TEXT 15
ТЕКСТ 15
Текст
Текст
маттах̣ смр̣тір джн̃а̄нам апоханам̇ ча
ведаіш́ ча сарваір ахам ева ведйо
веда̄нта-кр̣д веда-від ева ча̄хам
маттах̣ смр̣тир джн̃а̄нам апоханам̇ ча
ведаиш́ ча сарваир ахам эва ведйо
веда̄нта-кр̣д веда-вид эва ча̄хам
Послівний переклад
Пословный перевод
сарвасйа—усіх живих істот; ча—і; ахам—Я; хр̣ді—в серці; саннівішт̣ах̣ — розташований; маттах̣ — з Мене; смр̣тіх̣ — пам’ять; джн̃а̄нам—знання; апоханам—і забуття; ча—також; ведаіх̣—Ведами; ча—також; сарваіх̣—всіма; ахам—Я є; ева—неодмінно; ведйах̣ — пізнаваний; веда̄нта-кр̣т — укладач Веда̄нти; веда-віт — знавець Вед; ева—неодмінно; ча—і; ахам—Я.
сарвасйа — каждого (живого существа); ча — также; ахам — Я; хр̣ди — в сердце; саннивишт̣ах̣ — вошедший; маттах̣ — от Меня; смр̣тих̣ — память; джн̃а̄нам — знание; апоханам — забвение; ча — и; ведаих̣ — Ведами; ча — также; сарваих̣ — всеми; ахам — Я; эва — безусловно; ведйах̣ — то, что следует познавать; веда̄нта- кр̣т — составитель «Веданты»; веда-вит — знаток Вед; эва — безусловно; ча — и; ахам — Я.
Переклад
Перевод
Я перебуваю в серці кожного, і з Мене походять пам’ять, знання і забуття. Мета всіх Вед — пізнати Мене. Насправді ж Я — укладач Веда̄нти, і Я — знавець Вед.
Я пребываю в сердце каждого, и от Меня исходят память, знание и забвение. Цель изучения всех Вед — постичь Меня. Я истинный составитель «Веданты» и знаток Вед.
Коментар
Комментарий
Верховний Господь присутній у вигляді Парама̄тми в серці кожного, і Він — джерело всієї діяльності. Жива істота забуває все про своє минуле життя, але їй доводиться діяти за вказівками Верховного Господа, свідка її діяльності. Саме тому вона починає свої дії згідно із своїми минулими вчинками. Необхідне знання дається їй разом з пам’яттю, а також її наділено властивістю забувати про своє минуле життя. Таким чином, Господь не просто пронизує все, але Він також міститься в серці кожного. Він винагороджує людину різними плодами її кармічної діяльності. Його шанують не лише як безособистісного Брахмана, Верховного Бога-Особу та локалізовану Парама̄тму, але також як втілення в формі Вед. Веди наставляють людей на правильний шлях, щоб вони змогли належним чином будувати своє життя і повернутись додому, назад до Бога. Веди дають знання про Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у, а Кр̣шн̣а, в Своєму втіленні Вйа̄садеви, є укладач Веда̄нта-сӯтри. Коментарі Вйа̄садеви до Веда̄нта-сӯтри, що їх викладено в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, дають справжнє розуміння Веда̄нта-сӯтри. Верховний Господь всеосяжний: заради звільнення обумовленої душі Він поставляє їй і перетравлює їжу, є свідком діяльності цієї душі, дає їй знання у вигляді Вед, і Сам викладає його як Верховний Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, вчитель Бгаґавад-ґı̄ти. Господь безмежно добрий та милосердний, за що Його і вшановують усі обумовлені душі.
Верховный Господь в образе Параматмы пребывает в сердце каждого живого существа, и именно Он побуждает каждого к деятельности. Живое существо полностью забывает свою прошлую жизнь, но благодаря указаниям Верховного Господа, свидетеля всех его поступков, оно получает возможность снова начать действовать в этой жизни, как бы продолжая делать то, что делало в прошлом. Вот почему в следующей жизни оно начинает действовать в соответствии со своей прошлой кармой. Господь дает ему необходимые для этого знание и память и позволяет забыть прошлую жизнь. Таким образом, Господь является не только вездесущим, Он также Сам находится в сердце каждого живого существа, заставляя его пожинать плоды своей прошлой деятельности. Ему поклоняются не только как безличному Брахману, Верховной Личности Бога и Параматме в сердце каждого, но и в образе Вед. Веды дают людям наставления, помогая им правильно построить свою жизнь и вернуться домой, к Богу. Веды дают нам знание о Верховной Личности Бога, Кришне, и Сам Кришна, воплотившийся в образе Вьясадевы, является составителем «Веданта-сутры». Прокомментировав «Веданта-сутру» в «Шримад-Бхагаватам», Вьясадева раскрыл ее истинный смысл. Верховный Господь настолько всеобъемлющ, что ради освобождения обусловленных душ Он обеспечивает их пищей и Сам же переваривает ее, наблюдает за их деятельностью, дает им знание в форме Вед, а также приходит как Верховная Личность Бога, Кришна, чтобы поведать «Бхагавад-гиту». Все это делает Господа всеблагим и всемилостивым, поэтому все обусловленные души должны поклоняться Ему.
Антах̣-правішт̣ах̣ ш́а̄ста̄ джана̄на̄м. Жива істота, щойно залишивши тіло, забуває про своє минуле, але потім Верховний Господь знову спонукує її до діяльності. Господь дає їй розум, що дозволяє їй відновити свою діяльність саме звідти, де вона обірвалась у минулому житті. Таким чином, жива істота не тільки насолоджується і страждає в цьому світі згідно з вказівками Верховного Господа, який перебуває в її серці, але Він також дає їй усі можливості для того, щоб збагнути Веди. Якщо людина з серйозністю прагне зрозуміти Веди, то Кр̣шн̣а дає їй необхідний для цього розум. Чому Він дає живим істотам ведичне знання? Він робить це, бо кожна жива істота відчуває потребу усвідомити Кр̣шн̣у. Ведичні джерела підтверджують це: йо ’сау сасарвайр ведайр ґı̄йате. Вся ведична література, починаючи з чотирьох Вед, Веда̄нта-сӯтри, Упанішад і Пура̄н̣ оспівує чесноти Верховного Господа, якого можна досягти, здійснюючи ведичні обряди, обговорюючи філософію Вед і поклоняючись Господу у відданому служінні. Таким чином, призначення Вед полягає в тому, щоб допомогти людині осягнути Кр̣шн̣у. Веди дають нам вказівки, як наблизитись до Кр̣шн̣и і описують шлях усвідомлення Його. Кінцевою метою є Верховний Бог-Особа. Веда̄нта-сӯтра (1.1.4) підтверджує це словами тат ту саманвайа̄т. Досконалості можна досягти в три етапи: спочатку, зрозумівши ведичну літературу, людина усвідомлює свій зв’язок з Верховним Богом-Особою, потім вона за допомогою певних способів може наблизитись до Нього, і, врешті-решт, досягає кінцевої мети — Верховного Бога-Особи. В цьому вірші чітко з’ясоване призначення, шлях до усвідомлення та мета Вед.
Антах̣-правишт̣ах̣ ш́а̄ста̄ джана̄на̄м. Оставляя прежнее тело, живое существо сразу же забывает о прошлом и начинает действовать снова, побуждаемое Верховным Господом. Хотя само живое существо ничего не помнит о своей прошлой жизни, Господь дает ему разум, необходимый для того, чтобы оно могло возобновить свою деятельность с того момента, где она была прервана в прошлом. Более того, ведомое Верховным Господом, находящимся в его сердце, живое существо не только наслаждается или страдает в материальном мире, но и получает возможность постичь Веды, которые дает Сам Господь. Того, кто действительно стремится овладеть знанием Вед, Кришна наделяет необходимым для этого разумом. Почему Он дает живым существам ведическое знание? Потому что каждому живому существу нужно постичь Кришну. Это подтверждают сами Веды: йо ’сау сарваир ведаир гӣйате. Все ведические писания, начиная с четырех Вед и кончая «Веданта-сутрой», Упанишадами и Пуранами, прославляют величие Верховного Господа. Исполняя ведические обряды, обсуждая философию Вед и поклоняясь Господу в процессе преданного служения, душа сможет вернуться к Нему. Таким образом, цель Вед — постичь Кришну. Веды дают нам указания, следуя которым мы сможем понять Кришну и увидеть путь, ведущий к Нему. Конечной целью является постижение Верховной Личности Бога. «Веданта-сутра» (1.1.4) подтверждает это в следующем афоризме: тат ту саманвайа̄т. На пути к совершенству человек проходит три этапа. Изучая Веды, человек узнает о своих взаимоотношениях с Верховной Личностью Бога; занимаясь различными видами духовной практики, он приближается к Господу, и в конце концов он достигает высшей цели — Верховной Личности Бога. В этом стихе ясно определены предназначение Вед, метод постижения ведического знания и конечная цель Вед.