TEXT 12
TEXT 12
Текст
Texte
джаґад бга̄сайате ’кгілам
йач чандрамасі йач ча̄ґнау
тат теджо віддгі ма̄макам
jagad bhāsayate ’khilam
yac candramasi yac cāgnau
tat tejo viddhi māmakam
Послівний переклад
Synonyms
йат — те, що; а̄дітйа-ґатам — в світлі сонця; теджах̣ — блиск; джаґат — весь світ; бга̄сайате — освітлює; акгілам — повністю; йат—те, що; чандрамасі—у місячному; йат—те, що; ча—також; аґнау—у вогні; тат—те; теджах̣—блиск; віддгі—розумій; ма̄макам—від Мене.
yat: cette, qui; āditya-gatam: dans la lumière du soleil; tejaḥ: splendeur; jagat: le monde entier; bhāsayate: illumine; akhilam: entièrement; yat: cette, qui; candramasi: dans la lune; yat: cette, qui; ca: aussi; agnau: dans le feu; tat: cette; tejaḥ: splendeur; viddhi: comprends; māmakam: de Moi.
Переклад
Translation
Сяйво сонця, що розганяє морок цілого світу, виходить з Мене. І блиск місяця, і світло вогню також виходять з Мене.
La splendeur du soleil qui dissipe les ténèbres de l’univers entier, comme celle de la lune et du feu, émane de Ma Personne.
Коментар
Purport
Неінтеліґентна людина не може збагнути, яким чином усе відбувається. Але, засвоюючи пояснення, які дає тут Господь, жива істота починає набувати істинного знання. Кожен бачить сонце, місяць, вогонь й електричне світло. Треба просто спробувати зрозуміти, що сяйво сонця, місяця, електричне світло та вогонь походять з Верховного Бога-Особи. Таке розуміння життя є початок свідомості Кр̣шн̣и і в ньому криються великі можливості для духовного розвою обумовленої душі в матеріальному світі. Живі істоти по суті своїй є невід’ємними частками Верховного Господа, і тут Він дає зрозуміти, як вони можуть повернутись додому, назад до Бога.
Il est impossible pour un homme dénué d’intelligence de comprendre comment les choses se produisent. Mais s’il saisit le sens des paroles du Seigneur, la connaissance viendra l’éclairer. Chacun a la possibilité de voir le soleil, la lune, le feu ou l’électricité. Il faut simplement essayer de comprendre que la splendeur du soleil, celle de la lune, celle de l’énergie électrique ou du feu, viennent de Dieu, la Personne Suprême. Car lorsque l’âme conditionnée acquiert une telle compréhension de la vie – compréhension qui est au fondement de la conscience de Kṛṣṇa – elle réalise un progrès considérable en ce monde. Les êtres distincts faisant partie intégrante de Sa personne, le Seigneur Suprême leur donne ici une indication sur la façon dont ils peuvent retourner à Lui, en leur demeure éternelle.
З даного вірша можна зрозуміти, що Сонце освітлює всю сонячну систему. Існують різноманітні всесвіти і сонячні системи, і там також є свої сонце, місяць і планети, однак в кожному всесвіті є лише одне Сонце. Як сказано в Бгаґавад-ґı̄ті (10.21), Місяць — це одна із зірок (накшатра̄н̣а̄м ахам ш́аш́ı̄). Сонячне світло походить з духовного неба, джерелом його є сяєво Верховного Господа. Зі сходом сонця розпочинається діяльність людей. Вони запалюють вогонь, щоб приготувати собі їжу, щоб пустити фабрики й т. ін.; багато речей робиться за допомогою вогню. Тому схід сонця, вогонь і місячне світло такі приємні для живих істот. Без їхньої допомоги не існувало б жодної живої істоти. Отже, якщо людина збагне, що блиск і сяйво сонця та місяця й світло вогню походять з Верховного Бога-Особи, Кр̣шн̣и, це означатиме, що вона пробудила свою свідомість Кр̣шн̣и. Місячне світло живить усі овочі. Воно настільки приємне, що люди дуже легко можуть зрозуміти, що живуть з ласки Верховного Бога-Особи, Кр̣шн̣и. Без Його милості не може бути сонця, без Його милості не може бути місяця, без Його милості не може бути вогню, а без сонця, місяця й вогню життя неможливе. Ось деякі думки, що допомагають пробудити свідомість Кр̣шн̣и в обумовленій душі.
Ce verset nous indique que le soleil illumine à lui seul l’ensemble du système solaire. Il y a différents univers, différents systèmes solaires, et donc de nombreux soleils, lunes et planètes. La Bhagavad-gītā (10.21) nous dit d’ailleurs que la lune est une étoile (nakṣatrāṇām ahaṁ śaśī). La lumière du soleil provient originellement de la radiance spirituelle du royaume du Seigneur Suprême. On sait qu’au lever du soleil, les hommes s’activent, et que grâce au feu, ils peuvent accomplir une multitude de choses: la préparation des aliments, la mise en marche des usines, etc. Ainsi, l’être vivant apprécie le soleil, le feu, les rayons de la lune, qui lui sont d’une grande utilité. D’ailleurs, sans eux, nul ne pourrait vivre. Si, donc, on comprend que la lumière et la splendeur du soleil, de la lune et du feu, émanent de Kṛṣṇa, Dieu, la Personne Suprême, on verra la conscience de Kṛṣṇa s’éveiller en soi.
Par ses rayons, la lune nourrit tous les végétaux. Elle est si utile et si plaisante à l’homme qu’il lui est facile de comprendre qu’il ne vit qu’en vertu de la miséricorde du Seigneur Suprême, Kṛṣṇa. Sans cette miséricorde, il ne pourrait y avoir de soleil, de lune ou de feu. Et sans lune, soleil ou feu, il serait impossible de vivre. Ce sont là quelques réflexions destinées à raviver la conscience de Kṛṣṇa chez l’âme conditionnée.