Skip to main content

TEXTS 8-12

ТЕКСТЫ 8-12

Текст

Текст

ама̄нітвам адамбгітвам
ахім̇са̄ кша̄нтір а̄рджавам
а̄ча̄рйопа̄санам̇ ш́аучам̇
стгаірйам а̄тма-вініґрахах̣
ама̄нитвам адамбхитвам
ахим̇са̄ кша̄нтир а̄рджавам
а̄ча̄рйопа̄санам̇ ш́аучам̇
стхаирйам а̄тма-виниграхах̣
індрійа̄ртгешу ваіра̄ґйам
анахан̇ка̄ра ева ча
джанма-мр̣тйу-джара̄-вйа̄дгі-
дух̣кга-доша̄нударш́анам
индрийа̄ртхешу ваира̄гйам
анахан̇ка̄ра эва ча
джанма-мр̣тйу-джара̄-вйа̄дхи
дух̣кха-доша̄нударш́анам
асактір анабгішван̇ґах̣
путра-да̄ра-ґр̣ха̄дішу
нітйам̇ ча сама-чіттатвам
ішт̣а̄нішт̣опапаттішу
асактир анабхишван̇гах̣
путра-да̄ра-гр̣ха̄дишу
нитйам̇ ча сама-читтатвам
ишт̣а̄ништ̣опапаттишу
майі ча̄нанйа-йоґена
бгактір авйабгіча̄рін̣ı̄
вівікта-деш́а-севітвам
аратір джана-сам̇саді
майи ча̄нанйа-йогена
бхактир авйабхича̄рин̣ӣ
вивикта-деш́а-севитвам
аратир джана-сам̇сади
адгйа̄тма-джн̃а̄на-нітйатвам̇
таттва-джн̃а̄на̄ртга-дарш́анам
етадж джн̃а̄нам іті проктам
аджн̃а̄нам̇ йад ато ’нйатга̄
адхйа̄тма-джн̃а̄на-нитйатвам̇
таттва-джн̃а̄на̄ртха-дарш́анам
этадж джн̃а̄нам ити проктам
аджн̃а̄нам̇ йад ато ’нйатха̄

Послівний переклад

Пословный перевод

ама̄нітвам—скромність; адамбгітвам—відсутність гордощів; ахім̇са̄ — незастосування насильства; кша̄нтіх̣ — терпимість; а̄рджавам—простота; а̄ча̄рйа-упа̄санам—наближення до істинного духовного вчителя; ш́аучам—чистота; стгаірйам—стійкість; а̄тма-вініґрахах̣—самовладання; індрійа-артгешу—у тому, що стосується чуттів; ваіра̄ґйам—відречення; анахан̇ка̄рах̣—відсутність оманного егоїзму; ева—неодмінно; ча—також; джанма—народження; мр̣тйу—смерть; джара̄—старість; вйа̄дгі—і хвороба; дух̣кга—нещастя; доша—зло; анударш́анам—спостерігання; асактіх̣—відсутність прив’язаності; анабгішван̇ґах̣—відсутність спілкування; путра—до сина; да̄ра—дружини; ґр̣ха-а̄дішу—домівки тощо; нітйам—постійна; ча—також; сама-чіттатвам—рівновага; ішт̣а—бажаного; анішт̣а—небажаного; упапаттішу—в отримуванні; майі—Мені; ча—також; ананйа-йоґена—чистим відданим служінням; бгактіх̣—відданість; авйабгіча̄рін̣ı̄—постійна; вівікта—до самотнього; деш́а—місця; севітвам—прагнення; аратіх̣—відсутність прив’язаностей; джана-сам̇саді—до людського загалу; адгйа̄тма—що стосується душі; джн̃а̄на—у знанні; нітйатвам—постійність; таттва-джн̃а̄на—знання істини; артга—задля мети; дарш́анам—філософія; етат—усе це; джн̃а̄нам—знання; іті—таким чином; проктам — проголошую; аджн̃а̄нам — невігластво; йат — те, що; атах̣—від цього; анйатга̄—усе інше.

ама̄нитвам — смирение; адамбхитвам — отсутствие тщеславия; ахим̇са̄ — отказ от насилия; кша̄нтих̣ — терпение; а̄рджавам — простота; а̄ча̄рйа-упа̄санам — обращение к истинному духовному учителю; ш́аучам — чистота; стхаирйам — постоянство; а̄тма-виниграхах̣ — самодисциплина; индрийа-артхешу — от объектов чувств; ваира̄гйам — отрешенность; анахан̇ка̄рах̣ — отсутствие ложного эго; эва — безусловно; ча — также; джанма — рождения; мр̣тйу — смерти; джара̄ — старости; вйа̄дхи — и болезней; дух̣кха — страдания; доша — зло; анударш́анам — видя; асактих̣ — отсутствие привязанности; анабхишван̇гах̣ — прекращение общения; путра — к сыну; да̄ра — жене; гр̣ха-а̄дишу — дому и т. д.; нитйам — постоянный; ча — также; сама-читтатвам — невозмутимость; ишт̣а — в желаемых; аништ̣а — и нежелательных; упапаттишу — обстоятельствах; майи — Мне; ча — также; ананйа-йогена — безраздельным преданным служением; бхактих̣ — преданность; авйабхича̄рин̣ӣ — непоколебимая; вивикта — в уединенные; деш́а — места; севитвам — стремление; аратих̣ — и отсутствие привязанности; джана-сам̇сади — к обыкновенным людям; адхйа̄тма — о своем «Я»; джн̃а̄на — в знании; нитйатвам — постоянство; таттва-джн̃а̄на — познания истины; артха — к цели; дарш́анам — философия; этат — все это; джн̃а̄нам — знанием; ити — таким образом; проктам — объявил; аджн̃а̄нам — невежеством; йат — все, что; атах̣ — от этого; анйатха̄ — отлично.

Переклад

Перевод

Скромність; відсутність гордощів; відмова од насильства; терпимість; звернення до істинного духовного вчителя; простота; чистота; стійкість; самодисципліна; відмова від об’єктів чуттєвого задоволення; відсутність оманного его; усвідомлення того, що народження, смерть, старість і хвороби є зло; відсутність прихильностей; свобода від затягуючого впливу дітей, дружини, домівки тощо; спокій перед лицем приємних і неприємних подій; постійна і чиста відданість Мені; прагнення жити самотньо; відмежованість від загальної маси людей; визнання важливості самореалізації; філософський пошук Абсолютної Істини — все це Я проголошую знанням, а все, що б не існувало окрім цього, є невігластво.

Смирение, отсутствие тщеславия, отказ от насилия, терпение, простота; обращение к истинному духовному учителю; чистота, постоянство, самодисциплина; отказ от того, что приносит чувственное наслаждение; отсутствие ложного эго; понимание того, что рождение, смерть, старость и болезни — это зло; самоотречение, отсутствие привязанности к детям, жене, дому и т. д.; невозмутимость в счастье и горе; непоколебимая, безраздельная преданность Мне; стремление жить в уединенном месте, отстраненность от мирских людей, признание важности самоосознания и склонность к философскому поиску Абсолютной Истины — это Я объявляю знанием, а все прочее называю невежеством.

Коментар

Комментарий

Такий процес пізнання нерозумні люди інколи помилково вважають за взаємодію елементів поля діяльності. Насправді ж це шлях істинного пізнання. Якщо людина визнає його, то перед нею відкривається можливість наблизитись до Абсолютної Істини. Цей шлях не є взаємодією двадцяти чотирьох елементів, які описувались вище. Він є засобом вибратися з пастки, утвореної цими елементами. Втілена душа погноблена в тілі, яке просто є оболонкою, що складається з двадцяти чотирьох елементів, і змальований тут шлях пізнання є засобом вибратись із неї. Серед усіх способів пізнання, що їх було описано, найбільше значення має перший рядок одинадцятого вірша: майі ча̄нанйа-йоґена бгактір авйабгіча̄рін̣ı̄ — шлях пізнання приводить до неподільного чистого відданого служіння Господу. Тому, якщо людина не може або не хоче звернутись до трансцендентного служіння Господу, інші дев’ятнадцять положень будуть небагатого варті. Однак, якщо вона звернеться до відданого служіння в свідомості Кр̣шн̣и, то інші дев’ятнадцять положень природним чином розвинуться в ній. Як сказано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (5.18.12): йасйа̄сті бгактір бгаґаватй акін̃чана̄ сарваір ґун̣аіс татра сама̄сате сура̄х̣ — «усі позитивні якості знання самі по собі розвиваються в того, хто досяг стадії відданого служіння». Істотно важливим є принцип прийняття істинного духовного вчителя, про що йдеться у восьмому вірші. Це абсолютно необхідно навіть для того, хто уже звернувся до відданого служіння. Відтоді, як людина знайде істинного духовного вчителя, для неї починається трансцендентне життя. Верховний Бог-Особа, Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, стверджує тут недвозначно, що такий спосіб пізнання є істинним шляхом. Все, що придумане і виходить за межі цього, позбавлене всякого глузду.

Не слишком разумные люди порой ошибочно считают описанный здесь процесс познания порождением поля деятельности. Однако здесь описан истинный путь познания. Перед тем, кто встал на этот путь, открывается возможность постичь Абсолютную Истину. Этот процесс познания не является результатом взаимодействия двадцати четырех материальных элементов, перечисленных выше. Напротив, с его помощью живое существо может вырваться из их плена. Обусловленная душа томится в клетке материального тела, построенной из двадцати четырех элементов, а знание, описанное в этих стихах, открывает ей путь к свободе. Из всех составляющих процесса познания самый важный элемент назван в первой строке одиннадцатого стиха. Майи ча̄нанйа-йогена бхактир авйабхича̄рин̣ӣ: конечной целью познания является чистое преданное служение Господу. Поэтому, если человек не захотел или не сумел достичь уровня трансцендентного служения Господу, все остальные девятнадцать составляющих процесса познания практически обесцениваются. Но у того, кто преданно служит Господу в полном сознании Кришны, все остальные девятнадцать качеств развиваются сами собой. Как сказано в «Шримад-Бхагаватам» (5.18.12), йасйа̄сти бхактир бхагаватй акин̃чана̄ сарваир гун̣аис татра сама̄сате сура̄х̣. У того, кто достиг уровня преданного служения, развиваются все самые лучшие качества, свидетельствующие о том, что он обладает знанием. При этом особенно важную роль играет принцип обращения к духовному учителю, упомянутый в восьмом стихе. Обратиться к духовному учителю должен даже тот, кто уже преданно служит Господу. Трансцендентная жизнь начинается тогда, когда человек принимает руководство истинного духовного учителя. Шри Кришна, Верховная Личность Бога, говорит здесь со всей определенностью, что описанный Им процесс познания — единственно верный путь. Все прочие методы самоосознания являются бесполезной выдумкой досужего ума.

Положення, що стосуються знання й які описано тут, можна проаналізувати наступним чином. Скромність означає, що людина не повинна прагнути шани від інших. Матеріалістичне уявлення про життя викликає в нас сильне бажання того, щоб інші нас шанували, однак з погляду людини, наділеної досконалим знанням, тобто людини, яка розуміє, що вона не є тілом, все, що стосується тіла, — як честь, так і ганьба, — є марнота. Не варто жадати такої матеріальної облуди. Люди пристрасно бажають прославитись своїми релігійними переконаннями, і тому інколи буває так, що, не розуміючи основних положень релігії, людина приєднується до якої-небудь групи, яка насправді зовсім не тримається релігійних засад, а потім проголошує себе ментором у релігійних справах. Щодо справжнього поступу в духовній науці, то наявність його можна виявити за допомогою певного критерію. Таким критерієм є положення, які наведено в даних віршах.

Что касается перечисленных здесь составляющих духовного знания, то их можно проанализировать следующим образом. Смиренным называют того, кто не стремится к славе и почестям. Материальные представления о жизни заставляют нас искать почета и уважения, но для того, кто обрел совершенное знание и осознал, что он отличен от материального тела, почет или бесчестье, относящиеся к телу, не имеют никакого значения. Человек не должен гоняться за призраком материального почета. Не имея никакого представления о законах религии, но желая прослыть религиозными, некоторые люди присоединяются к какому-нибудь культу, последователи которого не соблюдают заповедей религии, и затем объявляют себя духовными наставниками. Чтобы определить, насколько человек преуспел в духовной науке, необходимо руководствоваться определенным критерием. Таким критерием может служить наличие качеств, перечисленных в этих стихах.

Коли кажуть про ненасильство, то звичайно розуміють його як відмову від убивства або пошкодження тіла, але справжнє його значення полягає в тому, що не можна ставати причиною страждань інших. Більшість людей внаслідок свого невігластва обплутані тенетами матеріалістичних уявлень про життя, і тому постійно зазнають матеріальних страждань. Й доки людина не сприяє піднесенню інших людей до рівня духовного знання, вона чинить насильство. Потрібно робити все можливе, щоб поширювати істинне знання серед людей, щоб просвітити їх і дати їм можливість звільнитись від матеріальних тенет. Це і є ненасильство.

Обычно люди считают, что отказаться от насилия — значит не покушаться на жизнь других и не наносить им телесных повреждений, но в действительности отказаться от насилия — значит не обрекать других на страдания. Большинство людей живет во тьме неведения, в плену материальных представлений о жизни и потому непрерывно испытывает материальные страдания. Поэтому тот, кто не помогает людям обрести духовное знание, совершает над ними насилие. Мы должны сделать все от нас зависящее, чтобы просветить людей, дав им истинное знание, и помочь им освободиться из материального плена. Вот что такое ненасилие.

Терпимість означає, що людина готова зносити образи й зневагу з боку інших. Той, хто розвиває духовне знання, неодмінно зазнає численних образ і кривди. Цього слід чекати, бо саме так влаштовано матеріальну природу. Навіть п’ятирічний хлопчик Прахла̄да, який присвятив себе розвитку духовного знання, опинився в небезпеці, коли його батько став вороже ставитись до синового благочестя. Й коли батько всіляко намагався вбити його, Прахла̄да терпляче зносив це. Отже, поступ в духовному знанні часто пов’язаний з численними перешкодами, однак ми повинні бути толерантними і рішуче йти вперед.

Обладать терпением — значит безропотно сносить любые оскорбления и бесчестье. Тому, кто стремится обрести духовное знание, придется немало претерпеть от людей, ибо такова природа материального мира. Даже Прахлада, пятилетний мальчик, который стал заниматься духовной практикой, оказался в очень опасном положении, когда его собственный отец воспротивился тому, что он стал преданным. Отец даже неоднократно пытался убить ребенка, но Прахлада терпеливо выдерживал все испытания. Человек, стремящийся обрести духовное знание, столкнется на своем пути со множеством препятствий, но он должен терпеливо сносить все, что выпадает на его долю, и с решимостью продолжать свой путь.

Простота означає, що людина повинна бути настільки відвертою, щоб, без усякої дипломатії, змогти розкрити очі на правду навіть ворогові. Дуже важливо, щоб людина погодилась прийняти духовного вчителя, бо без настанов істинного духовного вчителя проґрес в духовній науці неможливий. Слід підійти до духовного вчителя з усім смиренням й усіма силами служити йому, щоб задовольнити його й отримати його благословення. Істинний духовний вчитель є представник Кр̣шн̣и, будь-яке його благословення одразу ж дозволяє учневі досягти проґресу в духовному знанні, навіть якщо він ще не впорядкував своє життя, або ж йому стає легше дотримуватись життєвих засад, якщо він беззастережно служить духовному вчителеві.

Простота означает, что человек должен быть настолько открытым и прямолинейным, чтобы не бояться сказать правду даже своему врагу. Что касается обращения к духовному учителю, то это абсолютно необходимо, ибо, только следуя указаниям истинного духовного учителя, можно постичь духовную науку. К духовному учителю нужно обращаться со смирением и служить ему не жалея сил, чтобы, довольный нашим служением, он благословил нас. Духовный учитель является представителем Кришны, поэтому тот, кто получил его благословения, может, даже не выполняя все правила и предписания, сразу достичь духовного совершенства. В любом случае ученику, который с полной самоотдачей служит духовному учителю, будет легче следовать правилам и предписаниям.

Чистота є невід’ємною умовою поступу в духовнім житті. Є два різновиди чистоти: зовнішня й внутрішня. Зовнішньої чистоти досягають омовінням, а для того, щоб бути чистим внутрішньо, необхідно постійно думати про Кр̣шн̣у й виспівувати маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Такий спів і роздуми очищують розум від нашарувань пилу, утвореного минулою кармою.

Чистота — необходимое условие духовного прогресса. Различают внешнюю и внутреннюю чистоту. Чтобы быть чистым снаружи, нужно регулярно совершать омовения, а чтобы оставаться чистым внутри, необходимо всегда думать о Кришне и повторять мантру Харе Кришна, Харе Кришна, Кришна Кришна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе. Это позволит человеку очистить ум от пыли накопленной им кармы.

Стійкість означає, що людина повинна з рішучістю вдосконалювати своє духовне життя. Без такої рішучості неможливо досягти відчутного проґресу. Самодисципліна означає, що людина повинна відкидати все шкідливе для духовного поступу. Варто привчити себе до цього і нехтувати всім тим, що гальмує духовний розвиток. У цьому полягає істинне відречення. Чуття настільки сильні, що завжди намагаються отримати задоволення. Не потрібно потурати таким зайвим бажанням. Чуття слід задовольняти лише до тої міри, щоб це не заважало виконувати свої обов’язки на шляху духовного поступу. Найбільш важливим і некерованим органом чуття є язик. У людини, яка приборкала свій язик, з’являється можливість упокорити й інші чуття. Язик призначений на те, щоб відчувати смак і створювати звукові вібрації. Тому, постійно гамуючи бажання язика, треба зробити так, щоб він смакував рештки їжі, запропонованої Кр̣шн̣і, й співав Харе Кр̣шн̣а маха̄-мантру. Що стосується очей, то їм не варто дозволяти бачити щось, окрім прекрасного образу Кр̣шн̣и. Це дозволить керувати очима. Так само й вухам належить слухати розповіді про Кр̣шн̣у, а носом вдихати аромат квітів, запропонованих Йому. Таким є шлях відданого служіння, і слід зрозуміти, що Бгаґавад-ґı̄та̄ дохідливо роз’яснює цю науку відданого служіння. Віддане служіння — головна і єдина мета. Нерозумні коментатори Бгаґавад-ґı̄ти намагаються звернути розум читача до інших тем, але Бгаґавад-ґı̄та̄ не розглядає ніяких інших питань, окрім відданого служіння.

Постоянством обладает тот, кто полон решимости достичь духовного совершенства. Без такой решимости невозможно добиться ощутимых результатов. Самодисциплина означает, что мы не должны делать того, что может помешать нашему духовному развитию. Постоянно помня об этом, нужно отвергать все, что препятствует духовному прогрессу. Это истинное самоотречение. Чувства сильны, ненасытны и всегда жаждут удовольствий. Но мы не должны идти у них на поводу и предаваться излишествам. Потребности чувств следует удовлетворять лишь в той мере, в какой это необходимо для того, чтобы оставаться здоровым и продолжать исполнять свои духовные обязанности. Самым важным и самым необузданным из всех органов чувств является язык. Тому, кто обуздал язык, нетрудно держать в повиновении и остальные органы чувств. Язык выполняет две функции: ощущает вкус и произносит звуки. Поэтому язык следует приучить к тому, чтобы он ел только остатки пищи, предложенной Господу, и повторял мантру Харе Кришна. Что касается глаз, то они должны созерцать только прекрасный облик Кришны. Это поможет нам научиться подчинять себе глаза. Подобно этому, уши должны слушать рассказы о Кришне, а нос — вдыхать аромат предложенных Кришне цветов. В этом суть метода бхакти-йоги, и, как следует из данных стихов, вся «Бхагавад-гита» учит только науке преданного служения. Преданное служение — главная и единственная тема «Бхагавад-гиты». Недалекие комментаторы пытаются отвлечь ум читателя, обсуждая другие темы, но в самой «Бхагавад-гите» не рассматриваются никакие другие предметы, кроме науки преданного служения.

Оманне его означає, що ми вважаємо себе за своє тіло. Коли людина розуміє, що вона не є це тіло, а духовна душа, тоді пробуджується її істинне его. Его завжди з душею. Зрозумівши згубність оманного его, ми повинні віднайти істинне его. У ведичній літературі (Бр̣хад-а̄ран̣йака Упанішада 1.4.10) сказано: ахам̇ брахма̄смі — «я є Брахман, я є дух». Це «я є», відчування власного «я», існує також і на стадії самоусвідомлення, за якої людина досягає звільнення. Відчування «я є» являє собою его, але коли таке відчування «я є» переносять на тимчасове тіло, воно стає оманним его. Коли усвідомлення свого «я» пов’язується з дійсністю, це — істинне его. Існують філософи, які кажуть, що ми повинні відмовитись од свого его, але ми не можемо цього зробити, тому що «его» означає «особистість». Але від оманного ототожнення себе з тілом, безсумнівно, треба відмовитись.

Ложное эго — это отождествление себя с телом. Осознав себя душой, отличной от тела, человек обретает истинное эго. Эго существует всегда, и нам нужно избавиться от ложного, а не от истинного эго. В ведических писаниях (Брихад-араньяка-упанишад, 1.4.10) сказано:ахам̇ брахма̄сми — «Я есть Брахман, я дух». Это «Я есть», ощущение своего «я», сохраняется и тогда, когда живое существо, осознав свою духовную природу, освобождается из материального плена. Ощущение своей индивидуальности есть эго, но, когда это ощущение проецируется на иллюзорное материальное тело, оно превращается в ложное эго. Когда же ощущение своей индивидуальности связывается с реальностью, эго становится истинным. Некоторые философы считают, что нужно полностью отказаться от эго, но это невозможно, так как эго — это наше «я». От чего следует отказаться, так это от ложного отождествления себя с материальным телом.

Потрібно спробувати всвідомити, що народження, смерть, старість і хвороби несуть нам страждання. Те, як народжується дитина, описано в різній ведичній літературі. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам яскраво змальовано світ ненародженої дитини, її перебування в утробі матері, її страждання тощо. Потрібно ясно усвідомити, що народження пов’язане із стражданнями. Ми забуваємо всі муки, яких зазнали в утробі матері, тому ми й не прагнемо вирішити проблему все нових і нових народжень та смерті. Так само, людина, що помирає, зазнає різноманітних страждань, про які також згадано в достовірних писаннях. Це варте розгляду. Що ж стосується хвороб та старості, то з ними кожна людина спізнається на власному досвіді. Ніхто не хоче хворіти й ставати старим, але цього не уникнути. Доки ми не надбаєм песимістичного погляду на матеріальне життя, зважаючи на страждання, що пов’язані з народженням, смертю, похилим віком та хворобами, доти у нас не буде стимулу вдосконалювати життя духовне.

Необходимо также осознать, что рождение, смерть, старость и болезни являются источником страданий. О рождении живого существа говорится во многих ведических произведениях. Так, в «Шримад-Бхагаватам» очень ярко описано существование нерожденного младенца, его пребывание в утробе матери и муки, испытываемые им. Нужно уяснить, что рождение связано со множеством страданий. Из-за того что мы забываем о муках, перенесенных нами в утробе матери, мы не пытаемся вырваться из круговорота рождений и смертей. Смерть также сопряжена со множеством страданий, о которых повествуется в священных писаниях. Люди должны обсуждать эти темы. Что же касается болезней и старости, то каждый из нас на собственном опыте знает, что это такое. Никто не хочет болеть и стареть, но болезни и старость неизбежны. До тех пор пока мы не станем придерживаться пессимистического взгляда на материальную жизнь, помня о страданиях, которые несут человеку рождение, смерть, старость и болезни, у нас не будет стимула для духовного совершенствования.

Відсутність прив’язаності до дітей, дружини й домівки не означає, що треба позбутись усіх почуттів до них. Ми любимо їх, такою є наша природа. Але коли вони не сприяють духовному поступові, то не слід прив’язуватись до них. Свідомість Кр̣шн̣и — це найкращий шлях до того, щоб створити в домівці приємну атмосферу. Той, хто перебуває цілком в свідомості Кр̣шн̣и, може зробити своє сімейне життя щасливим, тому що діяльність у свідомості Кр̣шн̣и зовсім не важка. Потрібно лише оспівувати маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, споживати рештки їжі, запропонованої Кр̣шн̣і, розмовляти на теми Бгаґавад-ґı̄ти і Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам і поклонятись Божествам. Ці чотири різновиди діяльності зроблять людину щасливою. Треба навчити цьому своїх рідних. Можна збиратись уранці та ввечорі, й усією родиною співати Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе. Якщо, дотримуючись цих чотирьох засад, людині вдасться скерувати життя своєї сім’ї в таке річище й привести її до свідомості Кр̣шн̣и, то їй немає потреби відмежовуватись од сім’ї і вдаватись до життя у відреченні. Але, якщо атмосфера в сім’ї негожа, несприятлива духовному розвиткові, треба відмовитись од сімейного життя. Слід пожертвувати всім заради того, щоб пізнати Кр̣шн̣у й служити Йому, як це зробив Арджуна. Арджуна не хотів убивати своїх родичів, але, зрозумівши, що вони були перепоною на шляху до усвідомлення Кр̣шн̣и, він підкоривсь вказівкам Господа, вступив у битву й убив їх. Що б там не було, треба бути незалежним від радощів та злиднів сімейного життя, тому що в цьому світі людина не може бути цілком щасливою або ж зовсім нещасною.

Отсутствие привязанности к жене, детям и дому вовсе не означает, что мы не должны испытывать к ним никаких чувств. Наши близкие — естественные объекты нашей любви. Но, когда они становятся помехой для духовного развития, от привязанности к ним необходимо избавиться. Метод сознания Кришны — лучший способ создания в доме благоприятной атмосферы. Если человек обладает сознанием Кришны, он может сделать свою семейную жизнь очень счастливой, так как метод сознания Кришны очень прост. Достаточно повторять: Харе Кришна, Харе Кришна, Кришна Кришна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе, — питаться остатками пищи, предложенной Кришне, читать и обсуждать такие книги, как «Бхагавад-гита» и «Шримад-Бхагаватам», и поклоняться Божеству. Эти четыре вида деятельности сделают нас счастливыми. Мы также должны приобщать к ним членов своей семьи. Утром и вечером все домашние, собравшись вместе, могут петь: Харе Кришна, Харе Кришна, Кришна Кришна, Харе Харе/Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе. Если человеку удается, следуя четырем названным выше принципам, создать в семье обстановку, способствующую развитию сознания Кришны, ему не нужно уходить из дома и отрекаться от мира. Если же обстановка в семье неблагоприятна для духовного развития, то от семейной жизни следует отказаться. Ради того, чтобы постичь Кришну и служить Кришне, нужно пожертвовать всем, как это сделал Арджуна. Арджуна не хотел убивать своих родственников, но, когда он понял, что они мешают ему постичь Кришну, он последовал наставлениям Господа и вступил в сражение с ними. В любом случае мы не должны слишком привязываться к радостям и горестям семейной жизни, ибо в материальном мире нельзя быть ни полностью счастливым, ни абсолютно несчастным.

Щастя та горе супроводжують матеріальне життя, і потрібно навчитись миритися з ними, як того вчить Бгаґавад-ґı̄та̄. Неможливо затримати появу або зникнення щастя й горя, тому необхідно відмежуватись від матеріалістичного способу життя й бути толерантним у обох випадках. Звичайно, здобуваючи щось бажане, ми почуваємося щасливими, а коли здибаємось із прикрощами — сумуємо. Але, якщо ми по-справжньому перебуваємо на духовному рівні, такі речі не хвилюватимуть нас. Щоб досягти такого стану, необхідно рішуче присвятити себе відданому служінню Кр̣шн̣і. Віддане служіння Кр̣шн̣і означає неухильно з любов’ю служити Кр̣шн̣і дев’ятьма способами: виспівувати імена Господа, слухати про Нього, поклонятись Йому, шанувати Його тощо, як про те сказано в останньому вірші дев’ятої глави. Треба слідувати цьому.

Счастье и горе — неизбежные спутники материальной жизни, и нам, как сказано в «Бхагавад-гите», нужно научиться мириться с ними. Мы не в силах предотвратить ни того, ни другого, поэтому, отрешившись от счастья и горя мирской жизни, нужно одинаково невозмутимо встречать и радости, и невзгоды. Обычно, когда человек достигает желаемого, он очень радуется, а когда его постигают неприятности, он огорчается. Но тот, кто находится на духовном уровне, всегда остается невозмутимым. Чтобы достичь этого уровня, необходимо стать непреклонным в преданном служении. А это значит, что мы должны, как говорилось в последнем стихе девятой главы, постоянно заниматься девятью видами деятельности: слушать повествования о Господе и прославлять Его, поклоняться Господу, выражать Ему почтение и т. д.

Коли людина звикне до духовного способу життя, вона, цілком природно, не захоче спілкуватись з матеріалістами. Це суперечитиме її бажанням. Щоб перевірити себе, подивіться, чи сильна у вас схильність жити самотньо, без зайвого спілкування. Звичайно, відданий не має смаку до надмірних занять спортом, відвідин кіно й світських розваг, бо він розуміє, що все це є лише даремна трата часу. Є багато вчених і філософів, які досліджують статеве життя або щось інше, однак, згідно з Бгаґавад-ґı̄тою, така дослідницька діяльність та філософські роздумування нічого не варті. Все це до тої чи іншої міри безглузде. Згідно з Бгаґавад-ґı̄тою, людина повинна досліджувати, за допомогою філософського пошуку, природу душі. Розвідувати треба власну сутність. Саме це і рекомендується тут.

У того, кто живет духовной жизнью, само собой пропадает желание общаться с мирскими людьми. Такое общение становится для него противоестественным. О своем духовном росте можно судить по тому, насколько в нас усиливается желание жить уединенно, избегая общения с мирскими людьми. У преданного естественным образом пропадает вкус к занятиям спортом, к кино и светским развлечениям, ибо для него это — пустая трата времени. Сейчас множество ученых и философов изучают проблему секса и другие проблемы, но, как говорится в «Бхагавад-гите», их исследования и философские труды не имеют ценности. Подобное времяпрепровождение, по сути дела, лишено смысла. Согласно «Бхагавад-гите», человек должен с помощью философского анализа изучать природу души. Наши усилия следует направить на постижение природы своего «я». Таков совет, который дает Кришна в этих стихах.

Щодо самореалізації, то тут ясно сказано, що бгакті-йоґа найбільш придатна для цього. Тільки-но виникає питання про віру, треба розглядати взаємостосунки індивідуальної душі та Наддуші. Індивідуальна душа й Наддуша не можуть бути тотожними, принаймні з погляду концепції бгакті, тобто концепції життя у відданості Господу. Таке служіння індивідуальної душі Парама̄тмі, як тут ясно вказано, — вічне, нітйам. Отже, бгакті, тобто віддане служіння, є вічним. Людина повинна ствердитись у такому філософському переконанні.

Что касается самоосознания, то здесь ясно сказано, что самым практичным методом самоосознания является бхакти-йога. Преданное служение подразумевает существование Сверхдуши и индивидуальной души, которые связаны определенными отношениями. Душа и Сверхдуша не могут быть тождественны друг другу, по крайней мере с точки зрения философии бхакти, преданного служения. Как сказано в этих стихах, служение индивидуальной души Высшей Душе вечно (нитйам). Таким образом, бхакти, преданное служение, вечно, и мы должны непоколебимо верить в эту философскую истину.

Це пояснюється в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.2.11): ваданті тат татва-відас таттвам̇ йадж джн̃а̄нам адвайам — «ті, хто справді пізнали Абсолютну Істину, розуміють, що Верховну Сутність осягають в трьох різних аспектах: як Брахмана, Парама̄тму і Бгаґава̄на». Усвідомити Бгаґава̄на означає досягти вершини пізнання Абсолютної Істини, і тому треба прийти на рівень розуміння Верховного Бога-Особи й відтак повністю присвятити себе відданому служінню Йому. В цьому полягає досконалість знання.

О том же самом говорится в «Шримад-Бхагаватам» (1.2.11): ваданти тат таттва-видас таттвам̇ йадж джн̃а̄нам адвайам — «Те, кто постиг Абсолютную Истину, знают, что существует три ступени постижения Всевышнего. Его постигают как Брахман, Параматму и Бхагавана». Постижение Бхагавана, Верховной Личности Бога, — высшая ступень познания Абсолютной Истины. Поэтому в конце концов человек должен подняться на этот уровень и с любовью и преданностью служить Господу. Тогда он сможет обрести совершенное знание.

Подібно до сходин, які починаються з першого поверху й закінчуються на останньому, шлях осягнення Верховної Істини починається із смиренності й закінчується пізнанням Абсолютного Бога- Особи. Цими сходинами піднімається багато людей: одні з них досягли першого чи другого поверху, другі — третього і так далі. Однак, якщо людина не досягла найвищого поверху, тобто не усвідомила Кр̣шн̣у, — вона все ще перебуває на нижчому ступені знання. А на того, хто має намір змагатись з Богом й водночас подальше розвивати духовне знання, очікує невдача. Тут ясно сказано, що без смирення чи навряд можна щось зрозуміти. Вважати себе Богом є зухвальство вищого ґатунку. Хоча матеріальна природа, яка діє згідно із суворими законами, повсякчас торсає живу істоту, та, сповнена невігластва, продовжує вважати себе Богом. Отже, знання починається з ама̄нітва — смирення. Слід бути скромним і знати, що ми підлягаємо Верховному Господеві. Повставши проти Бога, жива істота потрапляє в залежність від матеріальної природи. Треба усвідомити ці істини й бути переконаним у них.

Описанный здесь процесс познания подобен ведущей вверх лестнице, первой ступенью которой является развитие смирения, а последней — постижение Высшей Истины, Абсолютной Личности Бога. По этой лестнице поднимается очень много людей: одни из них достигли второго этажа, другие — третьего или четвертого, но до тех пор, пока человек не достигнет вершины и не познает Кришну, он будет оставаться на низших ступенях познания. Тот, кто стремится обрести духовное знание, но при этом не оставляет попыток сравняться с Богом, обречен на неудачу. Здесь ясно сказано, что получить истинное знание может только тот, кто обладает смирением. Считать себя Богом — высшее проявление гордыни. Связанное суровыми законами материальной природы, живое существо со всех сторон получает удары, но, несмотря на это, в невежестве своем продолжает мнить себя Богом. Поэтому процесс познания начинается со смирения (ама̄нитва). Нужно стать смиренным и понять, что мы подвластны Верховному Господу. Восстав против Господа, мы стали рабами материальной природы. Каждый должен знать эту истину и твердо верить в нее.