Парама̄тми, завжди перебуває поруч, усередині, в серці, бачить усе і завжди знає, що людина наміряється зробити. Отже, слід мати тверду переконаність, що Кр̣шн̣а, як Парама̄тма̄, подбає про віддану Йому душу. Треба думати: «Я ніколи не залишусь самотнім. Навіть якщо я житиму в найдрімучіших нетрях лісу, Кр̣шн̣а завжди буде зі мною, і захистить мене звідусіль». Таку переконаність називають абгайам, безстрашністю. Необхідно, щоб людина, яка живе у відреченні, мала саме такий умонастрій.

В системе варнашрамы санньяси, то есть человек, отрекшийся от мира, считается головой, или духовным учителем всех остальных каст и укладов. Брахманыявляются духовными учителями для трех других каст: кшатриев, вайшьев и шудр,однако санньяси, стоящие на самой верхней ступени общественной лестницы, являются духовными учителями даже для брахманов. Главным качеством, которым должен обладать санньяси, является бесстрашие. Поскольку санньясиживет один, без всякой поддержки или ее гарантии, он должен полагаться только на милость Верховной Личности Бога. Если человек думает: «Кто защитит меня после того, как я порву все связи с семьей и обществом?» — ему не следует давать обет отречения. Он должен быть твердо убежден в том, что Кришна, Верховная Личность Бога, в образе Параматмы всегда пребывает в его сердце и что Он все видит и знает все наши намерения. Необходимо твердо верить в то, что Кришна в образе Параматмы позаботится о предавшейся Ему душе. «Я никогда не останусь один, — должен думать санньяси. — Даже в самых непроходимых джунглях Кришна всегда будет рядом со мной и не оставит меня без защиты и покровительства». Такую убежденность называют абхайам, бесстрашием, и она должна определять состояние ума человека, отрекшегося от мира.

Потім їй слід очистити своє існування. Є багато правил та приписів, які впорядковують життя у відреченні. Найважливіший з них — сувора заборона мати будь-які близькі стосунки з жінками. Саннйа̄сı̄ забороняється навіть розмовляти з жінкою наодинці. Господь Чаітанйа був взірцевим саннйа̄сı̄, і коли Він перебував у Пурı̄, жінки- віддані не могли навіть наблизитись до Нього, щоб виразити свою пошану. Їм радили кланятись Йому на відстані. Це не є ознака зневаги до жінок загалом, але такими є суворі правила поведінки саннйа̄сı̄, що забороняють близькі стосунки з жінками. Щоб очистити своє існування, необхідно дотримуватись правил та приписів, що впорядковують кожний конкретний спосіб життя. Саннйа̄сı̄ суворо забороняється вступати в близькі стосунки з жінками та накопичувати багатства задля чуттєвої втіхи. Ідеальним саннйа̄сı̄ був Сам Господь Чаітанйа, і, як свідчить Його життя, Він дотримувавсь дуже суворих правил у стосунках з жінками. Хоча Його визнають за найвеликодушніше Господнє втілення, що приймає найнижчих з обумовлених душ, Він, як саннйа̄сı̄, дотримувавсь дуже суворих правил стосовно жінок. Один із наближених Господа Чаітанйі, Чгот̣а Харіда̄са, який належав до тісного кола Його близьких друзів та учнів, якось із хтивістю глянув на молоду жінку, і Господь Чаітанйа був настільки суворий, що одразу ж вилучив його з товариства Своїх наближених. Господь Чаітанйа сказав: «Для саннйа̄сı̄, а також для кожного, хто намагається вирятуватись із кігтів матеріальної природи і прагне досягти природи духовної та повернутись додому, назад до Бога, — для будь-кого з таких обраних людей прагнення чогось матеріального або жінок задля чуттєвої втіхи, навіть один погляд в їхній бік з пристрастю є настільки ганебний, що краще йому заподіяти собі смерть, ніж відчувати в собі подібні негідні бажання». Що ж, таким є шлях очищення.

Помимо этого, санньяси должен всегда жить в чистоте. Жизнь людей, отрекшихся от мира, регламентирована множеством правил и предписаний. Самым важным из них является строгий запрет на близкие отношения с женщинами. Санньяси не имеет права даже разговаривать с женщиной наедине. Когда Господь Чайтанья, который был идеальным санньяси, жил в Пури, женщинам из числа преданных не позволялось даже приблизиться к Нему, чтобы выразить почтение. Им приходилось кланяться Ему на расстоянии. С Его стороны это было не проявлением женоненавистничества, а строгим выполнением категорического запрета, не позволяющего санньяси близко общаться с женщинами. Чтобы вести чистый образ жизни, человек должен следовать правилам, регламентирующим жизнь того социального уклада, к которому он относится. Санньяси строго запрещено вступать в близкие отношения с женщинами и наслаждаться роскошью и богатством. Идеальным санньяси был Сам Господь Чайтанья, и из Его жизнеописаний мы узнаём, что Он был всегда предельно строг к Себе в том, что касалось отношений с женщинами. Хотя Его считают самым великодушным воплощением Господа, допускавшим к Себе самых падших, Он тем не менее строго придерживался правил санньясы в отношении общения с женщинами. В ближайшем окружении Господа Чайтаньи был санньяси по имени Чхота Харидас. Он был одним из доверенных лиц Господа и имел возможность непосредственно общаться с Ним. Так уж случилось, что однажды он с вожделением посмотрел на молодую женщину. Этого было достаточно, чтобы неумолимый Господь Чайтанья тотчас исключил его из числа Своих приближенных. «Для санньяси, — сказал Господь Чайтанья, — или любого, кто хочет выпутаться из сетей материальной природы, кто стремится достичь духовного мира и вернуться домой, к Богу, смотреть на женщин или какие-то материальные богатства с мыслью о наслаждении — даже не наслаждаться ими, а просто смотреть на них с вожделением — столь тяжкий проступок, что ему лучше покончить жизнь самоубийством, чем допустить в свое сердце эти греховные желания». Такова цена очищения своего существования.

Дальше положення: джн̃а̄на-йоґа-вйавастгіті — розвиток знання. Життя саннйа̄сı̄ призначене на те, щоб поширювати знання серед сімейних та інших людей, які забули про істинне життя, життя задля духовного поступу. Саннйа̄сı̄ повинен жити з милостині, яку він отримує, ходячи від двору до двору, однак це не означає, що він є жебрак. Смиренність — це теж одна із необхідних якостей людини, яка перебуває на трансцендентному рівні, й саме завдяки своєму природному, непідробному смиренню саннйа̄сı̄ ходить від двору до двору, не стільки задля подаяння, але щоб, спілкуючись з домогосподарями, будити в них свідомість Кр̣шн̣и. В цьому полягає обов’язок саннйа̄сı̄. Якщо він насправді досяг успіхів на духовній ниві і має наказ свого духовного вчителя, він повинен звіщати свідомість Кр̣шн̣и, керуючись логікою та розумінням. Якщо ж він не досяг високого духовного рівня, йому не слід обирати спосіб життя у відреченні. Однак, якщо хтось, не володіючи достатнім знанням, все ж таки вдається до життя у зреченні, то йому слід прислухатися до істинного духовного вчителя і, цілком зосередившись на його повчаннях, вдосконалювати знання. Саннйа̄сı̄, тобто людина, яка перебуває на ступені зречення, повинен бути безстрашним і перебувати в стані саттва-сам̇ш́уддгі (чистоти) і джн̃а̄на-йоґи (мудрості).

Следующим качеством является джн̃а̄на-йога-вйавастхити — сосредоточенность на познании истины. Санньяси должен посвятить свою жизнь распространению знания среди семейных людей и всех тех, кто забыл, что истинной целью жизни является достижение духовного совершенства. Санньяси должен стучаться в каждую дверь и просить подаяние, но это вовсе не значит, что он попрошайка. Одно из качеств по-настоящему духовного человека — это смирение, и только поэтому санньяси стучится в каждую дверь, не столько для того, чтобы попросить милостыню, сколько для того, чтобы встретиться с домохозяевами и пробудить в них сознание Кришны. Таков долг санньяси. Тот, кто достиг высокого уровня духовного развития и получил соответствующее указание от своего духовного учителя, должен проповедовать сознание Кришны, опираясь на логику и понимание философии, а если человек не достиг такого уровня духовного развития, ему не следует давать обет отречения от мира. Если же человек, не обладающий достаточным запасом знаний, все-таки дал обет отречения, он должен приложить все усилия к тому, чтобы овладеть знанием, постоянно слушая истинного духовного учителя. Итак, санньяси, человек, отрекшийся от мира, должен обладать бесстрашием, саттва-сам̇ш́уддхи (чистотой) и заниматься гьяна-йогой (познанием истины).

Дальше положення є благодійність. Вона призначена для тих, хто має сім’ю. Сімейні люди повинні заробляти на прожиток чесним способом і п’ятдесят відсотків свого прибутку витрачати на поширення свідомості Кр̣шн̣и в усьому світі. Це означає, що вони повинні дарувати закладам і товариствам, які займаються саме цією справою. Але офіру слід давати в належні руки. Як буде з’ясовано далі, є різні відміни благодійності: благодійність у ґун̣і благочестя, пристрасті або ж невігластва. Ш́а̄стри радять чинити благодійність у ґун̣і благочестя, але не схвалюють благодійності в ґун̣і пристрасті та невігластва, яка приводить до марної витрати коштів. Жертвувати слід лише заради поширення свідомості Кр̣шн̣и в усьому світі. Така благодійність належить до ґун̣и благочестя.

Следующей в списке стоит благотворительность. Это обязанность семейных людей. Семейные люди должны зарабатывать на жизнь честным трудом и половину своего дохода отдавать на распространение сознания Кришны по всему миру. Для этого необходимо жертвовать тем организациям, которые занимаются проповеднической деятельностью, а не отдавать деньги случайным людям. Есть разные виды благотворительности, о которых будет рассказано ниже: благотворительность может относиться к гунам благости, страсти и невежества. Священные писания рекомендуют заниматься благотворительной деятельностью вгуне благости, а благотворительности в гунах страсти и невежества следует избегать, поскольку такая благотворительность — напрасная трата денег. Отдавать деньги и средства необходимо только на проповедь сознания Кришны по всему миру. Это благотворительность в гуне благости.

Щодо якості дама (самовладання), то вона потрібна громадянам усіх верств суспільства, заснованого на релігійних засадах, але особливо ця якість потрібна сімейній людині. Незважаючи на те, що домогосподар має дружину, його статеве життя повинно бути обмежене і призначене лише для народження дітей. Якщо він не хоче дітей, він не повинен вступати в статеві зносини із своєю дружиною. Сучасне суспільство насолоджується статевим життям, використовуючи протизаплідні засоби, або ще більш огидні методи, аби уникнути відповідальності, пов’язаної з народженням дітей. І ця якість — зовсім не трансцендентна, а демонічна. Якщо хтось, навіть маючи сім’ю, прагне духовного поступу, йому слід контролювати своє статеве життя і не плодити дітей поза свідомістю Кр̣шн̣и. Якщо людина має можливість виховувати дітей в свідомості Кр̣шн̣и, то вона може народжувати сотні дітей; але, не маючи такої можливості, не варто вступати в статеві зносини, потураючи своїм почуттям.

Что касается владения чувствами (дама), то оно необходимо представителям всех укладов общества и в первую очередь семейным людям. Живя с женой, семейный человек тем не менее не должен без необходимости заниматься сексом. Его половая жизнь должна быть ограничена и преследовать только одну цель — зачатие детей. Тот, кому не нужны дети, не должен вступать в половые отношения с женой. В современном обществе люди, чтобы избежать ответственности, связанной с рождением ребенка, используют противозачаточные средства и другие, еще более варварские, способы. Это проявление демонических наклонностей, а никак не духовных. Если человек, даже домохозяин, хочет развиваться духовно, он должен ограничить половую жизнь и зачинать детей только для того, чтобы служить Кришне. Тот, кто способен зачать ребенка, который разовьет в себе сознание Кришны, может иметь сотни детей, но тот, кто не способен на это, не должен заниматься сексом, идя на поводу у собственных чувств.

Жертвопринесення — ще один обов’язок, який мають виконувати сімейні люди, тому що жертвопринесення вимагають великих коштів. Люди інших життєвих статусів — брахмачарйі, ва̄напрастги і саннйа̄сі — не мають грошей, вони живуть з милостині. Тому здійснення різного роду жертвопринесень призначене для ґр̣хастг — сімейних людей. Їм належить здійснювати жертвопринесення аґні-хотра, як це приписують Веди, але такі жертвопринесення зараз коштують дуже дорого, і здійснити їх не під силу жодному сім’янинові. Найкраще жертвопринесення, що рекомендоване для цієї епохи, називається сан̇кı̄ртана-йаджн̃а. Сан̇кı̄ртана, або оспівування святих імен Господа — Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе — є найкраще й найдешевше жертвопринесення, кожен може засвоїти його і отримати від цього велику користь. Отже, ці три якості, а саме: благодійність, самовладання і здійснення жертвопринесень важливі для сімейної людини.

Совершать жертвоприношения также обязаны домохозяева, так как обычно это требует больших затрат. Представители других укладов — брахмачари,ванапрастхи и санньяси — живут на подаяние, и у них нет денег. Поэтому совершать различные жертвоприношения — обязанность домохозяев. Согласно предписаниям Вед, семейные люди должны проводить агни-хотру, но такие жертвоприношения очень дороги, поэтому нынешним домохозяевам они часто не по карману. Самым лучшим жертвоприношением, рекомендованным для нашего века, является санкиртана-ягьяСанкиртана- ягья, то есть совместное пение Харе Кришна, Харе Кришна, Кришна Кришна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе — самое лучшее и самое дешевое жертвоприношение; совершать его может каждый, и каждый получит от этого благо. Таким образом, благотворительность, владение чувствами и совершение жертвоприношений предназначены для семейных людей.

Сва̄дгйа̄йа, вивчення Вед, призначене для брахмачарйі, періоду учнівства. Брхмача̄рі не повинні мати стосунків з жінками; вони повинні дотримуватись целібату та зосереджувати розум на вивченні ведичної літератури заради розвитку духовного знання. Це називають сва̄дгйа̄йею.

Затем следует сва̄дхйа̄йа, изучение Вед. Веды изучают в период брахмачарьи, ученичества. Брахмачари не должны общаться с женщинами; они должны хранить целомудрие и сосредоточивать ум на изучении Вед, что поможет им обрести духовное знание. Это называется свадхьяей.

Тапас, або ж аскетизм, особливо призначений для тих, хто відійшов од активного життя. Не слід усе життя залишатись сімейною людиною, треба пам’ятати, що існують чотири ступені життя: брахмачарйа, ґр̣хастга, ва̄напрастга і саннйа̄са. Отже, зі ступеня ґр̣хастги (сімейного життя) людина повинна зійти на ступінь ва̄напрастги, тобто відійти від справ. Якщо людина живе сто років, то двадцять п’ять з них вона повинна прожити як учень, двадцять п’ять — як сімейна людина, двадцять п’ять — відійшовши від активного життя і двадцять п’ять — зрікшись усього. Такими є настанови ведичної релігійної дисципліни. Людина, яка залишила сімейні справи, повинна здійснювати аскезу тіла, розуму та язику. Це — тапасйа. Вся система варн̣а̄ш́рама-дгарма передбачає здійснення тапасйі. Без тапасйі, або аскетизму, жодна людина не зможе досягти звільнення. Теорію, яка твердить, що в житті нема потреби в тапасйі, що можна просто роздумувати, робити припущення і все буде якнайліпше, не схвалюють ані ведичні джерела, ані Бгаґавад-ґı̄та̄. Подібні теорії виробляють так звані «спірітуалісти», намагаючись привабити якомога більше послідовників. Якщо б вони казали про обмеження, правила та приписи, люди не пішли б за ними. Тому ті, хто хоче мати послідовників і просто, прикриваючись релігією, справляти враження на оточуючих, не накладають обмежень на життя своїх учнів чи на своє власне. Веди, проте, не схвалюють такого методу.

Тапас, аскетизм, особо предписывается тем, кто отошел от семейной жизни. Человек не должен до конца своих дней жить с семьей, необходимо помнить о том, что существует четыре периода жизни: брахмачарья, грихастха, ванапрастхаи санньяса. Завершив период семейной жизни, человек должен удалиться от дел. Если продолжительность человеческой жизни составляет сто лет, то первые двадцать пять лет необходимо посвятить изучению Вед, следующие двадцать пять лет провести в семье, затем в течение двадцати пяти лет вести жизнь ванапрастхи,удалившись от дел, после чего принять санньясу (отречься от мира). Таковы правила, регламентирующие духовную жизнь человека в ведическом обществе. Человек, отошедший от семейной жизни, должен совершать аскезу, чтобы обуздать тело, ум и язык. В этом суть тапасьи. Вся система варнашрама-дхармыпредназначена для тапасьи. Без нее никто не способен получить освобождение. Теория, утверждающая, что человеку не нужно ни в чем себя ограничивать, что можно продолжать делать все, что угодно, и все будет в порядке, не находит поддержки ни в Ведах, ни в «Бхагавад-гите». Подобные теории придумывают корыстолюбивые проповедники, желающие умножить число своих последователей. Ограничения и правила отпугивают людей. Поэтому те, кто хочет вести за собой людей, на словах прикрываясь религией, не требуют от своих учеников соблюдения каких-либо правил и не следуют им сами. Однако Веды не одобряют этого.

Щодо простоти, якості, притаманної бра̄хман̣і, то цього припису повинні дотримуватись люди всіх статусів, — не має значення, належать вони до брахмача̄рı̄ а̄ш́рама, ґр̣хастга а̄ш́рама, ва̄напрастга а̄ш́рама чи саннйа̄са а̄ш́рама. Людина мусить бути дуже простою і відвертою.

Что касается такого качества брахманов, как простота, то им должны обладать не только представители какого-то одного уклада, но каждый человек, будь онбрахмачари, грихастха, ванапрастха или санньяси. Человек должен быть простым и прямолинейным.

Ахім̇са̄ полягає в тому, що людина не повинна гальмувати розвитку жодної живої істоти. Не треба вигадувати, що, мовляв, духовна іскра не гине навіть після знищення тіла, то й нема ніякої шкоди у вбивстві тварин задля чуттєвого задоволення. Люди в наш час призвичаїлись їсти тварин, незважаючи на те, що є достатньо зерна, фруктів та молока. Нема потреби вбивати тварин. Ця вказівка стосується кожного. Коли немає іншого вибору, людина має право вбити тварину, але при цьому її треба запропонувати як жертву. У всякому разі, якщо люди достатньо забезпечені запасами їжі, то людина, якщо вона прагне духовного поступу, ніяк не має права чинити насильства над тваринами. Справжня ахім̇са̄ й означає: не переривати чийогось життя. Тварини також розвиваються згідно з законами еволюції, переходячи з одних видів тваринного життя в інші. Якщо ж якусь тварину забито, — її розвиток затримується. Істота, що деякий час перебувала в певному тілі впродовж багатьох днів і років, і яку потім було передчасно забито, мусить знову повертатися в ту ж саму форму життя, щоб вичерпати визначений їй строк, і лише потім перейти в інше тіло. Тому не слід затримувати еволюції тварин просто заради задоволення свого смаку. Це і називають ахім̇сою.

Следовать принципу ахимсы — значит не мешать ни одному живому существу в его развитии. Никто не должен думать, что, поскольку духовную искру нельзя убить, даже если убить тело, то это дает нам право убивать животных и наслаждаться их плотью. Сейчас люди пристрастились есть мясо животных, несмотря на то что у них вполне достаточно зерна, фруктов и молока. У людей нет никакой необходимости убивать животных. Это касается каждого. Если нет другого выхода, то человеку дозволяется убить животное, но совершив обряд жертвоприношения. В любом случае, когда пищи вдоволь, люди, желающие достичь духовного совершенства, ни в коем случае не должны совершать насилие над животными. Истинная ахимса обязывает человека не препятствовать эволюции других живых существ. Животные также поднимаются по эволюционной лестнице, переходя из одной формы животной жизни в другую, и, убивая животное, мы мешаем его развитию. Если животное находилось в своем теле какое-то количество дней или лет, но затем было убито, ему придется снова получить то же самое тело, чтобы закончить положенный срок пребывания в нем и лишь затем перейти в другую форму жизни. Поэтому мы не должны мешать развитию животных только ради удовлетворения прихотей собственного языка. Это называется ахимсой.

Сатйам. Це слово означає, що не варто перекручувати істину, виходячи з якихось особистих інтересів. У ведичній літературі є місця, важкі для розуміння, але їхні зміст і мету треба усвідомити за допомогою істинного духовного вчителя. Лише такий шлях веде до розуміння Вед. Ш́руті означає «почуте з авторитетного джерела». Не треба, задля власних інтересів, тлумачити Веди на свій лад. Є так багато коментарів до Бгаґавад-ґı̄ти, які неправильно трактують ориґінал. Треба з’ясовувати істинне значення її віршів, довідатись про яке можна лише від справжнього духовного вчителя.

Сатйам. Это слово значит, что истину нельзя искажать ради достижения корыстных целей. В ведических писаниях иногда встречаются трудные для понимания места. В этом случае их смысл должен разъяснить опытный духовный учитель. Таков путь постижения Вед. Слово ш́рути значит «слушать сведущих людей». Мы не должны интерпретировать писания так, как это выгодно нам. Существует множество комментариев к «Бхагавад-гите», искажающих оригинальный текст. Мы должны объяснять людям истинный смысл писания, и сделать это можно, только слушая истинного духовного учителя.

Акродга означає «гамування гніву». Навіть якщо нас провокують, слід бути стриманими, адже тільки-но нами опанує гнів, все тіло наше споганюється. Гнів виникає з пристрасті й хтивості, отже, той, хто перебуває в трансцендентному стані, повинен уникати гніву. Апаіш́унам означає, що не треба шукати недоліків у інших або намагатись виправити їх без особливої потреби. Звичайно, якщо злодія назвати злодієм, то це не буде прискіпуванням, однак назвати злодієм чесну людину — велика провина для того, хто прагне успіху в духовнім житті. Хрı̄ означає, що треба бути дуже скромним й уникати негідних учинків. Ача̄палам, рішучість, означає, що не варто хвилюватись чи впадати у відчай, намагаючись досягти чого-небудь. Якщо спроба закінчується невдачею, не варто журитись, треба продовжувати свій шлях терпляче й рішучо.

Акродхой называют умение подавлять гнев. Даже если что-то раздражает нас, мы должны сдерживать себя, ибо, когда человек гневается, все его тело оскверняется. Гнев и вожделение являются порождением гуны страсти, поэтому тот, кто идет по духовному пути, должен уметь подавлять в себе гнев. Слово апаиш́унам значит, что человек не должен искать недостатки в других или без нужды делать людям замечания. Разумеется, назвать вора вором — не значит искать у него недостатки, но, назвав вором честного человека, мы нанесем ему тяжелое оскорбление, которое станет помехой для нашего духовного развития. Хрӣ значит, что человек должен быть очень скромным и не делать ничего предосудительного. Ача̄палам,решимость, проявляется в способности человека не огорчаться и не отчаиваться, когда его постигает неудача. Какие- то наши попытки могут закончиться поражением, но это еще не повод для того, чтобы расстраиваться. Невзирая на неудачи, нужно терпеливо и настойчиво двигаться по избранному пути.

Далі, слово теджас стосується кшатрій. Кшатрійі повинні бути дуже сильними, щоб мати змогу захистити слабких. Вони не повинні відмовлятись од застосування сили. Якщо необхідно застосувати силу, вони повинні виявити її. Але людина, що здатна зламати ворога, може за деяких обставин проявити й милосердя. Вона може вибачати незначні образи.

Употребленное здесь слово теджас относится к кшатриям, которые должны быть физически сильными для того, чтобы уметь защищать слабых. Они не должны полностью отказываться от насилия. Там, где насилие уместно, к нему следует прибегать. Однако человек, способный обуздать своего врага, при определенных обстоятельствах может прощать людям незначительные провинности.

Ш́аучам означає чистоту, причому не лише тіла та розуму, але й охайність у повсякденних справах. Особливо це стосується комерсантів, їм не слід вдаватись до махінацій на чорному ринкові. На̄ті-ма̄ніта̄, відсутність шанолюбства, стосується ш́ӯдр, людей фізичної праці, що утворюють, згідно з ведичними вказівками, нижчий з чотирьох класів. Їм не треба пишатись без потреби або шукати шани, їм слід дотримуватись визначених для них правил. Обов’язок ш́ӯдр — виявляти повагу вищим класам задля забезпечення суспільного порядку.

Ш́аучам — это чистота. Чистыми должны быть не только наши ум и тело, но и поступки. Это требование прежде всего относится к людям, занимающимся коммерцией, которые не должны участвовать в махинациях на черном рынке. На̄ти-ма̄нита̄, отсутствие стремления к почестям, — качество, которым должны обладать шудры, рабочие (представители низшего сословия в ведической социальной системе). Они не должны стремиться занять более высокое положение и добиваться почета. Им следует довольствоваться своим местом в обществе. Долг шудр — почитать представителей высших сословий, поддерживая таким образом в обществе порядок.

Всі двадцять шість згаданих тут якостей — трансцендентні. Кожний повинен розвивати їх, узгоджуючись із своїм соціальним статусом та фаховими обов’язками. Мета полягає в тому, що, попри жалюгідні умови матеріального існування, люди всіх класів і статусів, наполегливо розвиваючи відповідні якості, отримають можливість досягти найвищого рівня трансцендентної реалізації.

Все эти двадцать шесть качеств являются трансцендентными. Их следует развивать в себе в зависимости от того, какое место мы занимаем в обществе и каким делом занимаемся. Если все люди будут сознательно развивать в себе эти качества, то, несмотря на неизбежные материальные страдания, со временем они смогут подняться на высшую ступень духовного самопознания.